Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/16970/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/16970/23

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/16970/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ТРАНС-ЛОГІСТИК "

про стягнення 10157,18 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ТРАНС-ЛОГІСТИК " про стягнення 10157,18 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг з технічного обслуговування вагонів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальній сумі 10157,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

10.11.2023 від представника позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: пров. Лужевського Руслана, 14, м. Київ, 03039.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 13.11.2023 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на дату винесення даного рішення від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Транс-Логістік" звернулось до структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Одеса-Застава 1» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» із гарантійними листами № 15/34 від 20.07.2020, № 09/46 від 28.07.2020, у яких просило провести технічне обслуговування орендованих вагонів: №№ 60631470, 55249528, 52179629, 62784715. Цими ж листами відповідач гарантував оплату за фактом виконання робіт та надання оригіналів документів.

Відповідно до Положення про виробничий підрозділ служби вагонного господарства експлуатаційне вагонне депо Одеса-Застава-1 регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», яке затверджене наказом регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 31.05.2019 № 188-Н/од, основне завдання Вагонного депо Одеса-Застава-1, зокрема, є технічне обслуговування без відчеплення та з відчепленням вантажних вагонів усіх типів, технічного обслуговування пасажирських поїздів на шляху прямування, деповського ремонту вантажних вагонів, капітального ремонту вагонних уповільнювачів, виготовлення та ремонт деталей та вузлів вантажних вагонів, підготовка вагонів під навантаження, забезпечення безпеки руху поїздів та охорони праці працівників, розробка і виконання організаційно-технічних заходів з попередження транспортних подій в поїзній і маневровій роботі, нещасних випадків на виробництві.

Як зазначає позивач, несправні вагони були направлені до Виробничого підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Одеса-Застава 1» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про що складені повідомлення про ремонт вагону (форма ВУ-23М) та після проведення технічного обслуговування, складені повідомлення про приймання вантажних вагонів з ремонту (форма ВУ-36М).

Так, згідно повідомлення від 06.08.2020 №8937 про приймання вантажних вагонів із ТОв-2 вагонам № 60631470, 55249528, 52179629, 62784715 проведено ремонт ТОв-2 відповідно до Керівництва з ремонту, технічних умов, креслеників і визнані придатними до експлуатації. Перелік ремонтних робіт, виконаних у кожному вагоні, визначено у дефектних відомостях на ремонт вищезазначених вантажних вагонів (форма ВУ-22).

Вказані форми звітності, передбачені Методичними вказівками з порядку складання облікових та звітних форм по вагонному господарству - ЦВ-0127,що затверджені наказом Укрзалізниці №114-Ц від 01.04.2011р.,що не містить вимог щодо складання вказаних документів у присутності представника замовника ремонту, а рівно вимог про засвідчення цих дефектних актів та повідомлень його представником.

Вартість ремонту вагонів, визначена позивачем на підставі калькуляції на технічне обслуговування з відчепленням вагону № 62784715; калькуляції на технічне обслуговування з відчепленням вагонів №№ 60631470, 55249528, 52179629.

При здійсненні технічного обслуговування зазначених вагонів позивач поніс також витрати, пов`язані з подавання/збирання вагонів №№ 60631470, 55249528, 52179629, 62784715, 63006472. Зазначені витрати входять у калькуляцію вартості робіт з технічного обслуговування.

Позивач виставив відповідачу для оплати робіт рахунки від 02.12.2020 № А23 на суму 4666,36 грн., від 16.10.2020 №А58 на суму 1501,80 грн

Також працівниками позивача були проведені роботи по подаванню/забиранню вагонів, про що складені відомості плати за подавання, забирання вагонів №№ 05080371, 06080374, пам`ятка про подавання вагонів №235 від 05.08.2020, пам`ятка про забирання вагонів № 215 від 06.08.2020, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, позивачем проведено технічне обслуговування з відчепленням вагону №63006472, який знаходився в оперативному управлінні ТОВ «ЛЮКС ТРАНС - ЛОГІСТІК» і був забракований по технічній несправності. Відповідно до повідомлення №1056 про приймання вантажного вагону проведено ремонт ТОв-2 вагона № 63006472, про що також сторонами складено та підписано Акт приймання виконаних робіт № А166 від 29.09.2020. Згідно з рахунком № А166 від 29.09.2020 вартість робіт складає 3989,02 грн.

З огляду на те, що відповідач не оплатив виконані роботи, 11.10.2023 Виробничий підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Одеса-Застава 1» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № НЮ-09/62 від 13.02.2023, у якій просив сплатити заборгованість в розмірі 10157,18 грн. До вказаної претензії позивач долучив рахунки на оплату № А58 від 16.10.2020 на суму 1501,80 грн, №А23 від 02.12.2020 на суму 4 666,36 грн, № А166 віл 29.09.2020 на суму 3989,02 грн та для підписання акти виконаних робіт №А23 від 02.12.2020, №А58 від 16.10.2020.

Докази вручення відповідачу вказаної претензії, як і докази її розгляду останнім, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 10157,18 грн заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За приписами частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У статті 8 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, вказано що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

Згідно з п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Відповідно до пункту 21 розділу IV Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві.

Суд встановив, що на виконання гарантійних листів відповідача № 15/34 від 20.07.2020, № 09/46 від 28.07.2020, виробничим підрозділом позивача було виконано роботи щодо технічного обслуговування вагонів з урахуванням подавання/збирання вагонів №№ 60631470, 55249528, 52179629, 62784715, № 63006472, про що свідчать підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками Акт виконаних робіт №А166 від 20.09.2020 та односторонньо підписані виробничим підрозділом позивача Акти виконаних робіт №А23 від 02.12.2020, №А58 від 16.10.2020.

Частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18 та від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 викладено правовий висновок, згідно з яким, якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

З наведеного слідує обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів виконаних робіт суду не надано.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № НЮ-09/62 від 13.02.2023 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 10157,18 грн, яку позивач залишив без відповіді та задоволення.

Крім того, Вищезазначеними гарантійними листами відповідач гарантував оплату за фактом виконання робіт та надання оригіналів документів.

Відтак, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо оплати робіт з технічного обслуговування з відчепленням вагонів №№ 60631470, 55249528, 52179629, 62784715, № 63006472 загальною вартістю 10157,18 грн є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за договором з оплати робіт з технічного обслуговування з подаванням та забиранням вагонів №№ 60631470, 55249528, 52179629, 62784715, № 63006472 підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10157,18 грн визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 10157,18 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Транс-Логістік" (03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, буд. 14; ідентифікаційний код: 42793336) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код ВП: 40081200) заборгованість в розмірі 10157 грн 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.12.2023.

Суддя А.І. Привалов