Рішення

від 18.12.2023 по справі 922/4201/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023м. ХарківСправа № 922/4201/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ", м. Кривий Ріг до Приватного підприємства "АВТОКОМ-2005 ПЛЮС", м. Харків про стягнення 393703,81 грн. за участю представників сторін:

позивача - Проскурня Т.В., адвокат, ордер № 1468614 від 28.09.2023 року

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ", м. Кривий Ріг звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача -Приватного підприємства "АВТОКОМ-2005 ПЛЮС", м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 393703,81 грн, з яких: 280200,26 грн - сума основного боргу, 95540,03 грн - розмір інфляційних витрат, 17963,52 грн - 3% річних, зазначити в рішенні про нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу до моменту виконання рішення. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 02 листопада 2023 року о 11:00.

Протокольною ухвалою суду від 02 листопада 2023 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 20 листопада 2023 року о 12:20 годин.

Протокольною ухвалою суду від 20 листопада 2023 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 18 грудня 2023 року о 12:20 годин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" (позивачем, покупцем) та Приватним підприємством "АВТОКОМ-2005 ПЛЮС" (відповідачем, постачальником) було укладено договір поставки №31-07/2020.

Згідно пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві смолу важку піроліза (товар) партіями, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та своєчасно оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.2 договору ціна, кількість та порядок поставки кожної партії товару погоджується сторонами та відображається у рахунку-фактурі, видаткових накладних.

Згідно пункту 3.1. договору загальна ціна договору складається з сум поставок, указаних у видаткових накладних, на кожну партію товару, які було складено за час дії цього договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору покупець зобов`язаний здійснювати 100% передоплату вартості кожної партії товару на поточний рахунок постачальника.

Згідно з додатком № 1 від 05 серпня 2020 року до договору сторони погодили ціну (4247,70 грн за тонну товару без ПДВ) та обсяг партії смоли важкої піролізу (500 т) на загальну суму 2548620,00 грн (з ПДВ). Зазначили, що ця партія має бути поставлена в серпні 2020 року.

Матеріали справи свідчать про те, що покупцем було здійснено декілька передоплат за договором на загальну суму 2806103,88 грн, а саме: 07 серпня 2020 року - 662641,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №24, 12 серпня 2020 року - 993961,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №30, 30 вересня 2020 року - 1149500,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №89.

Постачальник у рамках договору здійснив поставку товару на загальну суму 2525903,62 грн, а саме: 08 серпня 2020 року - 108,08 т товару на суму 550909,70 грн, що підтверджується видатковою накладною від 08 серпня 2020 року №8/8-1, транспортною накладною від 08 серпня 2020 року (номери вагонів 76721570, 50982792), сертифікатом якості №181; 13 серпня 2020 року - 161,58 т товару на суму 823612,04 грн, що підтверджується видатковою накладною від 13 серпня 2020 року №8/13-2, транспортною накладною від 12 серпня 2020 року (номери вагонів 57351488, 50982784, 57361321), сертифікатом якості №191, сертифікатом якості №192, сертифікатом якості №193; 01 жовтня 2020 року - 220,36 т товару на суму 1151381,88 грн, що підтверджується видатковою накладною від 01 жовтня 2020 року №10/1-7, транспортною накладною від 01 жовтня 2020 року (номери вагонів 57352205, 57399958, 50732205, 50700319), сертифікатом якості №201, сертифікатом якості №202, сертифікатом якості №203, сертифікатом якості №206.

Таким чином, після останньої оплати позивачем у рамках договору - 30 вересня 2020 року у сумі 1149500,88 грн у позивача виникла дебіторська заборгованість за договором у сумі 1431582,14 грн.

01 жовтня 2020 року Приватним підприємством "АВТОКОМ-2005 ПЛЮС" було здійснено поставку товару на суму 1151381,88 грн, а отже залишилось зобов`язання поставити товар у кількості 9,98 т на загальну суму 50870,46 грн (з ПДВ) у рамках підписаного сторонами додатку № 1 від 05 серпня 2020 року до договору. До того ж, сторони повинні були узгодити умови поставки товару на суму 229329,80 грн отриманої передоплати або Приватне підприємство "АВТОКОМ-2005 ПЛЮС" мало повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) згідно з пунктом 7.8 договору.

Відповідно до пункту 7.8 договору у випадку перерахування покупцем грошових коштів за товар у сумі, що перевищує суму поставки партії паливно - мастильних матеріалів, постачальник має право, без погодження з покупцем повернути залишок зайво сплачених грошових коштів на його поточний рахунок. Але, як свідчать матеріали справи, відповідачем не було повернуто грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ".

Позивачем на адресу Приватного підприємства "АВТОКОМ-2005 ПЛЮС" було направлено вимогу за вихідним №2021/2607-1 від 26 липня 2021 року, у якій позивач просив відповідача або повернути грошові кошти у сумі 280200,26 грн або поставити на цю суму товар впродовж 5 робочих днів з дати отримання вимоги. Вимога була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" 02 серпня 2021 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Отже, відповідач був зобов`язаний або поставити товар або повернути грошові кошти не пізніше 09 серпня 2021 року.

Матеріали справи свідчать про те, що на день подання позовної заяви до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" не перерахував 280200,26 грн на рахунок позивача та не поставив позивачу товар на зазначену суму.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" станом на 28 вересня 2023 року становить 280200,26 грн.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 280200,26 грн основного боргу слід задовольнити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 95540,03 грн та 3% річних у розмірі 17963,52 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7.3. договору у випадку прострочення виконання зобов`язань з оплати товару, якщо відстрочка не передбачена відповідною додатковою угодою, покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2 проценти від суми боргу за кожний день прострочення платежу, що є обрахованими за кожен день прострочення процентами річних, які збільшені, порівняно з розміром, встановленим у статті 625 Цивільного кодексу України, на підставі частини 2 цієї статті.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних витрат дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17963,52 грн та інфляційних втрат у розмірі 95540,03 грн, є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання позивача про застосування положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень статтей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Згідно частин 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи викладене, відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних та інфляційних витрат на суму основного боргу (280200,26 грн) за договором поставки №31-07/2020 від 31 липня 2020 року.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 5905,57 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "АВТОКОМ-2005 ПЛЮС" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 33673841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" (50006, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.16, код ЄДРПОУ 40912217) грошові кошти у сумі 393703,81 грн, з яких: 280200,26 грн - сума основного боргу, 95540,03 грн - розмір інфляційних витрат, 17963,52 грн - 3% річних.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Приватного підприємства "АВТОКОМ-2005 ПЛЮС" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 33673841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" (50006, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.16, код ЄДРПОУ 40912217) 3% річних та інфляційних витрат на суму основного боргу (280200,26 грн) за договором поставки №31-07/2020 від 31 липня 2020 року.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "АВТОКОМ-2005 ПЛЮС" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 33673841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" (50006, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд.16, код ЄДРПОУ 40912217) 5905,57 грн судового збору.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "20" грудня 2023 р.

СуддяП.В. Хотенець