Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/15800/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/15800/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/15800/23

за позовом Приватного підприємства «М.В.Будсервіс стиль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Техніка»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2023 року до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "М.В.Будсервіс стиль" (позивач) надійшла позовна заява № 21-09/23 від 21.09.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Техніка" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 118 079,08 грн., з них: основного боргу - 87 946,45 грн. (вісімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок шість гривень 45 копійок), 3% річних - 4539,48 грн. (чотири тисячі п`ятсот тридцять дев`ять гривень 48 копійок) та інфляційних втрат - 25 593,15 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три гривні 15 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором субпідряду № 01-25/06/21 від 25.06.2021 року в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15800/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Спорт Техніка» за адресою: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, офіс 27, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» - 28.11.2023 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі № 910/15800/23 від 24.10.2023 року є 28.11.2023 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 13.12.2023 року (включно).

Крім того, суд враховує, що відповідач не був позбавлений права ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 року в Єдиному реєстрі судових рішень, який є загальнодоступним.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2021 року між Приватним підприємством «М.В.Будсервіс стиль» (надалі - позивач, субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт Техніка» (надалі - відповідач, підрядник) укладено договір субпідряду № 01-25/06/21 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого субпідрядник зобов`язується за завданням підрядника на свій ризик виконати та здати підряднику в установлений договором строк закінчені роботи на об`єкті, що включають в себе (але не обмежуються цим): закупівлю та поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних монтажних робіт, а також усунення дефектів під час гарантійного строку (роботи), за ціною, у терміни та на умовах цього договору у відповідності до чинного законодавства України. Підрядник, в свою чергу, зобов`язується надати субпідряднику доступ на об`єкт, прийняти від субпідрядника закінчені роботи та оплатити роботи на умовах договору.

Згідно з п. 8.1. договору роботи повинні проводитися згідно з Календарним графіком виконання робіт (додаток 2).

За умовами п. 10.3. договору платежі за цим договором здійснюються:

- авансовий платіж, що має становити 30% від загальної вартості робіт - шляхом безготівкового переказу необхідних до сплати сум на банківський рахунок субпідрядника, вказаний в цьому договорі, впродовж 7 (семи) банківських днів з дня набрання чинності цим договором (п. 10.3.1.);

- остаточний розрахунок - шляхом безготівкового переказу необхідних до сплати сум на банківський рахунок субпідрядника, вказаний в цьому договорі, впродовж 3 (трьох) банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (відповідного їх етапу) без зауважень щодо наявності дефектів або недоліків, та за умови отримання підрядником оплати за дані роботи від Управління освіти Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області (10.3.2.).

В п. 10.4. договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються підрядником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника з утриманням 6% від їх вартості (послуги підряду). Дана сума коштів залишається у підрядника як компенсаційні витрати, пов`язані з виконанням умов цього договору.

Відповідно до п. 10.5. договору після узгодження та прийняття підрядником виконаних робіт, субпідрядник у строк до 3 (трьох) днів надає підряднику акт здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 10.6. договору підрядник може відхилити передачу-прийняття виконаних робіт на термін, протягом якого існуватимуть недоліки та дефекти виконаних робіт. Сторони повинні скласти перелік недоліків та дефектів із зазначенням строків усунення таких дефектів або недоліків.

Пунктом 10.7. договору передбачено, що передача та прийняття стане чинною лише після підписання відповідного акта здачі-приймання виконаних робіт обома сторонами.

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 13.1. договору).

У додатку № 2 до договору (графік виконання робіт) сторони визначили, що строк виконання робіт: з дати укладання договору по 31.12.2021 року або до повного виконання сторонами договірних зобов`язань.

На виконання умов договору субпідряду № 01-25/06/21 від 25.06.2021 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 1 245 168,73 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: № 1 від 07.09.2021 року на суму 455 049,73 грн. (за вересень 2021 року); № 2 від 28.09.2021 року на суму 238 564,79 грн. (за вересень 2021 року); № 3 від 07.10.2021 року на суму 352 10.2021 року на суму 352 грн. (за жовтень 2021 року); № 4 від 03.12.2021 року на суму 144 724,99 грн. (за грудень 2021 року); № 5 від 15.12.2021 року на суму 54 173,29 грн. (за грудень 2021 року) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Роботи за якістю та кількістю прийняті відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на цих актах.

Крім того, позивачем було надано відповідачу послуги оренди автомобіля ДАФ на суму 15 400,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № МВ-0000044 від 29.10.2021 року. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Як зазначає позивач, за виконані роботи відповідач розрахувався лише частково на суму 1 172 622,28 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками за рахунками, відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 87 946,45 грн.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 87 946,45 грн. також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки по контрагенту за період з 01.07.2021 року по 17.02.2023 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.02.2023 року становить 87 946,45 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати виконаних згідно договору субпідряду № 01-25/06/21 від 25.06.2021 року робіт, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 87 946,45 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4539,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 25 593,15 грн. за неналежне виконання останнім зобов`язання щодо оплати робіт.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору субпідряду № 01-25/06/21 від 25.06.2021 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 1 245 168,73 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: № 1 від 07.09.2021 року на суму 455 049,73 грн. (за вересень 2021 року); № 2 від 28.09.2021 року на суму 238 564,79 грн. (за вересень 2021 року); № 3 від 07.10.2021 року на суму 352 10.2021 року на суму 352 грн. (за жовтень 2021 року); № 4 від 03.12.2021 року на суму 144 724,99 грн. (за грудень 2021 року); № 5 від 15.12.2021 року на суму 54 173,29 грн. (за грудень 2021 року) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Роботи за якістю та кількістю прийняті відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на цих актах.

В п. 10.3.2. договору встановлено, що остаточний розрахунок вартості робіт впродовж 3 (трьох) банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (відповідного їх етапу) без зауважень.

З огляду на положення пункту п. 10.3.2. договору строк оплати виконаних робіт є таким, що настав.

Як зазначає позивач, за виконані роботи відповідач в повному обсязі не розрахувався, заборгованість відповідача за договором становить 87 946,45 грн

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення в повному обсязі оплати вартості виконаних позивачем робіт, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати робіт настав, наявність заборгованості у розмірі 87 946,45 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач доказів сплати боргу у розмірі 87 946,45 грн. станом на день розгляду справи суду не надав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором субпідряду № 01-25/06/21 від 25.06.2021 року у розмірі 87 946,45 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 4539,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 25 593,15 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати робіт.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 4539,48 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 26 177,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 25 593,15 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 8285,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 909/452/19, 02.11.2020 року у справі № 922/3548/19 та 18.11.2019 року у справі № 923/1121/17.

В обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу позивач надав наступні докази: договір про надання правничої допомоги від 20.04.2023 року та платіжну інструкцію № 4138 від 09.05.2023 року на суму 8285,00 грн.

Як встановлено судом, 20.04.2023 року між Приватним підприємством «М.В.Будсервіс стиль» (замовник) та адвокатом Янклевичем Яремою Євстаховичем (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по підготовці та наданню послуг по представництву інтересів замовника в Господарському суді міста Києва по справі за позовом Приватного підприємства «М.В.Будвервіс стиль» до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Техніка», про стягнення коштів.

Згідно з п. 4.1. договору за виконання виконавцем обов`язків замовник після підписання сторонами даного договору, але не пізніше 2-х днів до моменту направлення виконавцем позовної заяви до Господарського суду міста Києва, оплачує виконавцеві за надану правничу допомогу кошти в сумі 8285,00 грн.

Платіжною інструкцією № 4138 від 09.05.2023 року ПП «М.В.Будсервіс стиль» здійснило оплату послуг надання правничої допомоги за договором від 20.04.2023 року у розмірі 8285,00 грн.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснював адвокат Янклевич Я.Є. на підставі довіреності № 18 від 08.05.2023 року.

На підтвердження наявності у Янклевича Я.Є. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1095 від 06.05.2005 року.

Відповідачем до суду жодних клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката з підстав їх неспівмірності не подавалося.

Також, суд враховує, що у позовній заяві позивач зазначив, що позивачем понесені витрати за надання правничої допомоги в сумі 8285,00 грн.

Таким чином, відповідач мав змогу подати свої заперечення щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката разом з поданням відзиву на позовну заяву, проте наведеного здійснено не було.

Отже, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу адвоката, підстави для їх зменшення у суду відсутні.

З урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги факт розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, з огляду на повне задоволення позову та зважаючи на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розподілу судових витрат між сторонами, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8285,00 грн.

Керуючись статтями 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Техніка» (ідентифікаційний код 43129810, адреса: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, офіс 27) на користь Приватного підприємства «М.В.Будсервіс стиль» (ідентифікаційний код 33849875, адреса: 81726, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Рудківці) грошові кошти: основного боргу - 87 946,45 грн. (вісімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок шість гривень 45 копійок), 3% річних - 4539,48 грн. (чотири тисячі п`ятсот тридцять дев`ять гривень 48 копійок), інфляційних втрат - 25 593,15 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три гривні 15 копійок), витрат на правничу допомогу адвоката - 8285,00 грн. (вісім тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень) та судовий збір - 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.12.2023 року.

Суддя О.В. Котков