Постанова

від 18.12.2023 по справі 905/2199/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Харків Справа № 905/2199/20 (905/304/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді Стойка О.В., Бородіна Л.І. секретар судового засідання Лутаєва К.В. за участю представників: від відповідача не з`явився; від арбітражного керуючого Глеваський В.В. на підставі свідоцтва №1724 від 20.03.2015;

розглянувши апеляційну скаргу (1961 Д) розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області на рішення господарського суду Донецької області постановлену 30.08.2023 (повний текст підписано 31.08.2023) у справі №905/2199/20 (905/304/23) (суддя Лейба М.О.) за позовною заявою до про Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу, м.Краматорськ, Донецька область Компанії "ІНДУМЕТ С.А." (INDUMET S.A.), Люксембург визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Корпорація Індустріальна Спілка Донбасу в особі розпорядника майна - арбітражного керуючого Глеваського В.В. (далі Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом у межах справи №922/2199/20 про банкрутство Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу (ухвалою суду від 30.03.2021р. у справі №905/2199/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича, а ухвалою від 15.09.2022 задоволено клопотання кредитора ОСОБА_1 та відсторонено арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича від виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича) до Компанії "ІНДУМЕТ С.А." (INDUMET S.A.) (Ініціюючий кредитор) про визнання недійсними кредитної угоди від 14.08.2007, укладену з метою надання кредиту на суму 300млн. доларів США для "Лендмонд Лімітед"(LANDMONT LIMITED), організованого "Каліон" (CALYON) та Кредит Свісс Інтернешнл (CREDIT SUISSE INTERNATIONAL), за участю останнього в якості кредитного агента, а також зміни та доповнення до неї, у т.ч., але не виключно додаткову угоду від 21.09.2007 та договір про зміни від 15.02.2011 стосовно кредитної угоди від 14.08.2007 в частині, що стосується поруки Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", а також розповсюдження дії арбітражної угоди на Корпорацію "Індустріальна Спілка Донбасу"

2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.04.2023 відкрито провадження у справі №905/2199/23(905/304/23) та визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 у справі №905/2199/20 (905/304/23) у задоволенні позовних вимог Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу до відповідача Компанії "ІНДУМЕТ С.А." (INDUMET S.A.)про визнання недійсним договору відмовлено повністю.

3.1. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що вказаний доказ, на який посилається позивач є фактично копією установчого договору, яка отримана розпорядником майна від осіб які не наділені законом повноваженнями на офіційне надання відповідних документів.

Судом зазначено, що у разі відсутності оригіналу вказаного документа у Позивача та за наявності відомостей про те, у якої саме особи перебуває такий доказ, позивач не був позбавлений права та можливості звернутися до такої особи з вимогою про отримання відповідного доказу. Однак, ненадання Позивачем відомостей про те, у якої особи перебувають оригінали документів, зокрема, Установчий договір, а також неподання відповідного клопотання унеможливлює витребування судом оригіналів документів у інших осіб в порядку частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, в тому

Надана копія установчого документу в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Корпорації, оформленим протоколом від 27.12.2006, не є, за висновком місцевого суду, належним, достатнім та допустимим доказом тих обставин, на які посилається позивач у позові.

3.2. У матеріалах справи відсутні докази того, що Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» зверталась до сторін кредитної угоди від 14.08.2007 з відповідними листами-повідомленнями про те, що вказаний договір підписувався представником Корпорації який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для підписання цього договору. При цьому, з матеріалів справи про банкрутство Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» вбачається здійснення дій Корпорацією щодо визнання факту укладання договору, а саме укладання додаткової угоди від 21.09.2007 та договору про зміни від 15.02.2011 стосовно кредитної угоди від 14.08.2007, і такі дії свідчать про обізнаність Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» про наявність укладеної 14.08.2007 кредитної угоди, а також відсутність сумнівів щодо її дійсності з підстав зазначених у даному позові.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

4. Розпорядник майна арбітражний керуючий Глеваський Віталій Васильович, м. Біла Церква Київської області, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 у справі №905/2199/20 (905/304/23), звернувся на означене рішення з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить означене рішення скасувати та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме:

- визнати недійсною з моменту укладання кредитну угоду від 14.08.2007, укладену з метою надання кредиту на суму 300 млн доларів США для Лендмонт Лімітед (LANDMONT LIMITED), організованого Каліон (CALYON) та Кредит Свісс Інтернешнл (CREDIT SUISSE INTERNATIONAL), за участю останнього в якості кредитного агента, а також всі зміни та доповнення до неї, у т.ч., але не виключно додаткову угоду від 21.09.2007 та договір про зміни від 15.02.2011 стосовно кредитної угоди від 14.08.2007, в частині, що стосується поруки Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу»;

- визнати недійсною з моменту укладання кредитну угоду від 14.08.2007, укладену з метою надання кредиту на суму 300 млн доларів США для Лендмонт Лімітед (LANDMONT LIMITED), організованого Каліон (CALYON) та Кредит Свісс Інтернешнл (CREDIT SUISSE INTERNATIONAL), за участю останнього в якості кредитного агента, а також всі зміни та доповнення до неї, у т.ч., але не виключно додаткову угоду від 21.09.2007 та договір про зміни від 15.02.2011 стосовно кредитної угоди від 14.08.2007, в частині, що стосується розповсюдження дії арбітражної угоди на Корпорацію «Індустріальна Спілка Донбасу».

5. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що установчий договір є належним доказом неможливості укладення оспорюваного Кредитного договору іншими особами, ніж ті, що зазначені в установчому договорі, окрім випадків, коли вказані органи управління уповноважують іншу особу на відповідне представництво в порядку, встановленому установчим договором та іншими внутрішніми документами Боржника.

Апелянт зазначив, що копія установчого договору, надана суду, була отримана розпорядником майна від кредитора у справі про банкрутство Печеної І.В., яка є колишнім працівником Корпорації, а саме обіймала посаду начальника відділу правового забезпечення взаємодії з дочірніми товариствами правового департаменту (див. заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23.10.2020 у справі № 234/11812/20). Як начальник відповідного відділу, Печена І.В. мала безпосередній доступ до всіх установчих документів Корпорації та підприємств, що входили до її складу. Відтак, Печена І.В. цілком на законних підставах отримала копію установчого договору Корпорації у редакції 2006 року, яка була передана арбітражному керуючому.

5.1. Як було зазначено у поданих Позивачем заявах по суті справи, оспорюваний договір було укладено особою, яка не мала на це повноважень. Жоден із документів, які стосуються діяльності Корпорації і були відшукані під час процедури банкрутства, не містить відомостей про оспорюваний договір. Цілком ймовірна ситуація, коли органи управління Боржника не знали взагалі про укладення такого договору. Оскільки Боржнику, до порушення справи про банкрутство, могло бути не відомо про оспорюваний договір, відповідно і ніяких заяв про підписання не уповноваженою особою чи інших подібних заяв, відповідно до вказаної події, бути не могло. В будь- якому разі, за відсутності повного обсягу документів у Боржника неможливо зробити висновок про його обізнаність щодо оспорюваного договору, так само як і про наявність чи відсутність зазначених заяв.

5.2. Зазначаючи про те, що Позивач, нібито визнав зобов`язання за оспорюваним договором, підписавши додаткову угоду від 21.09.2007 та договір про зміни від 15.02.2011 стосовно кредитної угоди від 14.08.2007, місцевим судом залишено поза увагою той факт, що вказані документи також підписані тією самою особою, що підписала Кредитну угоду. Жоден із цих документів не був підписаний генеральним директором Корпорації, як цього вимагає Установчий договір, а Відповідачем не було надано доказів того, що повноваження генерального директора на підписання угод були делеговані підписанту вказаних документів. Встановлення обставин правомірності підписання даних документів є важливим для висновку про визнання зобов`язань за Кредитною угодою, оскільки визнання зобов`язання у незаконний та/або неналежний спосіб не може свідчити про визнання та бути допустимим доказом.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

6. Компанією "ІНДУМЕТ С.А." (INDUMET S.A.), Люксембург в межах визначеного апеляційним судом строку відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.263 Господарського процесуального кодексу України подано не було.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

7. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 21.09.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Істоміна О.А., Стойка О.В.

8. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху через виявлені недоліки, а 11.10.2023 до апеляційного суду надійшла заява Скаржника про усунення означених недоліків.

9. Розпорядженнями керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022р. «Щодо повторного автоматичного розподілу справ» у зв`язку із відпусткою члена судової колегії, судді Істоміної О.А., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду її було замінено на суддю Бородіну Л.І., що також вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 у справі №905/2199/23(905/564/23).

10. Ухвалою від 18.10.2023 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/2199/20 (905/304/23) (номер провадження 1961 Д), а ухвалою від 06.11.2023, після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області у судовому засіданні на 18.12.2023 о 10:45 з повідомленням учасників справи.

11. 23.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання (сформовано у системі "Електронний суд" 21.10.2023) арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича про витребування в Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради копію реєстраційної справи Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в паперовій та/або електронній формі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду було витребувано у Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 40342628; 84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Богдана Хмельницького, 8; reestr@krm.gov.ua) в порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України копію реєстраційної справи Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» в паперовій та/або електронній формі.

27.11.2023 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла реєстраційна справа Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу».

12. Враховуючи викладене в п.п.7-10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Бородіна Л.І. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

13. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

14. У судовому засіданні 18.12.2023 арбітражний керуючий підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Уповноважений представник Відповідача, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з`явився, про причини неявки не повідомив, що за висновком судової колегії, враховуючи визнання його явки необов`язковою, також не перешкоджає розгляду справи по суті.

15. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

16. Як вбачається з наявних матеріалів основної справи про банкрутство Корпорації "ІСД" та встановлено місцевим судом, ухвалою Київського апеляційного суду від 24.02.2020, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.09 2020, визнано і надано дозвіл на виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 25.03.2019 у справі №173823, про стягнення заборгованості за кредитною угодою від 14.08.2007 з Лендмонт Лтд (Landmont Ltd), Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» та Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» на користь Індумет СА (Indumet SA) як солідарних боржників.

На підставі вказаного рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 25.03.2019 у справі №173823 (далі - рішення ЛМАС) визнано грошові вимоги Компанії "ІНДУМЕТ С.А." як ініціюючого кредитора у справі №905/2199/20 про банкрутство Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу».

17. Своєю чергою, зі змісту рішення ЛМАС вбачається, що позовні вимоги Indumet SA до, у тому числі, і Корпорації "ІСД" обгрунтовані фактом укладання останньою (разі із іншими сторонами - солідраними боржниками) кредитної угоди від 14.08.2007 (а.с.49-250 т.1, а.с.1-90 т.2 - нотаріально засвідчена копія якої з перекладом на українську мову міститься в матеріалах справи №824/180/19), яка передбачає участь у цій угоді Корпорації у якості поручителя (разом із трьома іншими поручителями: ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та ВАТ «Алчевський коксохімічний завод») за грошовими зобов`язаннми позичальника Landmont Ltd перед кредиторами CALYON та CREDIT SUISSE INTERNATIONAL з повернення кредиту на суму 300млн. доларів США.

17.1. З боку Корпрації "ІСД" вказана кредитна угода підписана директором з фінансів та економіки Удовенком С.П. та скріплена печаткою Корпорації.

17.2. У перебігу відносин за вказною кредитною угодою була укладена додаткова угода від 21.09.2007, підписана з боку Корпрації "ІСД" вказана кредитна угода підписана директором з фінансів та економіки Удовенком С.П. та скріплена печаткою Корпорації.

17.3. Також сторонами був укладений договір про зміни від 15.02.2011, якою, зокрема, строк дії поруки обмежено 16.08.2022 або (якщо це настане раніше) датою підтвердження Поручителям з боку Кредитного агенту (CREDIT AGRICOLE CORPORATE AND INVESTMENT BANK) у письмовій формі про виконання всіх зобов`язань позичальника Landmont Ltd. Цей договір про зміни з боку Корпорації підписано Мкртчаном Олегом та скріплено печаткою (а.с.60 зворотна сторона т.1).

17.4. Означені угоди, укладені за участю Копорації до первісної кредиптної угоди від 14.08.2007, не змінювали домовленості сторін щодо статусу останньої як поручителя і солідарного боржника за кредитними зобов`язаннями позичальника, а токож вибір сторонами англійського права, як такого, що регламентують відносини за кредитним договором, та вибір арбіьтражної юрисдикції для вирішення спорів між собою (ЛМАС).

18. За твердженнями розпорядника майна, посилаючись на представлену копію установчого договору Корпорації "ІСД", затвердженого протоколом загальних зборів її учасників від 27.12.2006 (а.с.34-48 т.1), зазначає:

18.1. Відповідно до розділу 8 Установчого договору органами управління Корпорації є: загальні збори, рада директорів та генеральний директор. Повноваження органів управління визначаються цим договором та статутом.

18.2. Пунктом 9 Установчого договору встановлено, що вищим органом управління Корпорації є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів, відповідно до пункту 9.6.9. Установчого договору, відноситься, зокрема, попереднє затвердження укладання Корпорацією будь-яких договорів (у вигляді однієї операції чи декількох пов`язаних операцій) з одним контрагентом протягом кварталу у сумі, що перевищує в еквіваленті 70 млн. доларів США за винятком договорів з купівлі-продажу металургійної продукції та/або металургійної сировини.

18.3. Пунктом 9.7. Установчого договору встановлено, що питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані для вирішення раді директорів та генеральному директору, іншим органом управління та посадовим особам Корпорації.

18.4. Згідно з пунктом 9.8. Установчого договору Корпорації, рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів приймаються, якщо за них проголосували (підтримали) учасники, які володіють не менш ніж 70% статутного фонду, крім випадку, коли для проведення загальних зборів вимагається кворум у більш ніж 60% (абз.3 п.9.2. Установчого договору). Рішення загальних зборів оформлюється протоколом в порядку, передбаченому п.9.9. Установчого договору.

18.5. Пунктом 10.1. Установчого договору Корпорації передбачено, що рада директорів є органом управління Корпорацією, який у період між загальними зборами здійснює стратегічне управління корпорацією, приймає рішення з усіх питань діяльності Корпорації, крім тих, що відносяться до компетенції загальних зборів.

18.6. Пункт 10.7.8 (ііі) до компетенції ради директорів Корпорації відносено надання генеральному директору попередньої згади на видачу Корпорацією будь-яких поручительств та/або гарантій. А п.10.12. Установчого договору визначає, що рішення ради директорів оформлюється протоколами засідань або протоколами про результати голосування методом опитування.

18.7. Діяльність та повноваження генерального директора Корпорації визначаються розділом 11 Установчого договору, пунктом 11.5 якого встановлено, що дії, які потребують одержання попередньої згоди загальних зборів або ради директорів, генеральний директор вчиняє лише після одержання такого дозволу в порядку, передбаченому цим договором та внутрішніми документами корпорації.

18.8. Пунктом 11.6. Установчого договору передбачено, що генеральний директор має повноваження без довіреності представляти Корпорацію у всіх установах, підприємствах і організаціях, підписувати від імені Корпорації довіреності, цивільно-правові угоди (договори, правочини), що не потребують попередньої згоди загальних зборів або ради директорів.

18.9. Відповідно до пункту 11.7. Установчого договору, генеральний директор має право передати частину власних повноважень будь-кому із заступників на підставі виданого ним наказу та/або довіреності. А у разі відсутності генерального директора його обов`язки виконує особа, що призначається наказом генерального директора на строк такої відсутності (п.11.9.). Генеральний директор зобов`язаний діяти в інтересах Корпорації, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень (п.11.10).

20. На думку розпорядника майна із зазначених положень установчого договору вбачається, що:

- для укладання договору на суму більше 70 млн. доларів США необхідна попередня згоди загальних зборів;

- для укладання договору поруки (незалежно від суми) необхідна попередня згода ради директорів;

- рада директорів надає попередню згоду на укладання договору поруки виключно генеральному директору;

- генеральний директор вчиняє дії, що потребують попередньої згоди інших органів управління тільки, після отримання останньої.

Однак, як вказує розпорядник майна, серед документації, що виявлена розпорядником майна та надана ініціюючим кредитором і наявна в матеріалах справи №905/2199/20 та №824/180/19 відсутні зазначені документи, необхідні для укладання (участі) Копорацією у спірній кредитній угоді.

21. За вказаних обставин, розпорядник майна стверджує про те, що під час укладання кредитної угоди зазначені вище документи не були видані, а дозволи не були надані. Відповідно підписант не мав повноважень на укладання оспорюваної кредитної угоди, а також було відсутнє волевиявлення позивача (шляхом прийняття відповідних рішень уповноваженими на то органами управління) на її укладання. Таким чином, кредитна угода від 14.08.2007, згідно з доводами розпорядника майна не відповідає частинам 2, 3 статті 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до статті 215 цього Кодексу вказаного кодексу є підставою для визнання договору недійсним в частині, що стосується прав та обов`язків позивача. При цьому, розпорядник майна вказав про те, що в разі визнання недійсною кредитної угоди в частині, що стосується прав та обов`язків позивача, всі інші доповнення та зміни до такої угоди також підлягають визнанню недійсними.

22. Щодо недійсності кредитної угоди в частині розповсюдження дії арбітражної угоди на позивача, розпорядник майна з посиланням на правову позицію Верховного Суду (постанова від 03.03.2020 у справі №920/241/19) звертає увагу на те, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, а тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди, у зв`язку із цим позивачем заявлено позовну вимогу про визнання недійсним положення кредитної угоди в частині дії арбітражної угоди на позивача.

23. Вказуючи на порушення прав Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» внаслідок укладання спірної кредитної угоди, розпорядник майна посилається на те, що участь Корпорації в цій угоді зумовлює виникнення солідарних грошових зобов`язань перед первісними кредиторами Каліон (CALYON) та Кредит Свісс Інтернешнл (CREDIT SUISSE INTERNATIONAL) у випадку невиконання основним позичальником Лендмонт Лімітед (LANDMONT LIMITED) своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та відсотків за ним. Вимоги ініціюючого кредитора Компанії "ІНДУМЕТ С.А." у справі про банкрутство №905/2199/20 обґрунтовані останнім правонаступництвом за кредитною угодою від 14.08.2007 на підставі свідоцтва про передачу прав, що містяться у меморандумі кредитного агента від 08.08.2019.

24. У перебігу провадження у справі у суді першої інстанції розпорядником майна були долучені його зверення до учасників Корпорації "ІСД" (а.с.134-137 т.1) із запитами (надіслані 23.06.2023 - а.с.129-133 т.2) щодо ухвалення учасниками рішення про затвердження укладання спірної кредитної угоди.

Втім, жодних документів щодо реагування на вказані запити до матеріалів справи не надано.

25. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного та Господарського кодексів України (далі - ЦК та ГК відповідно) та в контексті приписів Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

VІ. Оцінка апеляційного суду:

26. Суть апеляційного перегляду полягає у перевірки висновку місцевого суду про недоведеність позовних вимог щодо недійсності кредитної угоди від 14.08.2007, угод про доповнення і зміну цієї угоди від 21.09.2007 і 15.02.2011 у частині поруки Корпорації «ІСД» (далі оспорювані угоди про поруки), а також викладеного у таких угодах арбітражного застереження у частині його розповсюдження на Позивача.

27. Скаржник наполягає на задоволені позовних вимог та скасуванні переглядуваного рішення через ствердження про допущені порушення норм процесуального права, які мали наслідком прийняття неправильного рішення та неправильного застосування норм матеріального права, що полягало у такому: установчий договір Корпорації є допустимим доказом для доведення наявності/відсутності повноважень у підписанта спірного договору, тоді як суд, констатувавши відсутність оригіналу та належним чином засвідченої копії такого договору, припустив неповноти розгляду справи та не надав оцінки законності отримання розпорядником майна наявної копії установчого договору (1); недоведеність наявності повноважень у підписанта оспорюваних угод про поруку з боку Корпорації «ІСД» та ймовірну необізнаність останньої про існування такої поруки(2); передчасність висновку про визнання первісного зобов`язання з поруки з боку Позивача через подальше підписання додаткових угод до неї 21.09.2007 та 15.02.2011 тією ж самою неуповноваженою особою (3).

28. Апеляційний суд, враховуючи, що оспорювані угоди про поруки та арбітражне застереження є складовими багатосторонньої кредитної угоди за участю нерезидентів України і Відповідачем у цій справі як правонаступник кредитора також виступає іноземна компанія, вважає за необхідне висловитися, насамперед, щодо юрисдикції вирішення цього спору та застосовного права:

28.1. Щодо юрисдикції:

- як вбачається із п.16.16 (а.с. 33 зворотна сторона т.2) кредитної угоди у її первісний редакції від 14.08.2007, її сторони (у томі числі Позивач) дійшли згоди про "безвідкличне підпорядкування відповідно до цієї угоди юрисдикції Лондонського Суду міжнародного арбітражу (далі - ЛСМА) або у разі застосування положень п.37.2 (вибір щодо судового розгляду),судів Англії";

- своє чергою, підпункт (а) п.37.1. спірної угоди від 14.08.2007 визначає "Відповідно до п.37.2. (Вибір щодо судового розгляду) будь-який спір, розбіжність, вимога або невідповідність («Спір»), який виникає на підставі, по відношенню або у зв`язку з цією Угодою або будь-яким іншим Фінансовим Документом, включаючи спір стосовно існування, чинності, тлумачення, виконання або розірвання, подається на розгляд та остаточно вирішується арбітражним судом відповідно до Арбітражного Регламенту (для цілей цього пункту - Регламент) ЛСМА" (а.с. 55 зворотна сторона т.2);

- разом із тим підпункт (2) п.37.2. спірної кредитної угоди передбачає, що «Більшість Кредиторів може шляхом надання письмового повідомлення всім іншим сторонам цієї Угоди вимагати щоб всі Спори або окремий спір розглядалися Судами Англії» (а.с.56 т.2);

- наведені вище положення кредитної угоди від 14.08.2007 не були змінені внаслідок укладання у подальшому спірних угод від 21.09.2007 та 15.02.2011, а оскільки розглядуваний позов ініційовано не кредитором за спірною угодою, остільки означені положення опосередковують спірне арбітражне застереження у розумінні ст.2 Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958р. та ч.2 ст. 1 Європейської конвенції про зовнішньоторгівельний арбітраж 1961р.;

- згадувані вище Конвенції дозволяли на момент укладання оспорюваних угод про поруку обирати у правовідносинах між резидентами України та іноземними юридичними особами арбітраж для вирішення спорів;

- водночас, абз. 2 ч.1 ст. 2 КУзПБ у редакції, що діяла на момент відкриття провадження у цій справі, визначає пріоритет його приписів як спеціальної норми не тільки відносно Господарського кодексу України, але й інших законів України. Своєю чергою, ст.7 КУзПБ в редакції, що діяла на момент відкриття провадження у цій справі, визначає пріоритет його приписів як спеціальної норми не тільки відносно Господарського процесуального кодексу України передбачає принцип концентрації майнових позовних спорів у межах справи про банкрутство боржника (зокрема і спорів про недійсність укладених ним правочинів як у цьому випадку), визначаючи, таким чином, спеціальні правила підсудності, які кореспондуються із приписом п.7 ст.77 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі Закон МПП) щодо виключної підсудності судом України справ з іноземним елементом;

- Відповідачем (який є ініціюючим кредитором у справі №905/2199/20 про банкрутство Корпорації «ІСД» і повідомлявся місцевим судом за доведеними останнім відомостями про засоби комунікації із представником в Україні) не підіймалося питання відсутності компетенції Господарського суду Донецької області, як суду, визначеного законом у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., через вказані арбітражні застереження, тим більше, що Позивач, серед іншого, оспорює їх дійсність, що вимагає ухвалення рішення по суті;

- зважаючи на викладене, колегія апеляційного суду не вбачає підстав для застосування п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України та погоджується із наявністю компетенції господарських судів відповідних інстанції вирішувати розглядуваний спір по суті.

28.2. Щодо застосовного матеріального права:

- згадувані положення кредитної угоди (які також не змінювалися щодо обрання права, а навпаки «підтверджуватися» сторонами у подальших оспорюваних угодах) містять також чітку вказівку сторонами у розумінні ст.5 Закону МПП (в редакції, що діяла на момент укладання з кожної з оспорюваних угод) застосовного права права Англії;

- обране право, у відповідності до ст.6, а також ст.ст. 32,33 Закону МПП (і в редакції, чинній на момент укладання спірних угод, і у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції), регламентує також і розглядуване у межах цієї справи питання дійсності спірних угод;

- водночас, ураховуючи, що визначена Позивачем підстава недійсності полягає у дефекті повноважень підписанта, яка (підстава) за оцінкою судової колегії співвідноситься із аспектами дієздатності та повноваження органу/представника юридичної особи резидента України, які за змістом ст.ст. 25,26 та 28 Закону МПП регламентуються «особистим законом юридичної особи», у розглядуваному випадку для оцінки доводів апеляційної скарги щодо наявності/відсутності доведеного факту укладання спірних угод поруки та арбітражного застереження всупереч вимог «особистого закону» (відповідно законодавства України) мають, насамперед, застосуватися положення національного законодавства;

- своєю чергою, лише за умов встановлення (доведення Позивачем згідно вимог ст.ст. 13,74 Господарського процесуального кодексу України) факту означеного порушення «особистого закону» Корпорації «ІСД» укладанням спірних угод, суд мав би вирішувати питання достатності означеного факту для кваліфікації спірних угод як недійсних за приписами англійського права із встановленням його змісту у порядку ст.8 Закону МПП та можливості застосування наслідків обмеження повноважень підписанта у спірних правовідносинах з іноземною юридичною особою у порядку ст.28 Закону МПП.

29. За змістом ст.ст. 4,5 Господарського процесуального кодексу України задоволення позову вимагає доведеності Позивачем такої сукупності елементів: наявність захищуваного права/легітимного інтересу (як об`єкту судового захисту (1), порушення (невизнання або оспорювання) такого об`єкту судового захисту з боку визначеного відповідача (2) та належність (адекватність порушенню і передбаченість законом) обраного способу судового захисту (3). Недоведеність будь-якого з означених елементів зумовлює відмову у позові.

29.1. Враховуючи, що Позивач є однією із сторін оспорюваних ним угод, тоді як Відповідач використовує згідно ухвали Господарського процесуального кодексу України від 30.03.2021 у справі №905/2199/20 (а.с. 23-31 т.1) рішення ЛСМА від 25.03.2019, п.п. 11,55-57 (є додатком до заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство Корпорації «ІСД» та міститься у матерілах основної справи банкрутства) якого визначають підставою для висування визначених арбітражем солідарних вимог до Позивача саме спірні угоди, апеляційний суд дійшов висновку, що Позивач цілком управнений ініціювати провадження щодо дійсності таких спірних угод. Відповідний легітимний інтерес полягає у намаганні усунути підстави для існування майнових вимог, а тому колегія суду убачає наявним (1) елемент з визначених вище необхідних умов.

29.2. Своєю чергою, визнання спірних угод недійсними у частині участі в них Корпорації «ІСД» (тобто лише частково недійсних) як спосіб захисту цілком застосований судом за змістом ч.2 ст.7 КУзПБ та ст.33 Закону МПП у розглядуваній справі з іноземною юридичною особою та цілком узгоджується із покладеними на розпорядника майна функціями (ч.3 ст.44 КУзПБ). Апеляційний суд відмічає, насамперед ті норми національного законодавства, що є застосованими незалежно від приписів англійського права, якому сторони підпорядкували спірні угоди.

29.3. Таким чином, колегія апеляційного суду має сконцентрувати увагу довкола правової оцінки висновку про недоведеність Позивачем складника, що охоплюється (2) із вказаних вище обов`язкових елементів, у спростуванні якого (висновку) і полягають доводи апеляційної скарги.

30. Насамперед слід відмітити, що оскільки дефект повноважень стверджується Позивачем саме відносно підписанта кредитної угоди від 14.08.2007з боку Корпорації «ІСД», сутність порушення з боку Відповідача об`єкту судового захисту фактично полягає у використанні спірного договору попри «дефективність його вчинення через брак повноважень» з метою задоволення власних майнових інтересів у правовідносинах з Позивачем у межах його справи про банкрутство.

Таким чином, досліджуваний елемент (2) містить дві складові: власне, брак повноважень підписанта (а) та обізнаність (обов`язок бути обізнаною) про такий дефект контрагента за договором (б), що слідує із змісту ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України, ст.28 Закону МПП та згадуваних Відповідачем у п.5 розділу II відзиву релевантний правових позицій Верховного Суду. При цьому, тягар доведення цих 2-х складових покладається на Позивача, але недоведеність складника а) усуває потребу дослідження складника б).

31. Щодо доведеності стверджуваного Позивачем браку повноважень підписанта спірного договору крізь зміст доводів апеляційної скарги колегія апеляційного суду зазначає таке:

31.1. Зважаючи на приписи ст.14 та ч.5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України колегія апеляційного суду вказує, що за змістом викладеного у позові обґрунтування Позивач акцентує увагу на дефекті повноважень підписанта кредитної угоди від 14.08.2007 з боку Корпорації «ІСД» (директора з фінансів та економіки Удовенка С.П.), які полягали у відсутності у нього статусу генерального директора та довіреності останнього на таке підписання, а також рішень загальних зборів учасників Корпорації та Ради директорів про погодження укладання такої угоди. Оспорювані додаткові угоди від 21.09.2007 та від 15.02.2011 до вказаного кредитного договору, а також спірної арбітражної угоди Позивачем за змістом позову окремими/самостійними підставами не визначені необхідність їх визнання недійсними щодо участі в них Корпорації «ІСД» як наслідок вказаного первісного дефекту.

31.2. Апелянт цілком обґрунтовано зазначає, що у світлі положень ст.87 ЦК та ст.ст. 57, 120 ГК установчий договір та/або статут Корпорації є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами як вид відповідних письмових документів і місцевим судом за змістом оскаржуваного рішення не було зазначено іншого щодо способу встановлення повноважень на укладання спірного договору з боку Позивача як Поручителя.

31.3. Оскільки діяльність спірного договору оцінюється на момент його укладання, остільки стверджуваний Позивачем дефект повноважень має визначатися за редакцією Статуту та/або установчого договору, яка існувала саме станом на 14.08.2007. Згадувані Скаржником обставини непередання документів розпоряднику майна та вірогідність їх втрати у зв`язку із подіями АТО (зважаючи на первісну реєстрацію Корпорації «ІСД» у м. Донецьку) у світлі приписів ст.ст.13,74 Господарського процесуального кодексу України не звільняють Позивача від процесуального обов`язку довести свої твердження саме з наданням та у контексті відповідної редакції установчих документів Корпорації.

31.4. Як встановлено ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідний доказ мав бути наданий Позивачем разом із поданням позовної заяви, або, у разі не можливості його подання з об`єктивних причин, згідно ч.4 цієї норми Позивачем мало бути застережено про це з метою встановлення судом додаткового строку для подання таких доказів чи витребування таких доказів у порядку ст.81 цього Кодексу:

- у позовній заяві не було зазначено ані про неможливість надання відповідної редакції установчих документів Корпорації, ані про необхідність їх витребування у судовому порядку;

-до позовної заяви було додано копію установчого договору Корпорації «ІСД» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 27.12.2006 (а.с. 34-48 т.1), на якому вбачається відмітка про посвідчення такого договору приватним нотаріусом саме з аналізу цього джерела Позивачем зроблені висновки щодо належного способу підтвердження повноважень підписанта.

31.5. Місцевим судом встановлено та за змістом апеляційної скарги не заперечується, що наявна у матеріалах справи копія установчого договору у оригіналі або належним чином засвідченій копії (є у електронному вигляді, не засвідчений жодним електронним підписом згідно вимог ч.3 ст.91 Господарського процесуального кодексу України) у Позивача відсутня:

- всупереч ч.5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не було зазначено наявність у нього або іншої особи оригіналу такого доказу;

- наявна копія установчого договору не відповідає вимогам ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, на що справедливо вказав місцевий суд;

- як наслідок, суд першої інстанції цілком правомірно згідно вимог ч.6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України не взяв до уваги цей єдиний представлений Позивачем доказ, що є цілком достатньо для висновку про недоведеність підстави позову;

- зауваження Скаржника щодо ненадання правової оцінки законності отримання розпорядником майна представленої копії установчого договору у колишнього працівника не тільки не звільняють Позивача від необхідності дотримання наведених вище вимог ст.91 Господарського процесуального кодексу України (його здійснено не було), але й у світлі статусу цього працівника як конкурсного кредитора у справі про банкрутство (грошові вимоги ОСОБА_2 визнані ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.01.2022 у справі №905/2199/20), який в силу такого статусу цілком виправдано процесуально зацікавлений у зменшені обсягу вимог інших конкурсних кредиторів, унеможливлюють верифікацію судом достовірності такого доказу у розумінні ст.78 Господарського процесуального кодексу України (якщо була б надана його належним чином засвідчена копія до матеріалів справи);

- відносно стверджуваної Скаржником допущеної місцевим судом неповноти розгляду спору, апеляційний суд відмічає, що у суді першої інстанції Позивач не скористався процесуальними можливостями щодо витребування доказів у порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України у приватного нотаріуса, який посвідчував відповідний установчий договір ( або у відповідному нотаріальному архіві, ймовірність перебування якого на контрольованій Україною території розпорядником майна у межах цієї справи не перевірялась) або у засновників/учасників Корпорації (поточних або тих, що були у цьому статусі на момент укладання спірного договору поруки) відповідні письмові звернення на адресу таких учасників (а.с.129-137 т.2) були подані, по-перше, вже після відкриття провадження у справі; по-друге, стосувалися лише рішення зборів про затвердження укладання спірного договору, а не установчих документів, які б визначали необхідність ухвалення такого рішення взагалі, та, по-третє, не мали наслідком ані надання такими особами запитуваних документів (до матеріалів справи не залучено), ані подання клопотання про поновлення строку для вирішення питання про витребування у цих осіб документів судом;

-з метою забезпечення реалізації Позивачеві права ефективного доступу до суду у світлі аргументів щодо труднощів у доступі до документації, апеляційним судом було задоволення клопотання Апелянта про витребування копії матеріалів реєстраційної справи, однак з наданих до суду частини наявних у розпорядженні державного реєстратора вказаних матеріалів (сформовані з 2015) не вбачає установчих документі Корпорації у редакції, що діяла на момент укладання спірного договору.

31.6. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду щодо недоведеності Позивачем стверджуваного ним вчинення спірного договору з боку Корпорації «ІСД» неуповноваженого особою, відмічаючи, що до матеріалів справи не тільки не надано належного, допустимого та достовірного доказу встановлення обмежень установчим договором на укладання такого як оспорюваний договір, але й того, що такі обмеження з відповідними формуваннями існували саме на дату укладання спірного договору.

32. Відносно решти доводів Апелянта колегія апеляційного суду зазначає наступне:

32.1. Сам по собі факт укладання спірного договору 14.08.2007 не особисто генеральним директором, а іншого посадовою особою Корпорації, за умов, коли ч.ч. 3,4 ст.92, ст.ст. 237, 244 ЦК не забороняла на момент укладання спірного договору такого представництва, не може бути безумовною підставою для висновку про вихід підписанта за межі повноважень.

32.2. Дійсно, достовірне встановлення цієї обставини вимагало б визначення конкретної підстави представництва (наказ, довіреність чи інше рішення уповноваженого органу Корпорації згідно з вимогами Статуту чи Установчого договору у відповідній можливості її отримання, наданого суду не була) щодо правочину, вчиненого майже 16 років тому.

32.3. За таких умов апеляційний суд вважає у розрізі визначеного ст.79 Господарського процесуального кодексу України стандарту вірогідності зазначити, що:

-матеріали справи не містять жодних доказів зловмисної домовленості підписанта з боку Корпорації «ІСД» на користь кредитора за угодою щодо взяття зобов`язань з поруки, зважаючи на наявність корпоративних зв`язків (афілійованості) з іншими учасниками цієї угоди (солідарними боржниками);

-більш того, на договорі про зміну від 15.02.2011 вбачається наявність підпису саме генерального директора Корпорації «ІСД» Олега Мкртчана (а.с. 60 зворотна сторона т.1);

- спірні угоди містять відбиток печатки Корпорації, за увесь час існування означених угод не було здійснено ніяких заяв (принаймні, доказів їх здійснення до матеріалів справи не представлено), у тому числі до правоохоронних органів відносно використання підробленої печатки чи неналежного її використання неуповноваженою особою;

- зі змісту згадуваного рішення ЛМАС від 25.03.2019 вбачається, що у арбітражному проваджені брав участь представник Корпорації «ІСД», а саме Печена І.В. (яка є кредитором у справі про банкрутство та визначена арбітражним керуючим у якості і джерела надання копії Установчого договору), якою не висловлювалося жодних заперечень щодо неналежності укладання/участі Корпорації «ІСД» у відповідному кредитному договорі;

- у світлі означених самостійних та послідовних фактів підтвердження участі Корпорації «ІСД» у спірних правовідносинах є застосовною концепція «заборони суперечливої поведінки» як один із аспектів принципу добросовісності;

- апеляційний суд також зазначає, що сторонами спірного договору у статусі Поручителя, окрім Позивача, були і інші резиденти України (ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» та ВАТ «Алчевський коксохімічний завод», які пов`язані із Корпорацією "ІСД" корпоративними відносинами), які також могли бути джерелом відомостей відносно обставин укладання/підписання цього договору, яким (джерелом) без пояснення причин і без залучення до участі у справу не скористався Позивач;

- таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції правила оцінки доказів за стандартом більшої вірогідності.

33. Щодо кола учасників спору:

33.1. Позов пред`явлено тільки до ініціюючого кредитора, який позиціонується правонаступником кредиторів згідно Меморандуму кредитного агента від 08.08.2019 (згадується у доданій до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ухвалі Київського апеляційного суду від 24.02.2020 про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення ЛМАС від 25.03.2019), однак, окрім Кредитодавців (представлених Відповідачем) та одного з Поручителів (Позивач) сторонами оспорюваної угоди були і інші особи Поручителі (згадуване вище) та Позичальник (Компанія «LЕNDMONT LIMITED».

33.2. Хоча Позивач оспорює спірний договір лише в частині його участі як Поручителя (солідарного боржника), колегія апеляційного суду відмічає, що оформлення поруки Корпорації як складової частини кредитного договору, а також фактично визначений розподіл майнової відповідальності згадуваним рішенням ЛМАС між всіма солідарними боржниками поручителями, зумовлюють висновок про те, що питання участі у спірних правовідносинах Корпорації «ІСД» безумовно впливає на права, обов`язки, майнові інтереси інших сторін цього договору, адже всі боржники (позичальник та інші поручителі) визначені умовами договору, як Група, яка включає таких боржників як дочірніх підприємств Корпорації «ІСД». Отже, участь у спірних відносинах Позивача взагалі слід розглядувати як визначальну/істотну умову для того, щоб такі правовідносини взагалі відбулися і договір був укладений.

33.3. Намагання Позивача шляхом подання цього позову «виключити» Корпорацію «ІСД» з розглядуваних кредитних правовідносин з моменту їх виникнення безумовно впливає на майнові інтереси всіх інших сторін договору (а не тільки кредитора), через що вони мали залучатися у якості співвідповідачів, що за підписом ст. 48 Господарського процесуального кодексу України не могло бути здійснено судом першої інстанції без відповідної процесуальної заяви Позивача та взагалі не може бути здійснено на етапі апеляційного перегляду.

33.4. За висновком суду апеляційної інстанції, невідповідність складу сторін справи складу сторін спору через неподання розглядуваної позовної вимоги до всіх інших сторін спірного кредитного договору не сумісні із правовою визначеністю, яка мала встановлюватися судовим рішенням як ознака ефективності обраного способу судового захисту у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950р.

33.5. Викладене у п.33.1.-33.4. є додатковою підставою для відхилення позовних вимог, сумісний до одночасного застосування із вказаним в переглядуваному рішенні.

34. Такий результат правової оцінки доводів Скаржника зумовлює відмову у задоволені апеляційної скарги та залишені без змін оскаржуваного судового рішення з урахуванням додаткових мотивів, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

Це має наслідком за змістом ст.129 Господарського кодексу України віднесення на рахунок Скаржника його витрат зі сплати судового збору. Інших судових витрат (ч.3 ст.123 цього Кодексу) сторонами не визначалось, що за змістом ст.124 Господарського процесуального кодексу України усуває необхідність вирішення питання про їх розподіл.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області на рішення від 30.08.2023 (повний текст підписано 31.08.2023) у справі №905/2199/20 (905/304/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2023 (повний текст підписано 31.08.2023) у справі №905/2199/20 (905/304/23) залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок розпорядника майна арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2023.

Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя Л.І. Бородіна