Ухвала

від 21.11.2023 по справі 757/41515/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41515/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення по справі №757/41515/20-ц за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №757/41515/20-ц за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Так, в обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року у справі № 757/41515/20-ц скаргу, подану в інтересах боржника ОСОБА_1 , було задоволено частково та скасовано постанову про арешт майна б/н від 23.11.2010 щодо ОСОБА_1 , винесену Відділом державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 6-2593/07, виданого Печерським районним судом м. Києва 30.08.2007 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» 4 685,62 грн. заборгованості за кредитним договором, 478,78 грн. третейського збору.

З метою виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження, скасованого ухвалою вказаною ухвалою, скаржником через вповноваженого представника було подано до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області заяву про державну реєстрацію припинення обтяження.

Проте, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Логвіновою Л.І. від 31 січня 2022 року за №63162731 відмовлено у державній реєстрації припинення обтяження.

З рішення вбачається, що у державній реєстрації припинення обтяження відмовлено з підстав не зазначення в ухвалі одночасного скасування постанови про арешт майна б/н від 23.11.2010 та припинення обтяження.

Так, заявник вказує, що оскільки документ (постанова), на підставі якого зареєстроване обтяження (не право) скасовано, то у відповідності до положень статей 26, 27 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження є припиненим з моменту скасування такого документа, про що необхідно зазначити в судовому рішенні.

Відтак, просить суд:

- роз`яснити, чи є ухвала Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року у справі № 757/41515/20-ц, якою скасовано постанову про арешт майна б/н від 23.11.2010 щодо ОСОБА_1 , винесену Відділом державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 6-2593/07, виданого Печерським районним судом м. Києва 30.08.2007р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» 4 685,62 грн. заборгованості за кредитним договором, 478,78 грн. третейського збору підставою для припинення обтяження, що було накладено на підставі постанови про арешт майна б/н від 23.11.2010 .

Учасники процесу у в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.3 ст. 271 ЦПК України, суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Статтею 271 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

У п.21 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення в цивільній справі" №14 від 18 грудня 2009 року зазначено, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

За своєю правовою суттю роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання. Незрозумілим є рішення суду, в якому припускається кілька варіантів тлумачення; роз`яснюються не висновки, яких дійшов суд, а ухвалене судове рішення; підставою для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру для примусового виконання.

Виходячи із системного тлумачення положень статті 271 ЦПК України, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.

Разом з цим, суд вивчивши обставини, на які посилається заявник, прийшов до висновку, що останній не вірно звернуся, оскільки суд згідно пункту 20 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відтак, резолютивна частина ухвали, на думку суду, є чіткою та зрозумілою, а тому заява не підлягає задоволенню. Окрім цього, ухвалою суду чітко визначено, в яких межах було задоволено вимоги скаржника.

Таким чином, заявнику необхідно обрати інший спосіб захисту своїх прав з метою виконання рішення, як то оскарження рішення державного реєстратора або звернення до суду в позовному провадженні.

Керуючись ст.ст.247, 258, 260, 271, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення по справі №757/41515/20-ц за позовом Акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА