Рішення

від 30.11.2023 по справі 911/2692/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2023 р.,

м. Київ

Справа № 911/2692/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудінвест» (08340, Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Ідійна, буд. 5, код ЄДРПОУ 43851456)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів),

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 ;

відповідача: не з`явився,

в с т а н о в и в :

І історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудінвест» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів).

Позивач, звертаючись до суду просив стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 394076,22 грн, що були перераховані позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_1 . Суд зауважує, що до юрисдикції господарських судів відносяться спори, що пов`язані з підприємницькою діяльністю, в тому числі у випадку, коли станом на дату звернення до суду фізична особа втратила статус фізичної особи-підприємця, але мала такий статус на момент існування спірних правовідносин та виступала суб`єктом підприємницької діяльності. Тож вказаний позов підлягає розгляду господарським судом.

Господарський суд ухвалою від 06.09.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 16.10.2023 на 14:00. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні 16.10.2023, де брали участь представники позивача та відповідача судом відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні в порядку статті 183 ГПК України, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про ознайомлення та відкладення розгляду справи. Разом з тим, суд додатково встановив відповідачу строк для подання відзиву до 25.10.2023, а позивачу строк для подання відповіді на відзив до 06.11.2023.

У засіданні 06.11.2023 брав участь представник позивача. До суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Суд не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача з огляду на те, що сторонам було встановлено строки для надання відзиву та відповіді на відзив до часу проведення цього судового засідання. Відзиву до суду не надходило, позивач повідомив суд у судовому засіданні про те, що також не отримував відзив. Окрім того, відповідач не вказував на обставини, що перешкодили йому подати відзив у встановлений судом строк, тому, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 30.11.2023 на 14:00.

У судовому засіданні 30.11.2023, що відбулося за участі представника позивача, суд прийняв рішення у справі.

У своїй позовній заяві позивач акцентував увагу суду на тому, що 06.12.2021 між ТОВ "Нікобудінвест" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підписано документ "Договір № 11070D-906" (іменований далі по тексту як "договір-1"). Також позивач відмітив, що 08.12.2021 між ТОВ "Нікобудінвест" та ФОП ОСОБА_1 було підписано документ "договір № 11070D-911" (іменований далі по тексту як "договір-2").

ТОВ "Нікобудінвест" стверджувало, що товариство помилково (без відповідної правової підстави) сплатило на рахунок ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 394076,22 грн. ТОВ "Нікобудінвест" 22.06.2023 направило на адресу відповідача претензію з вимогою повернути безпідставно набуті кошти у сумі 394076,22 грн. Між тим, за словами позивача, відповідач проігнорувала вимогу-претензію, так і не повернувши безпідставно набуті кошти, що і стало підставою для звернення до суду із цією позовною заявою.

До суду подано копії договору-1 та договору-2. Зі змісту вказаних договорів суд встановив, що вони оформлені, як договори підряду, де позивач виступав, як замовник, а відповідач як підрядник. За вказаними договорами підрядник зобов`язувався виготовити і встановити металопластикові конструкції на об`єкті за замовленнями, які є невід`ємними частинами договорів.

У розділах 2 кожного з договорів визначено ціну та порядок оплати, у розділах 3 та 4 права та обов`язки підрядника і замовника. З боку замовника договори підписувалися ОСОБА_3 , а з боку підрядника ОСОБА_1 .

Судом досліджено надані позивачем платіжні інструкції, якими було переведено кошти від ТОВ Нікобудівести на рахунок ФОП ОСОБА_1 :

- номер 893 від 29.12.2021 на суму 50000,00 грн;

- номер 953 від 26.01.2022 на суму 60000,00 грн;

- номер 983 від 11.02.2022 на суму 250000,00 грн;

- номер 861 від 07.12.2021 на суму 25557,69 грн;

- номер 925 від 18.01.2022 на суму 8518,53 грн.

Загальний розмір грошових переказів з рахунку позивача на рахунок ФОП ОСОБА_1 склав 394076,22 грн, що еквівалентно ціні позову.

Позивач аргументував підставність заявленого позову тим, що у пункті 1.1 договорів зазначалося, що замовлення є невід`ємною частиною договору. Також позивач відзначив, що за абзацами 5 пунктів 3.1 договорів підрядник зобов`язується надати замовнику гарантійне зобов`язання на продукцію за умови дотримання звичайних вимог щодо її зберігання і експлуатації, крім випадків відмови замовника від монтажу конструкцій підрядником згідно додатку №2 даного договору.

Позивач звертав увагу на те, що згідно пунктів 2.4 договорів остаточний розрахунок здійснюються на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами.

Відповідно до абз. 9 пунктів 4.1 договорів замовник зобов`язується провести остаточний розрахунок з підрядником, у порядку та строки, встановлені пунктом 2.4 даного договору та надати підряднику підписаний замовником акт виконаних робіт, згідно додатку №3 до цього договору.

Однак, за твердженнями позивача замовлення і додатки №2 та №3 не були додані до договорів та, відповідно, не були підписані сторонами. Крім того, сторонами не підписувались і акти виконаних робіт. Позивач вказував, що перекази, що були здійснені на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є такими, що набуті відповідачем без відповідної правової підстави.

ІІ висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Проаналізувавши наведені вище встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини з приводу укладення договорів підряду, з метою встановлення металопластикових конструкцій. Проте, сторонами не було узгоджено замовлення та не підписувалися акти виконаних робіт.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що відповідач в установленому законом порядку не доводив перед судом про обставини, які б суперечили обставинам, на яких наголошував позивач. Незважаючи на явку представника відповідача у судове засідання під час підготовчого провадження, останній не подав до суду докази, які б вказували на вчинення стороною відповідача юридично значимих дій, що б могли свідчити про погодження сторонами всіх істотних умов договору, виконання договору, погодження сторонами замовлення та про підставність набуття коштів, які були переведені позивачем на рахунок відповідача.

Таким чином, суд приймає як достатньо аргументовану і вірогідну обставину того, що сторони договору не погодили предмет договору, а саме номенклатуру та технічні характеристики продукції, яка мала бути виготовлена за визначену в договорі ціну, оскільки номенклатура та технічні характеристики продукції, що повинна б бути виготовлена відповідачем, мали бути погоджені сторонами в замовленні яке є невід`ємною частиною договору в контексті визначення предмету договору. Водночас, судом встановлено, що сторони не узгодили перелік та характеристики продукції за договором, а відтак вказаний договір є таким, укладення якого не було завершено сторонами, у зв`язку з чим жодних прав та обов`язків для сторін не породжує.

Наявність погодження передбаченого договором замовлення призвело б до виникнення у позивача обов`язку оплачувати роботи та продукцію у межах договору підряду, а у відповідача, відповідно, обов`язок виготовити конкретно визначену продукцію.

Судом встановлено, що позивач направляв відповідачу претензію № 13 від 22.06.2023. Докази відправлення претензії надані позивачем до суду: опис поштового відправлення 0208804989188, накладна та фіскальний чек. Проте, ані до моменту звернення позивачем до суду, ані за час розгляду справи, відповідач не здійснювала повернення коштів, що були переведені на її рахунок з рахунку позивача.

Суд підсумовує, що за час розгляду справи відповідачем не спростовано обставину отримання нею грошових коштів, не подано доказів на підтвердження обставини повернення нею грошових коштів, що були перераховані позивачем. Разом з тим відповідач не повідомляла суд про наявність дійсних договірних відносин між нею та позивачем, про факт погодження конкретного предмету договору, факт виконання робіт за договором та інших доказів наявності правових підстав для отримання грошових коштів, які позивач кваліфікує, як такі, що переведені помилково.

Слід вказати, що в силу статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд зазначає, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За таких умов, з огляду на те, що судом встановлено, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, не підписали при цьому замовлення, що є невід`ємною частиною договору, не підписували акти виконаних робіт чи інших документів, що б свідчили про реалізацію намірів виготовлення та погодження конкретного виду продукції, що не заперечено відповідачем, підставним є застосування до правовідносин сторін положень статті 1212 ЦК України.

Позивачем належним чином доведено перерахунок грошових коштів відповідачу. З огляду на те, що правова підстава набуття грошових коштів все ж не виникла, оскільки сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а обов`язок позивача перерахувати кошти не кореспондувався з обов`язком відповідача виконати роботи суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу та стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 394076,22 грн.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Між тим, частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем подано до суду копію договору № 28/8 від 28.08.2023 про надання правової допомоги, додатку 1 до цього договору, рахунку, банківської виписки, меморіального ордеру.

З наданих документів вбачається, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Альва Прайвесі" було укладено договір про надання правової допомоги, за яким об`єднання взяло на себе обов`язок представляти інтереси позивача, зокрема, в судах, а позивач обов`язок оплатити надані послуги, що передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Додатком 1 до договору визначено, що клієнт (позивач) доручив, а об`єднання взяло на себе обов`язок надати клієнту правову допомогу про стягнення в судовому порядку з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 394076,22 грн., а саме: представництво та захист інтересів клієнта в суді першої інстанції, у т.ч. (але не обмежуючись) аналіз наданих клієнтом документів (матеріалів) та формування правової позиції по справі, підготовка і подання позову до суду, а за необхідності також: відповіді на відзив відповідача, інших необхідних клопотань, пояснень, заяв тощо, участь адвоката у судовому розгляді справи (участь у судових засіданнях) тощо.

Пунктом 2.1 додатку сторони узгодили, що вартість надання правової допомоги (гонорару) відповідно до цього додатку становить 25000,00 грн. Оплата здійснюється клієнтом в наступному порядку: 25 000,00 грн клієнт сплачує шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок об`єднання згідно виставленого рахунку після відкриття провадження по справі, але не пізніше судового засідання з розгляду справи по суті (останнього судового засідання).

Відповідно до меморіального ордеру № 1041 від 18.09.2023 ТОВ Нікобудінвест переказало на рахунок АО Альва Прайвесі 25000,00 грн, що додатково підтверджується випискою з рахунку Адвокатського об`єднання.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що визначений сторонами фіксований розмір гонорару відповідає критерію співмірності, пропорційності та розумності, беручи до уваги складність справи, об`єм документів, що готувався стороною позивача для подання до суду, а також ціну позову. Суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача на отримання правової допомоги у справі у розмірі 25000,00 грн, які вже є понесені позивачем та були необхідними при звернення позивача до суду.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудінвест» (08340, Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Ідійна, буд. 5, код ЄДРПОУ 43851456) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 394076,22 грн, 4728,92 грн витрат на сплату судового збору, та 25000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз