Рішення

від 18.12.2023 по справі 916/3539/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3539/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Арнаутова А.С.

розглянувши у закритому судовому засіданні справу за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) в інтересах держави в особі: 1. Любашівської селищної ради (66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул.Софіївська, буд. 97), 2. Зеленогірської селищної ради (66513, Одеська обл., смт. Зеленогірське, просп. Миру, буд. 12)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Е" (66510, Одеська обл., с. Ясенове Друге, пл. Свято-Покровська, 17)

про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від прокуратури: Лянна О.А. - прокурор

від позивача 1: не з`явився

від позивача 2: не з`явився

від відповідача: Горовий А.О ордер №1283763 від 14.09.2023

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури.

15.08.2023 Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Любашівської селищної ради та Зеленогірської селищної ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Е", в якій просить суд:

- усунути перешкоди власникам - Любашівській та Зеленогірській селищним територіальним громадам в особі Любашівської та Зеленогірської селищних рад у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Е" Заплазького (Бобрицького) водосховища площею 177 га, яке знаходиться на території Любашівської та Зеленогірської селищних рад Подільського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації,

- усунути перешкоди власникам - Любашівській та Зеленогірській селищним територіальним громадам в особі Любашівської та Зеленогірської селищних рад у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Е" повернути Любашівській тa Зеленогірській селишним територіальним громадам в особі Любашівської та Зеленогірської селищних рад Заплазьке (Бобрицьке) водосховище площею 177 га, яке знаходиться на території Любашівської та Зеленогірської селищних рад Подільського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21.08.2023 відкрито провадження у справі №916/3539/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

14.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.90-93).

03.10.2023 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив (а.с.105-113).

Протокольною ухвалою від 16.10.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 16.10.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 18.12.2023 Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2023 проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Заступника керівника Одеської обласної прокуратури.

Відповідач на підставі погодженого 02.08.2019 Управлінням Державного агентства рибного господарства в Одеській області та 13.09.2019 Держрибагентством України Режиму рибогосподарської експлуатації Заплазького (Бобрицького) водосховища здійснює промисел водних біоресурсів у Заплазькому (Бобрицькому) водосховищі.

Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентовано Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.01.2008 № 4, положення якої гне вимагають надання правовстановлюючих документів на земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом.

Проте відповідна Інструкція не може замінити собою положення Земельного та Водного кодексів України.

Виходячи з положень ст. 51 Водного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про аквакультуру", використання водного об`єкта для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.

Отже сам по собі режим рибогосподарської експлуатації не надає право користування водними об`єктом чи землями водного фонду. Відповідний висновок також викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №912/1941/20, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16 та ін.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Обласною прокуратурою скеровано до Любашівської та Зеленогірської селищних рад листи, якими повідомлено про неправомірне використання ТОВ "Сінергія-Е" Заплазького (Бобрицького) водосховища та запропоновано надати інформацію про вжиті заходи реагування (у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом) або намір вжити заходи реагування.

Водночас, відповідними селищними радами повідомлено про те, що вони не звертались до суду з вимогами до ТОВ "Сінергія Е" про зобов?язання повернути земельну ділянку та водний об?єкт, припинення права користування водним об?єктом. Будь-яких відомостей щодо наміру звернутись з таким позовом селищними радами не надано.

Таким чином, з листів селищних рад вбачається, що здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах у вигляді звернення з позовом до суду останні наміру не мають.

Отже, вказане дозволяє стверджувати, що зазначені уповноважені суб?єкти усвідомлюють порушення інтересів держави, мають відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертаються, що відповідає характеру «нездійснення захисту» інтересів держави.

3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Е".

Нормативними актами не встановлено обов?язкову взаємопов?язаність наявності права розведення, вилову риби у водному об?єкті і наявності права оренди на земельну ділянку навколо і під таким об?єктом.

Тож використання водних ресурсів на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водного об?єкту не пов?язане з наявністю права оренди на земельні ділянки, оскільки передати в оренду ділянки під морем, лиманом, водосховищем неможливо.

Отже, заявлена вимога щодо припинення використання водного об?єкту на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водного об?єкту не пов?язана з необхідністю наявності договору оренди землі.

Прокуратура не оспорює дійсність Режиму рибогосподарської експлуатації водного об?єкту, однак заявляє вимоги про припинення його реалізації без будь-яких правових підстав і належного обґрунтування, що свідчить про зловживанням прокурором своїми процесуальними правами з метою перешкоджання підприємствам здійснення діяльності.

В матеріалах справи відсутні докази щодо дотримання прокуратурою обов`язкової умови для представництва прокурором держави у суді.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Як встановлено судом, на замовлення відповідача, як користувача, Державним підприємством "Одеський центр Південного науково-дослідного інституту рибного господарства та океанографії" розроблено Режим рибогосподарської експлуатації Заплазького (Бобрицького) водосховища (а.с.18-25) із терміном дії з 13.09.2019 по 31.12.2028, який 02.08.2019 погоджено Управлінням Державного агентства рибного господарства у Одеській області та 13.09.2019 Державним агентством рибного господарства України.

Відповідно до п. 2.1. та 2.2. Режиму Заплазьке (Бобрицьке) водосховище розташовано в межах населених пунктів Гвоздавка ІІ, Бобрик ІІ та Арчепитовка Любашівського району Одеської області, площа водного дзеркала становить 177 га.

Також Державним підприємством "Одеський центр Південного науково-дослідного інституту рибного господарства та океанографії" на замовлення відповідача розроблено Науково-біологічне обґрунтування експлуатації Заплазького (Бобрицького) водосховища у режимі спеціального товарного рибного господарства (СТРГ) (а.с.26-40).

Згідно звіту Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (а.с.42) з початку року та станом на 05.05.2023 ТОВ "Сінергія-Е" зібрано у Заплазькому (Бобрицькому) водосховищі 2 243 одиниці водних біоресірсів.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначив, що, враховуючи положення Розділу Х Земельного кодексу України, саме Любашівська та Зеленогірська селищні ради є уповноваженим органами місцевого самоврядування на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об`єктом, оскільки водосховище знаходиться на їх території.

Так відповідно до п.24 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції Закону від 28.04.2021 Nє1423-4) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук)

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту, і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Як з`ясовано судом, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, прокуратурою скеровано до Любашівської та Зеленогірської селищних рад листи, якими повідомлено про неправомірне використання ТОВ "Сінергія-Е" Заплазького (Бобрицького) водосховища та запропоновано надати інформацію про вжиті заходи реагування (а.с.57-60, 63-66).

Листом від 15.05.2023 №1366/02-20 (а.с.61-62) Любашівська селищна рада повідомила, що за географічним розташуванням частина водосховища знаходиться на її території, однак оскільки така земельна ділянка за актом прийому-передачі не передавалась та селищна рада не володіє інформацією щодо Режиму використання ТОВ "Сінергія-Е", жодні дії щодо звернення до суду з вимогами про повернення земельної ділянки не вживались.

Листом від 11.05.2023 №698/02-20 (а.с.67) Зеленогірська селищна рада повідомила, що в межах Зеленогірської територіальної громади дійсно знаходиться частина спірного водосховища, кадастровий номер земельної ділянки під водним об`єктом 5123381400602:002:0055, водночас селищна рада не володіє інформацією щодо особливостей, порядку та умов використання ТОВ "Сінергія-Е" Заплазького (Бобрицього) водосховища на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації, жодні дії щодо звернення до суду з вимогами про повернення земельної ділянки не вживала.

Слід зауважити, що інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123381400602:002:0055 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

В той же час суд зауважує, що обставина того, що спірна земельна ділянка з розташованим на ній водним об`єктом станом на день розгляду справи як об`єкт цивільних прав не зареєстрована, виходячи з положень Земельного кодексу України, жодним чином не змінює права відповідних селищних рад на таку земельну ділянку.

Матеріалами справи також підтверджується, що Прокуратура звернулася до позивачів з повідомленням в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом (а.с.68-69).

При цьому, як вказує прокурор, необхідність пред`явлення даного позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні охорони навколишнього природного середовища, у тому числі його складових землі та водних об`єктів як національного багатства.

З урахуванням означеного, суд вважає доведеною обставину того, що Любашівська та Зеленогірська селищні ради, як органи місцевого самоврядування, якими реалізується право на землю комунальної власності, уповноважені на звернення до суду з позовною заявою та мали змогу захистити інтереси держави, однак відповідні дії не здійснили, з огляду на що суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді.

5.2. Щодо суті спору.

Як встановлено судом, спірні правовідносини у справі виникли з приводу питання наявності/відсутності у відповідача правових підстав для користування земельною ділянкою водного фонду разом із водосховищем площею 177 га на території Любашівського району Одеської області, що використовуються відповідачем у господарській діяльності в режимі рибогосподарської експлуатації.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у ст. 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Згідно з ст. 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів (ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб (ч.1, 2 ст. 79 ЗК України).

Статтею 1 ВК України встановлено, що водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Разом із тим спеціальним водокористуванням відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 ВК України є забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

У ст. 51 ВК України, якою урегульовано питання користування водними об`єктами на умовах оренди, передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми; не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України"; водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт; водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними ЗК України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства; надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом; умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

За визначенням термінів, наведеним у ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про аквакультуру" за напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; надання рекреаційних послуг.

Рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до ВК України (ч. 1 ст. 14 Закону України "Про аквакультуру").

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

У ст. 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (ст. 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

За ст. 27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх добування (вилову) з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об`єктів, наданих у користування для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів.

За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Частинами 1, 3 ст. 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" встановлено, що юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до ст. 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

З вказаних вище норм матеріального права вбачається, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому ЗК України порядку у користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20.

Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (ст. 85 ВК України).

За змістом ч.4-5 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

За ст.125,126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У ст.122 ЗК України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Натомість матеріали справи не містять доказів передачі відповідачу у користування земельної ділянки водного фонду, на якій розташоване Заплазьке (Бобрицьке) водосховище (рішення уповноваженого органу чи договору оренди).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно за ТОВ "Сінергія-Е" речові права на земельну ділянку водного фонду не зареєстровані, що також підтверджується інформацією з таких реєстрів (а.с.9-17).

В той же час режим рибогосподарської експлуатації не є правовстановлюючим документом, що надає право користування водним об`єктом чи землями водного фонду, та не визначає правових підстав користування водним об`єктом.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, враховуючи встановлення судом обставини неправомірного використання відповідачем (без правовстановлюючих документів) земельної ділянки водного фонду разом із водним об`єктом, суд зазначає про доведення обставини порушення прав Любашівської селищної ради та Зеленогірської селищної ради, як таких в межах яких за географічним розташуванням розміщено відповідне водосховище.

При цьому, враховуючи, що дійсність та правомірність погодження Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не є предметом розгляду даної справи, суд не надає оцінку доводам відповідача.

Суд також враховує, що доводи відповідача щодо невстановлення нормативними актами обов`язку отримання в оренду земельної ділянки водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом спростовуються вищенаведеними висновками суду щодо можливості використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.

Враховуючи, що визначальним критерієм для розмежування позовів власника про витребування майна з володіння іншої особи і про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном є відсутність або наявність у позивача володіння майном, які визначаються, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, суд вважає правильним застосування такого способу захисту як заявлення негаторного позову, застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 39), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 71, 72), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункти 88, 97, 100).

За наведених обставин, суд вважає вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди власникам - Любашівській та Зеленогірській селищним територіальним громадам в особі Любашівської селищної ради (66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул.Софіївська, буд. 97, код ЄДРПОУ 04380040) та Зеленогірської селищної ради (66513, Одеська обл., смт. Зеленогірське, просп. Миру, буд. 12, код ЄДРПОУ 04527135) у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Е" (66510, Одеська обл., с. Ясенове Друге, пл. Свято-Покровська, 17, код ЄДРПОУ 42693780) Заплазького (Бобрицького) водосховища, площею 177 га, яке знаходиться на території Любашівської та Зеленогірської селищних рад Подільського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації.

3. Усунути перешкоди власникам - Любашівській та Зеленогірській селищним територіальним громадам в особі Любашівської селищної ради (66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул.Софіївська, буд. 97, код ЄДРПОУ 04380040) та Зеленогірської селищної ради (66513, Одеська обл., смт. Зеленогірське, просп. Миру, буд. 12, код ЄДРПОУ 04527135) у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Е" (66510, Одеська обл., с. Ясенове Друге, пл. Свято-Покровська, 17, код ЄДРПОУ 42693780) повернути Любашівській тa Зеленогірській селищним територіальним громадам в особі Любашівської селищної ради (66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул.Софіївська, буд. 97, код ЄДРПОУ 04380040) та Зеленогірської селищної ради (66513, Одеська обл., смт. Зеленогірське, просп. Миру, буд. 12, код ЄДРПОУ 04527135) Заплазьке (Бобрицьке) водосховище, площею 177 га, яке знаходиться на території Любашівської та Зеленогірської селищних рад Подільського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Е" (66510, Одеська обл., с. Ясенове Друге, пл. Свято-Покровська, 17, код ЄДРПОУ 42693780) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір у сумі 5 368 /п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 грудня 2023 р.

Суддя Ю.М. Щавинська