Ухвала

від 16.11.2023 по справі 757/49201/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49201/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі представника власника майна ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ», ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ», ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту у кримінальному провадженні № 22018000000000024,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2023 в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання представника ТОВ «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ», ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2023 у справі № 757/41363/23-к, в межах кримінального провадження № 22018000000000024 від 18.01.2018, а саме: нежитлову будівлю з реєстраційним номером 2180465751101, розташовану за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, будинок 4А, загальною площею 10380,6 кв.м та зареєстрована на праві приватної власності ТОВ «Бізнес-центр «Конкорд» код ЄДРПОУ 43319848 та скасувати встановлену заборону його відчуження, розпорядження та користування власником та іншими особами.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ч. 10 ст. 170 КПК України. Сторона обвинувачення не надала доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення чи здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, як і не надано доказів того, що ТОВ «Бізнес-центр «Конкорд» чи його посадові особи мають яке небудь відношення до даного кримінального провадження. Також зазначено, що вказаний арешт перешкоджає підприємницькій діяльності юридичної особи.

В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, які викладені в матеріалах клопотання.

Процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання в частині скасування заборони відчуження та розпорядження нерухомого майна, проте підтримав позицію заявника щодо задоволення вимог клопотання в частині скасування заборони користування нерухомим майном.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення сторін, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора розслідується кримінальне провадження № 22018000000000024 від 18.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

20.09.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було задоволено клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження № 22018000000000024 від 18.01.2018, на нежитлову будівлю з реєстраційним номером 2180465751101, розташовану за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, будинок 4А, загальною площею 10380,6 кв.м та зареєстрована на праві приватної власності ТОВ «Бізнес-центр «Конкорд» код ЄДРПОУ 43319848 шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування власником та іншими особами.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2023, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що вищезазначене майно має доказове значення у кримінальному провадженні та, що на даному етапі досудового розслідування була необхідність у забезпеченні збереження вказаного майна як речового доказу та нерухоме майно відповідає ознакам, зазначеним у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, як таке що одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, для забезпечення спеціальної конфіскації майна.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на вказане майно, яке перебуває у власності заявника, в частині обмеження права користування ним. Підозра заявнику не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Також, слід зазначити, що винесення слідчим постанови про визнання майна речовим доказом не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна права вільно користуватися ним.

Враховуючи вказане, підстави вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника в частині користування взагалі спростовуються, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився та не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження в частині заборони користування, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном в частині права користування, у зв`язку з чим вважає за доцільне частково скасувати арешт майна.

Разом з тим, слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання в частині скасування арешту, який накладено шляхом заборони розпорядження вищевказаним об`єктом нерухомого майна, яке зареєстроване на праві власності за ТОВ «Бізнес-центр «Конкорд» (код ЄДРПОУ 43319848), оскільки заявником в цій частині клопотання не обгрунтовано та вважає, що на даному етапі застосування обтяження в цій частині є доцільним.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОКЕМА-ІНВЕСТ», ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту у кримінальному провадженні № 22018000000000024 про скасування арешту задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/41363/23-к від 20 вересня 2023 року, у частині заборони користування нежитловою будівлею з реєстраційним номером 2180465751101, що розташована за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, будинок 4-А, загальною площею 10380,6 кв м та зареєстрована на праві приватної власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Конкорд» (код ЄДРПОУ 43319848).

У решті вимог клопотання - відмовити.

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_1