Рішення

від 20.12.2023 по справі 910/15943/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2023Справа № 910/15943/23Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр"

до Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської"

про стягнення 175 726,41 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" про стягнення 175 726,41 грн, з яких: 124 897,01 грн - заборгованість за договором № 28/11/10-м від 28.11.2019, 42 586,20 грн - інфляційних втрат, 8 243,20 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 28/11/19-М від 28.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем до Господарського суду міста Києва 01.11.2023 направлено відзив, в якому заперечено проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 28.11.2019 укладено договір №28/11/19-М, відповідно до пункту 1.1. позивач зобов`язався передати у власність відповідача промисловий брухт та відходи чорних металів у кількості відповідно до актів прийняття-передачі підписаних між сторонами під час дії даного договору.

Відповідно до пункту 2.2. вказаного договору прийняття товару від позивача здійснюється відповідачем шляхом оформлення акту приймання металів чорних (вторинних).

Згідно з пунктами 3.3., 3.4. договору №28/11/19-М оплата за товар проводиться відповідачем за цінами, що діють на момент здачі товару платіжними дорученнями на підставі акту приймання металів чорних (вторинних).

Розрахунки за товар можуть проводитися шляхом попередньої оплати. В такому випадку поставка товару здійснюється протягом 5-ти банківських днів з дати отримання попередньої оплати.

Позивачем сплачено за період з 25.01.2021 по 09.12.2021 загальну суму в розмірі 1 535 352,86 грн.

Однак, як вказує позивач, відповідачем за цей період передано товар на загальну суму 1 327 664,87 грн, що призвело до утворення непогашеної заборгованості у розмірі 124 897,01 грн.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у період з 25.01.2021 по 09.12.2021 поставлено позивачу товар на 1 327 664,87 грн, що підтверджується наданими видатковими накладними.

Згідно з наданих платіжних інструкцій, долучених до матеріалів справи, позивачем на рахунок відповідача сплачено 1 535 352,86 грн.

У відзиві відповідачем заперечено наявність заборгованості у вказаній позивачем сумі, оскільки за його розрахунком сума оплати, здійснена позивачем на рахунок відповідача, складає 1 385 352,86 грн.

Поряд з цим, дослідивши розрахунки відповідача, суд встановив, що останнім не враховано сплату в розмірі 150 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 03.02.2021 № 19171 згідно з договору №28/11/19-М від 28.11.2019.

Враховуючи викладене, перевіривши наявні в матеріалах докази, судом встановлено наявність за відповідачем заборгованості у розмірі 124 897,01 грн (207 687,99 грн (загальна заборгованість) - 82 941,35 грн (залишок поставки на початок 2021 року)), що підтверджується актом звіряння за період з 01.01.2021 по 20.07.2023 (а.с.39).

Посилання відповідача на те, що позивачем помилково розраховано суму заборгованості, оскільки враховані сплачені позивачем кошти без договору, є неприйнятними, з огляду на наступне.

Судом установлено, що дійсно відповідачем здійснено поставку товару на виконання договору №28/11/19-М та в спрощений спосіб, що підтверджується наданої первинною документацією.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно з договором №28/11/19-М поставлено товар на суму 325 781,64 грн, а оплату позивачем на рахунок відповідача здійснено в розмірі 533 620,00 грн, що підтверджує наявність заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума заборгованості є обґрунтованою та не спростованою відповідачем, що свідчить про неналежне виконання останнім взятих на себе зобов`язання за договором №28/11/19-М від 28.11.2019.

Отже, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 124 897,01 грн, є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 243,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 42 586,20 грн за період з 23.07.2021 по 03.10.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що вказані нарахування було здійснено арифметично вірно та у відповідності з чинним законодавством. У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 8 243,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 42 586,20 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 19 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У відповідності до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач та адвокатом Майструк Євгенієм Сергійовичем 01 січня 2019 року уклали договір про надання правової допомоги б/н, за яким адвокат зобов`язався надавати позивачу правову допомогу, а позивач - прийняти та сплатити її вартість.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору цей договір є оплатним. Порядок обчислення гонорару встановлюється за попередньою домовленістю сторін та відображається в розрахунках розміру винагороди адвоката або актах виконаних робіт.

Додатково угодою № 3 від 23.08.2023 до договору про надання правової допомоги сторони погодили, що об`єм послуг, які будуть надані адвокатом в рамках цієї додаткової угоди, буде погоджений в протоколі погодження договірної ціни. Акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок на оплату є підставою для здійснення оплати у відповідності до вимог цієї угоди.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги б/н від 04.01.2019, копію додаткової угоди № 3 від23.08.2023 до договору від 04.01.2019, протокол погодження договірної ціни №003 від 23.08.2023, рахунок-фактуру №003 від 23.08.2023, платіжну інструкцію № 27723 від 04.10.2023, ордер №АА 1279835 від 22.05.2023.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката позивача, у зв`язку тим, що заявлена до стягнення сума понесених витрат є неспівмірною зі складністю справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до рахунку-фактури № 003 від 23.08.2023 адвокатом надано наступні послуги: аналіз наданої замовником документації за договором 4 000,00 грн, підготовка позовної заяви в розмірі 9 000,00 грн, здійснення розрахунку інфляційних витрат та трьох відсотків річних на суму боргу в розмірі 1 000,00 грн та участь адвоката в судових засіданнях в рамках супроводження розгляду справи в суді першої інстанції, підготовка будь-яких процесуальних документів в рамках супроводження справи в розмірі 5 000,00 грн.

Судом установлено, що послуги з участі адвоката в судових засіданнях та підготовка будь-яких процесуальних документів в рамках супроводження даної справи не здійснювались. Зокрема, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, жодних процесуальних документів після подання позовної заяви позивачем не подавались.

З огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, ідентифікаційний код 05523398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмет Центр" (01013, м. Київ, вул. Приколійна, 22, корп. А, ідентифікаційний код 41187839) 124 897,01 грн основного боргу; 42 586,20 грн інфляційних втрат; 8 243,20 грн трьох процентів річних, 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору та 14 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк