Рішення

від 11.12.2023 по справі 914/998/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 Справа № 914/998/23

За позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства Владокс, м.Львів

про: про встановлення сервітуту

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: Б.Заяць представник

Від відповідача: В.Я.Фецяк - представник

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023, справу №914/998/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 03.04.2023 позовну заяву залишено без руху.

13.04.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 18.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.05.2023.

Ухвалою від 11.05.2023 підготовче засідання відкладено на 01.06.2023.

У судовому засіданні від 01.06.2023 оголошено перерву до 20.06.2023.

Ухвалою від 20.06.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження у справі. Витребувано в Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» матеріали реєстраційної та інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна будівлю літеру «А-2» загальною площею 4765,6 кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Конюшинна, 6. Відкладено підготовче засідання на 13.07.2023.

12.07.2023 Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» до суду надійшли матеріали реєстраційної та інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна будівлю літеру «А-2» загальною площею 4765,6 кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Конюшинна, 6.

У судових засіданнях від 13.07.2023, від 20.07.2023, від 14.09.2023 оголошено перерву.

Ухвалою від 28.09.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2023.

Ухвалами від 24.10.2023 та від 28.11.2023 розгляд справи відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2023 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 11.12.2023 представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

На підставі рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 21.02.1997 № 85 «Про взяття на баланс нежитлових приміщень (будівель), що є у комунальній власності Львівської міської ради» було зареєстровано право власності територіальної громади м. Львова на складські приміщення літ. «А-2» (площею 4765,6 кв.м), літ. «В-1» (площею 467,3 кв.м) та прохідну літ. «Д» (площею 63,8 кв.м) загальною площею 5296,7 кв.м по вул. Конюшинна, 6, в м. Львові (копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно - додається).

Будівля літ. «А-2» загальною площею 4765,6 кв.м. має таку поверховість: підвал, перший та другий поверхи.

В підвалі розташовані такі приміщення: інд. 1, 2, 3', 4', I, II, III, IV.

На першому поверсі: інд. 3, 4, 4а, 5, 6, 7, 8, 9, 10, I, II, III, IV, V.

На другому поверсі: інд. 1 3 -3 2 , I, III.

В подальшому всі приміщення в будівлі літ. «А-2», приміщень підвалу під індексами I, II, III, IV та приміщень першого поверху I, II, III, IV, V площею 144,2 кв.м. були відчужені в приватну власність за договорами купівлі-продажу комунального майна, окрім нежитлових приміщень під індексами 3' та 4' загальною площею 42,4 кв.м в підвальному поверсі.

Так, за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2004 № 1234 було продано ПП «Владокс» приміщення в будівлі «А-2»: складські приміщення підвалу (приміщення № 1, 2, загальною площею 1475,3кв.м); складські приміщення першого поверху (приміщення № 5 по № 10 включно, загальною площею 815,9 кв.м); складські приміщення другого поверху (приміщення № 13 по № 29 та приміщення І, загальною площею 183,0кв.м.).

За договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.03.2007 № 1755 було продано ПП «Владокс» нежитлові приміщення 2 поверху в будівлі літ.«А-2» (приміщення №11, №12, №30, №31, №32, I, III) загальною площею - 1379,3 кв. м.

За договором купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 14.05.2020 № 3307 було продано ТзОВ «НЕЛІ ГРУП» складські приміщення першого поверху під індексами 3, 4, 4а, у будівлі під літ. «А-2» загальною площею 725,5 кв.м.

Як зазначив позивач спірні ж приміщення в підвалі під індексами 3' та 4' площею 42,4 кв.м., а також приміщення підвалу під індексами I, II, III, IV та приміщення першого поверху I, II, III, IV, V площею 144,2 кв.м. (останні згідно з характеристикою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» - приміщення загального користування) не відчужувались іншим особам за господарськими або цивільно-правовими угодами і залишились в комунальній власності. На підтвердження позивач долучив до позову довідку ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № 4039 від 05.07.2019.

Позивач звернув увагу, що 09.07.2019 (перед оголошенням аукціону, за результатами якого було укладено договір купівлі-продажу від 14.05.2020 № 3307), була здійснена державна реєстрація права комунальної власності на складські приміщення під літ. А-2 (загальною площею 767,9 m2) та В-1 (загальною площею 467,3 m2). До складу приміщень в будівлі під літ. А-2 (загальною площею 767,9 m2) увійшли підвальні приміщення під ін. З' та 4' (загальною площею 42,4 m2) та приміщення першого поверху під ін. 4, 4а, 3 (загальною площею 725,5 кв.м.). Реєстрація проводилась, як виділ з об`єкта загальною площею 2758,7 m2, зареєстрованого 16.10.2003 з погашенням відповідного розділу в РПВНМ. Однак, спірні підвальні приміщення під ін. 3' та 4' (загальною площею 42,4 кв.м) не були предметом вищевказаного договору та залишилися у комунальній власності (договір купівлі-продажу було укладено лише щодо приміщень першого поверху під ін. 4, 4а, 3 загальною площею 725,5 кв.м.).

За твердженням позивача доступ до спірних приміщень в підвалі під індексами 3' та 4' можливий лише через приміщення приватної власності, проте власник не надає такого доступу.

24.11.2022 позивач скерував відповідачу лист № 2302-вих-103796 з проханням надати 02.12.2022 доступ для обстеження нежитлових приміщень у підвалі під індексами 3, 4', що знаходяться за адресою вул. Конюшинна, 6, та перебувають у комунальній власності Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради, інформація про що відображена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1870953946101). Однак, у встановлену дату та час у відповідачем не було надано представникам позивача доступу до відповідних приміщень, що було зафіксовано у акті про проведення перевірки від 02.12.2022 № 539-нп/22.

Також, 24.11.2022 позивач скерував відповідачу лист № 2302-вих-103796, до якого долучено проект договору встановлення сервітуту, яким передбачено надання ПП «Владокс» Управлінню комунальної власності безперешкодного проходу через нежитлові приміщення під індексами 1, 2, III, які розташовані в будівлі під літерою «А-2» за адресою: м. Львів, вул.Конюшинна, 6, що належить на праві приватної власності ПП «Владокс» до нежитлових приміщень у підвалі під індексами 3', 4', що перебувають у комунальній власності Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради та розташовані в цій же будівлі, оскільки, згідно довідки Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 4039 від 05.07.2019, нежитлові приміщення комунальної власності під індексами 3', 4' (загальною площею 42,4 кв.м.) знаходяться всередині приміщень, які є у приватній власності ПП «Владокс». До листа долучено проект договору на встановлення сервітуту та додаток до нього - план приміщень з позначеними межами запропонованого сервітуту.

Відповідач залишив лист позивача про укладення договору встановлення сервітуту без відповіді. Відтак, Львівська міська рада подала позов до суду відповідно до якого просить встановити безоплатний безстроковий сервітут Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на право користуватися власним майном шляхом безперешкодного проходу через нежитлові приміщення підвалу під індексами 1,2, III, розташовані в будівлі по вул. Конюшинній, 6 у м. Львові, що належить на праві приватної власності ПП «Владокс», до нежитлових приміщень підвалу під індексами 3',4' (загальною площею 42,4 кв.м), що перебувають у комунальній власності Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради та розташованих в цій же будівлі.

Відповідач заперечив проти позову, вважаючи його безпідставним, оскільки на момент укладення договору купівлі продажу № 1234 характеристика об`єкту продажу приміщень під № 1,2 площею 1475,3 кв.м. не відображала та не передбачала нежитлових приміщень в тому числі з індексами 3', 4' в приміщені під № 2. Згідно з актом прийому передачі майна від 27.12.2004 при передачі приміщень та їх огляду жодних приміщень, які б були не передбачені договором № 1234, в тому числі приміщень з індексами 3', 4' в приміщені під № 2 не встановлено.

Також відповідач долучив до матеріалів справи висновок експерта №14-06/23 від 17.07.2023, відповідно до якого станом на час проведення дослідження в підвалі будівлі під літ «А-2» за адресою: вул.Конюшинна, 6 у м.Львові фактично відсутні огороджені окремі приміщення 3' та 4' площею 42,4кв.м.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Пунктом 2 частини 1 статті 395 Цивільного кодексу України визначено, що речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частинами 1 та 3 статті 402 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Суд зазначає, що сервітут - це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування. Поряд з правом оренди сервітут є також одним з речових прав, однак значно вужчий за обсягом своїх прав. На відміну від права оренди, яке встановлює володіння і користування майном протягом його дії виключно орендаря, сервітут тільки обмежує право власності особи, на майно якої встановлено сервітут.

В той же час, сервітут тягне певне обмеження прав власності особи, на майно якої встановлений сервітут. Власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, але в межах, не обтяжених сервітутом. Це означає, що спочатку майном користується суб`єкт сервітутного права, а потім власник майна.

Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.

За змістом частин 1, 3 статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що метою сервітуту є задоволення потреб зацікавленої особи для ефективного використання належного їй майна; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав.

При цьому при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування. На відміну від зобов`язальних прав користування, зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.

Законодавство вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужого майна. При цьому позивачу слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Отже, однією з основних ознак сервітуту, який має бути встановлено за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів особи у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягти згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі 905/798/19).

Як встановлено судом, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до власника підвальних приміщень по вул. Конюшинній,6 в м.Львові з пропозицією про укладання договору про встановлення сервітуту стосовно нежитлових приміщень підвалу під індексами 3',4' (загальною площею 42,4 кв.м), що перебувають у комунальній власності Львівської міської територіальної громади.

Доказів розгляду відповідного звернення позивача матеріали справи не містять. Під час розгляду справи відповідач заперечував проти наявності спірних приміщень в межах придбаного майна за договором купівлі-продажу № 1234 від 27.12.2004.

Так, на підтвердження наявності передбачених статтями 403-404 Цивільного кодексу України умов для встановлення сервітуту позивач зазначив, що спірні нежитлові приміщення підвалу під індексами 3',4' (загальною площею 42,4 кв.м) невідчужені відповідачу та перебувають у комунальній власності Львівської міської територіальної громади.

Заперечення відповідача, що під час укладення договору купівлі-продажу № 1234 від 27.12.2004 характеристика об`єкту продажу не відображала нежитлових приміщень з індексами 3', 4' в приміщені підвалу під літ. А-2 суд відхиляє, оскільки предметом вказаного договору були, зокрема, складські приміщення підвалу в будівлі «А-2»: № 1, 2 площею 1475,3 кв.м. Натомість про приміщення підвалу під індексом 3' та 4', загальною площею 42,4 кв.м в договору не зазначено.

Відповідно до Інвентаризаційної справи КОП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» на об`єкт нерухомого майна будівлю літеру «А-2» загальною площею 4765,6 кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Конюшинна, 6, Господарським судом Львівської області встановлено наявність Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №13858989 від 13.03.2007 (а.с.150), в якому зазначено, що на підставі рішення ВК ЛМР №85 від 21.02.1997 Територіальна громада м.Львова в особі Львівської міської ради є власником об`єкта: підвалу в літ «А-2» загальною площею 142,3 кв.м. Тобто у вказаному витязі зафіксовано право власності позивача на майно (в підвалі літ «А-2» за адресою: м.Львів, вул.Конюшинна, 6) після укладення договору купівлі-продажу № 1234 від 27.12.2004

Також суд зазначає, що відповідно до поверхового плану підвалу «А-2» (а.с.8) загальна площа усіх приміщень в будівлі літерою «А-2» становить 4765,6кв.м. При додаванні всіх площ будівлі літ. «А-2», а саме приміщень підвалу інд. 1, 2 (площею - 1475,3 кв.м), під індексом 3' та 4' (площею - 42,4 кв.м), приміщення першого поверху під індексами 3, 4, 4а (площею - 725,5 кв.м), № 5 по № 10 (площею - 815,9 кв.м ), приміщень 2 поверху №11, №12, №30, №31, №32, I, III (площею - 1379,3 кв. м), № 13 по № 29, І, (площею 183,0 кв.м), а також приміщень I, II,III, IV в підвалі та приміщення I, II,III, IV, V на першому поверсі (площею - 144,2 кв.м). В підсумку загальна площа складає 4765,6 кв.м.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач обмежений у використанні свого нерухомого майна (нежитлових приміщень підвалу під індексами 3',4' (загальною площею 42,4 кв.м) внаслідок відмови відповідача погодити встановлення сервітуту до зазначених приміщень.

Отже, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, речове право у вигляді сервітуту надасть змогу позивачу як власникові об`єкта нерухомості повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного майна та забезпечити його ефективне використання, оскільки без установлення такого сервітуту є фізично не можливим як доступ позивача до майна, так і його обслуговування. При цьому, потребу Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради як власника вказаного нерухомого майна в доступі до нього для використання та обслуговування неможливо задовольнити в інший спосіб, ніж установлення сервітуту.

Підсумовуючи наведене, позовна вимога підлягає задоволенню, зважаючи на заперечення перешкоди, які чинить відповідач для надання доступу до будівлі.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Встановити безоплатний безстроковий сервітут Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл.Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) на право користуватися власним майном шляхом безперешкодного проходу через нежитлові приміщення підвалу під індексами 1,2, III, розташовані в будівлі по вул. Конюшинній, бум. Львові, що належить на праві приватної власності ПП «Владокс» (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 6, ідентифікаційний код 31730462), до нежитлових приміщень підвалу під індексами 3',4' (загальною площею 42,4 кв.м), що перебувають у комунальній власності Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради та розташованих в цій же будівлі.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Владокс» (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 6, ідентифікаційний код 31730462) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл.Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) 2684,00грн судового збору.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 20.12.2023.

Суддя Ділай У.І.