Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/14570/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/14570/23Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії

імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України"

вул. Амосова, 6, м. Київ, 03038

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелгас"

вул. Бориспільська, буд. 12-В, кв. 172, м. Київ, 02099

про стягнення 16 782,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелгас" (далі-відповідач) про стягнення 16 782,89 грн. заборгованості за договором оренди №10/04/18а від 10.04.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14570/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 2 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Згідно з ч. 7 зазначеної статті учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі №910/23064/17.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/14570/23 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

10 квітня 2018 року між Державна установа «Національний інститут серцево - судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМИ України» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕЛГАС» був укладений договір оренди нерухомого майна № 10/04/18а.

Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею 23.9 кв.м, на 1 поверсі будівлі лабораторно - клінічного корпусу, розміщене за адресою м. Київ. вул. М. Амосова 6, що перебуває на балансі Орендодавця.

Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 10.04.2018 року Орендодавець (Балансоутримувач) передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування Майно, таким чином Орендодавець належним чином виконав свої договірні зобов`язання в частині передання об`єкта оренди Орендарю.

Пунктом 3.1 договору оренди встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 року № 786 (із змінами) і становить без ПДВ за перший базовий місяць оренди лютий 2018 року для 23.9 кв.м. - 2574 грн 67 коп без ПДВ.

10 квітня 2018 року між Державна установа «Національний інститут серцево - судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМИ України» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕЛГАС» був укладений договір на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг № 10/04/18к.

Предметом даного договору є відшкодування Балансоутримувачу отриманих орендарем комунальних, експлуатаційних послуг та послуг з дератизації, а також земельного податку (надалі послуги) при строковому, платному користуванні нерухомим майном, приміщенням площею 23.9 кв.м на 1 поверсі будівлі лабораторно - клінічного корпусу, розміщене за адресою м. Київ. вул. М. Амосова 6, передане Орендарю на підставі договору оренди № 10/04/18а від 10.04.2018 року

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за Договром оренди нерухомого майна № 10/04/18а та Договором на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг № 10/04/18к, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 16 782,89 грн (за період з травня 2019 року по січень 2020 року).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Судом встановлено, що за актом приймання-передачі майна від 10.04.2018 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування частину асфальтованого майданчика загальною площею 23,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. М. Амосова, буд. 6.

Таким чином, зважаючи, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна, суд дійшов висновку в обґрунтованості нарахування позивачем відповідачу орендної плати за період за період з травня 2019 року по січень 2020 року.

Пунктом 3.1 договору оренди встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 року № 786 (із змінами) і становить без ПДВ за перший базовий місяць оренди лютий 2018 року для 23.9 кв.м. - 2574 грн 67 коп без ПДВ.

Пунктом 3.2. договору оренди встановлено, що орендна плата перераховується Орендарем до 25 числа місяця, наступного за звітним таким чином: 100 % орендної плати та відшкодування земельного податку в.т.ч ПДВ перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Відповідно до п. 3.3. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається Орендодавцем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць і доводиться до Орендаря.

Судом встановлено, що за жовтень 2019 року позивачем нараховано відповідачу орендну плату у розмірі 187,47 грн., за листопад 2019 року - орендну плату у розмірі 3452,89 грн, за грудень 2019 року - орендну плату у розмірі 3452,89 грн. та за січень 2021 року - орендну плату у розмірі 3445,98 грн.

Перевіривши розрахунки орендної плати, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, так як нараховані позивачем суми орендних платежів відповідають умовам нарахування, які погоджені сторонами у Договорі оренди №10/04/18а від 10.04.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів сплати грошових коштів у сумі 10 539,23 грн (орендна плата) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Також, як вбачається з позовної заяви, за листопад 2021 року позивачем нараховано відповідачу відшкодування земельного податку у сумі 1005,37 грн. за період жовтень 2019 - січень 2020 та 5238,29 грн. відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат за період жовтень 2019 - січень 2020.

У п. 3.2 Договору оренди №10/04/18а від 10.06.2016 зазначено, що земельний податок відшкодовується відповідачем до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 1005,37 грн. (відшкодування земельного податку) та 5238,29 грн. (відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелгас" за Договором оренди №10/04/18а від 10.04.2018 та Договором №10/04/18к на відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг від 10.04.2018 у загальній сумі 16 782,89 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелгас" заборгованості у розмірі 16 782,89 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелгас" (вул. Бориспільська, буд. 12-В, кв. 172, м. Київ, 02099; ідентифікаційний код: 41421574) на користь Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" (03038, м. Київ, вул. Амосова, буд. 6; ідентифікаційний код: 05493562) грошові кошти у розмірі 16 782,89 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов