Постанова

від 12.12.2023 по справі 911/3053/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3053/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

відповідача, третьої особи - Кібець Р. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 (судді: Коробенко Г. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2022 (суддя Кошик А. Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП"

до Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання електронних торгів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" (далі - ТОВ "КСК ГРУП") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" (далі - ПАТ "БАНК КАМБІО", банк) про (1) визнання недійсним електронного аукціону (відкритих торгів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбувся 09.01.2020 стосовно лоту GL19N614456 в частині реалізації (продажу) банком на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (далі - ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА") земельних ділянок площею 29,2771 га, кадастровий номер 3222786500:02:008:0019, площею 4,4585 га, кадастровий номер 3222786500:02:007:0019, площею 17,8386 га, кадастровий номер 3222786500:02:003:0002, площею 5,1645 га, кадастровий номер 3222786500:04:009:0022, площею 7,5602 га, кадастровий номер 3222786500:02:003:0001, площею 5,7902 га, кадастровий номер 3222786500:04:009:0023, площею 14,1894 га, кадастровий номер 3222786500:04:009:0021, площею 21,1525 га, кадастровий номер 3222786500:02:010:0011, площею 6,5296 га, кадастровий номер 3222786500:05:012:0011, площею 6,3952 га, кадастровий номер 3222786500:04:020:0003, площею 23,9156 га, кадастровий номер 3222786500:04:002:0005, площею 24,1985 га, кадастровий номер 322278500:05:009:0001, площею 16,0990 га, кадастровий номер 3222786500:05:006:0024, площею 12,3824 га, кадастровий номер 3222786500:02:006:0011, площею 19,2163 га, кадастровий номер 3222786500:04:023:0032; (2) визнання недійсними результатів електронного аукціону (відкритих торгів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 09.01.2020 щодо лоту GL19N614456, оформлених протоколом електронного аукціону від 09.01.2020 № UA-EA-2019-12-24-000006-b в частині реалізації (продажу) банком на користь ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" перелічених вище земельних ділянок.

На обґрунтування позову позивач посилався на порушення його прав і законних інтересів як власника зазначених земельних ділянок за наслідком проведення оспорюваних торгів. Зокрема, позивач стверджував, що банк незаконно, не будучи власником земельних ділянок, що підтверджується судовим рішенням у справі № 911/2711/18, здійснив їх відчуження шляхом продажу на прилюдних торгах.

1.2. Банк у відзиві на позов просив відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема на правомірність дій та рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) з відчуження майна (активів), включених до ліквідаційної маси банку; дотримання правил проведення торгів з реалізації майна банку під час ліквідаційної процедури; недоведення позивачем порушення його прав та законних інтересів за наслідками проведення банком відкритих торгів та укладення договору купівлі-продажу майнових прав; недоведення позивачем факту неправомірності набуття ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" права власності на майнові права.

1.3. ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" у поясненнях у справі заперечило проти задоволення позову, вважаючи позовну заяву необґрунтованою.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023, позов задоволено повністю. Визнано недійсним електронний аукціон (відкриті торги) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбувся 09.01.2020 щодо лоту GL19N614456 в частині реалізації (продажу) ПАТ "БАНК КАМБІО" на користь ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" земельних ділянок згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині судового рішення. Визнано недійсними результати електронного аукціону (відкритих торгів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 09.01.2020 щодо лоту GL19N614456, оформлені протоколом електронного аукціону від 09.01.2020 № UA-EA-2019-12-24-000006-b в частині реалізації (продажу) ПАТ "БАНК КАМБІО" на користь ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" земельних ділянок згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині судового рішення.

2.2. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що банк на порушення вимог закону включив до активів, що підлягають продажу на електронному аукціоні, майно, яке не було у його власності та належало на праві власності позивачеві.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ПАТ "БАНК КАМБІО" в особі ліквідатора Фонду звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2022 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме (1) щодо застосування статей 3, 15, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України стосовно підстав для визнання прилюдних торгів недійсними та підстав недійсності правочину, укладеного за результатами прилюдних торгів та дій суду у вирішенні спорів, у тому числі щодо проведення прилюдних торгів - постанови Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12, від 12.10.2016 у справі № 6-1981цс16, від 30.11.2016 у справі № 3-1125гс16; стосовно встановлення судом у спорі про визнання правочину недійсним підстав для визнання його недійсним, змісту порушеного права "заінтересованої особи" таким правочином, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, можливість поновлення (відновлення) порушеного права в обраний спосіб - постанова Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-265цс16, постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19, від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18; щодо способу захисту порушеного права - постанова Верховного Суду від 15.11.2022 у справі № 910/2705/20; (2) щодо застосування статей 37, 38 Закону України "Про іпотеку", статей 16, 317 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стосовно ефективного та належного способу захисту у спорі про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу - постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20; (3) щодо застосування статей 11, 230, 509, 512, 514, 517, 519, 651, 655, 656, 662, 665 Цивільного кодексу України стосовно підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та застосування наслідків його недійсності - постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21.

3.2. Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача і третьої особи, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 25.02.2019 з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "КСК ГРУП" стало відомо, що ПАТ "БАНК КАМБІО" зареєструвало право іпотеки (обтяження) та звернуло в позасудовому порядку стягнення на предмет застави, а саме на належні на праві власності ТОВ "КСК ГРУП" земельні ділянки площею 29,2771 га, кадастровий номер 3222786500:02:008:0019; площею 4,4585 га, кадастровий номер 3222786500:02:007:0019; площею 17,8386 га, кадастровий номер 3222786500:02:003:0002; площею 5,1645 га, кадастровий номер 3222786500:04:009:0022; площею 7,5602 га, кадастровий номер 3222786500:02:003:0001; площею 5,7902 га, кадастровий номер 3222786500:04:009:0023; площею 14,1894 га, кадастровий номер 3222786500:04:009:0021; площею 21,1525 га, кадастровий номер 3222786500:02:010:0011; площею 6,5296 га, кадастровий номер 3222786500:05:012:0011; площею 6,3952 га, кадастровий номер 3222786500:04:020:0003; площею 23,9156 га, кадастровий номер 3222786200:04:002:0005; площею 24,1985 га, кадастровий номер 322278500:05:009:0001; площею 16,0990 га, кадастровий номер 3222786500:05:006:0024; площею 12,3824 га, кадастровий номер 3222786500:02:006:0011; площею 19,2163 га, кадастровий номер 3222786500:04:023:0032.

Звернення стягнення на земельні ділянки здійснено шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки як іпотекодержателем шляхом внесення державним реєстратором КП "Реєстрація нерухомості" Скрипкою Л. В. відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внаслідок чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про набуття ПАТ "БАНК КАМБІО" права власності на належні ТОВ "КСК ГРУП" земельні ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 911/2711/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019, серед іншого, вказані записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації права власності на вказані земельні ділянки за ПАТ "БАНК КАМБІО" визнані незаконними та скасовані.

Постановою Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 911/2711/18 зазначені рішення попередніх судових інстанцій, зокрема, в частині незаконності та скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за ПАТ "БАНК КАМБІО" залишені без змін.

Під час розгляду спору у справі, в якій подано касаційну скаргу, господарські суди першої та апеляційної інстанцій також установили, що 24.12.2019 на сайті ПАТ "БАНК КАМБІО" було розміщено повідомлення про проведення 09.01.2020 відкритих торгів (аукціону) з продажу активів, що обліковуються на балансі банку лот GL19N614456.

На сайті Фонду розміщені файли з паспортами активів, які пропонуються до продажу в складі лоту GL19N614456, серед таких активів були спірні земельні ділянки.

09.01.2020 відбулися відкриті торги (голландський аукціон) щодо лоту GL19N614456.

Згідно з протоколом від 09.01.2020 № UA-ЕА-2019-12-24-000006-b переможцем цього аукціону стало ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА".

У подальшому за наслідками проведених торгів на підставі протоколу від 09.01.2020 № UA-EA-2019-12-24-000006-b ПАТ "БАНК КАМБІО" (продавець) і ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (покупець) 30.01.2020 уклали договір купівлі-продажу майнових прав № 29.

За висновками судів попередніх інстанцій, до дати публікації оголошення про спірний аукціон 24.12.2019 і до дати його проведення 09.01.2020, а також до дати укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 30.01.2020 № 29, набуло законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 911/2711/18, яким, як уже зазначалося, скасовані всі рішення державного реєстратора, на підставі яких у відповідача (банку) виникло право власності на земельні ділянки та встановлено безпідставність набуття відповідачем цих ділянок у власність.

Отже, як зазначили суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях, банк, вчинивши дії щодо оголошення електронного аукціону, його проведення та укладення за його результатами відповідного договору, порушив законні права позивача як належного власника в частині правомочності розпорядження спірним майном.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "КСК ГРУП" заявлені до ПАТ "БАНК КАМБІО" про визнання недійсним електронного аукціону (відкритих торгів) в частині продажу спірних земельних ділянок та визнання недійсними результатів таких торгів, оформлених протоколом електронного аукціону. Як на підставу позову позивач посилався на порушення його прав і законних інтересів як власника спірних земельних ділянок в результаті проведення таких торгів.

4.4. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив вказані позовні вимоги повністю.

4.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

4.6. У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Насамперед захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72- 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Разом із тим застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 у подібних правовідносинах (у спорі про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу у зв`язку з неправомірним включенням у пул активу банку заборгованості за кредитними договорами, у забезпечення яких укладено іпотечні договори щодо земельних ділянок, власником яких є позивач), на яку, серед іншого, посилався скаржник у касаційній сказі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд звернув увагу, зокрема, на таке.

"103. Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 42-44), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 45-47).

104. Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

105. Виходячи з викладеного, рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у частині вимог щодо визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020 необхідно скасувати, а в позові в зазначеній частині відмовити".

Разом із тим колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з постановою Верховною Суду від 15.11.2022 у справі № 910/2705/20 (за позовом ТОВ "КСК ГРУП" до ПАТ "БАНК КАМБІО", ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 30.01.2020 № 29, укладеного між відповідачами у справі за результатами проведених 09.01.2020 електронних торгів (незаконність яких є предметом судового розгляду у цій справі № 911/3053/21, в якій подано касаційну скаргу)) було залишено без задоволення касаційну скаргу ТОВ "КСК ГРУП", а судові рішення у справі № 910/2705/20 про відмову у позові - без змін, однак з мотивів суду касаційної інстанції.

В основу постанови Верховного Суду покладені висновки про те, що обраний ТОВ "КСК ГРУП" спосіб захисту про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 30.01.2020, укладеного між ПАТ "БАНК КАМБІО" і ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА", у наведеному випадку не призведе до захисту його прав, оскільки є неналежним і неефективним у спірних правовідносинах, позаяк позивач вже є юридично захищеним, зважаючи на те, що ТОВ "КСК ГРУП" як власник спірних земельних ділянок вже реалізував своє право на захист, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 911/2711/18, використавши, зокрема, такий спосіб захисту як визнання відсутнім у ПАТ "БАНК КАМБІО" права іпотеки (іпотекодержателя) за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "КСК ГРУП" і ПАТ "БАНК КАМБІО", предметом якого були спірні земельні ділянки, та, як уже зазначалося, така позовна вимога була задоволена господарським судом у справі № 911/2711/18.

Отже, беручи до уваги викладене, предмет і підстави позову у справі, що розглядається, а також зважаючи на наведену правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (щодо належного та ефективного способу захисту), на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, обраний ТОВ "КСК ГРУП" спосіб захисту про визнання недійсним електронного аукціону та протоколу електронного аукціону у наведеному випадку не призведе до захисту його прав, оскільки є неналежним і неефективним у спірних правовідносинах. До того ж позивач вже є юридично захищеним, про що свідчить зміст судових рішень у справі № 911/2711/18 та у справі № 910/2705/20, на необхідності врахування постанови Верховного Суду в якій також посилався скаржник у касаційній скарзі.

Проте наведене помилково не було враховано судами попередніх інстанцій.

За змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Отже, у зазначеній частині підстава касаційного оскарження, визначені у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшла підтвердження.

Оскільки обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, що має місце у наведеному випадку, колегія суддів не бере до уваги та не аналізує аргументи касаційної скарги та висновки судів попередніх інстанцій щодо суті спору, які не стосуються мотивів, наведених у цій постанові.

Отже, враховуючи викладене, суди неправильно застосували норми матеріального права, тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом частин 1- 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Беручи до уваги викладене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Згідно із частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. З урахуванням того, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у позові, з ТОВ "КСК ГРУП" на користь ПАТ "БАНК КАМБІО" в особі ліквідатора Фонду має бути стягнуто 6810,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 9080,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2022 у справі № 911/3053/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 6810,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 9080,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак