Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/14580/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа №910/14580/23

За позовомПриватного підприємства "Прогрес-2" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей"простягнення заборгованості у розмірі 1 640 751,37 грн Суддя Бойко Р.В.Представники сторін в судове засідання, призначене на 21.11.2023, не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Приватне підприємство "Прогрес-2" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" про стягнення заборгованості у розмірі 1 640 751,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство "Прогрес-2" вказує, що ним на підставі Договору поставки сільськогосподарської продукції №65138 від 13.01.2022 та згідно накладної №2 від 22.02.2022 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" соняшник у кількості 143,78 тон вартістю 2 986 983,49 грн з ПДВ, в той час як відповідач оплатив поставлений товар частково - в сумі 2 568 805,80 грн, у зв`язку з чим у останнього виник борг у розмірі 418 177,69 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором поставки сільськогосподарської продукції №65138 від 13.01.2022 позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" нарахованої за період з 26.02.2022 по 30.06.2023 пені у розмірі 523 843,28 грн, нарахованих за період з 01.03.2022 по 31.07.2023 інфляційних втрат у розмірі 621 003,37 грн та нарахованих за період з 26.02.2022 по 13.09.2023 3% річних у розмірі 77 727,03 грн.

До позовної заяви Приватне підприємство "Прогрес-2" долучило попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому вказує, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 196 890,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 відкрито провадження у справі №910/14580/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; призначено підготовче засідання на 17.10.2023.

16.10.2023 через відділ діловодства суду від Приватного підприємства "Прогрес-2" надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності його представника.

У зв`язку з неявкою представників сторін в підготовче засідання 17.10.2023 та неповідомленням відповідачем про причини неявки його представника, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 відкладено підготовче засідання на 02.11.2023.

02.11.2023 в системі "Електронний суд" Приватним підприємством "Прогрес-2" сформовано клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності його представника.

У зв`язку з неявкою представників сторін в підготовче засідання 02.11.2023 та неповідомленням відповідачем про причини неявки його представника, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 закрито підготовче провадження у справі №910/14580/23; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено справу №910/14580/23 до розгляду по суті на 21.11.2023.

13.11.2023 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Прогрес-2" надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника та клопотання про стягнення судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 196 890,16 грн.

В судове засідання 21.11.2023 сторони явку свої представників не забезпечили, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 22.09.2023 про відкриття провадження у справі №910/14580/23, як і послідуючі ухвали суду від 17.10.2023 та від 03.11.2023, направлялися відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, що підтверджується відтисками печатки про відправлення на зворотному боці відповідних ухвал, на адресу його місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01054, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд. 30/10, кв. 2А.

Вказані ухвали суду були отримані відповідачем 02.10.2023, 23.10.2023 та 09.11.2023 відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0600048186561, №0600054082611 та №0600232191608.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 у справі №910/14580/23 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" повинне було подати відзив на позов у строк до 17.10.2023 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, явку свого представника в жодне із засідань не забезпечив.

Пунктом 4 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв`язку з необхідністю витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

З огляду на те, що відповідач у розумінні положень ст.ст. 120, 176, 242 Господарського процесуального кодексу України був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте Товариством з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" не повідомлено суд про причини неявки його представника, в той час як позивач просив здійснювати розгляд даної справи без участі його представника, суд, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 202 вказаного Кодексу, прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

За таких обставин справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей", як покупцем, та Приватним підприємством "Прогрес-2", як постачальником, було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №65138 (надалі - Договір), згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 3.1 Договору найменування та загальна кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається сторонами у специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною. Кількість та ціна товару, що поставляється за даним договором встановлюється специфікацією.

У пункті 4.8 Договору вказано, що для підтвердження поставки продавцем надаються наступні документи:

- рахунок-фактура на товар, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;

- видаткова накладна на товар;

- податкова накладна, виписана на товар та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до діючого законодавства України;

- товарно-транспортні накладні, що оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що якщо інші умови оплати не погоджені сторонами у додатковій угоді, покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця в наступному порядку:

- 86% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього договору, підписання сторонами специфікації до договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на товар та підписання видаткової накладної;

- 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Згідно з п. 6.5 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день такого прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 13.01.2023, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати - до повного їх виконання відповідними сторонами (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 1 Специфікації №67459 від 22.02.2022 (надалі - Специфікація), яка є Додатком до Договору, постачальник зобов`язався поставити у строк до 28.02.2022 включно на умовах поставки товару - СРТ (в розумінні ІНКОТЕРМС-2010) за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка 143,78 т соняшнику загальною вартістю 2 986 983,49 грн з ПДВ.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого йому згідно Договору товару, у зв`язку із чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" боргу у розмірі 418 177,69 грн, а також нарахованих на борг пені у розмірі 523 843,28 грн, інфляційних втрат у розмірі 621 003,37 грн та 3% річних у розмірі 77 727,03 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

22.02.2022 сторонами підписано специфікацію №67459 від 22.02.2022, якою передбачено постачання позивачем відповідачу 143,78 т соняшнику загальною вартістю 2 986 983,49 грн з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством "Прогрес-2", поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" товар (соняшник - 143,78 т), що підтверджується накладною №2 від 22.02.2022 на суму 2 986 983,49 грн з ПДВ.

Вказана накладна підписана уповноваженими представниками та скріплена їх печатками, а також в ній міститься посилання на реквізити Договору.

Таким чином, накладною №2 від 22.02.2022 підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з поставки відповідачу продукції на загальну суму 2 986 983,49 грн з ПДВ.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що якщо інші умови оплати не погоджені сторонами у додатковій угоді, покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця в наступному порядку:

- 86% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього договору, підписання сторонами специфікації до договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на товар та підписання видаткової накладної;

- 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Таким чином у відповідності до умов п. 5.1 Договору поставлений позивачем за видатковою накладною №2 від 22.02.2022 товар підлягав оплаті двома частинами шляхом сплати коштів у розмірі 2 568 805,80 грн (2 986 983,49 грн х 0,86) протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару (підписання спірної видаткової накладної) та коштів у розмірі 418 177,69 грн (2 986 983,49 грн х 0,14) протягом 3-х робочих днів після реєстрації податкової накладної на спірний товар.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи із принципу свободи договору згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони спору у пункті 5.1 Договору пов`язали початок перебігу строку на оплату вартості поставленого позивачем товару із відповідними подіями, зокрема, реєстрацією податкової накладної та прийманням продукції за якістю (проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Тотожної правової позиції дотримується Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було зареєстровано податкове зобов`язання за видатковою накладною №2 від 22.02.2022, а саме: податкова накладна №4 від 22.02.2022 має квитанцію №1 про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 21.12.2022, відповідно якої Приватним підприємством "Прогрес-2" зареєстровано податкове зобов`язання по поставці Товариству з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" товару загальною вартістю 2 986 983,49 грн (ПДВ - 366 822,53 грн).

Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, у відповідності до умов п. 5.1 Договору та враховуючи погодження сторонами строку оплати у робочих днях, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" повинне було сплати Приватному підприємству "Прогрес-2" за поставлений товар кошти у розмірі 2 568 805,80 грн до 25.02.2022 включно та кошти у розмірі 418 177,69 грн до 26.12.2022 включно (оскільки через запровадження воєнного стану в Україні 26.12.2022 являлось робочим днем).

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем частково та з простроченням було виконано свої зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, а саме: згідно платіжної інструкції №4924 від 20.12.2022 сплачено кошти у розмірі 896 095,05 грн та згідно платіжної інструкції №3801239 від 03.02.2023 - кошти у розмірі 1 672 710,75 грн, а загалом - 2 568 805,80 грн.

Натомість доказів оплати поставленого позивачем товару на суму 418 177,69 грн (2 986 983,49 грн загальної вартості поставленого товару - 2 568 805,80 грн загального розміру сплачених за такий товар коштів) матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження позивача щодо прострочення оплати відповідачем поставленого згідно видаткової накладної №2 від 22.02.2022 товару не були спростовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" належними та допустимими доказами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність вимоги Приватномого підприємства "Прогрес-2" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" боргу з оплати поставленого за Договором та видатковою накладною №2 від 22.02.2022 товару у розмірі 418 177,69 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" нарахованої за період з 26.02.2022 по 30.06.2023 пені у розмірі 523 843,28 грн, нарахованих за період з 01.03.2022 по 31.07.2023 інфляційних втрат у розмірі 621 003,37 грн та нарахованих за період з 26.02.2022 по 13.09.2023 3% річних у розмірі 77 727,03 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наданим позивачем розрахунків вбачається, що Приватним підприємством "Прогрес-2" нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" інфляційні втрати за період з 01.03.2022 по 31.07.2023 та 3% річних за період з 26.02.2022 по 13.09.2023.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення 3% річних, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 621 003,37 грн та 3% річних у розмірі 77 727,03 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом п 6.5 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день такого прострочення.

Як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку, Приватним підприємством "Прогрес-2" нараховується Товариству з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" пеня на суму боргу з оплати поставленого за видатковою накладною №2 від 22.02.2022 товару за період з 26.02.2022 по 30.03.2023.

З аналізу умов пункту 6.5 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня), порядок нарахування пені (від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день такого прострочення), однак не визначено строк нарахування пені.

Судом, враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), наразі строки дії карантину є продовженими до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінетом Міністрів №383 від 25.04.2023).

Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є продовженими до закінчення дії карантину.

Оскільки останнім днем запровадженого карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) було 30.06.2023, то відповідно є правомірним нарахування пені на суму боргу з оплати поставленого за видатковою накладною №2 від 22.02.2022 товару до 30.06.2023.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" пені на прострочений борг у розмірі 523 843,28 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, судом враховано, що станом на дату звернення позивача до суду сума простроченого боргу складала 418 177,69 грн, в той час як розмір неустойки, нарахований відповідачу, становить 523 843,28 грн, тобто розмір лише пені становить понад 125% від суми самого боргу.

Водночас 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв`язку з чим указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).

Обставини повномасштабної військової агресії відносно України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, з боку Російської Федерації, та обумовлені неї негативні наслідки для суб`єктів господарювання, які полягають у зменшенні доходів осіб та падінні купівельної спроможності громадян і суб`єктів підприємницької діяльності, є загальновідомими. Як наслідок переважна більшість суб`єктів господарювання перебувають у складному фінансову становищі.

Зокрема, як вбачається із матеріалів справи спірний товар - соняшник був поставлений відповідачу в м. Снігурівка Миколаївської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у відповідності до якого м. Снігурівка Миколаївської області перебувало в окупації та на його території велися бойові дії.

Відтак, очевидно, що розпорядження Товариством з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" поставленим відповідачем позивачу напередодні повномасштабної військової агресії з боку Російської Федерації товаром було ускладнене, або ж навіть унеможливлене, тим більше - отримання відповідачем гідної оплати за наслідками господарських операцій із таким товаром.

Окрім того, судом також враховано, що обов`язок з оплати спірного товару настав у відповідача після початку повномасштабної військової агресії з боку Російської Федерації, проте незважаючи на наведене Товариство з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" хоч із простроченням, проте оплатило задовго до звернення позивача до суду із даним позовом більшу частину вартості поставленого в м. Снігурівка Миколаївської області напередодні повномасштабної військової агресії з боку Російської Федерації товару - 86%.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Отже, вирішуючи у цій справі питання щодо можливості зменшення суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача.

У контексті наведеного, суд бере до уваги, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Як встановлено судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 621 003,37 грн та 3% річних у розмірі 77 727,03 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20 виклав правову позицію, згідно із якою отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника.

Така позиція зумовлена тим, що неустойка, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання.

Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені.

Також суд приймає до уваги, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з не оплатою відповідачем поставленого товару.

Враховуючи, що загальний розмір нарахованих відповідачу штрафних санкцій (без врахування 3% річних та інфляційних втрат) сягає майже 125% від суми боргу, яка існувала станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом, а також з огляду на характер спірних правових відносин, виходячи із принципу збалансованості інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру неустойки на 70% від заявленої суми, тобто до 157 152,98 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги Приватного підприємства Приватного підприємства "Прогрес-2" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" підлягає стягненню борг у розмірі 418 177,69 грн, пеня у розмірі 157 152,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 621 003,37 грн та 3% річних у розмірі 77 727,03 грн.

Щодо розподілу між сторонами судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Приватним підприємством "Прогрес-2" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 1 640 751,37 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Приватне підприємство "Прогрес-2" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 19 689,02 грн. (1 640 751,37 грн х 0,015 х 0,8).

В той же час, Приватним підприємством "Прогрес-2" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" коштів у загальному розмірі 1 640 751,37 грн сплачено судовий збір у розмірі 24 611,28 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2262 від 11.09.2023.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 4 922,26 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 4 922,26 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/14580/23, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Приватного підприємства "Прогрес-2".

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 19 689,02 грн, то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір, пропорційний розміру вимог Приватного підприємства "Прогрес-2", які визнані судом правомірними, покладається на відповідача з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Приватне підприємство "Прогрес-2" просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 196 890,16 грн, про що ним 10.11.2023 було подано відповідне клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

До позовної заяви Приватне підприємство "Прогрес-2" долучило попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому вказує, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 196 890,16 грн.

Представництво інтересів Приватного підприємства "Прогрес-2" в межах справи №910/14580/23 здійснювалось адвокатом Глушаницею Андрієм Леонідовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК №001334 від 30.03.2018) на підставі ордеру серії ВЕ №1097848 від 13.09.2023.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було долучено до матеріалів справи копію Договору про надання правової допомоги №13/09/2023 від 13.09.2023, укладеного з адвокатом Глушаницею Андрієм Леонідовичем; копію Акту здачі-прийняття наданих послуг №1 від 10.11.2023 на суму 196 890,16 грн.

У пункті 1.1 Договору про надання правової допомоги №13/09/2023 від 13.09.2023 вказано, що адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту професійну правничу допомогу у спорі, який виник між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей", а саме щодо стягнення заборгованості за Договором поставки сільськогосподарської продукції №65138 від 13.01.2022, а клієнт зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором.

За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 Розділу 1 договору, клієнт у безготівковій формі сплачує гонорар у фіксованому розмірі, а саме 196 890,16 грн до 31.12.2023 (п. 3.1 Договору про надання правової допомоги №13/09/2023 від 13.09.2023).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, як зазначає Об`єднана Палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається із Акту здачі-прийняття наданих послуг №1 від 10.11.2023 на суму 196 890,16 грн адвокатом Глушаницею Андрієм Леонідовичем було надано, а Приватним підприємством "Прогрес-2" прийнято наступні послуги:

- складання позовної заяви про стягнення з ТОВ "Компания Прометей" основної заборгованості, пені, інфляційних витрат та 3% річних за Договором поставки №65138 від 13.01.2022. Підписання заяви та подання до Господарського суду міста Києва;

- складання 3-х клопотань про проведення судового розгляду за відсутності представників позивача по справі №910/14580/23;

- складання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №910/14580/23.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд відзначає, що предметом спору у даній справі є стягнення боргу з оплати товару за договором поставки за однією підписаною обома сторонами видатковою накладною, а також нарахованих на такий борг пені, 3% річних та інфляційних втрат. Всі докази по справі викладені на 14 сторінках (7 з яких займає текст Договору поставки сільськогосподарської продукції №65138 від 13.01.2022), що виключає необхідність витрати адвокатом значного часу для ознайомлення та вивчення таких доказів. При цьому, відповідач в межах справи №910/14580/23 не скористався своїм правом на заперечення/спростування доводів позивача, а також відповідач частково сплачував борг, що свідчить про визнання ним обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу.

Наведене свідчить про те, що дана справа відноситься до найпростіших справ, які можуть перебувати на розгляді господарського суду, а здійснення її розгляду за правилами загального позовного провадження обумовлене виключно тим, що ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З огляду на прохання позивача здійснювати розгляд даного спору без участі його представника та на незабезпечення адвокатом своєї явки в жодне засідання по справі, у суду наявні підстави для висновку, що як сам позивач, так і його представник також не вважали дану справу складною та такою, що потребує значних зусиль для задоволення судом їх позовних вимог.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для висновку, що адвокатом Глушаницею Андрієм Леонідовичем було витрачено значний час на дослідження доказів, що мають відношення до даного спору; здійснення розрахунку суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат (які також не являються складними); складення позовної заяви та подання її шляхом формування в системі "Електронний суд".

Відтак, суд не вважає, що розмір витрат позивача на оплату професійної допомоги у даному спорі у сумі 196 890,16 грн (що еквівалентно приблизно 5 243 дол. США за курсом НБУ станом на дату розгляду даного спору) є розумним та виправданим.

Враховуючи середньостатистичну вартість послуг з правової допомоги у даній категорії спорів та обсяг документів, які підлягали дослідженню адвокатом, суд, встановивши обставини, викладені у ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 25 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 126, 129, 226, 233, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Прогрес-2" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" (01054, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд. 30/10, кв. 2А; ідентифікаційний код 41255380) на користь Приватного підприємства "Прогрес-2" (56230, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, с. Новосевастополь; ідентифікаційний код 31827053) суму основного боргу у розмірі 418 177 (чотириста вісімнадцять тисяч сто сімдесят сім) грн 69 коп., пеню у розмірі 157 152 (сто п`ятдесят сім тисяч сто п`ятдесят дві) грн 98 коп., 3% річних у розмірі 77 727 (сімдесят сім тисяч сімсот двадцять сім) грн 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 621 003 (шістсот двадцять одна тисяча три) грн 37 коп., судовий збір у розмірі 19 689 (дев`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 02 коп. та відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 21.12.2023.

Суддя Р.В. Бойко