Рішення

від 05.12.2023 по справі 757/19011/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19011/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.

за участю:

представника позивача - адвоката Денисенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу 757/19011/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні (володінні) квартирою.

21.09.2020 ухвалою суду було відкрито провадження.

04.11.2020 ухвалою суду розгляд справи призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, у підготовчому судовому засіданні.

26.01.2021 представником відповідача направлено відзив на позовну заяву.

28.01.2021 ухвалою суду було об`єднано цивільну справу № 757/19011/20-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні (володінні) квартирою та цивільну справу № 757/33085/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, присвоївши об`єднаній справі № 757/19011/20-ц.

05.11.2020 ухвалою суду в рамках призначення справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, було забезпечено позов.

02.03.2021 ухвалою суду було відмовлено в заявленому відводі судді Ільєвій Т.Г.

31.03.2021 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мацкевича Дениса Анатолійовича про зустрічне забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

14.06.2021 ОСОБА_2 та Товариствами з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ» в особі Мацкевича Д.А. було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

15.06.2021 ухвалою суду було витребувано документи у приватних нотаріусів.

13.07.2022 до суду повернулась справа після апеляційної інстанції та була призначена до розгляду.

27.10.2022 ухвалою суду закрито підговточе судове засідання та призначено до розгляду справи по суті.

23.01.2023 ухвалою суду було витребувано у Київському державному нотаріальному архіві (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 76-Г), належним чином засвідчені копії: договору купівлі-продажу квартири від 18.02.2020 року, що укладений між ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ» та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №1220, про що 18.02.2020 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно було здійснено внесення запису про право власності №35546751, інші документи, які були подані нотаріусу для вчинення вказаного правочину.

09.02.2023 Київським державним нотаріальним архівом було надано на виконання ухвали від 23.01.2023 копію договору купівлі-продажу квартири та документів на підставі, яких посвідчувався договір.

23.10.2023 ухвалою суду було залишено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні (володінні) квартирою, було залишено без розгляду.

27.10.2023 представник ОСОБА_1 подав додаткові пояснення по суті справи.

Так, в обгрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначала, що 29.02.2008 між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» було укладено кредитний договір № 014/1975/2/10911. Згідно з п. 1.1. Кредитного договору від 29.02.2008 р., кредитор надав позивачу кредит в сумі 797 334,00 грн., зі строком погашення до 28 лютого 2028 року (включно) та із сплатою 14% (чотирнадцяти) відсотків річних. Згідно з п. 2.1. Кредитного договору від 29.02.2008 року, кредит надавався на придбання квартири АДРЕСА_1 .

29.02.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що виступили продавцями та ОСОБА_1 , яка виступила покупцем, було укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. та зареєстрований в реєстрі за №284. На підставі Договору купівлі-продажу від 29.02.2008 право власності на квартиру перейшло до позивача - ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний запис в Державному реєстрі правочинів №2728473, на підтвердження чого 29.02.2008 року надано витяг №5528080.

Згідно з п. 3.6 Кредитного договору від 29.02.2008 року, встановлено, що забезпеченням виконання даного договору є іпотека трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . У зв`язку з цим, між ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки №014/1975/2/10911 від 29.02.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. та зареєстрований в реєстрі за №287.

Протягом дії Кредитного договору від 29.02.2008 року позивач належним чином виконувала зобов`язання зі сплати кредиту та відсотків за користування кредитом та жодного разу не допустила прострочення платежів, що підтверджується доданими до позовної заяви квитанціями про сплату коштів на погашення кредиту та відсотків.

Листом від 25.10.2019 року №1-1-3/1630-ЛК/126 ПАТ «ФІДОБАНК» повідомило позивача, що право вимоги за Кредитним договором від 29.02.2008 року є предметом продажу на відкритих торгах (аукціоні) 10.12.2019 року внаслідок ліквідації банку. При цьому, заборгованість позивача за кредитним договором від 29.02.2008 станом на 01.09.2019 року складала 295 130,81 грн., з яких 293 331,91 грн. заборгованість за основним боргом та 1 798,90 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Листом від 18.12.2019 року (вих. №1-1-3/1851-ЛК), ПАТ «ФІДОБАНК» повідомило ОСОБА_1 про те, що 18.12.2019 року між ПАТ «ФІДОБАНК» (Старий кредитор) та ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» (Новий кредитор) укладено договір № GL3N012965 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким старий кредитор відступив шляхом продажу Новому кредитору права вимоги до позивача за Кредитним договором від 29.02.2008 року та Договором іпотеки від 29.02.2008 та повідомлено про реквізити нового кредитора для здійснення платежів з погашення заборгованості.

Внаслідок здійснення позивачем платежу зі сплати заборгованості 18.12.2019 на рахунок банку, ПАТ «ФІДОБАНК» позивачу було направлено лист від 10.06.2020 року №02-944, яким було повідомлено про те, що лист від 18.12.2019 року за вих. №1-1-3/1851-ЛК повідомлення про зміну кредитора на нового - ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» був направлений ПУАТ «ФІДОБАНК» позивачу 26.12.2019 року №0100175432633, а тому здійснена оплата заборгованості 18.12.2019 року на рахунок банку у відповідності до ч.2 ст. 516 ЦК України є належним виконанням зобов`язання зі сплати заборгованості та зараховується в рахунок виконання зобов`язання позивачем.

В подальшому, за результатом отримання інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізналася, що 15.01.2020 року право власності на квартиру перейшло від позивача та зареєстроване за ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ», на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.01.2020, при цьому від імені Продавця діяло ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС». Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстровано в реєстрі за номером № 17.

Після цього право власності на квартиру перейшло від ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ» та зареєстроване за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О.А. та зареєстровано в реєстрі за номером №1220.

ОСОБА_1 зазначала в позовній заяві, що ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» здійснило незаконне укладення правочину щодо продажу квартири на користь ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ», оскільки не мало право відчужувати квартиру на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.01.2020, та яке в подальшому відчужено на користь наступного набувача - ОСОБА_2 . Зазначені дії з боку визначених у цьому позові осіб є незаконними та такими, що порушують право власності позивача на належне їй нерухоме майно, а тому потребують захисту судом, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.01.2020 та витребування майна (Квартири) з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Позивача.

У додаткових поясненнях представник ОСОБА_1 зазначив, що згідно Заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб передбачений ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» (а.с. 193, т. ІІ), яка була направлена ТОВ «Мегаінвест Сервіс» приватному нотаріусу Тверській І.В., підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки було вказано нібито порушення ОСОБА_1 п. 5.7 Кредитного договору від 29.02.2008 р. щодо страхування життя позивача та предмету іпотеки. У березні 2020 року ТОВ «Мегаінвест Сервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , штраф за порушення умов кредитного договору від 29.02.2008 р., у розмірі 14 622,64 грн. В обґрунтування позову ТОВ «Мегаінвест Сервіс» зазначило, що ОСОБА_1 були порушені умови п. 5.7 Кредитного договору, а саме, ненадання договорів страхування (страхового полісу) на позичальника від ризику смерті внаслідок нещасного випадку та на предмет іпотеки з 16.10.2015 року по 18.12.2019 року включно (за 4 роки). Згідно рішення Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2021 р. у справі № 757/13042/20-ц, яке набрало законної сили у задоволенні позову ТОВ «Мегаінвест Сервіс» про стягнення штрафу було відмовлено. При цьому, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Мегаінвест Сервіс» про стягнення штрафу за порушення п. 5.7 Кредитного договору, судом було встановлено про відсутність порушень умов Кредитного договору з боку ОСОБА_1

ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» та ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ» подали до суду спільний відзив на позов, підписаний керівником обох відповідачів Мацкевичем Д.А. , у відповідності до поданого відзиву відповідачі не визнають заявлений ОСОБА_1 позов і просять у його задоволенні відмовити повністю. Вказують, що з аналізу кредитної справи з`ясувалось про відсутність належного виконання умов кредитного договору позичальником. А саме з 16.10.2015 по 18.12.2019 включно відсутні платіжні документи як і копії договорів страхування про сплату страхових внесків, які б підтверджували дію договорів страхування, кредитору не надавалися. Банк свої зобов`язання за Кредитним договором повністю виконав, надавши позивачеві кредит, в розміри та строки, передбачені Кредитним договором.

18.12.2019 ПУАТ «ФІДОБАНК» уклало договір з ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Через невиконання умов кредитного та іпотечного договорів ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» звернув стягнення на предмет іпотеки у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», шляхом укладання договору купівлі-продажу від 15.01.2020 з ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ». Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 15.01.2020 п. 4 зазначено «іпотекодержатель повторно направив повідомлення Укрпоштою іпотекодавцю, а саме ОСОБА_1 про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки, що підтверджується трекінгом №0101804420631, що вручено іпотекодавцю». Та відповідно 30-ти денний термін про отримання боржником - іпотекодавцем повідомлення про вручення вимоги про усунення порушень - було витримано.

Так, у відзиві, який був поданий 14.06.2021 ОСОБА_2 та Товариствами з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», Товаристваами з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ» в особі Мацкевича Д.А. зазначено, що позов ОСОБА_1 не визнають в повному обсязі. Також, те, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів, які мали довести, що майно вибуло не з її волі. Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з викладених підстав у позоній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, були повідомлені про дату та час судового засідання належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, вважаєються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідачм було забезпечено достатньо можливостей для подання всіх необхідних документів, клопотань, які би забезпечили належне використання свої процесуальних прав та доведення своєї позиції щодо позовних вимог.

Позовна заява перебуває у провадженні суду з серпня 2018 року, за такий період відповідачі мали достатньо можливістей реалізувати свої права.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, які були досліджені судом, з урахуванням відзиву відповідачів, на засадах верховенства права та у відповідності до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість прийняття по справі рішення та задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Положеннями пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення. Частиною другою статті 129-1 Конституції України визначено позитивний обов`язок держави забезпечити виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Так, судом встановлено, що 29.02.2008 між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» було укладено Кредитний договір № 014/1975/2/10911. Згідно з п. 1.1. Кредитного договору від 29.02.2008 р., кредитор надав ОСОБА_1 кредит в сумі 797 334,00 грн., зі строком погашення до 28 лютого 2028 року (включно) та із сплатою 14% (чотирнадцяти) відсотків річних. Згідно з п. 2.1. Кредитного договору від 29.02.2008 року, кредит надавався на придбання квартири АДРЕСА_1 .

29.02.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що виступили продавцями та ОСОБА_1 , яка виступила покупцем, було укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. та зареєстрований в реєстрі за №284. На підставі Договору купівлі-продажу від 29.02.2008 право власності на Квартиру перейшло до ОСОБА_1 , про що було зроблено відповідний запис в Державному реєстрі правочинів №2728473, на підтвердження чого 29.02.2008 року надано Витяг №5528080.

Згідно з п. 3.6 Кредитного договору від 29.02.2008 року, встановлено, що забезпеченням виконання даного договору є іпотека трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . У зв`язку з цим, між ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки №014/1975/2/10911 від 29.02.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. та зареєстрований в реєстрі за №287.

Листом від 25.10.2019 року №1-1-3/1630-ЛК/126 ПАТ «ФІДОБАНК» повідомило позивача, що право вимоги за кредитним договором від 29.02.2008 року є предметом продажу на відкритих торгах (аукціоні) 10.12.2019 року внаслідок ліквідації банку. При цьому, заборгованість позивача за кредитним договором від 29.02.2008 станом на 01.09.2019 року складала 295 130,81 грн., з яких 293 331,91 грн. заборгованість за основним боргом та 1 798,90 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Листом від 18.12.2019 року (вих. №1-1-3/1851-ЛК), ПАТ «ФІДОБАНК» повідомило ОСОБА_1 про те, що 18.12.2019 року між ПАТ «ФІДОБАНК» (Старий кредитор) та ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» (Новий кредитор) укладено договір № GL3N012965 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким Старий кредитор відступив шляхом продажу Новому кредитору права вимоги до позивача за Кредитним договором від 29.02.2008 року та Договором іпотеки від 29.02.2008 та повідомлено про реквізити Нового кредитора для здійснення платежів з погашення заборгованості.

10.06.2020 року ПАТ «ФІДОБАНК» було направлено ОСОБА_1 лист №02-944, яким було повідомлено про те, що лист від 18.12.2019 року за вих. №1-1-3/1851-ЛК повідомлення про зміну кредитора на нового - ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» був направлений ПУАТ «ФІДОБАНК» позивачу 26.12.2019 року №0100175432633, а тому здійснена оплата заборгованості 18.12.2019 року на рахунок банку у відповідності до ч.2 ст. 516 ЦК України є належним виконанням зобов`язання зі сплати заборгованості та зараховується в рахунок виконання зобов`язання позивачем.

18.12.2019 ПАТ «ФІДОБАНК» було уклало Договір №GL3N012965 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги з ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС». Згідно п. 2.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до позичальника, зазначеного у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржника. В Додатку №1 до Договору «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» зазначено позичальник - ОСОБА_1 , Кредитний договір № 014/1975/2/10911 від 29/02/2008, загальний розмір заборгованості - 283 096,95 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 3 705,35 грн., всього заборгованість - 286 802,30 грн.

Також 18.12.2019 між ПАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» був укладений Договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за №1539. Згідно п. 1 Договору в порядку та на умовах визначених цим Договором. Первісний іпотекодержатель відступає (передає), а Новий іпотекодержатель набуває (приймає) належні Первісному іпотекодержателю права за Договором іпотеки №014/1975/2/10911 від 29.02.2008 року.

15.01.2020 між ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», як продавцем в особі директора Мацкевича Д.А. , та ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ», як покупцем в особі представника Мацкевич Ольги Михайлівни, був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований в реєстрі за №17. Згідно п.1 Договору Продавець, діючи відповідно до стст. 12, 35, 38 Закону України «Про іпотеку», розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного, так і морального, продав, а Покупець купив наступне нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 42,70 кв.м, загальною площею 61,30 кв.м.

Згідно п.п.2 та 3 цього Договору право власності на нерухоме майно належить ОСОБА_1 , яка є іпотекодавцем за Договором іпотеки №014/1975/2/10911 від 29.02.2008 року; право на продаж вказаного Нерухомого майна будь-якій особі належить Іпотекодержателю на підставі Договору іпотеки №014/1975/2/10911 від 29.02.2008 року та Договору про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений 18.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за №1539.

На виконання ухвали суду від 03.08.2021 у даній справі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. були надані документи щодо посвідчення нею вищевказаного Договору купівлі-продажу нерухомого майна. З цих документів вбачається, що підставою для посвідчення Договору стала Заява про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб передбачений ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» без дати та номеру, підписана директором ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» Мацкевичем Д.А. Згідно цієї Заяви ОСОБА_1 був порушений п. 5.7 Кредитного договору від 29.02.2008, згідно якого Позичальник зобов`язується здійснити страхування від ризику смерті внаслідок нещасного випадку, та страхування майна, застава якого є забезпеченням цього Договору, на користь Кредитора.

В подальшому, 18.02.2020 між ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ», як продавцем в особі директора Мацкевича Д.А., та ОСОБА_2 , як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А. та зареєстрований в реєстрі за №1220. За цим Договором Продавець передав, а Покупець прийняв у власність належну продавцю на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 42,70 кв.м, загальною площею 61,30 кв.м.

Таким чином, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов`язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв`язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Згідно пункту 6.5 Кредитного договору №014/1975/2/10911 від 29.02.2008 року Кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії, штрафні санкції, у випадках порушення наступних умов, які визнаються сторонами як істотні - зокрема порушення Позичальником пунктів 5.1., 5.2, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7 цього Договору. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав Позичальника, включаючи забезпечення за цим Договором, за умови попередньої (за 30 днів) надіслання відповідної вимоги Позичальнику рекомендованим листом.

Пунктом 5.1. Договору іпотеки №014/1975/2/10911 від 29.02.2008 року передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання, умов Кредитного договору або умов цього Договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

За вказаних обставин та відповідних тому норм, слід прийти до висновку, що для звернення стягнення на предмет іпотеки необхідне настання таких обставин: по-перше, порушення боржником умов кредитного договору та/або договору іпотеки, і по-друге, неусунення боржником таких порушень умов кредитного договору та/або договору іпотеки протягом 30 днів з моменту отримання відповідного повідомлення кредитора.

Суд вважає, що наявність цих двох обставин не доведена відповідачами належними та допустимими доказами.

Відносно порушення ОСОБА_1 пункту 5.7 Кредитного договору від 29.02.2008, суд зазначає наступне.

Згідно рішення Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 757/13042/20-ц у задоволенні позову ТОВ «Мегаінвест Сервіс» про стягнення штрафу було відмовлено. З цього рішення Печерського районного суду міста Києва вбачається, що у березні 2020 року ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , штраф за порушення умов кредитного договору № 014/1975/2/10911 від 29.02.2008 р., у розмірі 14 622,64 грн. В обґрунтування позову ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» вказувало на порушення ОСОБА_1 умов п. 5.7 Кредитного договору, а саме, ненадання договорів страхування (страхового полісу) на Позичальника від ризику смерті внаслідок нещасного випадку та на предмет іпотеки з 16.10.2015 року по 18.12.2019 року включно (за 4 роки). Суд, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» про стягнення штрафу за порушення п. 5.7 Кредитного договору, було встановлено належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором і відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення кредитного договору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 757/13042/20-ц в апеляційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили.

У відповідності до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факти порушень ОСОБА_1 умов Кредитного договору від 29.02.2088 та/або Договору іпотеки від 29.02.2008 відповідачами до суду надано не було. Відтак, суд вважає, що обставина порушення ОСОБА_1 умов загаданих договорів не знайшла свого підтвердження в ході розгляду цієї справи в суді.

Відносно повідомлення ОСОБА_1 про необхідність усунення порушення умов кредитного договору та/або договору іпотеки.

Вищезгаданим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 757/13042/20-ц зазначено, що за весь період виконання Кредитного договору від 29.02.2008 року до кінця 2019 року відповідач отримувала два рази повідомлення-попередження про порушення зобов`язання кредитного договору та договору іпотеки: - від 19.05.2009 року № 34.1.0-09-1187 - щодо укладення договорів страхування, що згідно інформації зазначеної вище, було виконано 28.05.2009 року (а.с. 133); від 20.01.202 року № 3.4.1.0.10/43 - щодо подання довідки про офіційні доходи за останні 6 місяців та щодо перевірки стану об`єкта застави (а.с. 134), на виконання чого Відповідачем було отримано та надано довідку № 17102/1 Міністерства інфраструктури України від 28.03.2012 року. Крім того, 11.03.2015 року ПУАТ «ФІДОБАНК» як Кредитором, було складено Акт моніторингу, згідно якого стан майна вказано - задовільний, порушень щодо зберігання та експлуатації заставного майна не виявлено ( а.с.135).

В документах, наданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2021 у даній справі, міститься копія Попередження про порушення зобов`язань кредитного договору та договору іпотеки від 07.05.2018 року № б/н, нібито підписаного уповноваженою особо ПУАТ «ФІДОБАНК», в якому вказується про порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 5.7 Кредитного договору від 29.02.2008. Суд зазначає, що вказане Попередження від 07.05.2018 не є повідомленням кредитора в розумінні статті 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки на відміну від наявних в матеріалах справи листів ПУАТ «ФІДОБАНК» від 25.10.2019 та 10.06.2020, надруковано не на бланку ПУАТ «ФІДОБАНК», не містить вихідного номеру та печатки ПУАТ «ФІДОБАНК», а також прізвища уповноваженої особи ПУАТ «ФІДОБАНК», номеру телефону та прізвища виконавця, що унеможливлює перевірку фактів існування такого Попередження та його направлення кредитором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» вчинило правочин з продажу предмету іпотеки з порушенням п. 6.5. Кредитного договору №014/1975/2/10911 від 29.02.2008 року, п. 5.1., 5.3-5.5. Договору іпотеки №014/1975/2/10911 від 29.02.2008 року та статей 35, 36, 38 Закону України «Про іпотеку», а тому Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. 15.01.2020 та зареєстрований в реєстрі за №17 підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є двостороння реституція, відповідно до якої кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В абзацах 1, 2, 3 пункту 10 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено судом, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша стаття 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Матеріали справи містять достатньо доказів того, що квартира вибула поза волею ОСОБА_1 та про вчинення такого правочину позивачу не було відомо.

Таким чином, друга позовна вимога ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , із чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 15.01.2020 та про витребування квартири з чужого незаконного володіння підлягають задоволенню.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 11 227,88 грн.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2007566080000, що укладений 15.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, будинок 4, офіс 9 ідентифікаційний код юридичної особи: 42237969) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Якіра, будинок 17, літера «А»; ідентифікаційний код юридичної особи: 42237906), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В, зареєстрований в реєстрі за №17, про який внесено запис про право власності в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно №35041472 від 15.01.2020 року.

Витребувати у ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2007566080000 із чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «АБМ», ОСОБА_2 судовий збір 3 742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн. 63 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 14.12.2023.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА