Постанова

від 12.12.2023 по справі 760/8064/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/8064/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12501/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Коробенко С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.

при секретарі Шпирук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Романенка Вадима Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Коробенка С.В., у цивільній справі № 760/8064/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві, про поділ житлового будинку та земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинку в натурі,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві, про поділ житлового будинку та земельної ділянки. Зазначала, що вона є власником 1/2 частини будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом № 5-754 від 17 березня 2009 року. Власником іншої 1/2 частини будинку був ОСОБА_4 Вказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами знаходиться на земельній ділянці площею 0,0845 га, 1/2 частина якої належить їй на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 925658 від 09 червня 2007 року. Вказувала, що ОСОБА_4 фактично користувався частиною будинку, яка перевищує його частку, а тому між ними виник спір щодо порядку користування та володіння зазначеним нерухомим майном. З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просила поділити між нею та ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку за вищевказаною адресою та виділити їй в натурі 1/2 частину цього нерухомого майна.

Під час розгляду справи судом було з`ясовано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у віці 84 роки (тобто за три роки до звернення ОСОБА_3 з позовом до нього) (т. 1, а.с. 51).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2013 року замінено первісного відповідача ОСОБА_4 на його правонаступника - дружину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У вересні 2014 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ будинку в натурі. Зазначала, що спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з самої його побудови був розрахований на дві сім`ї, фактично був побудований у 1960 році як двоквартирний, кожна квартира є повністю ізольованою одна від одної. Будь-яких спорів щодо володіння, користування чи розпоряджання вказаним домоволодінням між співвласниками багато десятиліть не було. Після завершення будівництва вказаного домоволодіння та придбання ОСОБА_4 половини цього домоволодіння співвласниками було досягнуто згоди щодо користування ним, у відповідності до якої в конкретне користування покупця перейшли: кімната 1-3, розміром 17,9 кв.м, кухня 1-4 - 5,7 кв.м, коридор 1-2 - 5,1 кв.м, коридор 1-1 - 8,8 кв.м, сіни та сарай під літ. Б., що викладено у договорі купівлі-продажу, посвідченому нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Тімонькіною М.В. 10.02.1960 року. Впродовж життя чоловік ОСОБА_4 добудував ванну, коридор та зробив надбудову на другий поверх. Також був побудований погріб. Вказані добудови є законними, і це підтверджується листом Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 28.10.2010 року ПБ-2010 № 5611, в якому зазначено, що на підставі Рішення Залізничного виконкому м. Києва від 23.11.1987 року № 647 узаконені: коридор 1-1/4,2 кв.м, ванна 1-3/3,7 кв.м, надбудова І/14,2 кв.м. Погріб літ. «Е» та погріб літ. «Ж», згідно Листа Центрального БТІ від 29.12.1982 р. № 26-5/1-3940, не відносяться до категорії самочинного будівництва, оскільки збудовані і проінвентарізовані до 1979 року. Сіни та сарай під літ. «Б» знесені. З урахуванням викладеного, просила поділити будинок АДРЕСА_1 , виділивши їй в натурі частину вказаного будинку загальною площею 72,1 кв.м, а саме - приміщення, позначені в технічному паспорті від 08 жовтня 2010 року як квартира № 1 під номерами: 1-1 коридор площею 4,2 кв.м; 1-2 кухня площею 7,8 кв.м; 1-3 житлова кімната площею 10,6 кв.м; 1-4 житлова кімната площею 6,0 кв.м; 1-5 коридор площею 5,2 кв.м; 1-6 житлова кімната площею 17,9 кв.м; 1-7 ванна площею 5,7 кв.м; І надбудова площею 14,7 кв.м, та визнати за нею право власності на вказані приміщення.

У вересні 2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі як правонаступника позивачки ОСОБА_3 , оскільки на підставі договорів дарування, посвідчених 13 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., вона набула від ОСОБА_3 у власність 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку за тією ж адресою.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку та поділ будинку в натурі.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Після повернення справи з Верховного Суду було продовжено розгляд даної справи по суті з правонаступником позивача - ОСОБА_1 , яка позовні вимоги підтримала, проти зустрічних позовних вимог заперечувала.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Поділено в натурі домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , у спосіб запропонований Висновком будівельно-технічної експертизи №23627/15-43/17541/17542/17543/16-43 від 28.02.2017, а саме:

- визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на окремий об`єкт нерухомого майна, який відповідно до Технічного паспорту від 08.10.2010 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (квартира 1 ): 1-1 коридор (4,2 кв.м), 1-2 кухня (7,8 кв.м), 1-3 житлове приміщення (10,6 кв.м), 1-4 житлове приміщення (6,0 кв.м), 1-5 коридор 5,2 кв.м), 1-6 житлове приміщення (17,9 кв.м), 1-7 ванна (5,7 кв.м), надбудова І, а також господарських будівель і споруд: Погріб літ. «Ж», Елементи водозабезпечення ІІ, Ворота №2, Огорожа №3, підпірна стіна (частина) №6;

- визнано за ОСОБА_1 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна, який відповідно до Технічного паспорту від 08.10.2010 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (квартира 2 ): 2-1 коридор (6,4 кв.м), 2-2 кухня (8,7 кв.м), 2-3 житлове приміщення (10,1 кв.м), 2-4 житлове приміщення (13,1 кв.м), 2-5 кладова (2,3 кв.м), 2-6 ванна (2,7 кв.м), а також господарських будівель і споруд: Сарай літ. «В», Убиральня літ. «Г», Погріб під літерою «Е», Вимощення І, Хвіртка №1, огорожа №5, підпірна стіна (частина) №6, огорожа №7, Ворота №8.

Поділено між співвласниками в натурі земельну ділянку загальною площею 0,845 га, кадастровий номер: 8000000000:72:330:0017 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_3 , наступним чином:

- визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку площею 422,5 кв.м, яка відповідно до плану поділу земельної ділянки, викладеного в додатку №3 Висновку будівельно-технічної експертизи №23627/15-43/17541/17542/17543/16-43 від 28.02.2017 (т. 3, а.с.77) , розташована ліворуч від лінії, яка пролягає по точках:

від точки А1, яка розташована на межі в боку АДРЕСА_3 на відстані 10,8м + 4,84м від правої межі - 6,52м в точку А2, яка розташована на стіні будинку на відстані 4,49м від правого рогу будинку;

від точки А2 по лінії розділу будинку у точку А3, розташовану на тильній стіні будинку на відстані 0,17м від краю прибудови;

від точки А3 1,58м, як зображено на схемі, у точкуА4;

від точки А4 3,99м у точку А5;

від точки А5 8,33м у точку А6;

від точки А6 12,28м в точку А7, розташовану на тильній межі земельної ділянки на відстані 10,31м +7,69м від лівого рогу ділянки.

- визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку площею 422,5 кв.м, яка відповідно до плану поділу земельної ділянки, викладеного в додатку №3 Висновку будівельно-технічної експертизи №23627/15-43/17541/17542/17543/16-43 від 28.02.2017 (Том 3, а.с.77), розташована праворуч від лінії, яка пролягає по точках:

від точки А1, яка розташована на межі в боку АДРЕСА_3 на відстані 10,8м + 4,84м від правої межі - 6,52м в точку А2, яка розташована на стіні будинку на відстані 4,49м від правого рогу будинку;

від точки А2 по лінії розділу будинку у точку А3, розташовану на тильній стіні будинку на відстані 0,17м від краю прибудови;

від точки А3 1,58м, як зображено на схемі, у точкуА4;

від точки А4 3,99м у точку А5;

від точки А5 8,33м у точку А6;

від точки А6 12,28м в точку А7, розташовану на тильній межі земельної ділянки на відстані 10,31м +7,69м від лівого рогу ділянки.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_3 .

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,0845 га, кадастровий номер 8000000000:72:330:0017, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Судові витрати покладено на сторін.

Не погоджуючись з рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2023 року, адвокат Романенко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені зустрічного позову відмовити, позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та поділити домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в натурі між співвласниками і виділити ОСОБА_1 у власність 1/2 частину цього нерухомого майна. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та земельної ділянки за цією ж адресою. З часу побудови житлового будинку його співвласниками здійснювалися певні поліпшення та добудови, які призвели до збільшення площі будинку, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи. Звертає увагу на те, що частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Договором купівлі-продажу від 15 липня 1961 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , передбачено, що останній придбав саме половину домоволодіння, що не свідчить про придбання ним певної частини будинку, що в свою чергу, не свідчить про набуття відповідачем у власність саме певної частини будинку. На сьогоднішній день, документами, які підтверджують право власності як позивача, так і відповідача встановлено, що кожному з них належить 1/2 частки у праві власності на домоволодіння. В матеріалах справи відсутній нотаріально посвідчений договір, який підтверджує домовленість між співвласниками в питанні визначення належності їм часток у праві власності з відступом від рівності таких часток. Також в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують те, що співвласником здійснювалися поліпшення (добудови) за згодою іншого співвласника, такі поліпшення (добудови) здійснювалися за рахунок лише одного із співвласників та не порушують права іншого із співвласників, враховуючи особливість здійснення права спільної часткової власності, яка полягає в узгодженні своїх дій з іншим співвласником, а також доказів того, що такі поліпшення (добудови) не порушують права іншого співвласника, враховуючи відсутність між ними домовленості (договору) про встановлення порядку володіння та користування домоволодінням. Відтак, вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, безпідставно відступив від засад рівності часток співвласників. Наголошує на тому, що між сторонами спору та попередніми співвласниками домоволодіння договір про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності не укладався. При цьому, положення п. 2 договору купівлі-продажу від 15 липня 1961 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в якому зазначено про те, що в користування останнього переходять: кімната 1-3, розміром 17,9 кв.м., кухня 1-4 - 5,7 кв.м., коридор 1-2 - 5,1 кв.м., коридор 1-1 - 8,8 кв.м., сіни та сарай під літ. Б., не підтверджує встановлення порядку володіння і користування будинком та не може поширюватися на іншого співвласника - ОСОБА_6 (яка була співвласником на момент укладення цього договору), оскільки вона не була стороною цього договору. Крім того, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Зазначає, що згідно з наявним в матеріалах справи висновком експерта, поділ домоволодіння є технічно можливим. Разом з тим, вказаний висновок експерта вважає неповним, у зв`язку з чим за його замовленням було проведено нову комплексну будівельно-технічну, земельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, за результатами якої судовим експертом надано три варіанти поділу домоволодіння. На думку ОСОБА_1 , найбільш доцільним та прийнятним варіантом поділу домоволодіння є 2-й варіант поділу житлового будинку та земельної ділянки згідно висновку експерта №1-06/07 від 06 липня 2023 року, оскільки такий варіант передбачає поділ будинку в найбільш наближених до ідеально рівних часток співвласників домоволодіння, а тому відповідає інтересам як позивача, так і відповідача.

В судовому засіданні адвокат Романенко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

ОСОБА_2 , представник Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29.05.1959 після померлого ОСОБА_7 його діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , - в рівних долях успадкували домоволодіння, побудоване на 60 %, яке знаходиться в АДРЕСА_5 ), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 27.05.1959 (т.1, а.с. 89).

Вказане домоволодіння належало померлому ОСОБА_7 згідно договору забудови, складеного з РЖУ Кагановичського р-ну м. Києва 07.08.1939 р., посвідченого 1-ю Київською нотконторою 07.08.1939 р. за № 18452 та листа РЖУ Московського р-ну м. Києва від 20.05.1959 (т.2, а.с. 140-142).

15.07.1959 ОСОБА_5 уклала з чоловіком відповідачки, ОСОБА_4 , Договір, згідно з яким ОСОБА_4 за власний кошт зобов`язувався відбудувати половину будинку ОСОБА_5 , а та в свою чергу зобов`язалася продати ОСОБА_4 добудовану частину будинку і частину земельної ділянки за 20000 рублів. Вказаний договір укладався у присутності свідків (т.1, а.с.90-91).

03.10.1960 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали дозвіл оформити малюнок на побудований 2-х квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 і здати будинок в експлуатацію, що підтверджується рішенням № 1331 виконавчого комітету Московської районної Ради депутатів трудящих, що додане до матеріалів справи (т.1, а.с. 92).

Згідно з актом прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 08.12.1960, що затверджений рішенням Виконавчого комітету Ради депутатів трудящих Московського районну 29.12.1960 пред`явлене ОСОБА_6 та ОСОБА_5 домоволодіння було прийняте в експлуатацію. В даному акті було вказано, що будівництво було розпочато у серпні 1939 року та закінчено у жовтні 1960 року. Житлова частина домоволодіння являє собою відокремлений шлакобетонний будинок на 1 поверх і складається з 2-х квартир:

- перша квартира складається - із двох житлових кімнат, кухні, передпокою, комори. Житлова площа 17,70 кв.м, корисна площа 36,60 кв.м;

- друга квартира складається - двох житлових кімнат, кухні, передпокою. Житлова площа 16,90 кв.м, корисна площа 32,20 кв.м. (т.1, а.с. 93-94).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 мешкала в квартирі, площа якої складала 32,20 кв.м. Квартира ОСОБА_5 становила 36,60 кв.м.

05.01.1961 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було підписано акт, в якому сторони погодили, що у користуванні ОСОБА_6 знаходяться приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4; а у користуванні ОСОБА_5 знаходяться приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4. (т. 2, а.с. 137)

Після завершення будівництва вказаного домоволодіння, 10.02.1961 на виконання умов Договору від 15.07.1959 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Тімонькіною М.В., за умовами якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купив половину домоволодіння в АДРЕСА_1 , що в цілому складається з одноповерхового будинку на 4 кімнати, двох сараїв та інших споруд (т.1, а.с.95-96).

Згідно з п.2 вказаного Договору встановлено, що в конкретне користування покупця ОСОБА_4 переходять: кімната 1-3, розміром 17,9 кв.м, кухня 1-4 - 5,7 кв.м, коридор 1-2 - 5,1 кв.м, коридор 1-1 - 8,8 кв.м, сіни та сарай під літ. Б.

Як вбачається зі змісту листа Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 28.10.2010 року ПБ-2010 № 5611, в будинку АДРЕСА_1 , на підставі Рішення Залізничного виконкому м. Києва від 23.11.1987 року № 647 узаконені: коридор 1-1/4,2 кв.м, ванна 1-3/3,7 кв.м, надбудова І/14,2 кв.м. Погріб літ. «Е» та погріб літ. «Ж», згідно Листа Центрального БТІ від 29.12.1982 р. №26-5/1-3940, не відносяться до категорії самочинного будівництва, оскільки збудовані і проінвентаризовані до 1979 року. Сіни та сарай під літ. «Б» знесені (т.1, а.с. 205).

Відповідно до рішення № 644 від 23.11.1979 ОСОБА_4 дозволено виконкомом Залізничної Райради народних депутатів оформити в Київському бюро технічної інвентаризації побудовані в будинку АДРЕСА_1 площі: коридор 4,2 кв.м, ванну 3,7 кв.м, мансарду - 14,2 кв.м.

09 січня 2002 року ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ №121408, відповідно до змісту якого отримав у власність 1/2 часину земельної ділянки площею 0,0845 га, кадастровий номер 8000000000:72:330:0017, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 117).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.10.2006 ОСОБА_8 успадкував спадкове майно, що складається з 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Другою київською держнотконторою 27.05.1959 року Р № 5233, зареєстрованого в КМБТІ 31.01.2061 за № 15321 (т.2, а.с. 190).

09 червня 2007 року ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №925658, відповідно до змісту якого отримав у власність 1/2 часину земельної ділянки площею 0,0845 га, кадастровий номер 8000000000:72:330:0017, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 15).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.03.2009 ОСОБА_9 успадкувала спадкове майно, що складається з 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0845 га, кадастровий номер 8000000000:72:330:0017, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належало померлому ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №925658 від 09 червня 2007 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.03.2009 ОСОБА_9 успадкувала спадкове майно, що складається з 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належало померлому ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 9 Київською держнотконторою 12.10.2006 року Р № 8-2825, зареєстрованого в КМБТІ 01.12.2006 за № 15321 (т.1, а.с. 6).

У вказаному свідоцтві вказано: житловий будинок, дерев`яний обкладений цеглою, жилою площею 57,10 кв.м, зазначений на плані під літ. А, сарай під. Літ. Б, сарай під літ. В, вбиральня під літ. Г, вбиральня під літ. Д, погреб під літ. Е, погреб під літ. Ж, № 1-6, І-ІУ спорудження.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.01.2011 ОСОБА_2 отримала у спадщину від свого чоловіка ОСОБА_4 спадщину, що складається з 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 2 Київською держнотконторою 10.02.1961 Р № 1625, зареєстрованого в КМБТІ 25.11.1983 у реєстрову книгу за № 15321, перереєстрованого КП КМБТІ 21.11.2010 року, номер запису: 1532 в книзі 82-265 (т.1, а.с. 114).

У вказаному свідоцтві вказано: житловий будинок, шлакобл., пласт, цегла, жилою площею 47,60 кв.м, зазначений на плані під літ. А, сарай під літ. Б, сарай під літ. В, вбиральня під літ. Г, погреб під літ. Е, погреб під літ. Ж, № 1-8, І,ІІ споруди.

Також відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.01.2011 ОСОБА_2 отримала у спадщину від свого чоловіка ОСОБА_4 спадщину, що складається з 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0845, кадастровий номер 8000000000:72:330:007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 115).

Як вбачається з матеріалів справи відомості про будинок, його жилу площу та господарські споруди нотаріуси вказували у свідоцтвах про право на спадщину за заповітом виходячи із технічних паспортів, наданих сторонами на момент видачі свідоцтв.

13 вересня 2018 року ОСОБА_3 на підставі договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., подарувала ОСОБА_1 , яка в свою чергу, набула від ОСОБА_3 у власність 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку за тією ж адресою (т.3, а.с. 119, 120).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , поділивши в натурі земельну ділянку загальною площею 0,845 га, кадастровий номер: 8000000000:72:330:0017 за адресою: АДРЕСА_3 , та домоволодіння за цією ж адресою, у спосіб запропонований згідно Висновку будівельно-технічної експертизи №23627/15-43/17541/17542/17543/16-43 від 28.02.2017, а саме: визнавши за ОСОБА_2 право приватної власності на окремий об`єкт нерухомого майна, який відповідно до Технічного паспорту від 08.10.2010 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (квартира 1 ): 1-1 коридор (4,2 кв.м), 1-2 кухня (7,8 кв.м), 1-3 житлове приміщення (10,6 кв.м), 1-4 житлове приміщення (6,0 кв.м), 1-5 коридор 5,2 кв.м), 1-6 житлове приміщення (17,9 кв.м), 1-7 ванна (5,7 кв.м), надбудова І, а також господарських будівель і споруд: Погріб літ. «Ж», Елементи водозабезпечення ІІ, Ворота №2, Огорожа №3, підпірна стіна (частина) №6; та визнавши за ОСОБА_1 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна, який відповідно до Технічного паспорту від 08.10.2010 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (квартира 2 ): 2-1 коридор (6,4 кв.м), 2-2 кухня (8,7 кв.м), 2-3 житлове приміщення (10,1 кв.м), 2-4 житлове приміщення (13,1 кв.м), 2-5 кладова (2,3 кв.м), 2-6 ванна (2,7 кв.м), а також господарських будівель і споруд: Сарай літ. «В», Убиральня літ. «Г», Погріб під літерою «Е», Вимощення І, Хвіртка №1, огорожа №5, підпірна стіна (частина) №6, огорожа №7, Ворота №8.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1. ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 ЦК України власник на власний розсуд володіє, користується, розпоряджається своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників (ч. 5 ст. 357 ЦК України).

Отже, виходячи із вищевикладеного вбачається, що добудова (прибудова), здійснена одним із співвласників житлового будинку не є об`єктом права спільної власності, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив.

Частиною 1 ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Таке право є складовою прав співвласника майна, яке перебуває у спільній частковій власності. Співвласник майна, яке перебуває у спільній частковій власності, має право в будь-який момент порушити питання про виділ його частки в натурі.

У відповідності до ч.2 ст. 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 своєї постанови від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» роз`яснив, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

З технічної документації на спірне домоволодіння вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який перебуває у спільній власності сторін, з моменту початку його побудови та прийняття в експлуатацію у 1960 році був поділений на дві ізольовані квартири, кожна із сторін користується частиною будинку з самостійним входом.

Ще в 1960 році між попередніми співвласниками було визначено фактичний порядок користування будинком.

Так, згідно з актом прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 08.12.1960, що затверджений рішенням Виконавчого комітету Ради депутатів трудящих Московського районну 29.12.1960 пред`явлене ОСОБА_6 та ОСОБА_5 домоволодіння було прийняте в експлуатацію. В даному акті було вказано, що будівництво було розпочато у серпні 1939 року та закінчено у жовтні 1960 року. Житлова частина домоволодіння являє собою відокремлений шлакобетонний будинок на 1 поверх і складається з 2-х квартир:

- перша квартира складається - із двох житлових кімнат, кухні, передпокою, комори. Житлова площа 17,70 кв.м, корисна площа 36,60 кв.м;

- друга квартира складається - двох житлових кімнат, кухні, передпокою. Житлова площа 16,90 кв.м, корисна площа 32,20 кв.м. (т.1, а.с. 93-94).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 мешкала в квартирі, площа якої складала 32,20 кв.м. Квартира ОСОБА_5 становила 36,60 кв.м.

На підтвердження фактичного розподілу будинку між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було підписано акт від 05.01.1961, в якому сторони погодили, що у користуванні ОСОБА_6 знаходяться приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, що відповідають квартирі - 2; а у користуванні ОСОБА_10 знаходяться приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, що відповідають квартирі - 1 (т. 2, а.с. 137).

При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на наявність між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спору щодо права власності на вказаний будинок. В ході судового розгляду було встановлено, що кожна із сестер користувалася і розпоряджалася своєю фактичною частиною будинку. Збільшення розмірів квартири ОСОБА_5 відбулося виключно в процесі відбудови вказаного домоволодіння, що здійснювалася на підставі договору з ОСОБА_4 від 15.07.1959, згідно з яким ОСОБА_4 за власний кошт зобов`язався відбудувати половину будинку ОСОБА_5 , а та в свою чергу зобов`язалася продати ОСОБА_4 добудовану частину будинку (т.1, а.с. 90-91).

10.02.1961 на виконання умов Договору від 15.07.1959 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Тімонькіною М.В., за умовами якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купив половину домоволодіння в АДРЕСА_1 , що в цілому складається з одноповерхового будинку на 4 кімнати, двох сараїв та інших споруд (т.1, а.с.95-96).

Згідно з п.2 вказаного Договору встановлено, що в конкретне користування покупця ОСОБА_4 переходять: кімната 1-3, розміром 17,9 кв.м, кухня 1-4 - 5,7 кв.м, коридор 1-2 - 5,1 кв.м, коридор 1-1 - 8,8 кв.м, сіни та сарай під літ. Б.

Доводи представника позивачки щодо неналежності вказаного договору, в якому зафіксовано порядок користування спірним будинком, суд не бере до уваги, адже вказаний договір узгоджується з іншими документами, які свідчать про вільне волевиявлення співвласників про обраний ними порядок користування вказаним будинком. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що такий договір було оспорено іншим співвласником ОСОБА_6 .

З матеріалів справи вбачається, що з часом сім`я ОСОБА_11 здійснила ряд добудов до своєї частини будинку. Так, ОСОБА_4 добудував ванну кімнату, коридор та зробив надбудову на другий поверх. Також був побудований погріб.

В листі Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 28.10.2010 року ПБ-2010 № 5611 зазначено, що на підставі Рішення Залізничного виконкому м. Києва від 23.11.1987 року № 647 узаконені: коридор 1-1/4,2 кв.м, ванна 1-3/3,7 кв.м, надбудова І/14,2 кв.м. Погріб літ. «Е» та погріб літ. «Ж», згідно Листа Центрального БТІ від 29.12.1982 р. № 26-5/1-3940, не відносяться до категорії самочинного будівництва, оскільки збудовані і проінвентаризовані до 1979 року. Сіни та сарай під літ. «Б» знесені (т.1, а.с. 205).

Відповідно до рішення № 644 від 23.11.1979 ОСОБА_4 дозволено виконкомом залізничної Райради народних депутатів оформити в Київському бюро технічної інвентаризації побудовані в будинку АДРЕСА_1 площі: коридор 4,2 кв.м, ванну 3,7 кв.м, мансарду - 14,2 кв.м.

Таким чином, твердження відповідачки ОСОБА_2 , що квартира АДРЕСА_6 , збільшилась за рахунок поліпшень та добудов, що були зроблені її чоловіком ОСОБА_4 , узгоджуються з наявними у справах доказами.

Фактичний поділ будинку на окремі квартири підтверджується також технічними паспортами будинку та відомостями інвентаризаційної справи (т.1, а.с. 212-240, т.2, а.с. 125-203).

Зокрема, виходячи із змісту технічного плану на спірне домоволодіння виготовленого 10.05.2006 та відкоригованого 27.08.2010, вбачається, що вказаний будинок поділений на дві окремі квартири. Площа першої квартири становить 70,1 кв.м, площа другої - 40,6 кв.м.

В ході судової будівельно-технічної-експертизи №23627/15-43/17541/17542/17543/16-43 від 28.02.2017, призначеної судом першої інстанції, експертом також встановлено, що будинок фактично розділений на дві частини і складається з двох ізольованих квартир, які мають окремі входи в будинок та окремі входи з вулиці на присадибну ділянку. На час проведення дослідження фактичні частки співвласників становлять: перший співвласник (кв. №1) 55/100; другий співвласник (кв. 2) - 45/100 .

З висновку експерта вбачається, що при покупці частини домоволодіння в 1961 році ОСОБА_4 сплатив за 53/100 від всієї вартості домоволодіння, а значить іншому співвласнику - ОСОБА_6 - належала фактична частка 43/100.

В процесі користування будинком ОСОБА_4 добудував та переобладнав приміщення в своїй частині будинку (кв. № 1 ) та ввів в експлуатацію приміщення: коридор 4,21 кв.м, ванну 3,7 кв.м та мансарду - 14,7 кв.м, що збільшило його частину будинку. Також пізніше, ОСОБА_4 було знесено будівлі сараю - Б та вбиральні - Д, що також вплинуло на розмір фактичної частки.

В частині будинку, що відноситься до квартири № 2 також проводились ремонтно-будівельні роботи - здійснено прибудови літ. а3 та а4, що є самочинним будівництвом, відремонтований дах, вбачається облаштування кімнати на другому поверсі будинку (наявні сходи), проте експерта до вказаного приміщення не було допущено позивачем.

Як зазначено у висновку експерта №23627/15-43/17541/17542/17543/16-43 від 28.02.2017 враховуючи існуюче конструктивно-планувальне рішення будинку та вимоги будівельних нормативних документів, експерт пропонує існуючий варіант розділу будинку, як найбільш доцільний.

В судовому засіданні, надаючи свої пояснення, експерт зазначила, що враховуючи строк побудови будинку, фізичний знос будинку та його конструкцій тощо, інші варіанти поділу будинку є недоцільними в даному випадку, адже можуть призвести до його руйнування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично не є ідеальними у спірному будинку у зв`язку із здійсненням кожним із співвласником (попередніми співвласниками) з моменту побудови будинку, а саме з 1960 року, відповідних добудов, перебудов та поліпшень цього будинку.

Сторони не заперечували, що кожна із них самостійно користується і володіє своєю частиною будинку, а саме ОСОБА_1 - квартирою № 2 , а ОСОБА_2 - квартирою № 1 , при цьому не заперечували, що добудови, перебудови і поліпшення своїх частин будинку, які призвели до зміни їх ідеальних часток, попередні співвласники робили за власний кошт та за взаємною згодою з іншим із співвласників. Доказів протилежного, як і відомостей про наявність претензій первинних співвласників один до одного матеріали справи не містять.

Також, як було зазначено вище, ОСОБА_4 як співвласник будинку, який безпосередньо в своєму користуванні та володінні мав квартиру під №1 , здійснив ряд добудов, які ним зареєстровані у визначеному законом порядку в 1983 році, а тому відповідно до положень ст. 357 ЦК України є його власністю. Відтак, твердження представника ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 незаконно користується більшою частиною будинку є безпідставними та спростовуються наявними у справі належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині поділу будинку, та обґрунтовано вважав необхідним поділити в натурі домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , та визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на окремий об`єкт нерухомого майна, який відповідно до технічного паспорту від 08.10.2010 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (квартира 1 ): 1-1 коридор (4,2 кв.м), 1-2 кухня (7,8 кв.м), 1-3 житлове приміщення (10,6 кв.м), 1-4 житлове приміщення (6,0 кв.м), 1-5 коридор 5,2 кв.м), 1-6 житлове приміщення (17,9 кв.м), 1-7 ванна (5,7 кв.м), надбудова І, а також господарських будівель і споруд: Погріб літ. «Ж», Елементи водозабезпечення ІІ, Ворота №2, Огорожа №3, підпірна стіна (частина) №6; та визнати за ОСОБА_1 право власності на окремий об`єкт нерухомого майна, який відповідно до технічного паспорту від 08.10.2010 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (квартира 2 ): 2-1 коридор (6,4 кв.м), 2-2 кухня (8,7 кв.м), 2-3 житлове приміщення (10,1 кв.м), 2-4 житлове приміщення (13,1 кв.м), 2-5 кладова (2,3 кв.м), 2-6 ванна (2,7 кв.м), а також господарських будівель і споруд: Сарай літ. «В», Убиральня літ. «Г», Погріб під літерою «Е», Вимощення І, Хвіртка №1, огорожа №5, підпірна стіна (частина) №6, огорожа №7, Ворота №8.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне домоволодіння розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_3 , площею 0,0845 га, кадастровий номер 8000000000:72:330:0017, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Право приватної власності на вказану земельну ділянку належить кожному зі співвласників по 1/2 частині.

Враховуючи вищевказаний варіант поділу домоволодіння між сторонами, земельна ділянка загальною площею 0,0845 га, кадастровий номер 8000000000:72:330:0017, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , підлягає поділу по 1/2 частині між співвласниками будинку, у відповідності до запропонованого варіанту її розділу, викладеному в додатку №3 Висновку будівельно-технічної експертизи №23627/15-43/17541/17542/17543/16-43 від 28.02.2017 (т.3, а.с.77).

Такий розподіл земельної ділянки відповідає існуючому варіанту розділу будинку та надвірних будівель і споруд, із врахуванням санітарних, протипожежних і будівельних норм.

Отже, варіант розподілу спільного майна в натурі ураховує баланс інтересів обох сторін та обраний судом з урахуванням встановлених обставин справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Романенка Вадима Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді