Постанова

від 19.12.2023 по справі 294/1244/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №294/1244/22 Головуючийу 1-йінст. Лесько М.О.

Категорія 20 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 294/1244/22 за позовом ОСОБА_1 доВільшанської сільськоїради Житомирськогорайону Житомирськоїобласті провизнання прававласності наземельну частку(пай)в порядкуспадкування,

за апеляційною скаргою заступника керівникаЧуднівської окружноїпрокуратури Житомирськоїобластів інтересахдержави вособі Вільшанськоїсільської радиЖитомирського районуЖитомирської областіта Головногоуправління Держгеокадаструу Житомирськійобластіна рішення Чуднівського районногосуду Житомирськоїобласті від25жовтня 2022року, ухвалене під головуванням судді Леська М.О. у м. Чуднові,

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,74 га, з кадастровим номером 1825887800:04:000:0641, площею 2,3353 га, яка розташована на території Трощанського старостинського округу Вільшанської сільської об`єднаної територіальної громади Житомирської області та району в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на майно, до складу якого входить земельна ділянка, розташована на території Трощанського старостинського округу Вільшанської сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області. ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, але оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку він не може у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на земельну частку (пай), тому змушений звернутись до суду з позовом про визнання права власності.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, заступник керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Вільшанської сільськоїради Житомирськогорайону Житомирськоїобласті таГоловного управлінняДержгеокадастру уЖитомирській областіподав апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що не було залучено до розгляду справи Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області. Крім того, судом, у порушення ст. 2 ЦПК України, не забезпечено ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави.

Зазначає, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про смерть помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а сертифікат про земельну частку (пай) серії ЖТ №0200359 виданий 23.04.1997, тобто більш як через 2 роки після його смерті.

У матеріалах справи відсутні відомості про день видачі КСП «Іскра» державного акта на право колективної власності на землю. Однак, відповідно до дубліката сертифіката ЖТ №0200369 останній виданий на підставі рішення Чуднівської районної державної адміністрації від 25.03.1997 №77, паювання земель та передача їх у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям проводилась відповідно до Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995, тому ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не набув права на спірну земельну частку (пай), у зв`язку із чим зазначену земельну частку (пай) не можна вважати частиною спадкового майна померлого.

При цьому, чинним законодавством не передбачено видачу дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай), оскільки останній видається лише в одному примірнику.

Враховуючи, що дублікат сертифіката на право на земельну частку (пай) не є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) суду необхідно було з`ясувати вищевказані питання, проте, під час розгляду справи судом вищенаведені питання не з`ясовано.

Так, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин включення або не включення спадкодавця до відповідних списків, проведення паювання земель КСП, належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв), видачі державного акта на право колективної власності на землю КСП.

Також, судом не враховано, що на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) не має свого матеріального втілення. Пай є лише правом одержати у власність земельну ділянку зі складу певного масиву землі. Земельна частка (пай) має особливий юридичний статус. Головною особливістю земельної частки є те, що вона не є земельною ділянкою, зокрема не визначена в натурі (її межі невідомі до моменту виготовлення і затвердження технічної документації) і не має унікального кадастрового номера. Це лише документально оформлене право людини на майбутнє отримання у власність земельної ділянки із земель, зокрема колишніх КСП. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №127/6627/22.

Відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1825887800:04:000:0641 зареєстрована 06.10.2020.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 , за життя право власності на сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 1825887800:04:000:0641 не набув, вона не входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті останнього, у зв`язку з чим відсутні правові підстави визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказану земельну ділянку.

Відносно обґрунтування порушення рішенням суду першої інстанції інтересів держави, то вказує, що дотримання вимог Конституції України та земельного законодавства, встановленого порядку набуття та реалізації права на землю становить суспільний та державний інтерес. Як вбачається з суб`єктивного складу учасників справи, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не було залучено до її розгляду.

Щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», Окружна прокуратура листом від 03.10.2023, повідомила Вільшанську сільську раду Житомирського району Житомирської області про стверджуванні порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів до їх поновлення шляхом звернення до суду з апеляційною скаргою на оспорюване рішення.

Вільшанська сільська рада Житомирського району Житомирської області листом від 10.10.2023 поінформувала окружну прокуратуру про те, що остаточне рішення суду рада не отримувала та не оскаржувала.

Окружна прокуратура листом від 29.09.2023, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомила ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про стверджуванні порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів до їх поновлення.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листом від 04.10.2023 поінформувало окружну прокуратуру про те що намірів звертатись з апеляційною скаргою не мають, у зв`язку із відсутністю фінансування.

Таким чином, прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки Вільшанська сільська рада Житомирського району Житомирської області та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції не звернулись, вказану скаргу подає прокуратура.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області направив до суду клопотання про підтримання апеляційної скарги та розгляд справи без їх участі.

Голова Вільшанської сільської ради Житомирського району Житомирської області надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги за наявними у матеріалах справи документами без участі представника сільської ради.

Враховуючи, що належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Приймаючи до уваги, що у судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо представництва прокурором інтересів держави апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Головногоуправління Держгеокадаструу Житомирськоїобласті і у цій справі, прокурор зазначав, що оскаржуваним рішенням порушені інтереси держави щодо права власності на землю та рішення суду суперечить нормам чинного законодавства, а тому ГУ Держгеокадастру уЖитомирської області, як контролюючий орган у сфері землекористування, не був залучений до участі у розгляді даної справи. Разом з тим оскаржуване рішення зачіпає інтереси держави.

Посилаючись на те, що порушення інтересів держави у цій справі відбулося внаслідок незаконних дій позивача щодо привласнення земельної ділянки, прокурор звернувся до суду в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Також прокурор вказував, що уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є ГУ Держгеокадастру у Житомирської області, яке проінформувало прокуратуру про те, що намірів звертатися з апеляційною скаргою не має, водночас просило обласну прокуратуру здійснювати представництво інтересів держави в особі міської ради шляхом внесення апеляційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що Житомирська обласна прокуратура, відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», листом №55-93-2965вих-23 від 29.09.2023 повідомила ГУ Держгеокадастру уЖитомирської області про необхідність вжиття заходів щодо оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції (а.с.62), на що ГУ Держгеокадастру у Житомирської області, листом №10-6-0.61-3499/2-23 від 04.10.2023 повідомило Житомирську обласну прокуратуру про неможливість вчинення відповідних дій у зв`язку із відсутністю фінансування.

Аналогічне звернення 29.09.2023 листом №55-93-2997вих-23 було направлено Вільшанській сільській раді (а.с.58-60), проте остання не вжила дій щодо оскарження судового рішення, повідомивши, що його не отримувала (а.с.61).

Таким чином, прокурор попередньо, до звернення до суду з апеляційною скаргою, повідомив про це відповідний суб`єкт владних повноважень у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, на виконання вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, послався на визначені законом підстави для звернення до суду із апеляційною скаргою, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, беручи до уваги, що Вільшанська сільська рада не має наміру вживати заходів щодо захисту порушеного права власності територіальної громади, колегія суддів вважає, що прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави у цій справі.

По суті даного спору судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 (а.с.7), на ім`я якого 23 квітня 1997 року, тобто через три роки після смерті, видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0200039, що посвідчує право на 3,74 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та перебуває у колективній власності КСП «Іскра» (а.с.11).

Як випливає із матеріалів справи 28 грудня 1991 року ОСОБА_2 склав заповіт на все своє майно на користь ОСОБА_1 (а.с.12), який прийняв спадщину шляхом вступу в розпорядження майном померлого (а.с.8,9).

Спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 не заводилась (а.с.13).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1825887800:04:000:0641 зареєстрована 06.10.2020 (а.с.14).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, а тому визнання відповідачем позовних вимог є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи наступним.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України (далі ЦК України), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК Української РСР), в тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинностіЦивільним Кодексом України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюютьсяЦК України.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство зазаконом маємісце,коли і оскільки воно незмінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №305/235/17 та від 03.03.2021 у справі №747/467/18.

Згідно зі статтею 560 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Незважаючи на те, що документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з часу відкриття спадщини.

Аналогічні положення містить Цивільний Кодекс України.

ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що він зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за наявним на його ім`я заповітом і нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлюючого документа на спірні земельні ділянки, про що зазначено в позовній заяві.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

В постанові Верховного Суду від 10 червня 2022 року у справі №750/519/21 (провадження №61-14957св21) вказано, «що згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права (пункт 1 частини третьої статті 152 ЗК України). ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України».

Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 692/565/21 (провадження № 61-7303св22),посиланняпозивача на те, що за нею слід визнати право власності на конкретно визначенуземельну ділянку № НОМЕР_1 , якій присвоєно кадастровий номер7120689000:03:002:0620, що значиться за спадкодавцем, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є передчасними, оскількиспадкодавецьза життя не оформив належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набув майнові права на її отримання, а отже, успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю),а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі.

ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,74 га із кадастровим номером 1825887800:04:000:0641, площею 2,3353 га, яка розташована на території Трощанського старостинського округу Вільшанської сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 за життя набув право власності саме на цю земельну ділянку, а наявний лише сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0200359 як члену КСП «Іскра» на підставі рішення Чуднівської РДА від 25.03.1997 № 77, згідно якого ОСОБА_2 , який на час видачі даного документу вже помер, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра» розміром 3,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості.

Виходячи із наведеного, встановивши, що позивачем не надано суду доказів того, що нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку, за життя ОСОБА_2 не набув на неї право власності, тому ця земельна ділянка на момент відкриття спадщини не увійшла до її складу, а відтак не може бути успадкована позивачем.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, площею 3, 74 га із кадастровим номером 1825887800:04:000:0641, площею 2,3353 га, що розташована на території Трощанського старостинського округу Вільшанської сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалене з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За подання апеляційної скарги Житомирською обласною прокуратурою був сплачений судовий збір в розмірі 1488,6 грн.

Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена повністю, то з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури підлягають стягненню вказані судові витрати.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівникаЧуднівської окружноїпрокуратури Житомирськоїобласті вінтересах державив особіВільшанської сільськоїради Житомирськогорайону Житомирськоїобласті таГоловного управлінняДержгеокадастру уЖитомирській областізадовольнити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури 1488,6 грн судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набираєзаконної силиз дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 20 грудня 2023 року.