Рішення

від 21.12.2023 по справі 120/12404/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 грудня 2023 р. Справа № 120/12404/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінавтотрак" (вул. Мічурина, 54, с. Ксаверівка, Вінницька обл., 22320)

до:Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінавтотрак" (далі - позивач) з позовною заявою до Вінницької митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2022 року № 00000081219, № 00000091219, № 000001012019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем на підставі наказу № 22 від 18.01.2022 року проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг за митними деклараціями від 21.01.2019 року №UA401010/2019/003547, від 13.02.2019 року №UA401010/2019/010824, від 22.02.2019 року №UA401010/2019/014819, від 25.02.2019 року №UA401010/2019/015045. За результатами перевірки складено акт від 04.02.2022 року №0004/22/7.12-19/41339286, яким зафіксовано порушення позивачем ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами з іншої сторони, в результаті чого занижено податкове зобов?язання по оплаті ввізного мита на суму 39 753,89 грн.; вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов?язання по сплаті податку на додану вартість на суму 7 950,78 грн. На підставі зазначеного акту відповідачем 22.02.2022 року винесено податкові повідомлення-рішення №00000101219, №00000091219 та №00000081219, якими збільшено суми грошового зобов`язання та застосовано штрафні санкції. Позивач висновки перевірки, що відображені в акті від 04.02.2022 року, вважає необґрунтованими, а тому, як наслідок, податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі такого акту, є протиправними та підлягають скасуванню. Враховуючи наведене позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.08.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду.

30.08.2023 року за вх. № 51978/23 позивачем надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 14.09.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії відповідей на запити, що направлялись до уповноважених органів Німеччини та Польщі, щодо перевірки статусу походження товарів, імпортованих за митними деклараціями №UA401010/2019/003547, №UA401010/2019/010824, №UA401010/2019/014819, в офіційному перекладі українською мовою.

29.09.2023 року за вх.№58806/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що відповідно до відомостей про зовнішньоекономічну операцію позивачем за МД від 21.01.2019 року №UA401010/2019/003547; від 13.02.2019 року № UA401010/2019/010824; від 22.02.2019 року № UA401010/2019/014819; від 25.02.2019 року № UA401010/2019/015045, що підлягають перевірці, на підставі зовнішньоекономічних договорів, укладених з нерезидентами California Trailer Sp. z o.o. (Польща); Auto Berger (Німеччина), ввозились товари: «Напівпричіп-платформа…», «Автомобіль легковий…» «Автомобіль вантажний…». При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування встановлено, що під час декларування позивачем за МД: від вищевказаними митними деклараціями отримано (надано) пільги, а саме - застосовано преференцію за кодом 410 (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС). З метою підтвердження країни походження та застосування режиму вільної торгівлі під час митного оформлення товарів за зазначеними митними деклараціями позивачем надавались декларації-інвойси, складені експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро від 16.01.2019 року №24/01/19/BB/I, від 04.02.2019 року б/н, від 15.02.2019 року №2019/000069, від 14.02.2019 року б/н. У вказаних деклараціях-інвойс зазначена інформація про те, що товар має преференційне походження з Європейського Союзу. Відповідач зауважує, що ним, відповідно до ст. 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення І Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Вінницькою митницею ДФС до Державної фіскальної служби, маючи обґрунтовані сумніви стосовно автентичності таких документів, направлено запити з проханням надати допомогу в проведенні перевірки декларацій-інвойс та даних, які у них містяться. Так, листом уповноваженого органу Німеччини повідомлено, що за результатами перевірки декларацій-інвойс, складених експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро: від 04.02.2019 року б/н; від 15.02.2019 року №2019/000069; від 14.02.2019 року б/н експортер Auto Berger не надав митному органу країни експорту жодних документів, що підтверджують преференційне походження товарів; на письмові запити відповіді не було. Відтак, уповноважений орган Німеччини не зміг підтвердити ні справжність документів, ні статус походження. Листом уповноваженого органу Польщі повідомлено, що за результатами перевірки декларації-інвойс, складеної експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро від 16.01.2019 року №24/01/19/BB/I, підтверджено автентичність декларації-інвойс, проте експортер California Trailer Sp. z o.o. не надав митному органу країни експорту достатніх доказів, що підтверджують преференційне походження товарів, тому за результатами перевірки преференційне походження не підтверджено. Крім того, відповідач вказує, що обґрунтовані сумніви митниці ґрунтуються на тому, що експортери California Trailer Sp. z o.o.» та «Auto Berger» були внесені до Реєстру товарів, походження яких не підтверджено митними країн ЄС та ЄАВТ за період 2016-2019 років, а також на тому, що транспортні засоби зазначені в документах про походження бувші у використанні й виготовлені в 2005-2015 роках. Враховуючи наведене, відповідачем встановлено, що преференційне походження товарів не підтверджено, а пільги надані (отримані) позивачеві з порушенням вимог Доповнення І Угоди. У зв`язку із зазначеними обставинами відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг, за результатами якої й винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Разом з відзивом відповідачем надано витребувані ухвалою про відкриття провадження докази.

29.09.2023 року за вх.№58809/23 до суду відповідачем подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

17.10.2023 року за вх.№62837/23 до суду від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу.

23.10.2023 року за вх.№63997/23 до суду від представника позивача надійшли пояснення.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивачем за митними деклараціями від 21.01.2019 року №UA401010/2019/003547, від 13.02.2019 року №UA401010/2019/010824, від 22.02.2019 року №UA401010/2019/014819, від 25.02.2019 року №UA401010/2019/015045 здійснено митне оформлення транспортних засобів, що були у використанні, та напівпричепу платформи-тентової для перевезення вантажів.

Декларантом здійснено декларування преференційного походження товарів із зазначенням у митних деклараціях коду пільги (преференції) на товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Для підтвердження преференційного походження товарів позивачем подано інвойс 24/01/19/ВВ/І від 16.01.2019 року, згідно якого продавцем напівпричепу платформи-тентової для перевезення вантажів виступала польська фірма «California Trailer Sp.z o.o» за ціною 2 500 євро; інвойси від 04.02.2019; від 14.02.2019; від 15.02.2019, згідно яких продавцем автомобілів, що були у використанні, виступала німецька фірма «Auto Berger» та вартість кожного транспортного засобу становила менше 6000 євро.

Митне оформлення товарів проведено згідно коду преференції « 410» «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС», із застосуванням преференційної ставки ввізного мита.

27.05.2019 року та 29.05.2019 року Вінницькою митницею ДФС направлено запит до ДФС України з подальшим перенаправленням уповноваженим органам Польщі та Німеччини з проханням надати допомогу у проведенні перевірки вищевказаних декларацій інвойс та даних, які у них містяться.

25.03.2021 року та 14.04.2021 року від уповноважених органів Польщі та Німеччини надійшли листи, в яких зазначалось про те, що преференційне походження товарів не підтверджено, оскільки експортери не надали достатніх доказів для підтвердження статусу походження товарів.

В подальшому, на підставі наказу відповідача від 18.01.2022 року №22 проведено документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільгза митними деклараціями від 21.01.2019 року №UA401010/2019/003547, від 13.02.2019 року №UA401010/2019/010824, від 22.02.2019 року №UA401010/2019/014819, від 25.02.2019 року №UA401010/2019/015045.

За результатами перевірки складено акт від 04.02.2022 року №0004/22/7.12-19/41339286.

Як вбачається із змісту акту перевірки, встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами з іншої сторони, в результаті чого занижено податкове зобов?язання по оплаті ввізного мита на суму 39 753,89 грн.;

- вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов?язання по сплаті податку на додану вартість на суму 7 950,78 грн.

На підставі зазначеного акту, відповідачем 22.02.2022 року винесено податкові повідомлення-рішення №00000101219, №00000091219 та №00000081219, якими збільшено суми грошового зобов`язання та застосовано штрафні санкції.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з п. 190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень ст. 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України

Ст. 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що платники податків, визначені ст. 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до ч. 1 ст. 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Ч. 1 ст. 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Ст. 26 ч. 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Ст. 29 ч. 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

П. 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до п. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

Або

(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Ст. 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (п. 2 ст. 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (п. 3 ст. 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (п. 5 ст. 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (п. 6 ст. 33 Протоколу I).

Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Ч. 3 ст. 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до ч. 8 ст. 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Ч. 9 цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За змістом ч. 1 ст. 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

На підставі аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 11.08.2022 року у справі №460/8509/21, сформував наступні правові висновки:

- країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом;

- у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей;

- Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 01.03.2021 року у справі №240/7093/19 та від 11.04.2022 року у справі №260/2805/20, митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем за митними деклараціями від 21.01.2019 року №UA401010/2019/003547, від 13.02.2019 року №UA401010/2019/010824, від 22.02.2019 року №UA401010/2019/014819, від 25.02.2019 року №UA401010/2019/015045 здійснено митне оформлення транспортних засобів, що були у використанні, та напівпричепу платформи-тентової для перевезення вантажів.

Декларантом здійснено декларування преференційного походження товарів із зазначенням у митних деклараціях коду пільги (преференції) на товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Для підтвердження преференційного походження товарів позивачем подано інвойс 24/01/19/ВВ/І від 16.01.2019 року, згідно якого продавцем напівпричепу платформи-тентової для перевезення вантажів виступала польська фірма «California Trailer Sp.z o.o» за ціною 2 500 євро; інвойси від 04.02.2019 року, 14.02.2019 року, 15.02.2019 року, згідно яких продавцем автомобілів, що були у використанні, виступала німецька фірма «Auto Berger» та вартість кожного транспортного засобу становила менше 6000 євро.

27.05.2019 року та 29.05.2019 року Вінницькою митницею ДФС направлено запит до ДФС України з подальшим перенаправленням уповноваженим органам Польщі та Німеччини з проханням надати допомогу у проведенні перевірки вищевказаних декларацій інвойс та даних, які у них містяться.

Направлення вказаних запитів обґрунтовано тим, що експортери «California Trailer Sp.z o.o» та «Auto Berger» внесені до Реєстру товарів, походження яких не підтверджено митними органами країни ЄС та ЄАВТ, за період 2016-20019 років, а також тим, що транспортні засоби, зазначені в документах про походження, були у використанні й виготовлені в 2005-2015 роках.

25.03.2021 року та 14.04.2021 року від уповноважених органів Польщі та Німеччини надійшли листи, в яких зазначалось про те, що преференційне походження товарів не підтверджено.

Так, в листі уповноваженого органу Польщі зазначено, що в ході перевірки декларації інвойс №24/01/19/ВВ/І від 16.09.2019 року встановлено, що декларація в рохунку-фактурі є автентичною, проте експортер не надав достатніх доказів преференційного походження товарів, зазначених в інвойсі (декларації інвойс). Таким чином, товари не мають преференційного походження з ЄС.

В листі уповноваженого органу Німеччини заначено, що під час перевірки декларацій-інвойс від 04.02.2019 року, 14.02.2019 року та від 15.02.2019 року сторона, зазначена як експортер «Auto Berger» не надала жодних письмових доказів, що підтверджують статус походження відповідних товарів. На письмові запити з цього приводу відповідей не було. Відтак, неможливо підтвердити автентичність преференційного документа, ані статус походження товарів.

За результатами оцінки, викладеної у цих листах інформації щодо товарів, придбаних позивачем, відповідач дійшов висновку, що товари, експортовані з території Європейського Союзу на адресу позивача, не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення І щодо "преференційного походження товарів" в рамках Угоди.

Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 27.04.2023 року у справі № 260/4347/20.

Так, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими вирішено аналогічні за змістом правовідносини, Верховний Суд зауважив, що суди проігнорували зазначену в листах чітку інформацію, яка вказувала про неможливість підтвердження преференційного походження, оформлених на адресу ТОВ "Доміон Авто Груп" товарів в рамках Протоколу І та Доповнення 1 до Угоди в силу наведених у них обставин. Верховний

Верховний Суд визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що подання позивачем при митному оформленні товарів достатнього обсягу документів на підтвердження походження товарів із країн ЄС є достатньою підставою не враховувати інформацію, зазначену у листах уповноважених органів Словацької Республіки, Литовської Республіки та Чеської Республіки, для цілей порушення позивачем митних правил.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем не надано жодних належних і достатніх доказів про те, що інформація, зазначена у відповідних листах компетентних органів Польщі та Німеччини щодо результатів перевірок декларацій інвойсів, що надавались позивачем для митного оформлення товарів, є недостовірною, або такою, що сформована відповідними органами з порушенням вимог законодавства.

Щодо тверджень позивач про недоведення відповідачем виникнення у нього обґрунтованих сумнівів про походження товару, то суд визнає їх безпідставними з огляду на таке.

За змістом п. 1, 2 ст.33 Протоколу І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Тобто, положення норм, які встановлюють вимоги до запиту митного органу країни імпорту не визначають обов`язкових умов щодо його оформлення в частині обґрунтування сумнівів, що виникли у контролюючого органу, а носять диспозитивний характер.

Крім цього, як вже зазначалось, відповідач довів наявність обґрунтованого сумніву тим, що експортери «California Trailer Sp.z o.o» та «Auto Berger» були внесені до Реєстру товарів, походження яких не підтверджено митними органами країни ЄС та ЄАВТ, за період 2016-20019 років, а також тим, що транспортні засоби, зазначені в документах про походження були у використанні й виготовлені в 2005-2015 роках.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене в сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено, що висновки відповідача, зафіксовані в акті перевірки, є помилковими, а рішення відповідача не відповідає, передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України, вимогам. Відтак, податкові повідомлення-рішення від 22.02.2022 року №00000081219, №00000091219, №000001012019 прийняті правомірно та не підлягають скасуванню.

Отже, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при зверненні до суду, а також інших витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України, Митний кодекс України, Податковий кодекс України, Угода від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 139, 143, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінавтотрак" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінавтотрак" (вул. Мічурина, 54, с. Ксаверівка, Вінницька обл., 22320, код ЄДРПОУ 41339286)

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.12.2023 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна