Рішення

від 30.11.2023 по справі 910/13400/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2023Справа № 910/13400/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Затока 2018"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

про виселення з орендованого майна

Представники:

від позивача-1: Ястребова І.Г.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Проказіна С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Затока 2018" (далі-відповідач) про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 72, 00 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, озеро "Лісове" (колишня назва "Берізка"), 3, Д. 11/Б.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2977 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.05.2019 в частині поверення орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.09.2023. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".

21.09.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа підтримує заявлені позовні вимоги та вказує, що з припиненням строку дії договору оренди відповідач втратив статус орендаря, а тому повинен повернути орендоване приміщення.

Підготовче засідання призначене на 28.09.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 призначено підготовче судове засідання на 02.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/13400/23 призначено на 30.11.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представника не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Алматинська, буд. 54, м. Київ, 02092, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.05.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» (далі - орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» (далі - підприємство-балансоутримувач) укладено договір № 2977 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, умовами якого передбачено, що орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 22 січня 2019 року № 2/137 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно - нежитлові приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт), які знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, озеро «Лісове» (колишня назва «Берізка»), 3, Д.11/Б, для розміщення суб`єкта господарювання, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.

Об`єктом оренди є нежилий будинок (пляжу) загальною площею 72, 0 кв. м згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.4. договору, орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписания сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об`єкта.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами) та згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього Договору (додаток) становить без ПДВ: 31,48 грн. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку березень 2019 - 2266, 28 грн. Якщо Договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.

За умовами п. 3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили обов`язки орендаря, зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

За умовами п. 4.2.20 договору, орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Згідно п. 5.1.3. договору, орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Відповідно до п. 7.5. договору, у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 15.05.2019 до 13.05.2022 року (п. 9.1. договору).

Одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3. цього договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою (п. 9.3. договору).

Відповідно до п. 9.4. договору, він припиняється в разі, зокрема невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору.

Додатком до договору № 2977 від 15.05.2019 сторони погодили розрахунок орендної плати по нежитловому приміщенню (споруди) за адресою: Дніпровський р-н, озеро «Лісове», 3, Д. 11/Б станом на 01.04.2019.

Також, 15.05.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» (орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» (підприємство-балансоутримувач) сладено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого підприємство-балансоутримувач та орендодавець передає, а орендар приймає у орендне користування згідно з договором оренди від 15.05.2019 нежилий будинок пляжу, що перебуває на балансі КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» загальною площею 72, 0 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, озеро «Лісове», 3, Д. 11/Б.

Як зазначено судом вище, відповідно до п. 9.1. договору № 2977 від 15.05.2019 він діє до 13.05.2022 року.

Тобто, строк дії договору № 2977 від 15.05.2019 закінчується у період дії воєнного стану в Україні.

Так, пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; припинення орендарем договору оренди;

Так, відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Позивач зазначає, що на підставі п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.202 № 634 строк дії договору оренди № 2977 від 15.05.2019 було продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Проте, позивачем було отримано лист № 068/11367 від 23.12.2022 від підприємства-балансоутримувача, в якому останній повідомляє позивача, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» в порушення умов договору було допущено прострочення сплати орендної плати більше ніж на 3 місяці, у зв`язку з чим просив позивача розірвати договір оренди № 2977 від 15.05.2019 шляхом надсилання поштою листа з повідомленням про вручення за місцезнаходженням Товариству з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» з відмовою від договору та виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» з нерухомого майна площею 72, 00 кв.м. (нежитлове приміщення), за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, озеро «Лісове», 3, Д. 11/Б.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків доданого Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» до вказаного листа заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів становить 14 033, 66 грн.

Листом від 02.02.2023 № 062/0-21-502 позивач звернувся до відповідача, в якому просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» терміново в 10-денний термін погасити заборгованість з орендної плати та надати інформацію стосовно сплати заборгованості. Проте, на адресу позивача повернувся поштовий конверт з вказаним листом з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Листом від 23.03.2023 № 062/05-21-1479 позивач повторно звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Затока 2018», в якому зазначив, що за інформацією наданою КП «Плесо» станом на 14.03.2023 від ТОВ «Затока 2018» не надходили кошти на погашення заборгованості по орендній платі за договором № 2977 від 15.05.2019, у зв`язку з чим керуючись ст. 782 Цивільного кодексу України та п. 5.1.3., 9.3. договору оренди № 2977 від 15.05.2019 Департамент комунальної власності м. Києва відмовляється від зазначеного договору, а тому ТОВ «Затока 2018» з моменту одержання даного листа необхідно звільнити орендоване приміщення та відповідно до п. 4.2.20 договору оренди передати його по акту примання-передавання підприємству-балансоутримувачу (КП «Плесо»). Проте, згідно відмітки календарного штемпеля поштового відділення на конверті - 28.05.2023 поштовий конверт з вказанийм листом повернувся на адресу позивача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, відповідно до довідки КП «Плесо» про нарахування і надходження орендної плати від ТОВ «Затока 2018» за договором № 2977 від 15.05.2019, заборгованість відповідача з орендної плати складає 14 033, 66 грн.

Позивач зазначає, що відповідач відповіді на лист від 23.03.2023 № 062/05-21-1479 не надав, орендоване приміщення не звільнив та відповідно до пункту 4.2.20 договору не передав їх по акту приймання-передачі балансоутримувачу.

Тож, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2977 від 15.05.2019 в частині сплати орендної плати, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» про стягнення заборгованості у розмірі 71 606, 46 грн за договором № 2977 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.05.2019 р., з яких: 14033, 66 грн - заборгованості з орендної плати, 14796, 48 грн - компенсації зі сплати земельного податку, 616, 76 грн - 3 % річних, 4218, 75 грн - інфляційних втрат, 37 519, 81 грн - пені та 421, 00 грн - штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/6084/23 позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» 14033,66 (чотирнадцять тисяч тридцять три) грн 66 коп. заборгованості з орендної плати, 616 (шістсот шістнадцять) грн 76 коп. 3% річних, 4218 (чотири тисячі двісті вісімнадцять) грн 75 коп. інфляційних втрат, 1460 (одну тисячу чотириста шістдесят) грн 89 коп. пені, 421 (чотириста двадцять одну) грн 00 коп. штрафу та 777 (сімсот сімдесят сім) грн 80 коп. судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Судом у справі № 910/6084/23 встановлено, що відповідачем не надано доказів сплати орендних платежів на суму 14033,66 грн, наявність вказаної заборгованості не спростовано, у зв`язку з чим, зокрема позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 14033,66 грн за період з червня 2021 року по лютий 2022 року підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/6084/23, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Звертаючись до суду з даним позовом, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначає, що договір оренди № 2977 від 15.05.2019 припинив свою дію з 13.08.2023, проте відповідач без правових підстав на даний час фактично використовує нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 72, 00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, озеро "Лісове" (колишня назва "Берізка"), 3, Д. 11/Б, у зв`язку з чим просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Затока 2018" з нежитлових приміщень загальною площею 72, 00 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, озеро "Лісове" (колишня назва "Берізка"), 3, Д. 11/Б.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2977 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.05.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у відповідності до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору № 2977 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.05.2019 підприємство-балансоутримувач та орендодавець передали, а орендар прийняв у орендне користування згідно з договором оренди від 15.05.2019 нежилий будинок пляжу, що перебуває на балансі КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» загальною площею 72, 0 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, озеро «Лісове», 3, Д. 11/Б. що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 15.05.2019 сладеним та підписаним між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» (орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо».

Згідно ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Тобто, строк дії договору це строк, протягом якого сторони здійснюють свої зобов`язання за договором, вносять зміни та доповнення до нього.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди, але не раніше підписання акта приймання-передачі відповідного майна. Підписання актів приймання-передачі здійснюється відповідно до Порядку передачі майна в оренду.

Так, відповідно до п. 9.1. договору № 2977 від 15.05.2019 він діє до 13.05.2022 року.

Тож, строку дії договору № 2977 від 15.05.2019 закінчується у період дії воєнного стану в Україні.

Судом встановлено, що на підставі п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.202 № 634 строк дії договору оренди № 2977 від 15.05.2019 було продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Проте, позивачем було отримано лист № 068/11367 від 23.12.2022 від підприємства-балансоутримувача, в якому останній повідомляє позивача, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» в порушення умов договору було допущено прострочення сплати орендної плати більше ніж на 3 місяці, у зв`язку з чим просив позивача розірвати договір оренди № 2977 від 15.05.2019 шляхом надсилання поштою листа з повідомленням про вручення за місцезнаходженням Товариству з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» з відмовою від договору та виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» з нерухомого майна площею 72, 00 кв.м. (нежитлове приміщення), за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, озеро «Лісове», 3, Д. 11/Б.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків доданого Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» до вказаного листа заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів становить 14 033, 66 грн.

У п. 3.1 договору, сторони передбачили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами) та згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього Договору (додаток) становить без ПДВ: 31,48 грн. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку березень 2019 - 2266, 28 грн. Якщо Договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.

Згідно п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили обов`язки орендаря, зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Як встановлено судом, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2977 від 15.05.2019 в частині сплати орендної плати, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» та така заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 14033, 66 грн була стягнута в судовому порядку.

Згідно п. 5.1.3. договору, орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Відповідно до п. 9.4. договору, він припиняється в разі, зокрема невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору.

Згідно п. 9.3. договору, одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3. цього договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Затока 2018» зі сплати орендної плати за договором № 2977 від 15.05.2019 встановлено в судовому порядку.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази спллати відповідачем заборгованості з орендної плати, тобто рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/6084/23 відповідачем не виконано.

Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Листом від 23.03.2023 № 062/05-21-1479 позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Затока 2018», в якому зазначив, що за інформацією наданою КП «Плесо» станом на 14.03.2023 від ТОВ «Затока 2018» не надходили кошти на погашення заборгованості по орендній платі за договором № 2977 від 15.05.2019, у зв`язку з чим керуючись ст. 782 Цивільного кодексу України та п. 5.1.3., 9.3. договору оренди № 2977 від 15.05.2019 Департамент комунальної власності м. Києва відмовляється від зазначеного договору, а тому ТОВ «Затока 2018» з моменту одержання даного листа необхідно звільнити орендоване приміщення та відповідно до п. 4.2.20 договору оренди передати його по акту примання-передавання підприємству-балансоутримувачу (КП «Плесо»). Проте, згідно відмітки календарного штемпеля поштового відділення на конверті - 28.05.2023 поштовий конверт з вказанийм листом повернувся на адресу позивача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2023 Департаментом комунальної власності м. Києва було повторно направлено цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача лист від 23.03.2023 № 062/05-21-1479 про відмову від договору № 2977 від 15.05.2019.

Проте, згідно інформації на офіційному сайті АТ «Укрпошта» 04.08.2023 відправлення № 0101140827488 повернуто на адресу позивача за закінченням встановленого терміну зберігання та отримано позивачем 13.08.2023.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач фактично скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань з оплати орендних платежів за договором протягом трьох місяців підряд.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували належне здійснення відповідачем його зобов`язань за договором в частині сплати грошових коштів.

За таких підстав, з урахуванням п. 5.1.3. та п.9.3. договору, суд зазначає, що договір № 2977 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.05.2019 є розірваним з 13.08.2023 року.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За умовами п. 4.2.20 договору, орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Відповідно до п. 7.5. договору, у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Тож, враховуючи припинення дії договору оренди, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Затока 2018" відсутні підстави для перебування в орендованому приміщенні за договором № 2977 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.05.2019.

Проте, ТОВ "Затока 2018", в порушення вимог закону та договору оренди, орендоване ним нежитлове приміщення загальною площею 72, 00 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, озеро "Лісове" (колишня назва "Берізка"), 3, Д. 11/Б не звільнило та по акту приймання-передачі не повернуло.

Обов`язок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди, тобто фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також умовами укладеного між сторонами договору.

Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після припинення дії договору оренди, орендодавець вправі заявити позовні вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення як примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, підсумовуючи встановлене, суд визнає позовні вимоги Департамента комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Затока 2018" з нежитлових приміщень загальною площею 72, 00 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, озеро "Лісове" (колишня назва "Берізка"), 3, Д. 11/Б обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Затока 2018" (вул. Алматинська, буд. 54, м. Київ, 02092, ідентифікаційний код - 35272088) з нежитлових приміщень загальною площею 72, 00 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, озеро "Лісове" (колишня назва "Берізка"), 3, Д. 11/Б.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Затока 2018" (вул. Алматинська, буд. 54, м. Київ, 02092, ідентифікаційний код - 35272088) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, буд. 10, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 19020407) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 11.12.2023.

Суддя С.О. Щербаков