Постанова

від 29.11.2023 по справі 922/21/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 922/21/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Семенчука М.А.,

Харківської міської ради - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» - не з`явився,

Головного управління ДПС у Харківській області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 (у складі колегії суддів: Склярук О.І. (головуючий), Гетьман Р.А. , Россолов В.В.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 06.04.2023 (суддя Лавренюк Т.А.)

у справі № 922/21/23

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління ДПС у Харківській області,

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» (далі - ТОВ «Альфа»), у якому просив:

- розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:002:0005, яка знаходиться по просп. Героїв Харкова, 10/12 (колишній просп. Московський) у м. Харкові, від 25.01.2005, укладений між Харківською міською радою та ТОВ «Альфа», який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 25.01.2005 за № 8810/05;

- розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:004:0007, яка знаходиться по просп. Героїв Харкова (колишній просп. Московський) ріг вул. Кооперативної у м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та ТОВ «Альфа», який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 07.02.2005 за № 8818/05;

- зобов`язати ТОВ «Альфа» повернути земельну ділянку загальною площею 0,9891га з кадастровим номером 6310138800:01:002:0005, яка знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова, 10/12 у м. Харкові, Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради;

- зобов`язати ТОВ «Альфа» повернути земельну ділянку загальною площею 0,3500га з кадастровим номером 6310138800:01:004:0007, яка знаходиться за адресою: просп. Героїв Харкова ріг вул. Кооперативної у м. Харкові, Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Харківська міська рада виконала всі зобов`язання, передбачені зазначеними договорами оренди землі, зокрема, передала спірні земельні ділянки із земель житлової та громадської забудови для будівництва ділового культурно-комерційного центру з прибудовою адміністративно-торговельних приміщень та громадсько-торговельного центру та подальшої експлуатації цих об`єктів; обставини, які могли би перешкоджати ефективному використанню цих земельних ділянок за цільовим призначенням, відсутні. Позивач, передаючи в оренду земельні ділянки, розраховував не лише на своєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, але й на цільове використання земельних ділянок, їх забудову відповідно до умов договору, та у зв`язку із цим поліпшення інфраструктури міста та подальше утримання цієї земельної ділянки в належному стані.

Проте відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань у частині здійснення будівництва зазначених об`єктів на орендованих земельних ділянках у встановлені договорами строки, допустив систематичне порушення цих договорів щодо сплати орендних платежів, що свідчить про порушення відповідачем істотних умов договорів оренди землі, є підставою для їх розірвання в судовому порядку та зобов`язання відповідача повернути зазначені земельні ділянки Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.04.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2023 року Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 922/21/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.11.2023.

ТОВ «Альфа» (представник - адвокат Кривошеєнко О.Ю.) засобами поштового зв`язку та на електронну пошту направило відзиви на касаційну скаргу (аналогічного змісту), у яких зазначено про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просило залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

28.11.2023 представник ТОВ «Альфа» адвокат Кривошеєнко О.Ю. подала два клопотання (в електронній формі та через систему «Електронний суд») про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю проведення лікування.

Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов таких висновків.

29.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до ГПК України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 6 статті 6 ГПК (у редакції законів України від 29.06.2023 № 3200-IX та від 19.10.2023 № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи») адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 ГПК, за змістом якої будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт 1 частини 1); письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником (частина 2).

Згідно з частиною 4 статті 170 ГПК суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Верховним Судом установлено, що у поданому клопотанні в порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 170 ГПК відсутні відомості щодо наявності або відсутності електронного кабінету у ТОВ «Альфа».

При цьому, із огляду на відповідь, отриману на запит уповноваженого працівника Верховного Суду, ТОВ «Альфа» (код ЄДРПОУ 30588900) не має зареєстрованого кабінету в системі «Електронний суд» ЄСІТС.

Зважаючи на те, що ТОВ «Альфа» в порушення вимог статті 6 ГПК в обов`язковому порядку не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, керуючись приписами частини 4 статті 170 ГПК, Суд дійшов висновку про залишення клопотання про відкладення судового засідання без розгляду.

Харківська міська рада, ТОВ «Альфа», Головне управління ДПС у Харківській області в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, відсутність клопотань учасників справи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 25.01.2005 на підставі рішення Харківської міської ради від 28.04.2004 № 66/04 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів» між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Альфа» (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 25.01.2005 за № 8810/05.

За умовами цього договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 10/12, загальною площею 0,9891 га, кадастровий номер 6310138800:01:002:0005 (пункти 1, 2).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 705 445,00 грн на період будівництва та 18 527 226,00 грн на період експлуатації (пункт 5).

Земельна ділянка передається в оренду для зміни функціонального призначення незавершеної будівництвом нежитлової будівлі під діловий культурно-комерційний центр з прибудовою до неї адміністративно-торговельних приміщень (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації) та для експлуатації (пункт 15); цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови (пункт 16); умови збереження стану об`єкта оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки (пункт 17).

Договір укладено строком: на період будівництва - до 01.06.2009 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації), на період експлуатації - до 01.12.2029 (пункт 8).

Відповідно до акта приймання-передачі від 25.01.2005 зазначену земельну ділянку передано ТОВ «Альфа».

01.07.2020 між сторонами укладено додаткову угоду до зазначеного договору оренди землі, відповідно до якої договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 25.01.2005 за № 8810/05, викладено в новій редакції.

За умовами договору оренди в редакції цієї додаткової угоди орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, з кадастровим номером 6310138800:01:002:0005, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський, 10/12, загальною площею 0,9891 га (пункти 1, 2).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 97 678 160,00 грн. У разі зміни нормативної грошової оцінки земель м. Харкова за рішенням міської ради орендар самостійно замовляє витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки і направляє його до територіального органу Державної фіскальної служби України за місцезнаходженням земельної ділянки ( пункт 5).

Договір укладено строком: на період будівництва - до 26.02.2022 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації), на період експлуатації - до 01.12.2029 (пункт 8).

Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок Державного казначейства України у Харківській області. Розмір орендної плати за земельну ділянку (на період продовження строків будівництва до 26.02.2022) становить 2,1 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку (на період експлуатації з 26.02.2022) становить 5,6 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9).

Дія договору припиняється у випадку, зокрема закінчення строку, на який його було укладено; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт 34).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 35).

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, встановленим у пункт 16 цього договору; систематична несплата орендної плати (пункт 36).

Після припинення дії договору оренди орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 18).

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що 07.02.2005 на підставі рішення Харківської міської ради від 28.04.2004 № 66/04 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів» між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Альфа» (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 07.02.2005 за № 8818/05.

За умовами зазначеного договору оренди землі орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський (нині - Героїв Харкова) ріг вул. Кооперативної, загальною площею 0,3500 га, кадастровий номер 6310138800:01:004:0007 (пункти 1, 2).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: на період будівництва - 1 212 904,00 грн; на період експлуатації - 6 064 519,00 грн (пункт 5 договору).

Договір укладено строком: на період будівництва - до 01.06.2009 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації), на період експлуатації - до 01.12.2029 (пункт 8).

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва громадсько-торговельного центру (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації) та для експлуатації (пункт 15); цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови (пункт 16); умови збереження стану об`єкта оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки (пункт 17).

У пункті 7 договору сторони визначили інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, а саме: у випадку нездачі об`єкта до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт, зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку.

Дія договору припиняється у випадку, зокрема закінчення строку, на який його було укладено; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт 37).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38).

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є, зокрема, несплата розміру орендної плати протягом більше ніж три місяці; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт 39).

Після припинення дії договору оренди орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 21).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.09.2016 у справі № 922/2448/16 позов Харківської міської ради до ТОВ «Альфа» про внесення змін до договору задоволено частково. Внесено зміни до договору оренди землі від 07.02.2005 № 8818/05 шляхом визнання договору про зміну до вказаного договору оренди землі укладеним у редакції, відповідно до якої пункти 5, 9 договору змінено, доповнено пункт 2 словами і викладено у такій редакції: « 2. (редакція по договору). Кадастровий номер земельної ділянки 6310138800:01:004:0007.»; « 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 366 від 30.10.2013 становить 9359490 грн. (дев`ять мільйонів триста п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто гривень). При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.»; « 9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 778/14 від 20.11.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 524 131,44 грн. (п`ятсот двадцять чотири тисячі сто тридцять одна гривня 44 копійки), або в місяць 43 677,62 грн. (сорок три тисячі шістсот сімдесят сім гривень 62 копійки).»

У справі, що розглядається, предметом позову прокурора, заявленого в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ТОВ «Альфа», є вимога про розірвання договорів оренди земельних ділянок з кадастровим номером 6310138800:01:002:0005, яка знаходиться по просп. Героїв Харкова, 10/12 (колишній просп. Московський) у м. Харкові, та з кадастровим номером 6310138800:01:002:0005, яка знаходиться по просп. Героїв Харкова, 10/12 (колишній просп. Московський) у м. Харкові, та зобов`язання ТОВ «Альфа» повернути ці земельні ділянки територіальній громаді в особі Харківської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами невиконання відповідачем зобов`язань за договорами оренди земельних ділянок щодо здійснення будівництва об`єктів, передбачених умовами договору, та здачі їх в експлуатацію, що підтверджено актом обстеження земельної ділянки від 05.10.2022, та обставинами систематичного порушення істотних умов цих договорів щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання цих договорів відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

За твердженням прокурора факт істотного порушення умов договорів щодо сплати орендних платежів у строки та розмірі, передбачені умовами договорів, підтверджено судовими рішеннями у справах № 922/1507/20, № 922/1750/21 про стягнення заборгованості з орендної плати; листом ГУ ДПС у Харківській області від 04.10.2022 про наявність податкового боргу з орендної плати в сумі 963 940,33 грн станом на 16.09.2022.

Прокурор зазначає, що у зв`язку з використанням відповідачем земельних ділянок з порушенням істотних умов договорів оренди землі, порушуються інтереси власника земельної ділянки - органу місцевого самоврядування щодо володіння, розпорядження та використання земель комунальної власності, а також порушуються принцип раціонального використання земельних ділянок та загальносуспільний інтерес територіальної громади м. Харкова через не забезпечення розвитку інфраструктури міста, облаштування прилеглої території. Наявність договірних відносин з відповідачем, який допустив істотне порушення цих договорів, позбавляє Харківську міська рада можливості передати спірні земельні ділянки іншому добросовісному забудовнику з метою будівництва необхідних об`єктів нерухомості, сплати орендної плати та утримання території в належному стані.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовив та мотивував таке рішення тим, зокрема, що розірвання договорів оренди під час воєнного стану не призведе до поновлення інтересів громади, а навпаки, призведе до ненадходження коштів до бюджету міста взагалі, і це не буде сприяти цілям досягнення «справедливого балансу» між інтересами сторін. У той же час збереження орендних правовідносин між сторонами в цьому випадку, буде свідчити про більш раціональне використання органом місцевого самоврядування земельної ділянки, зокрема, як джерела доходу місцевого бюджету.

У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Харківської обласної прокуратури послався на те, зокрема, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статей 3, 6, 526, 611, 626, 627, 651 ЦК, статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 21, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статі 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та порушено норми процесуального права (статті 11, 13, 14, 73-79, 86, 236, 238 ГПК).

Так, судами попередніх інстанцій не було враховано обставин, з якими закон пов`язує наявність підстав для розірвання договору за рішенням суду відповідно до частини 2 статті 651 ЦК, та не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, у сукупності з умовами договорів оренди, якими підтверджено обставини істотного порушення відповідачем умов договорів оренди землі, зокрема стосовно того, що відповідачем протягом строку дії договорів оренди не було вчинено жодних дій з будівництва на орендованих земельних ділянках визначених умовами договорів об`єктів; відповідачем не отримано жодних дозвільних документів, передбачених чинним законодавством, що дають право на будівництво; невиконання відповідачем умов договорів оренди землі створює перешкоди територіальній громаді міста в особі органу місцевого самоврядування доцільно, ефективно, економно користуватися і розпоряджатися на власний розсуд і у своїх інтересах земельними ділянками комунальної власності.

Суди безпідставно послалися на те, що відповідач позбавлений можливості виконувати свої зобов`язання за договорами оренди у зв`язку з воєнним станом, проте судами не надано оцінки тривалому невиконанню своїх зобов`язань протягом дії цих договорів оренди, тобто понад 12 років поспіль; при цьому судами не надано оцінки як факторам економічного змісту договорів оренди для позивача (надходження орендних платежів за користування земельними ділянками), так і фактору розвитку інфраструктури та благоустрою м. Харкова щодо забезпечення належного середовища для проживання громади м. Харкова.

Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що сам факт систематичного порушення договорів оренди земельних ділянок щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договорів оренди, навіть, незважаючи на виплату такої заборгованості в подальшому. При цьому без належної оцінки суду залишилися обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 922/1507/20, № 922/1750/21, про стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача, а також наявності податкового боргу з орендної плати станом на 16.09.2022 в сумі 963 940,33 грн.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, прокурор послався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм матеріального права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 24.04.2018 у справі № 909/248/17, від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18,від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 07.05.2020 у справі № 904/299/16, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2-21 у справі № 910/237/21, від 11.08.2021 у справі № 926/324/20, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у праві № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 23.01.2021 у справі № 922/2754/19 та постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

У статті 11 ЦК визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 93 ЗК, статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі регулюються ЗК, ЦК, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 25 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі) орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції).

Отже, законодавством установлено обов`язок орендаря, зокрема, використовувати земельну ділянку згідно з договором оренди землі та своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно з положеннями статті 21 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (стаття 31 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2).

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини 1 статті 611 ЦК, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині 2 статті 651 ЦК, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах (подібні висновки наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, на які здійснено посилання в касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

У частині 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як свідчать матеріали справи, у пункті 25 договору оренди землі від 25.01.2005 за № 8810/05 (у редакції додаткової угоди від 01.07.2020) визначено, що орендодавець має право вимагати, зокрема використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з пунктом договору оренди; своєчасного внесення орендної плати; сплати орендарем у повному обсязі розміру орендної плати.

У свою чергу у пункті 28 цього договору визначено обов`язки орендаря, у тому числі: починати використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; сплачувати оренду плату в строки та розмірах, що встановлені цим договором; використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором.

Також у договорі оренди землі від 25.01.2005 за № 8810/05 (у редакції додаткової угоди від 01.07.2020) сторонами визначено такі його умови, за якими дія договору припиняється у випадку, зокрема закінчення строку, на який його було укладено; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт 34); дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 35); розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, встановленим у пункт 16 цього договору; систематична несплата орендної плати (пункт 36).

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (на яку здійснено посилання в касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК) наведено висновок про те, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у справі, що розглядається, обмежилися посиланням на те, що прокурором не доведено істотних порушень умов договору, які можуть бути підставою для його розірвання (не доведення обставин нецільового використання відповідачем земельної ділянки та систематичної несплати орендної плати).

Проте суд касаційної інстанції вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зробленими при неповному дослідженні умов договору та фактичних обставин справи, виходячи з наступного.

З огляду на умови договору оренди землі від 25.01.2005 за № 8810/05 (у редакції додаткової угоди від 01.07.2020) земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, з кадастровим номером 6310138800:01:002:0005, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський, 10/12, загальною площею 0,9891 га було надано в оренду відповідачу для зміни функціонального призначення незавершеної будівництвом нежитлової будівлі під діловий культурно-комерційний центр з прибудовою до неї адміністративно-торговельних приміщень (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації) та для експлуатації (пункти 1, 15); договір укладено строком: на період будівництва - до 26.02.2022 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації), на період експлуатації - до 01.12.2029 (пункт 8).

Як свідчить зміст цього договору, у тому числі його умови щодо обов`язків орендаря (пункт 28), укладаючи цей договір, відповідач був обізнаний як з його умовами в частині існування у нього як орендаря обов`язку використовувати земельну ділянку, зокрема, для будівництва і закінчити її забудову та здати об`єкт до експлуатації у встановлені договором строки, так і з настанням наслідків, у разі невиконання таких обов`язків, шляхом реалізації орендодавцем права вимагати розірвання зазначеного договору оренди.

Однак господарські суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та взагалі не надали правової оцінки умовам зазначеного договору, у тому числі щодо обов`язку відповідача закінчити забудову земельної ділянки та здати об`єкт до експлуатації у відповідні строки, як і не дослідили причини невиконання відповідачем цих умов договору.

При цьому, пославшись на воєнний стан та збереження орендних правовідносин між сторонами в цьому випадку, як критерію більш раціонального використання органом місцевого самоврядування земельної ділянки, зокрема, як джерела доходу місцевого бюджету, суди взагалі не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам (зокрема акту обстеження земельної ділянки від 05.10.2022) щодо знаходження спірної земельної ділянки в занедбаному стані та відсутності проведення будь-яких будівельних робіт з огляду на обов`язок відповідача щодо забудови земельної ділянки у строки, визначені у пункті 8 договору оренди землі від 25.01.2005 за № 8810/05 (у редакції додаткової угоди від 01.07.2020), а також наявності податкового боргу з орендної плати в розмірі 963 940,33 грн станом на 16.09.2022 у контексті економічного змісту договору оренди для позивача (надходження орендних платежів за користування земельними ділянками).

Водночас, місцевий і апеляційний господарські суди, не дослідили наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 651 ЦК з огляду на умови договору оренди землі від 25.01.2005 за № 8810/05 (у редакції додаткової угоди від 01.07.2020) у сукупності, наявності/відсутності внесення змін до зазначеного договору щодо цільового використання земельної ділянки та/або строків її забудови, у зв`язку з чим не з`ясували суттєві обставини цієї справи, як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору, а саме чи може розцінюватися нездійснення відповідачем забудови земельної ділянки у встановлений строк як істотне порушення умов зазначеного договору оренди.

Разом із тим у контексті висновків суду апеляційної інстанції у цій справі щодо раціонального використання земельної ділянки за обставин, що склалися, необхідно зауважити, що відповідно до положень статей 177, 181, 373, 374 ЦК, статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спірна земельна ділянка є об`єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо цієї землі, яке включає право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з позовної заяви та апеляційної скарги, прокурор неодноразово наголошував на тому, що мета надання земельної ділянки в оренду для здійснення будівництва визначеного договором об`єкта нерухомого майна слугує загальносуспільному інтересу, а невиконання відповідних умов зазначеного договору порушує принцип раціонального використання земель. Невиконання відповідачем протягом тривалого часу свого зобов`язання за договором оренди від 25.01.2005 за № 8810/05 (у редакції додаткової угоди від 01.07.2020) щодо забудови спірної земельної ділянки завдає шкоду позивачу, оскільки останній позбавляється того, на що він розраховував при укладенні зазначеного договору, зокрема будь-яких преференцій від здаваної в оренду землі протягом усього часу користування нею відповідачем.

Однак, суди попередніх інстанцій викладеного також не врахували і не надали належної правової оцінки доводам прокурора про завдання шкоди інтересам позивача у зв`язку з незабудовою спірної земельної ділянки протягом тривалого часу з огляду на положення чинного законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, які покладають на органи місцевого самоврядування обов`язок із вжиття заходів для раціонального використання території населеного пункту, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Крім того, вирішуючи спір у справі, що розглядається, стосовно наявності/відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:004:0007, яка знаходиться по просп. Героїв Харкова (колишній просп. Московський) ріг вул. Кооперативної у м. Харкові, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ «Альфа» та зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 07.02.2005 за № 8818/05, суди попередніх інстанцій з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів не встановили та в судових рішеннях не зазначили, чи були внесені будь-які зміни до зазначеного договору щодо строку виконання відповідачем визначених цим договором обов`язків відповідача щодо забудови зазначеної земельної ділянки з огляду на те, що за умовами пункту 8 цього договору його укладено строком на період будівництва - до 01.06.2009 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації).

Водночас судами попередніх інстанцій не було надано оцінки доводам прокурора про наявність додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:004:0007 та зміни строків забудови цієї земельної ділянки до 26.02.2022; як свідчить зміст судових рішень така угода судами попередніх інстанцій не досліджувалася, а відтак і не було встановлено обставин наявності/відсутності істотних порушень відповідачем умов цього договору, що є підставою для його розірвання відповідно до частини 2 статті 651 ЦК відповідно до заявленої прокурором вимоги.

При цьому судами взагалі не надано належної правової оцінки умовам договору оренди землі від 07.02.2005 за № 8818/05 у їх сукупності, у тому числі положенням пункту 7, за якими у випадку нездачі об`єкта до експлуатації у встановлені в рішенні (рішення ради від 28.04.2004 № 66/04) строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт, зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку, а також можливості розірвання договорів в односторонньому порядку, як це передбачене у пункті 36 обох договорів оренди.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій, зазначили, що у справах № 922/1507/20, № 922/1750/21 заборгованість у відповідача з орендної плати виникла внаслідок перерахунку розміру орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі, а також послалися на виконання відповідачем цих судових рішень в добровільному порядку.

У свою чергу прокурор в обґрунтування позовних вимог посилався, у тому числі на наявність у відповідача податкового боргу з орендної плати в сумі 963 940,33 грн станом на 16.09.2022, що підтверджено листом ГУ ДПС у Харківській області від 04.10.2022.

Проте суди попередніх інстанцій, за наявності суперечливих відомостей щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань, зокрема зі сплати орендної плати за договорами оренди, вимоги про розірвання яких є предметом позову у справі, що розглядається, не надали належної оцінки таким обставинам, не встановили та в судових рішеннях не зазначили, якими доказами підтверджується/не підтверджується належне/неналежне виконання відповідачем таких договірних зобов`язань, у тому числі виконання судових рішень у справах № 922/1507/20, № 922/1750/21 у контексті предмета і підстав заявленого позову щодо істотного порушення відповідачем умов зазначених договорів оренди, а також не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, що є необхідним для вирішення цієї справи.

За таких обставин доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі на підтвердження підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у справі, що розглядається, положень, зокрема частини 2 статті 651 ЦК, статей 21, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» та неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування наведених норм матеріального права у подібних правовідносинах, знайшли своє підтвердження.

У частині 3 статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності (статті 13 ГПК) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права, а також правових висновків Верховного Суду враховано не було.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування оскаржених судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.04.2023 у справі № 922/21/23 скасувати.

3. Справу № 922/21/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко