Постанова

від 20.12.2023 по справі 547/730/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/730/20 Номер провадження 22-ц/814/3894/23Головуючий у 1-й інстанції Коновод О.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Абрамова П.С., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - промислова компанія «Полтавазернопродукт»

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 червня 2023 року, ухвалене суддею Коноводом О.В., повний текст рішення складено - 06 червня 2023 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - промислова компанія «Полтавазернопродукт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест - 2017», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Онищенка Руслана Миколайовича, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно -промислова компанія «Полтавазернопродукт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2015 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, за яким орендодавець ОСОБА_1 передала орендарю у строкове платне користування на 7 років земельну ділянку, площею 1,0001 га, кадастровий номер 5324583200:00:003:0665. Вказаний договір був зареєстрований 20 серпня 2015 року державним реєстратором. 09 жовтня 2019 року, тобто до закінчення дії вказаного договору, ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» уклали договір про право користування земельною ділянкою орендодавця ОСОБА_1 . У жовтні 2019 року на адресу ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» надійшов лист ТОВ «Райземінвест-2017» з вимогою не продовжувати будь-яких польових робіт на вказаній земельній ділянці у зв`язку із перебуванням даної земельної ділянки у користуванні заявника. Позивач вказував, що з Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно стало відомо, що державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенком Р.М. 03 жовтня 2019 року зареєстровано припинення права оренди ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» на підставі договору від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі від 06 серпня 2015 року. 09 жовтня 2019 року тим самим реєстратором проведено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Райземінвест-2017» згідно з договором оренди землі від 09 жовтня 2019 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017». Позивач стверджував, що уповноважені на те посадові особи ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не укладали 14 листопада 2017 року угоди про дострокове припинення договору оренди землі від 06 серпня 2015 року, а ОСОБА_2 , в свою чергу, згідно із довіреністю від 09 вересня 2016 року, не мав повноважень на укладення договору про розірвання договору оренди землі. Зазначав, що вказана угода була укладена всупереч інтересам позивача та без виявлення його дійсної волі, підписана неуповноваженою особою з перевищенням своїх повноважень, а тому є незаконною та підлягає визнанню недійсною. Також вважає, що оспорювана угода була укладена ОСОБА_2 у своїх власних інтересах, оскільки після розірвання спірного договору оренди землі право користування земельною ділянкою перейшло до ТОВ «Райземінвест-2017», засновником якого є ОСОБА_2 . Маючи доступ до печатки очолюваного ним підрозділу та укладаючи 14 листопада 2017 року угоду про дострокове припинення договору оренди землі від 06 серпня 2015 року, ОСОБА_2 діяв не в інтересах ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», а у своїх власних інтересах як майбутній засновник ТОВ «Райземінвест-2017», цілеспрямовано створюючи умови для подальшого виведення земельного банку до заснованого ним товариства. Позивач вважав, що укладення договору оренди та реєстрація на підставі майнових прав оренди за ТОВ «Райземінвест-2017» грубо порушує його права на користування земельною ділянкою на умовах діючого договору оренди. З врахуванням викладеного, ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» просило суд: - визнати недійсною угоду від 14 листопада 2017 року б/н про розірвання договору оренди землі, укладеної між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої було припинено речове право (право оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665; - скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р.М., індексний номер рішення: 49050055 від 07 жовтня 2019 року 16:20:40, про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665 з одночасним визнанням права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо вказаної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 06 серпня 2015 року; - визнати недійсним договір оренди землі від 09 жовтня 2019 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017»; - скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р.М., індексний номер 49133110 від 11 жовтня 2019 року 12:26:33, про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665 з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо вказаної земельної ділянки.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 02 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - промислова компанія «Полтавазернопродукт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейземінвест - 2017», за участю третьої особи Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Онищенка Руслана Миколайовича, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що, укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_1 знала або могла дізнатися про те, що у ОСОБА_2 були відсутні повноваження на укладення такого договору. Крім того, зміст довіреності від 09 вересня 2016 року не містить прямої вказівки, що ОСОБА_2 не уповноважений вчиняти дії щодо розірвання договорів оренди. Суд першої інстанції визнав, що позивачем не доведено недобросовісність дій орендодавця при укладанні угоди від 14.11.2017 року про розірвання договору оренди, в якій сторону орендаря представляв за довіреністю ОСОБА_2 Довіреність від 09.09.2016 року, за якою ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» уповноважило директора виробничого підрозділу Агрофірма «Семенівська» ОСОБА_2 представляти інтереси товариства, не містить жодних обмежень та передбачала укладення низки різних договорів. Доказів протилежного стороною позивача не надано та із матеріалів справи не вбачається. Крім того, позивачем та його представником не було надано суду жодного доказу того, що оспорювана угода, нібито, підписана ОСОБА_2 , як генеральним директором ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», та відповідачем у листопаді 2017 року, відтак є сфальсифікована останніми. При зверненні до суду, а також в ході дачі пояснень при розгляді справи судом, представник позивача вказував на те, що волевиявлення ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» на розірвання договору оренди не було, а була лише воля ОСОБА_2 як фізичної особи, який діяв виключно в особистих інтересах. Однак, вказана обставина у порушення ч. 3 ст. 12 ЦПК України позивачем не доведена належними та допустимими доказами. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази того, що у розпорядженні ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» відсутній оригінал (примірник) оскаржуваної угоди та відповідна заява про наміри відповідача.

В апеляційній скарзі ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 вчинив оспорений правочин на підставі довіреності з перевищенням повноважень, наданих йому ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», оскільки з тексту довіреності не вбачається визначення такої юридичної дії, як укладання угоди (договору) про дострокове припинення (розірвання) договору оренди землі, у довіреності відсутні конкретні відомості, з яких можна дійти висновку про те, що ОСОБА_2 був уповноважений на укладення правочинів з припинення договорів оренди земельних ділянок, попередньо укладених з особою, інтереси якої він представляв, а тому ці правочини є такими, що укладені з перевищенням наданих повноважень. Згідно довіреності від 09 вересня 2016 року ОСОБА_2 уповноважено представляти інтереси ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» з окремих питань, зокрема, на укладення та підписання договорів оренди земельних часток (паїв) земельних ділянок сільськогосподарського призначення та з питань реєстрації права користування такими земельними ділянками. Вказане право є конкретним й обумовлено метою, пов`язаною з оформленням та реєстрацією вичерпного переліку договорів, пов`язаних із земельними правовідносинами, тобто настанням юридично значимих наслідків - набуття ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» права користування землею. Вважає, що додатковим підтвердженням того, що довіреність ОСОБА_2 не містила визначених повноважень на дострокове розірвання договорів оренди землі є: наказ Міністерства юстиції України від 27 січня 2021 року № 322/5; висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг від 11 січня 2021 року, які є в матеріалах справи, проте такі докази не враховані судом. Крім того, зазначає, що суд не взяв до уваги доводи позивача щодо недобросовісності поведінки ОСОБА_2 , що полягала, зокрема, в тому, що після дострокового розірвання договору оренди землі земельна ділянка фактично повернута не була, орендні правовідносини сторін не були припинені, оскільки позивач і надалі користувався землею, а відповідач ОСОБА_1 отримувала орендну плату, що підтверджує формальність укладення угоди про розірвання договору оренди, спрямованої на передачу спірної земельної ділянки іншій юридичній особі, керівником і засновником якої є підписант угоди ОСОБА_2 . Також вважає, що посилання суду першої інстанції на відсутність вимог щодо перевірки обсягу цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи є безпідставними та не відповідають ні обставинам справи, ні вимогам законодавства, що діяло у момент реєстрації правочину. З врахуванням викладеного, наявні підстави для визнання угоди недійсною з підстав, передбачених приписами ч.1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України, ч.1 ст. 215 ЦК України. При цьому, посилається на правові висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 та у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 220/1588/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 547/35/18.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Райземнівест» просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися сторони у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Представником позивача ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» - адвокатом Лобовим М.О. заявлено клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року. Розгляд справи судом апеляційної інстанції в відеоконференції поза межами приміщення судуз технічних причин не відбувся, ризики яких відповідно ч.5 ст. 212 ЦПК України несе учасник справи, який подав відповідну заяву.Відповідач ТОВ «Райземінвест» зареєстровано в системі «Електронний суд», належним чином повідомлений про місце день та час розгляду справи відповідно ч.8 ст. 128 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_1 повідомлена засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв та клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 06.08.2015 року між відповідачем ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки, загальною площею 1,0001 га, розташованої на території Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області, кадастровий номер 5324583200:00:003:0665, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» було укладено договір оренди землі КРс2015/0092 строком на 7 (сім) років. Право оренди за даним договором зареєстроване 20.08.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області Маньківським І.І. (індексний номер рішення: 23820845 від 20.08.2015 року), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с. 19-20, 133-134).

ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року уповноважило директора виробничого підрозділу АФ «Семенівська» ОСОБА_2 представляти підрозділ та інтереси товариства в органах нотаріату, інших державних, громадських та комерційних підприємствах, установах і організаціях з питань: укладання та підписання договорів оренди земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення та з питань реєстрації права користування такими земельними ділянками; укладання та підписання договорів оренди майна, яке було розпайоване між колишніми членами колективних сільськогосподарських підприємств, а також з питань укладення та підписання договорів схову та купівлі такого майна; укладання та підписання договорів купівлі права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та оформлення прав власності товариства на такий майновий пай; укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, в тому числі купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, інших угод, передбачених законодавством України, з урахуванням обмежень до 45 000 грн; у відносинах з юридичними та фізичними особами щодо всіх інших дій, пов`язаних з цією довіреністю (т.1 а.с. 38).

Вказаною довіреністю представнику надано право підписувати договори оренди земельних ділянок чи земельних часток (паїв) від імені орендаря та інші будь-які документи, які пов`язані з оформленням та реєстрацією таких договорів. Також ОСОБА_2 був наділений правом на укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, у тому числі купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, інших угод, передбачених законодавством України, з урахуванням обмежень до 45 000,00 грн. Окрім цього, ОСОБА_2 був уповноважений організовувати та контролювати здійснення документообігу в ВП АФ «Семенівська», а також вчиняти інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю та з функціональними обов`язками директора виробничого підрозділу. Довіреність була дійсною до 09 вересня 2018 року.

Угодою від 14 листопада 2017 року, підписаною ОСОБА_1 як орендодавцем та орендарем ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» в особі директора ВП АФ «Семенівська» ОСОБА_2, що діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, розірвано договір оренди від 06.08.2015 року, укладений між ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 166).

У той же день орендар передав вказану земельну ділянку ОСОБА_1 , про що свідчить відповідний акт приймання-передачі земельної ділянки (т.1 а.с. 167).

Наказом генерального директора від 04 січня 2018 року ОСОБА_2 звільнений з посади директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» за власним бажанням (т.1 а.с. 40 зворот).

Згідно Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенком Р.М. 07 жовтня 2019 року внесено відомості до Реєстру припинення права оренди ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» на підставі договору від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі від 06 серпня 2015 року, індексний номер 49050055 (т.1 а.с. 21- 22).

09 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Рейземінвест-2017» укладено договір оренди земельної ділянки (т.1 а.с. 208-212).

11 жовтня 2019 року внесено відомості Державного реєстру прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665 на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р.М., індексний номер 49133110 (т.1 а.с. 21-22).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 квітня 2018 року за заявою ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» до реєстру внесено відомості щодо вчинення колишнім директором ВП АФ «Семенівська» ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України (т.1 а.с. 41).

Згідно з висновком науково-правової експертизи щодо вчинення правочинів від імені юридичної особи від 30 вересня 2021 року директор ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» ОСОБА_2 мав право укладати договори про припинення правових відносин з оренди землі відповідно до довіреності від 09 вересня 2016 року №1142, Статуту ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого 11 вересня 2017 року, положення про ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого 26 грудня 2008 року, контракту від 12 грудня 2016 року, Посадової інструкції директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженої 20 листопада 2013 року (т.2 а.с. 162-169).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Райземінвест-2017» було зареєстроване 19 грудня 2017 року, одним із засновників цього товариства є ОСОБА_2 (т.1 а.с. 42-43).

22 жовтня 2019 року ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» отримано лист-вимогу про припинення проведення польових робіт (т.1 а.с. 23,24).

У постанові про закриття кримінального провадження від 21 липня 2021 року зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що у період часу з січня 2018 року до серпня 2020 року із користування ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» вибуло 112 земельних ділянок площею близько 600 га, які розташовані на території Криворудської сільської ради (т.2 а.с. 170-171).

За результатами розгляду справи по суті пред`явлених позовних вимог, суд першої інстанції критично оцінив позицію позивача про відсутність повноважень у ОСОБА_2 на розірвання договору оренди земельної ділянки, так як довіреність 09.09.2016 року (т.1 а.с. 38) не містила таких обмежень та передбачала укладання низки різних угод.

При цьому, судом першої інстанції враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.03.2017 року у справі №760/812/16-ц, в якій зазначено, що правочин укладений з перевищенням повноважень не може бути визнаний недійсним, якщо у іншої сторони (контрагента) не було об`єктивної можливості передбачити та дізнатися про існування обмежень щодо підписання договору, як наслідок такі обставини перебувають поза межами розумного контролю контрагента. Тобто, у контрагента за договором може не виникати жодних сумнівів щодо правомірності дій посадової особи, яка є підписантом.

Суд першої інстанції при розгляді справи також виходив з ч. 3 ст. 92 ЦК України, згідно якої у відносинах із контрагентом обмеження повноважень товариства на укладення зазначених правочинів не має юридичної сили, крім випадків, коли товариство доведе, що контрагент знав або мав знати про такі обмеження. Так, вирішальне значення має критерій добросовісності/недобросовісності поведінки контрагента, що може проявлятися, зокрема, але виключно, у формі знання або незнання про існування обмеженості (дефекту) повноважень посадової особи товариства на підписання договору.

Припис абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року зі справи № 906/100/17, від 12 червня 2018 року зі справи № 927/976/17, від 2 жовтня 2019 року зі справи № 910/22198/17).

Судом першої інстанції було встановлено, що в угодах про розірвання договорів оренди, щодо повноважень директора виконавчого підрозділу Агрофірми «Семенівська» ОСОБА_2 було зазначено лише відповідну довіреність (в договорах оренди від 2016 року, в угодах про розірвання від 2017 року), без зазначення підстав такого представництва: статуту товариства, трудового договору з директором, положення про виконавчий підрозділ товариства.

З врахуванням викладеного, виходячи із змісту ст. 92 ЦК України, наведеної судової практики, змісту договорів оренди землі і угод про розірвання договорів оренди (щодо підстави представництва товариства директором за довіреністю), та змісту тексту довіреності від 2016 року (відсутності чіткої вказівки на обмеження повноважень директора щодо укладення угод про розірвання), суд першої інстанції дійшов висновку, що орендодавцеві - фізичній особі не було відомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента, і протилежне (обізнаність орендодавця про такі обмеження) не було доведено ТОВ «ІПК Полтавазернопродукт» суду.

Як наслідок, суд першої інстанції визнав, що в силу положень ч. 3 ст. 92 ЦК України, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи ТОВ «ІПК Полтавазернопродукт» (які наведені в статуті товариства в редакції, зареєстрованій пізніше вчинення спірних дій, та Положенні про виконавчий підрозділ, з непідтвердженою датою такої редакції документу), для підтвердження вимоги визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди через перевищення повноважень представником директора виконавчого підрозділу Агрофірми «Семенівська» ОСОБА_2 не має юридичної сили.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що в силу положень ст. ст. 210, 638 ЦК та ст. 125 Земельного кодексу, ст. 6 Закону України «Про оренду землі», укладений договір оренди землі (так само і додаткова угода про його розірвання) є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що державна реєстрація договору про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеної в 2017 році, відбулася у 2019 році. ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» перестала обробляти спірні ділянки після отримання відповідного повідомлення від орендодавця та нового орендаря, що є фактичним схваленням такої угоди (в розумінні статті 241 ЦК України). Відповідно до пунктів 31.2, 33 розірваних договорів оренди, обов`язок реєструвати договори оренди та зміни до них лежить на орендарю - ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», тому, суд першої інстанції визнав, що відповідачі правильно посилаються у своїх відзивах на позов, що орендодавець діяв добросовісно і розумно, чекав поки орендар відповідно до свого обов`язку зареєструє таку додаткову угоду, а потім орендодавець сам зареєстрував її.

Суд першої інстанції також звернув увагу, що навіть, якщо угода про розірвання договору оренди була укладена з перевищенням повноважень, то після її вчинення (державної реєстрації) та повідомлення ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» про таку реєстрацію і припинення обробітку відповідної земельної ділянки, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» фактично припинило обробіток такої землі, чим схвалило угоду про розірвання (не було ніяких листів до орендодавця у відповідь, не було зафіксовано виходу техніки та людей на землю для її обробітку і т.п.).

Подібне розуміння наступного схвалення правочину і підстав для визнання недійсності договору через перевищення повноважень представником випливає із судової практики (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 27.06.2018 року).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином суд першої інстанції визнав, що частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, суд першої інстанції визнав, що не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання. Крім того, необхідно відстежувати чи направлялися ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» пропозиції про продовження строку дії таких договорів.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 610/1030/18 у постанові від 01.04.2020 року, суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити (п. 46.4).

Також, суд першої інстанції звернув увагу на редакцію частин 5, 6 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (реєстрацію додаткової угоди про розірвання попереднього договору оренди землі та реєстрацію нового договору), та у вказаний період не вимагала від реєстратора перевірку обсягу цивільної правоздатності та дієздатності (в тому числі повноваження за довіреністю особи, що підписала договір).

При цьому, судом першої інстанції враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 року по справі №193/344/17.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що у спірних відносинах з ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» у орендодавця відсутні оригінали угод про розірвання договорів оренди, при цьому в реєстраційних справах щодо земельних ділянок є скани відповідних додаткових угод, які виготовлені державними реєстраторами під час відповідної реєстрації угод.

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" здійснення державної реєстрації угод про розірвання договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту припинення речових прав ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на земельні ділянки, а саме рішення про реєстрацію не може бути визнано протиправним та скасовано лише на підставі відсутності (втрати) в подальшому у орендодавця оригіналу такої угоди (орендодавець не зобов`язаний зберігати оригінал такої угоди після її державної реєстрації та припинення правовідносин із попереднім орендарем (ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт»).

З наведеного вбачається, що єдиним юридичним фактом, яким оформлюється надання повноважень представляти інтереси юридичної особи, так само як й обмеження його обсягу, є відповідний правочин.

Юридична категорія «перевищення повноважень» має публічно-правовий аспект питання.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зобов`язаний діяти у межах, наданих йому актами цивільного законодавства, та не звільняє його від обов`язку належного обґрунтування та доказування позову, зокрема, підстав і умов, необхідних як для визнання оскаржуваної угоди недійсною, так і скасування рішення про припинення речового права, яке не може ґрунтуватися на припущеннях. Своїми цивільними і процесуальними правами позивач розпоряджається, а право на судовий захист і обов`язок доказування позову здійснює на власний розсуд (ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81 ЦПК України). Позиція позивача щодо абсолютизації права на відповідне звернення до суду, яка зводиться до необхідності по суті автоматичного задоволення вимоги в разі її пред`явлення, без врахування факту виникнення спору про право та змагального цивільного процесу, без з`ясування та доказування відповідних обставин у контексті спірного питання, помилкова.

Поставивши перед судом питання про визнання угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 14 листопада 2017 року недійсною, позивачу належало б доводити передусім обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ст. 215 ЦК України, а не вдаватись до припущень в частині реального часу її підписання та, нібито, недобросовісності дій її підписантів.

Суд першої інстанції визнав, що розпорядившись своїми цивільними та процесуальними правами на власний розсуд, позивач не виконав вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову, ґрунтувався на недопустимих у доказуванні припущеннях, які не можуть бути покладені в основу рішення суду, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є обов`язковим для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин.

За змістом частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов`язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.

Під перевищенням повноважень потрібно розуміти ситуацію, коли представник має певні повноваження на вчинення правочину, проте вчиняє його з відхиленням від змісту та обсягу таких повноважень. Тобто відбувається самостійне збільшення представником обсягу права на вчинення юридичних дій, визначених у довіреності.

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, повинно встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Загальним правилом належного функціонування цивільних відносин представництва є вчинення представником правочинів від імені особи, яку він представляє, в межах наданих повноважень.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

Якщо ж схвалення не відбудеться, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і має бути визнаний недійсним відповідно до частини першої статті 241, статей 239, 215 ЦК України.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, у частині третій статті 92 ЦК України передбачено загальну презумпцію того, що дії органів юридичної особи або її представників у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Саме цим зумовлений обов`язок таких органів чи осіб вчиняти дії в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно і розумно, а також не перевищувати своїх повноважень.

Положення частини третьої статті 92 ЦК України встановлюють виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи у тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, потрібно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Аналогічні правові висновки неодноразово було викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 658/580/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 127/7798/17, від 21 червня 2023 року у справі № 547/727/20-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 547/1161/20, від 21 червня 2023 року у справі № 547/692/20.

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» як на підставу для визнання недійсною угоди від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі від 06 вересня 2015 року, укладеної між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої припинено право оренди позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665, посилалося на те, що товариство не мало волі на дострокове розірвання договору оренди землі, а вчинення правочину щодо розірвання договору оренди землі здійснено представником з перевищенням повноважень (стаття 241 ЦК України), а також внаслідок зловмисної домовленості представника з іншою стороною (стаття 232 ЦК України).

Згідно матеріалів справи встановлено, що довіреністю від 09 вересня 2016 року позивач уповноважив директора виробничого підрозділу Агрофірма «Семенівська» ОСОБА_2 представляти підрозділ та інтереси товариства в органах нотаріату, інших державних, громадських та комерційних підприємствах, установах і організаціях з питань:

- укладання та підписання договорів оренди земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення та з питань реєстрації права користування такими земельними ділянками;

- укладання та підписання договорів оренди майна, яке було розпайоване між бувшими членами колективних сільськогосподарських підприємств та знаходиться на колективній власності осіб, що мають свідоцтва про право на майновий пай, а також з питань укладення та підписання договорів схову та купівлі такого майна;

- укладання та підписання договорів купівлі права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та оформлення прав власності Товариства на такий майновий пай;

- укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, в тому числі купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством України, з урахуванням обмежень до 45 000 (сорока п`яти тисяч) гривень;

- у відносинах з юридичними та фізичними особами щодо всіх інших дій, пов`язаних з цією довіреністю.

Для цього, представнику ОСОБА_2 ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» надало право підписувати договори оренди земельних ділянок чи земельних часток (паїв) від імені орендаря та інші будь-які документи, які пов`язані з оформленням та реєстрацією таких договорів. Також ОСОБА_2 мав право на укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, в тому числі, купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, з урахуванням обмежень 45 000 грн. Крім цього, ОСОБА_2 був уповноважений організовувати та контролювати здійснення документообігу в ВП АФ «Семенівська», а також вчиняти інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю та з функціональними обов`язками директора виробничого підрозділу. Довіреність дійсна до 09 вересня 2018 року (т. 1 а.с. 38).

З трудового договору (контракту) №2, укладеного між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_2 12 грудня 2016 року, вбачається, що останній призначається на посаду директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та зобов`язується здійснювати управління підрозділом в межах повноважень, наданих Положенням про ВП, забезпечувати ефективне використання та збереження майна товариства. Права та обов`язки сторін регулюються цим контрактом, Положенням про ВП, Статутом ТОВ, а також чинним законодавством України про працю. Директор зобов`язаний безпосередньо організовувати вчасне укладання (переукладання) договорів оренди земельних ділянок з фізичними особами-орендодавцями, а також контролювати реєстрацію укладених договорів оренди землі та оформлення супутніх документів, необхідних для здійснення такої реєстрації щодо земельних ділянок, що знаходяться в користуванні ВП Товариства. Крім цього, директор зобов`язаний знаходити земельні ділянки з можливістю оренди товариством та сприяти укладенню договорів оренди відповідних земельних ділянок та їх реєстрації, а також організовувати збереження й ефективне використання майна та земельного банку, що знаходиться в користуванні ВП Товариства. Пунктом 3.1, зокрема, передбачено, що для задоволення інтересів ВП та вирішення питань, пов`язаних з діяльністю ВП, директор ВП має право укладати господарські та інші договори згідно чинного законодавства України та в межах повноважень, визначених статутом Товариства та Довіреністю, виданою Генеральним директором Товариства (т. 2 а.с. 77-79).

З Положення «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого 26 грудня 2008 року загальними зборами учасників ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», слідує, що підрозділ не є юридичною особою, діє на підставі затвердженого Положення та здійснює діяльність від імені Товариства. Пунктом 4.4. вказаного Положення передбачено, що підрозділ не має права, зокрема, самостійно розривати будь-які договірні відносини. Підрозділ використовує майно, надане йому Товариством, в тому числі орендовані земельні ділянки. Керівником підрозділу є директор, який призначається Генеральним директором Товариства та діє на підставі довіреності. Директор здійснює оперативне керівництво, укладає на підставі довіреності угоди з юридичними та фізичними особами та діє від імені Товариства в межах повноважень, визначених Положенням та виданої йому довіреності. Директор зобов`язаний, зокрема, додержуватись положень Статуту Товариства, цього Положення та повноважень, наданих йому довіреністю, а також своєчасно інформувати керівництво Товариства про зміни у діяльності Підрозділу, які можуть негативно вплинути на інтереси Товариства (т. 2 а.с. 80-82).

У посадовій інструкції №3 директора ВП АФ «Семенівська», затвердженій Генеральним директором ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» Мацаком Ю. І., зазначено, що директор ВП, зокрема, здійснює господарське управління майном виробничого підрозділу без права його відчуження, представляє підприємство в органах державної влади і у взаємовідносинах з партнерами. При цьому директор має право на підставі довіреності, виданої генеральним директором товариства, діяти від імені товариства, представляти його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, у відносинах з юридичними та фізичними особами, підписувати та візувати документи в межах своєї компетенції. В графі «З інструкцією ознайомлений та зобов`язуюсь виконувати» міститься підпис ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 83-87).

06 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» укладений договір оренди земельної ділянки № КРс 2015/0092, згідно якого ОСОБА_1 передала в користування позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665, площею 1,0001 га, строком на 7 років. Вказаний договір був зареєстрований державним реєстратором Маньківським І.І., що підтверджується копіями вказаного договору, акта приймання-передачі від 06 серпня 2015 року, а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 19-22).

З витягу від 26 травня 2020 року слідує, що 07 жовтня 2019 року відповідно до угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі від 06 серпня 2015 року № КРс 2015/0092, припинено інше речове право позивача згідно з рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р.М., індексний номер 49050055. Натомість, на підставі договору оренди землі, укладеного 09 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017», вказаним державним реєстратором прийнято рішення № 49133110 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Райземінвест-2017», на підставі чого 11 жовтня 2019 року проведено державну реєстрацію (т. 1 а.с. 21-22).

З угоди про розірвання договору оренди землі від 14 листопада 2017 року, укладеної між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» в особі директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» ОСОБА_2, що діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, вбачається, що сторони за взаємною згодою домовилися розірвати вказаний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665, претензій один до одного не мають, угода складена у 2 (двох) примірниках (т. 1 а.с. 166).

Того ж дня орендарем була передана вказана земельна ділянка ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 14 листопада 2017 року (т. 1 а.с. 167).

З журналу вхідної кореспонденції ВП АФ «Семенівська» за 2016-2017 роки вбачається, що будь-яких заяв від орендарів, в тому числі від ОСОБА_1 , про наміри розірвати укладені договори оренди не надходило (т. 1 а.с. 26-27).

Наказом генерального директора від 04 січня 2018 року ОСОБА_2 був звільнений з посади директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» за власним бажанням (т. 1 а.с. 40 зворот).

З довідки ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» від 23 липня 2020 року № 950 слідує, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665 у 2017 році вирощувався буряк цукровий, у 2018 році - соняшник, у 2019 році - кукурудза (т. 1 а.с. 25).

ОСОБА_1 згідно з договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665 за період з 2017-2019 роки виплачено орендну плату з вирахуванням податків у розмірі 8 870,62 грн, з яких: за 2017 рік - 2 985,21 грн., за 2018 рік - 2942,75 грн., за 2019 рік - 2942,66 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» від 23 липня 2020 року № 951 (т. 1 а. с. 25 зворот).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 квітня 2018 року вбачається, що за заявою ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» до реєстру внесено відомості щодо вчинення колишнім директором ВП АФ «Семенівська» ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України (т. 1 а.с. 41 зворот).

Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27 січня 2021 року № 322/5 на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг від 11 січня 2021 року частково задоволено скаргу ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та скасовано рішення, прийняті приватним нотаріусом Доценком А. М. 22 липня 2020 року та 29 липня 2020 року щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно. При цьому, з вказаного висновку від 11 січня 2021 року вбачається, що приватним нотаріусом Доценком А. М. прийнято рішення на підставі додаткових угод про розірвання договорів оренди землі, укладених між власниками земельних ділянок та скаржником (ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт»). Додаткові угоди від імені скаржника підписані ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року. Водночас, при прийнятті рішень приватним нотаріусом Доценком А. М. не було зупинено розгляд заяв та не витребувано довіреності від 09 вересня 2016 року, відомості щодо якої зазначені в додаткових угодах. Таким чином, приватним нотаріусом не було перевірено повноваження ОСОБА_2 на підписання угод про розірвання договорів оренди землі. Крім того, у пунктах 11,12 вказаного висновку встановлено, що зі змісту довіреності від 09 вересня 2016 року встановлено відсутність повноважень ОСОБА_2 на підписання угод про дострокове припинення договорів оренди скаржника на земельні ділянки. Таким чином, рішення прийняті приватним нотаріусом Доценком А.М. з порушенням вимог законодавства, оскільки подані документи не давали змоги встановити припинення права оренди за ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» (т. 2 а.с. 85-87).

З висновку науково-правової експертизи щодо вчинення правочинів від імені юридичної особи від 30 вересня 2021 року вбачається, що у відповідь на питання замовника «Чи мав право директор ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» ОСОБА_2 укладати угоди про припинення правових відносин з оренди землі?» експертами зазначено, що директор підрозділу, згідно Положення, має право, відповідно до наданої довіреності, вчиняти від імені товариства будь-які юридичні дії в межах відповідних повноважень. Крім того, повноваження директора визначені в Посадовій інструкції № 3 та трудовому контракті, згідно якого директор має право діяти від імені товариства, представляти його інтереси в усіх підприємствах, установах і організаціях відповідно до повноважень, наданих у довіреності від 09 вересня 2016 року. Експерти встановили, що директор ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» ОСОБА_2 мав право укладати договори про припинення правових відносин з оренди землі відповідно до довіреності від 09 вересня 2016 року № 1142, Статуту ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого 11 вересня 2017 року, Положення про ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого 26 грудня 2008 року, контракту від 12 грудня 2016 року, посадової інструкції директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженої 20 листопада 2013 року (т. 2 а.с. 162-169).

З витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ТОВ «Райземінвест-2017» зареєстроване 19 грудня 2017 року, одним із засновників цього товариства є ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 42-44).

З постанови про закриття кримінального провадження від 21 липня 2021 року вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що у період часу з січня 2018 року до серпня 2020 року із користування ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» вибуло 112 земельних ділянок площею близько 600 га, які розташовані на території Криворудської сільської ради (т. 2 а.с.170-173).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що довіреність на представництво інтересів товариства не містила будь-яких обмежень, а власник спірної земельної ділянки під час розірвання договору оренди діяла добросовісно, оскільки остання не знала та не могла знати, що у директора ВП АФ «Семенівська» не було повноважень на розірвання договору.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» з метою здійснення аграрної діяльності довіреністю від 09 вересня 2016 року уповноважило директора ВП АФ «Семенівська» ОСОБА_2 представляти підрозділ та інтереси товариства в органах нотаріату, інших державних, громадських та комерційних підприємствах, установах і організаціях з вказаних вище питань.

Разом з цим, за змістом довіреності окремо не передбачено повноваження представника на вчинення дій щодо розірвання договорів оренди землі. Вказаною довіреністю передбачені повноваження представника лише на укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, у тому числі купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, інших угод з певним грошовим обмеженням.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів вважає, що метою видачі довіреності директору ВП АФ «Семенівська», який не є самостійною юридичною особою, було правове оформлення повноважень відповідної посадової особи, чиї функціональні обов`язки визначені Положенням «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт».

При цьому, зміст довіреності від 09 вересня 2016 року підтверджує, що Товариство надало повноваження ОСОБА_2 як директору відокремленого підрозділу відповідно до функцій керівника цього підрозділу, визначених Положенням «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та посадовою інструкцією № 3 директора ВП АФ «Семенівська».

Довіреність передбачала повноваження ОСОБА_2 як представника товариства на укладання визначеного переліку договорів, а саме: оренди земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення; оренди майна, яке було розпайоване між колишніми членами колективних сільськогосподарських підприємств та знаходиться у колективній власності осіб, які мають свідоцтва про право на майновий пай, а також з питань укладення та підписання договорів схову та купівлі такого майна; купівлі права на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та оформлення прав власності товариства на такий майновий пай, тобто на здійснення певних дій, які забезпечують діяльність товариства як агровиробника.

Тобто, інтерес ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» полягав у збільшенні власного земельного фонду через укладення договорів оренди із землевласниками та здійснення ефективної господарської діяльності шляхом обробітку орендованих земель і вирощування сільськогосподарських культур.

Тлумачення змісту довіреності підтверджує, що ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не уповноважувало ОСОБА_2 як директора відокремленого підрозділу на розірвання раніше укладених товариством договорів оренди.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність посилання у довіреності щодо завдань чи повноважень у частині розірвання договорів оренди землі або зменшення земельного фонду ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» свідчить про те, що ОСОБА_2 , укладаючи оспорювану угоду про розірвання договору оренди, укладеного з ОСОБА_1 , діяв із перевищенням наданих йому повноважень та всупереч правомірним економічним інтересам товариства.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреності від 02 вересня 2016 року як представник ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», уклав угоди з розірвання договорів оренди землі не тільки з ОСОБА_1 , а й стосовно інших 112 земельних ділянок, загальною площею приблизно 600 га.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що довіреність на представництво інтересів Товариства не містила будь-яких обмежень, є необґрунтованим, оскільки цей висновок не враховує повноваження ОСОБА_2 як директора ВП АФ «Семенівська», визначені Положенням «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт». Натомість, ОСОБА_2 як представник ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» за довіреністю, укладаючи угоди про розірвання чинних договорів оренди, діяв з перевищенням своїх повноважень як представник Товариства та всупереч інтересам Товариства.

Аналогічний правовий висновок у спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 547/384/21, від 21 червня 2023 року у справі № 547/638/20,від 21 червня 2023 року у справі № 547/692/20, від 21 червня 2023 року у справі № 547/727/20-ц, від 11 жовтня 2023 року у справі № 547/667/20, від 18 жовтня 2023 року у справі № 547/809/20, від 15 листопада 2023 року у справі №547/1140/20, від 06 грудня 2023 року у справі №547/694/20.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відхилення від сталої судової практики порушує принцип уніфікованого застосування закону, нівелює забезпечення єдності та послідовності судочинства.

Згідно матеріалів справи встановлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є співзасновником та керівником зареєстрованого 19 грудня 2017 року ТОВ «Райземінвест-2017», з яким ОСОБА_1 09 жовтня 2019 року уклала договір оренди спірної земельної ділянки землі.

Укладаючи угоду про дострокове розірвання договору оренди землі, ОСОБА_2 діяв у своїх інтересах, оскільки забезпечив умови для наступної передачі належної ОСОБА_1 земельної ділянки ТОВ «Райземінвест-2017», засновником та директором якого він є.

Таким чином, встановивши, що у подальшому ОСОБА_2 як керівник ТОВ «Райземінвест-2017» уклав із ОСОБА_1 новий договір оренди землі, що свідчить про системність дій відповідачів, спрямованих на позбавлення позивача ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» права оренди та передачу земельної ділянки у користування ТОВ «Райземінвест-2017», колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного, розірвання відповідачем договору оренди землі з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», в інтересах якого діяв ОСОБА_2 , та подальше укладення договору оренди землі з ТОВ «Райземінвест-2017», директором та співзасновником якого є ОСОБА_2 , вказує на укладення останнім угоди за відсутності наданих йому повноважень, а також у власних інтересах та в інтересах ТОВ «Райземінвест-2017» з порушенням приписів частини третьої статті 238 ЦК України.

Вказані обставини свідчать про наявність підстав для визнання недійсними угоди про розірвання договору оренди землі від 14 листопада 2017 року на підставі статті 215 ЦК України, а також укладеного після цього договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» від 09 жовтня 2019 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено, що в угоді про розірвання договору оренди землі та додатковій угоді до цього договору, укладеній 14 листопада 2017 року, зазначено, що від імені орендаря ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» діє директор ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» ОСОБА_2 на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі довіреності чи іншого документа, що встановлює повноваження цієї особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з такою довіреністю (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 925/1453/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 910/22198/17, від 05 травня 2020 року у справі № 911/1634/19).

З огляду на викладене, орендодавець ОСОБА_1 , проявивши принаймні розумну обачність, зокрема, дослідивши зміст довіреності від 09 вересня 2016 року НВА 067185, якою визначено повноваження директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» ОСОБА_2, повинна була знати про відсутність в останнього повноважень на розірвання чинного договору оренди.

Оцінка поведінки орендодавця після підписання 14 листопада 2017 року оспорюваного договору про розірвання договору оренди з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не дає підстав для висновку про добросовісність дій, оскільки ОСОБА_1 не вимагала повернення їй земельної ділянки та продовжувала отримувати орендну плату.

ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» після 14 листопада 2017 року продовжувало обробіток спірної земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що продовження виконання після 14 листопада 2017 року сторонами договору оренди своїх повноважень (у тому числі прийняття орендної плати, обробіток земельної ділянки), а також відсутність наступного схвалення спірного договору зі сторони ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» свідчить про відсутність реального волевиявлення сторін договору оренди земельної ділянки на припинення відносин оренди.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів також вважає, що матеріали справи не містять даних, що ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» вчинило дії, що свідчать про прийняття до виконання оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі. Натомість надані позивачем докази свідчать, що він продовжував виконувати свої права та обов`язки орендаря спірної земельної ділянки (вирощувати сільськогосподарську продукцію, виплачувати орендну плату орендодавцю у 2017-2019 роках).

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не схвалило правочин із розірвання чинного договору оренди, отже цей правочин не є підставою для виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків позивача, що може бути підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Ураховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши надані сторонами докази, колегія суддів приходить висновку про задоволення позову ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт».

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням висновку про задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 8 408 грн. (т.1 а.с. 10) та за подачу апеляційної скарги у розмірі 12 612,00 грн. (т.3 а.с. 134), сплачений ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», що підтверджується відповідним платіжним дорученням, підлягає стягненню на користь Товариства із ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» по 10 510 грн із кожного (21 020 грн. / 2).

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - промислова компанія «Полтавазернопродукт» - задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 червня 2023 року - скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - промислова компанія «Полтавазернопродукт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест - 2017», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Онищенка Руслана Миколайовича, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсною угоду від 14 листопада 2017 року б/н про розірвання договору оренди землі від 06 серпня 2015 року, укладену між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої було припинено речове право (право оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Руслана Миколайовича, індексний номер рішення: 49050055 від 07 жовтня 2019 року 16:20:40, про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665 з одночасним визнанням права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо вказаної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 06 серпня 2015 року.

Визнати недійсним договір оренди землі від 09 жовтня 2019 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Руслана Миколайовича, індексний номер 49133110 від 11 жовтня 2019 року 12:26:33, про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665 з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0665.

Стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» на користь ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 10 510 грн. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2023 року.

СУДДІ: А. І. Дорош П.С. Абрамов В. М. Триголов