Рішення

від 20.12.2023 по справі 918/1132/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2023 р. Справа № 918/1132/23

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шандалюк А.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Савруцький С.С. (ордер серія АЕ № 1243156 від 27.11.2023 року);

від відповідача: Жеброва І.Г. (самопредставництво).

ВСТАНОВИВ:

Товариство обмеженою відповідальністю "ЕСК" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі Відповідач) в якому просить стягнути 2 210 000,00 грн заборгованості, 19 064,28 грн 3 % річних, 10 162,00 грн інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.06.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСК" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було укладено договір поставки № 53-122-01-23-13508, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався поставити і передати у власність замовнику продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1.

Позивач зазначає, що останній на виконання своїх зобов`язань за Договором поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2 220 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000174 від 16.06.2023 р., № РН-0000175 від 19.06.2023 р., № РН-0000185 від 23.06.2023 р., № РН-0000186 від 26.06.2023 р., № РН-0000188 від 27.06.2023 р., № РН-0000201 від 03.07.2023 р., № РН-0000202 від 04.07.2023 р., № РН-0000207 від 10.07.2023 р., № РН-0000208 від 11.07.2023 р., № РН-0000226 від 18.07.2023 р., № РН-0000232 від 24.07.2023 р., № РН-0000250 від 28.07.2023 р.

Проте, в порушення умов договору відповідачем частково здійснено оплату 10.10.2023 року за отриману продукцію у розмірі 10 000,00 грн, заборгованість складає 2 210 000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача 20.09.2023 року за вих. № 130/02 була направлена претензія з вимогою про погашення заборгованості за поставлену продукцію. Однак, відповіді на претензію відповідач не надав, погашення заборгованості не здійснив.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання по оплаті за отриману продукцію, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 19 064,28 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 162,00 гривень.

20.11.2022 року до суду від відповідача надійшов відзив відповідно до якого станом на 13.11.2023 року заборгованість ВП "Рівненська атомна електрична станція" перед позивачем за поставлену продукцію по договору № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року становить 2 210 000,00 грн. При цьому зазначає, що здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат є невірним, не містить розрахунку інфляційних втрат, загальна сума компенсаційних нарахувань по договору може становити лише 12 589,96 грн річних, оскільки розмір інфляційних становить мінус 2 906,85 грн (дефляція), та просить суд відмовити у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за договором.

Разом з тим, у поданому відповідачем відзиві міститься клопотання відповідно до якого просить суд врахувати, що відповідачем визнано суму основного боргу за договором, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду даної справи, до початку розгляду справи по суті. Відтак, застосувати положення ст. 130 ГПК України та вирішити питання повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що був сплачений ним у зв`язку з подачею позовної заяви.

Крім того, відповідач вказує, що наявні ресурси, у томі числі грошові кошти ДП "НАЕК "Енергоатом" спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС, а стягнення нарахованих позивачем компенсаційних нарахувань у повному розмірі призведе до додаткового фінансового навантаження та матиме негативні наслідки для діяльності державного підприємства саме в теперішніх умовах військової агресії російської федерації проти України. Враховуючи вищевикладене, у випадку прийняття судом рішення про задоволення вимог в частині нарахованих компенсаційних втрат, просить суд зменшити такі компенсаційні нарахування на 90 %.

27.11.2023 року до суду від позивача надійшла заява № 168/05 від 22.11.2023 року про зменшення позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути 2 210 000,00 грн заборгованості, 12 598,96 грн 3 % річних та винести ухвалу про повернення надмірно сплаченого судового збору, у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог, у розмірі 249,56 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2023 року вказана заява прийнята судом.

27.11.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій просить суд стягнути 2 210 000,00 грн заборгованості та 12 598,96 грн 3 % річних, при цьому, вказує про те, що відповідачем визнається сума основного боргу у сумі 2 210 000,00 грн. Щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, то, зобов`язання з оплати 3 % річних та інфляційних втрат у випадку прострочення боржником зобов`язання випливає в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов`язання позивачу немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв`язку з їх не оплатою до суду за захистом своїх прав.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на "29" листопада 2023 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.11.2023 року заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "29" листопада 2023 р. об 11:30 год. провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.11.2023 р. закрито підготовче провадження у справі № 918/1132/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на "20" грудня 2023 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.11.2023 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК" про повернення судового збору задоволено, постановлено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСК" з Державного бюджету України судового збору в розмірі 249,56 грн, сплаченого згідно платіжної інструкції № 5119 від 31.10.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.12.2023 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "20" грудня 2023 р. об 10:30 год. провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.12.2023 р. заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "20" грудня 2023 р. об 10:30 год. провести в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2023 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.12.2023 року позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості визнав, щодо 3 % річних просив суд відмовити в задоволенні позову, зменшити компенсаційні нарахування на 90 % та вирішити питання про повернення ТОВ "ЕСК" судового збору.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

02.06.2023 року між ДП "НАЕК "Енергоатом" (Замовник) від імені якого діє ВП "Рівненська атомна електрична станція" та ТОВ "ЕСК" (Постачальник) було укладено Договір поставки № 53-122-01-23-13508 (далі - Договір), за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору) (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що предметом поставки по даному договору є продукція: 34940000-8 шпали залізобетонні, яка передбачена специфікацією № 1 (додаток № 1 до даного договору).

Відповідно до п. 2.1. - п. 2.3. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 1 850 000,00 грн, крім того ПДВ 370 000,00 грн. Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 2 220 000,00 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору).

Згідно з п. 2.4. - п. 2.5. Договору, ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає, за виключенням умов передбачених в п. 13.10. даного договору. До ціни продукції включена вартість тари, упакування і маркування, страхування, доставка на склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" та інші понесені постачальником витрати на умовах поставки DDP, згідно "Інкотермс - 2010".

Згідно з п. 3.1. Договору, сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 р. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс - 2010". Місце поставки товару: при поставці залізничним транспортом: залізничні реквізити залізнична станція Рафалівка Львівської залізниці код 355105, код вантажоотримувача 4646 - ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", вантажоотримувач: склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом"; при поставці автомобільним транспортом - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного договору (п. 4.1. Договору).

Якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного Договору) (п. 4.2. Договору).

Пунктами 6.1. та 6.2. Договору сторони передбачили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до п. 8.4.- п. 8.5. Договору, датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

У випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань по Договору. У випадку письмової відмови постачальника від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, постачальник сплачує замовнику штрафі в розмірі 20 % від загальної суми договору (п. 9.1. Договору).

Згідно з п. 9.2. Договору, сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. даного договору становить 3 (три) роки.

Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим (п. 9.4. Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 29.12.2023 р., а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1. Договору).

Відповідно до п. 12.2. Договору, укладений сторонами договір оприлюднюється на веб порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення замовником договору про закупівлю на веб порталі Уповноваженого органу.

Згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору поставки № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року) сторони погодили поставку товару (шпала залізобетонна попередньо напружена типу Ш1-1 для залізничної колії 1520 мм ДСТУ Б.В.2.6-209:2016) на загальну суму 2220000,00 грн.

Крім того, між сторонами підписано технічну специфікацію (додаток № 2 до договору поставки № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року).

Вказаний Договір, специфікація № 1 та технічна специфікація підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

ТОВ "ЕСК" виставлено ДП "НАЕК "Енергоатом", ВП "Рівненська АЕС" рахунок фактуру № СФ 0000091 від 16.06.2023 року на суму 2220000,00 грн.

На виконання умов Договору № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2 220 000,00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: № РН-0000174 від 16.06.2023 р. на суму 186 480,00 грн, № РН-0000175 від 19.06.2023 р. на суму 186 480,00 грн, № РН-0000185 від 23.06.2023 р. на суму 186 480,00 грн, № РН-0000186 від 26.06.2023 р. на суму 186 480,00 грн, № РН-0000188 від 27.06.2023 р. на суму 186 480,00 грн, № РН-0000201 від 03.07.2023 р. на суму 186 480,00 грн, № РН-0000202 від 04.07.2023 р. на суму 186 480,00 грн, № РН-0000207 від 10.07.2023 р. на суму 186 480,00 грн, № РН-0000208 від 11.07.2023 р. на суму 186 480,00 грн, № РН-0000226 від 18.07.2023 р. на суму 186 480,00 грн, № РН-0000232 від 24.07.2023 р. на суму 177 600,00 грн, № РН-0000250 від 28.07.2023 р. на суму 177 600,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Відповідач листом № 12214/041 від 26.06.2023 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" повідомив позивача, що згідно умов договору № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року продукція, отримана згідно видаткових накладних № РН-0000174 від 16.06.2023 р. та № РН-0000175 від 19.06.2023 р., пройшла вхідний контроль. Ярлики № Я-4,5-162 від 23.06.2023 р. та № Я-4,5-161 від 21.06.2023 р.

Відповідач листом № 12414/041 від 28.06.2023 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" повідомив позивача, що згідно умов договору № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року продукція пройшла вхідний контроль. Ярлик на придатну продукцію № Я-4,5-168 від 27.06.2023 р.

Відповідач листом № 12516/041 від 29.06.2023 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" повідомив позивача, що згідно умов договору № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року продукція пройшла вхідний контроль. Ярлик на придатну продукцію № Я-4,5-173 від 29.06.2023 р.

Відповідач листом № 13295/041 від 11.07.2023 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" повідомив позивача, що згідно умов договору № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року продукція пройшла вхідний контроль. Ярлик на придатну продукцію № Я-4,5-180 від 07.07.2023 р.

Відповідач листом № 13725/041 від 19.07.2023 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" повідомив позивача, що згідно умов договору № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року продукція, отримана згідно видаткових накладних № РН-0000207 від 10.07.2023 р. та № РН-0000208 від 11.07.2023 р., пройшла вхідний контроль. Ярлик № Я-4,5-186 від 13.07.2023 р.

Відповідач листом № 14277/041 від 27.07.2023 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" повідомив позивача, що згідно умов договору № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року продукція, отримана згідно видаткової накладної № РН-0000226 від 18.07.2023 р., пройшла вхідний контроль. Ярлик № Я-4,5-191 від 20.07.2023 р.

Відповідач листом № 14634/041 від 01.08.2023 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" повідомив позивача, що згідно умов договору № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року продукція пройшла вхідний контроль. Ярлик на придатну продукцію № Я-4,5-194 від 27.07.2023 р.

Відповідач листом № 14889/041 від 04.08.2023 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" повідомив позивача, що згідно умов договору № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року продукція пройшла вхідний контроль. Ярлик на придатну продукцію № Я-4,5-199 від 02.08.2023 р.

ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" 10.10.2023 року сплачено 10 000,00 грн ТОВ "ЕСК", що підтверджується випискою банку за 10.10.2023 року, призначення платежу оплата за шпали згідно видаткової накладної № РН-0000174 від 16.06.2023 по дог. № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 р. втч. ПДВ 1666,67.

Враховуючи умови п. 6.1. Договору, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок з оплати за поставлену продукцію в розмірі 2 210 000,00 грн.

Позивачем 21.09.2023 року надіслано на адресу відповідача претензію (№ 130/02 від 20.09.2023 р.) з пропозицією розглянути претензію та надати відповідь у встановлений законом строк, та перерахувати суму заборгованості у розмірі 2 220 000,00 грн у встановлені законом строки. Вказана претензія отримана відповідачем 25.09.2023 року та 26.09.2023 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, копії яких наявні в матеріалах справи.

Доказів сплати позивачу вартості переданої згідно Договору продукції на суму 2 210 000,00 грн суду не подано.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором поставки № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за період з 08.08.2023 року по 31.10.2023 року 12 589,96 грн 3 % річних.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX).

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи, що факт поставки товару на виконання умов Договору поставки № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року, підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, а також зважаючи на визнання відповідачем позову в частині заборгованості, то за відсутності доказів сплати повної вартості за отриманий товар, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 2 210 000,00 грн заборгованості.

Крім того, перевіривши період нарахування 3 % річних та порядок їх нарахування, суд визнає їх арифметично вірними, а відтак правомірним та обґрунтованим стягнення 3 % річних у розмірі 12 589,96 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення компенсаційних нарахувань на 90 %, суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення санкцій. Отже, вирішення питання про зменшення штрафних санкцій та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду викладеної у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 правової позиції: "Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання."

Відповідно до висловленої Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.03.2023 року у справі № 902/317/22 позиції:

"Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності. Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. При цьому слід враховувати, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), тощо].

Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19)."

Господарський суд зауважує, що відповідачем визнано наявність заборгованості та її розмір, однак не вчинено жодних дій направлених на її погашення, не здійснено оплату вартості за отриманий товар згідно Договору поставки № 53-122-01-23-13508 від 02.06.2023 року, так само, не підтверджено наявність виняткових обставин, які б (з урахуванням принципу справедливості) були підставою для зменшення нарахованих позивачем процентів річних.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення компенсаційних нарахувань на 90 %.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог щодо суми основного боргу до початку розгляду справи по суті, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 16 763,85 грн покладаються на відповідача у справі. Разом з тим, суд дійшов висновку відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України повернути позивачу з Державного Бюджету України 50 % судового збору (16 575,00 грн) від суми основного боргу, яку визнано відповідачем (2 210 000,00 х 1,5 % х 50% = 16 575,00 грн).

Керуючись ст. ст. 129, 191, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34403, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Чумацький шлях, 2А, код ЄДРПОУ 24447421) 2 210 000,00 грн (два мільйони двісті десять тисяч гривень 00 копійок) заборгованості, 12 589,96 грн (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 96 копійок) 3 % річних та 16 763,85 грн (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні 85 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСК" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Чумацький шлях, 2А, код ЄДРПОУ 24447421) з Державного бюджету України 50 % судового збору в розмірі 16 575,00 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять гривень 00 копійок), сплаченого при поданні позовної заяви згідно платіжної інструкції № 5119 від 31.10.2023 року.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСК" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Чумацький шлях, 2А, код ЄДРПОУ 24447421).

Відповідач (боржник): Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34403, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21 грудня 2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк