Ухвала

від 21.12.2023 по справі 910/433/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/433/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» (далі - ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт», скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023

у справі №910/433/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Безант»

про стягнення 324 722, 32 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» 06.12.2023, через «Електронний суд» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №910/433/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Безант» (далі - ТОВ «ТД «Безант») про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі. Крім того, разом з касаційною скаргою ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» подало клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/433/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуюча, Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.

З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» звернулося до Господарського суду міста з позовом про стягнення 297 070, 46 грн боргу за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором №00000363 від 01.08.2021 транспортно-експедиторського обслуговування, 23 557, 85 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 4 094, 01 грн, а всього 324 722, 32 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, у справі №910/433/23, зокрема, в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» відмовлено повністю.

Зі змісту оскаржуваних судових рішення вбачається, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту настання у відповідача обов`язку із сплати позивачу плати за зберігання контейнерів та демереджу на підставі договору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, у справі №910/433/23, зокрема стягнуто з ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» на користь ТОВ «ТД «Безант» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» в контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 684 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі №910/433/23 є стягнення 297 070, 46 грн боргу за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором №00000363 від 01.08.2021 транспортно-експедиторського обслуговування, 23 557, 85 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 4 094, 01 грн, а всього 324 722, 32 грн, а, отже, ціна позову у цій справі безумовно не перевищує та є меншою п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2023 рік - 1 342 000, 00 грн).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Отже, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Передбачені підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 ГПК України.

ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» у поданій касаційній скарзі вважає, що оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій у цій справі прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, а також, ухвалені з відступленням від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 28.12.2021 у справі №911/1101/21, від 16.12.2021 у справі №923/560/17, від 22.06.2018 у справі №910/5820/17, від 06.04.2021 у справі №916/3748/19, від 14.03.2023 у справі №911/1411/19, від 30.08.2022 у справі №925/778/19, від 16.06.2022 у справі №910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, а тому є такими, що підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення, про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Суди попередніх інстанцій при дослідженні всіх поданих позивачем документів, у тому числі й тих, що складені іноземною мовою та зміст яких є зрозумілим, мали можливість встановити дійсні обставини справи та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, але безпідставно відхилили надані позивачем докази. Судом першої інстанції було відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання про надання додаткового часу для подання додаткових документів із здійсненим перекладом, який на той момент вже виконувався. Судами попередніх інстанцій не були досліджені наявні у справі докази з дотриманням принципів всебічності, рівності та об`єктивності.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник не зазначив жодних обґрунтувань та наявність обставин, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Верховний Суд наголошує, що тягар доказування наявності випадків передбачених підпунктами «а» - «г» пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони не містять жодних доказів якісного і кількісного виміру щодо наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Разом з тим скаржник не наводить обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у даній справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Касаційний суд вказує, що наведені у касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень у справі №910/433/23 фактично зводяться до незгоди скаржника з висновком судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому, доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для часткової відмови в позові.

Верховний Суд також виходить з того, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес», зокрема слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Доводи скаржника не містять жодних обґрунтувань про те, що дана справа має суспільний інтерес та є винятковою для скаржника, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійсненні судами, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить в повноваження суду касаційної інстанції.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як «суду права», дану категорію справ.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї з сторін є звичайним передбачуваним процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.

Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають можливість виникнути сумнівам для висновку про те, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною третьої статті 287 ГПК України. Наведені скаржником доводи зводяться до заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.

Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів, що вказана справа не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак застосування наявності/відсутності випадків у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України був прередбачувальним, скаржник у касаційній скарзі не навів наявності виключних випадків, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами попередніх інстанцій, то Верховний Суд відзначає те, що можливість реалізувати свої процесуальні права залежить від суб`єктивної волі скаржника.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

У постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Отже обставин, з яких би вбачалось необхідність перегляду даної справи у касаційній скарзі з огляду на вищенаведені мотиви не наведені.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №910/433/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника не розглядається.

До Верховного Суду від ТОВ «ТД «Безант» 11.12.2023 надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №910/433/23, відповідно до яких просить відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/433/23 за касаційною скаргою ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт».

Від ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» 15.12.2023 до Суду надійшли письмові пояснення до заперечень проти відкриття касаційного провадження у яких просить повернути заперечення проти відкриття касаційного провадження ТОВ «ТД «Безант» без розгляду та відкрити провадження за касаційною скаргою ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №910/433/23 й задовольнити вимоги касаційної скарги ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №910/433/23.

Суд оцінює касаційну скаргу, заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі та письмові пояснення до заперечень проти відкриття касаційного провадження у цій справі в їх сукупності та доходить до висновку, що, оскільки вказана справа не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак відкриття касаційного провадження у такій справі відбувається за наявності наведення доведення випадків визначених у підпункті «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які (випадки) має навести та довести скаржник у касаційній скарзі.

Ураховуючи вище вказане в цій ухвалі, доводи та заперечення на відкриття касаційного провадження вказані у запереченнях, щодо відсутності у касаційній скарзі наведених ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» випадків визначених у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, ціна позову, в якій не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Судом приймаються в тій частині в якій відповідають вище викладеним міркуванням та в цій частині пояснення до заперечень проти відкриття касаційного провадження відхиляються, оскільки скаржником не наведено випадків для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Щодо прохання ТОВ «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт», у письмових пояснення до заперечень проти відкриття касаційного провадження, повернути заперечення проти відкриття касаційного провадження ТОВ «ТД «Безант» без розгляду, Суд вважає за необхідне зазначити, що системний аналіз статей 6, 42, частини другої статті 294 ГПК України зазначає про те, що подання заперечення проти відкриття касаційного провадження є правом сторони, а імперативного обов`язку направити заперечення проти відкриття касаційного провадження іншій стороні стаття 294 ГПК України не містить.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №910/433/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова