Рішення

від 02.11.2023 по справі 909/662/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/662/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Оріана"

(вул. Євшана, буд. 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77304)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідростоун"

(вул. Хмельницького, буд. 84, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

про розірвання договору оренди

представники сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оріана" (далі - АТ "Оріана", позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідростоун" (далі - ТОВ "Ідростоун", відповідач) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №341-юр-276 від 27.05.2015, укладеного між сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 684,00 грн судового збору.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (вх.№11348/23).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.09.2023, про що сторони повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення та через Електронний суд.

13.09.2023 у підготовчому засіданні з`явився представник позивача, судом відкладено підготовче засідання на 09.10.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

09.10.2023 у підготовчому засіданні з`явилися представники позивача, за наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 02.11.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання); представник позивача подав клопотання (вх.№14641/23), в якому просив розгляд справи по суті здійснювати без участі представника позивача, а також зазначив, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

02.11.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті представники обох сторін не з`явились.

У зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи

Відповідач у судові засідання жодного разу свого представника не направив, причини неявки представника суду не повідомив.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 11.08.2023, ухвала-повідомлення про судове засідання від 09.10.2023, надсилалися відповідачу - ТОВ "Ідростоун" за адресою його місцезнаходження, яке вказано у позовній заяві та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 18.07.2023 (а.с. 36-38), проте поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 74-78, 95-98).

У силу ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судового рішення передбачений ст. 242 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на вказані приписи процесуального закону відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом вживалися додаткові заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Зокрема, ухвала-повідомлення про судове засідання від 13.09.2023 надсилалася відповідачу за фактичною адресою місцезнаходження орендованого майна (вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77304). Однак, поштове відправлення також повернулося на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 86-89).

Також 14.09.2023 телефонограмою суд повідомив керівницю відповідача Зорій З.І. про розгляд даної справи, яка зазначила, що вона перебуває в Італії та здійснює догляд за новонародженою дитиною, а ТОВ "Ідростоун" на даний час підприємницької діяльності на території України не здійснює.

Позиції сторін

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення, а саме систематичного прострочення здійснення орендних платежів, позивач як орендодавець вважає за доцільне розірвати такий договір.

Як на правову підставі заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 11, 202, 509, 525, 526, 610 - 612, 629, 759, 782, 785 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача. Відповідач у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

Представник відповідача жодного разу в судовому засіданні участі не взяв.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Судом встановлено, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

27.05.2015 між ВАТ "Оріана" (орендодавець), яким у подальшому змінено найменування на АТ "Оріана", та ТОВ "Ідростоун" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №341-юр-276 (далі - договір) (а.с. 61-62).

Умови договору такі.

Орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 31,6 кв. м, блок №3, поверх 4, кімната №405, розташоване за адресою: вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (п. 1.1 договору).

Об`єкт оренди передається орендарю для розміщення офісу (п. 2.1 договору).

Договірна орендна плата за перший місяць визначена в сумі 790,00 грн з урахуванням ПДВ, а кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.1 договору).

Орендну плату орендар зобов`язаний вносити на рахунок орендодавця до кінця поточного місяця (п. 3.3 договору).

Окрім орендної плати, орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків зобов`язаний сплачувати комунальні послуги (електроенергія, водо- та теплопостачання, вивіз та захоронення ТПВ). Нарахування комунальних послуг здійснюється орендодавцем пропорційно займаній орендарем площі (п. 3.2 договору).

Орендар приймає на себе наступні обов`язки, зокрема:

- прийняти приміщення в оренду за актом приймання-передачі та використовувати приміщення, що орендується, виключно за його цільовим призначенням у відповідності до п. 2.1 договору, а після закінчення строку оренди чи у разі дострокового припинення договору повернути його орендодавцеві за актом приймання-передачі (п. 5.1.1 договору);

- здійснювати за власний рахунок поточний ремонт приміщення, що орендується (п. 5.1.4 договору).

Орендодавець має право вимагати своєчасної сплати платежів, передбачених договором (п. 7.2 договору).

Дострокове розірвання договору орендодавцем може мати місце в наступних випадках, зокрема:

- невиконання орендарем умов цього договору;

- при несплаті орендарем місячної орендної плати за приміщення і комунальні послуги

- з інших підстав, передбачених законодавством України (п. 9.1 договору).

У випадку дострокового розірвання договору за ініціативою будь-якої із сторін орендар зобов`язаний погасити передбачені договором платежі, підписати угоду про розірвання договору та акт приймання-передачі. Крім того, орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди в належному стані з одержаним від орендодавця обладнанням, інвентарем та іншим майном (п. 9.2 договору).

Після розірвання договору орендар зобов`язаний в 10-тиденний термін (строк) здати орендоване приміщення (п. 9.3 договору).

Договір є у кладеним з моменту передання об`єкта оренди орендарю, що підтверджує відповідний акт приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору (п. 2.2 договору).

Термін (строк) оренди приміщення за договором встановлюється в 1 рік. Договір вважається продовженим на такий самий термін (строк) і на тих же умовах, якщо жодна із його сторін не заявить про свій намір припинити дію цього договору за один місяць до закінчення терміну (строку) його дії (п. 8.1 договору).

01.06.2015 між сторонами складено акт приймання-передачі об`єкта оренди (додаток №1 до договору), за яким ВАТ "Оріана" передано, а ТОВ "Ідростоун" прийнято в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 31,6 кв. м, блок №3, поверх 4, кімната №405, розташоване за адресою: вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (а.с. 63).

16.05.2023 Господарським судом Івано-Франківської області у справі №909/301/23 (наказне провадження) видано судовий наказ про стягнення з ТОВ "Ідростоун" на користь ВАТ "Оріана" 35 391,19 грн заборгованості з орендної плати за невиконання умов договору, яка виникла за період з 01.02.2022 по 28.02.2023, а також 268,40 грн судового збору (а.с. 27).

Постановою Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.06.2023 відкрито виконавче провадження №71926909 з примусового виконання судового наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2023 у справі №909/301/23.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ТОВ "Ідростоун" перед ВАТ "Оріана" за договором заборгованість з орендної плати і компенсації комунальних послуг станом на 11.07.2023 становить 44 410,39 грн (а.с. 28).

Внаслідок неналежного виконання орендарем умов договору (систематичної несплати орендних платежів) орендодавець вирішив, що договір необхідно розірвати.

У зв`язку з чим, орендодавець звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

І. Загальні положення

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 626 - 629 ЦК України).

Положення ЦК України та ГК України так визначають договір найму (оренди):

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України);

- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення), що належить до приватної власності.

Таким чином, у даній справі предметом спору є договір оренди, а предметом позову його розірвання.

ІІ. Щодо заборгованості з орендної плати

Згідно із ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частиною 4 цієї статті визначено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судом, сторони в договорі визначили розмір орендної плати, порядок її нарахування та строк сплати - до кінця поточного місяця оренди (п. 3.1 - 3.3 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання договірних зобов`язань передав відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 31,6 кв. м, блок №3, поверх 4, кімната №405, розташоване за адресою: вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, проте у порушення взятих на себе договірних зобов`язань відповідач з лютого 2022 року не сплачував орендну плату та не здійснював відшкодування комунальних послуг (а.с. 26-27, 63), внаслідок чого станом на 11.07.2023 в нього виникла заборгованість у розмірі 44 410,39 грн (а.с. 28).

Положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст. 526 ЦК України.

У силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час прийняття судом рішення у справі доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договорами відповідач суду не надав та не спростував факт наявності заборгованості з орендної плати та відшкодування комунальних послуг у розмірі 44 410,39 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та документально обґрунтовано наявність заборгованості відповідача за договором за період з 01.03.2022 (орендна плата за лютий 2022 р.) по 11.07.2023 у сумі 44 410,39 грн.

ІІІ. Щодо розірвання договору оренди

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди (ч. 1 ст. 284 ГК України, п. 1.1, 3.1 договору).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Виходячи зі змісту норм ст. 651 ЦК України, договір може бути достроково розірваний:

1) за згодою сторін (ч. 1);

2) в судовому порядку у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором та законом (ч. 2);

3) в односторонньому порядку (відмова від договору) за умови, якщо таке право передбачено договором або законом (ч. 3).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладений в п. 85 постанови від 13.09.2023 у справі №910/7679/22.

Як встановлено судом, строк дії договору продовжувався в порядку п. 8.1 договору, що не заперечується сторонами.

Матеріали справи не містять доказів розірвання договору в односторонньому порядку (відмови орендодавця від договору), зокрема надіслання орендодавцем відповідного повідомлення орендарю.

Отже, станом на час подання позову та розгляду справи судом договір є діючим (чинним).

Відтак, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17 зазначено, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 14.08.2018 у справі №910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20932/17, від 02.10.2018 у справі №910/21033/17, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі №910/5027/19.

Порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна в частині внесення платежів за користування орендованим нерухомим майном (несплата орендних платежів з 01.03.2022 по 11.07.2023, більше 16 місяців поспіль) є істотним, оскільки значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати та подальше освоєння цих фінансових ресурсів.

Таким чином, з`ясувавши суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до спірних правовідносинах приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України та для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку.

Стаття 653 ЦК України визначає правові наслідки зміни або розірвання договору.

У силу ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За приписами ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

ІV. Інші аспекти

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Серявін та інші проти України зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду

На підставі вищенаведеного в сукупності суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, позивач зазначив лише судовий збір.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір на суму 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4582 від 27.06.2023 (а.с. 3).

При цьому інші судові витрати сторонами заявлено суду не було.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 43, 73, 74, 76, 80, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Оріана" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідростоун" про розірвання договору оренди задовольнити.

2. Розірвати договір оренди №341-юр-276 від 27.05.2015, укладений між Акціонерним товариством Оріана та Товариством з обмеженою відповідальністю Ідростоун.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідростоун" (вул. Хмельницького, буд. 84, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 35518101) на користь Акціонерного товариства "Оріана" (вул. Євшана, буд. 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77304; ідентифікаційний код 05743160) 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.12.2023.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва