Рішення

від 15.12.2023 по справі 160/21002/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 рокуСправа №160/21002/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОПРАЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №181-рл від 19.07.2023р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2023р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОПРАЙД» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача №181-рл від 19.07.2023р., яким зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області анулювати ТОВ «НАФТОПРАЙД» ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202100237 від 20.05.2021 року терміном дії з 20.05.2021р. по 20.05.2026 року;

- зобов`язати відповідача вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, а саме: видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202100237 від 20.05.2021 року терміном дії з 20.05.2021р. по 20.05.2026 року та відновити дію даної ліцензії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за оспорюваним розпорядженням відповідачем було анульовано вищезгадану ліцензію у зв`язку із встановленням факту відсутності позивача за місцезнаходженням - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 6, що підтверджується актом від 19.07.2023р. за №1633/04-36-09-02/43998119 про неможливість проведення фактичної перевірки позивача. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, а оспорюване розпорядження від 19.07.2023р. вважає безпідставним, не аргументованим та не підтвердженим належними та допустимими доказами, посилаючись на те, що місцезнаходження позивача за вказаною адресою підтверджується відомостями, які містяться у ЄДРПОУ, де у тому числі, зазначені і засоби телефонного зв`язку позивача (відповідач цими даними не скористався), договором оренди нежитлового приміщення за вказаною вище адресою та угоди до нього від 30.11.2022р., у штаті позивача працює секретар Дорош В.В., яка 19.07.2023р. перебувала на робочому місці та впродовж дня посадові особи контролюючого органу до неї з питань проведення фактичної перевірки не зверталися, що підтверджується її письмовими поясненнями. Окрім того, позивач вказує і на порушення відповідачем вимог п.1.4.5 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України №470 від 04 вересня 2020р. (зі змінами, внесеними наказом ДПС від 06.10.2022р. №733) (далі Методичні рекомендації) та відповідачем, окрім вищезазначеного акту про неможливість проведення фактичної перевірки позивача від 19.07.2023р., жодні заходи щодо встановлення місцезнаходження платника податків-позивача шляхом надсилання відповідних запитів, не вживалися; оспорюване розпорядження прийняте відповідачем з порушенням строку його прийняття, встановленого Законом №481/95-ВР без урахування того, що наведений акт про неможливість проведення фактичної перевірки, який був підставою для анулювання ліцензії, був отриманий позивачем тільки 27.07.2023р. згідно інформації про відстеження відправлення 060004120088, тому позивач вважає, що винесення оспорюваного розпорядження 19.07.2023р., тобто, у день складання акту є протиправним, суперечить правовій визначеності та судовій практиці Європейського суду з прав людини, наведеній у позові. Аналогічні обставини та підстави зазначені позивачем і у відповіді на відзив (а.с.1-7,72-78).

Ухвалою суду 29.08.2023р. було відкрито адміністративне провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 27.09.2023р. та, зокрема, запропоновано відповідачеві протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати копію оспорюваного розпорядження, завірену належним чином у справу; надати копію витягу з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним щодо анулювання ліцензії позивача, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.46).

19.09.2023р. засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позову позивачеві відмовити, посилаючись на те, що відповідно до частини 52 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії. 19.07.2023р. на момент виходу працівниками відповідача за вказаною вище адресою було встановлено факт відсутності посадових осіб товариства та відсутність будь-якої фасадної вивіски (таблички) за допомогою якої мається можливість ідентифікувати зазначеного суб`єкта господарювання, що унеможливило вручення копії наказу №3357-п від 19.07.2023р., направлень на проведення фактичної перевірки, тобто, відповідачем встановлено факт відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням, яка зазначена у виданій ліцензії, про що був складений акт від 19.07.2023р. №1633/04-36-09-02/43998119. Відповідач зазначає у відзиві, що факт відсутності позивача за місцезнаходженням зафіксовано також фотографіями, зробленими за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 6, які додані до відзиву, тому доводи позивача щодо відсутності фото/відео фіксування виходу посадових осіб контролюючого органу для проведення перевірки є безпідставними. З огляду на викладене, відповідач вважає, що на виконання вимог абзацу 11 частини 52 ст.15 Закону №481/95-ВР було прийняте оспорюване розпорядження від 19.07.2023р. №181-рл про анулювання позивачеві ліцензії на право оптової торгівлі пальним, яке було сформовано та направлено в електронній формі засобами електронного зв`язку відповідно до ст.15 Закону №481/95-ВР. Також відповідач вказує і на те, що спірне розпорядження винесене на підставі порушення вимог абзацу 11 частини 52 статті 15 Закону №481/95-ВР, а не на підставі ст.3 згаданого Закону, якою передбачено, що розпорядження про анулювання ліцензії приймається на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії, ст. 15 згаданого Закону, не визначено строк для винесення такого розпорядження, тобто, посилання позивача на статтю 3 Закону №481/95-ВР та порушення строку і процедури винесення розпорядження є некоректними та безпідставними, а відповідно, оскаржуване розпорядження винесене виключно на законних підставах, у законний спосіб та у межах повноважень, відтак, у відповідача відсутні підстави для видалення з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання. У запереченнях на відповідь на відзив від 21.09.2023р. відповідач посилається на ті ж самі підстави та обставини, що і у відзиві на позов (а.с.50-53,86-87).

Ухвалою суду від 01.11.2023р. у зв`язку із не наданням позивачем витребуваних судом документів, на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України було продовжено строк розгляду справи до 20.12.2023р. (а.с.91).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 15.12.2023р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наданих учасниками справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОПРАЙД» 09.02.2021р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул.Криворіжсталі, будинок 6, перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, 47.30 роздрібна торгівлі пальним (основний), що підтверджується копією Виписки з ЄДРПОУ від 10.02.2021р. (а.с.40, 106-107).

20.05.2021р., на підставі заяви від 17.05.2021р., позивачем було отримано Ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202100237 за адресою місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.6 з терміном дії з 20.50.2021р. до 20.05.2026р., що підтверджується її копією, наявною у справі (а.с.10-11,66).

19.07.2023р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області був прийнятий наказ №3357-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «НАФТОПРАЙД» з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів з 19.07.2023р., тривалістю не більше 10 діб на підставі пп.80.2.2, пп.80.2.5, п.80.2 ст.80 ПК України, що підтверджується копією наведеного наказу (а.с.12).

Також 19.07.2023р. посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за адресою місцезнаходження позивача: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.6 з метою проведення фактичної перевірки позивача згідно до наказу №3357-п, за результатами якого було встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «НАФТОПРАЙД» за вказаною адресою, у зв`язку із чим провести фактичну перевірку вказаного підприємства було неможливим, що було відображено в акті від 19.07.2023р. №1633/04-36-09-02/43998119 «Про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «НАФТОПРАЙД» (а.с.13,60).

Вказаний акт про неможливість проведення фактичної перевірки від 19.07.2023р. був надісланий відповідачем на адресу позивача (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 6) 21.04.2023р., який був отриманий позивачем 27.07.2023р., що підтверджується копією списку поштових відправлень та відстеженням відправлення 0600034120088 (а.с.14,61).

28.07.2023р. на адресу відповідача позивачем були надіслані заперечення на акт про неможливість проведення фактичної перевірки від 19.07.2023р. №1633/04-36-09-02/43998119 з письмовими поясненнями секретаря Дорош О.В., копією наказу по особовому складу, копією витягу з ЄДРПОУ від 10.02.2021р., що підтверджується їх копією (а.с.16-21).

Проте, відповідачем на підставі акту про неможливість проведення фактичної перевірки від 19.07.2023р. №1633/04-36-09-02/43998119 було прийнято розпорядження від 19.07.2023р. №181-рл про анулювання ліцензії ТОВ «НАФТОПРАЙД» на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний №990614202100237 від 20.05.2021р., що підтверджується змістом копії наведеного розпорядження (а.с.15, 62).

Факт анулювання вказаної ліцензії відображений і у Єдиному державному реєстрі суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про що свідчить зміст копії витягу із згаданого реєстру (а.с.63).

Вищенаведене розпорядження від 19.07.2023р. №181-рл про анулювання ліцензії ТОВ «НАФТОПРАЙД» на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний №990614202100237 від 20.05.2021р. є предметом спору у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Основнізасади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальнимна території України визначаєЗакон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»№481/95-ВР(далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до приписів ст. 15Закону №481/95-ВР передбачено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі: встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

За ст. 3Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання на підставі акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису.

Розпорядження про анулювання ліцензії приймається на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість зробити висновок про те, щоЗаконом №481/95-ВРвстановлено певний порядок для прийняття рішення про анулювання ліцензії, а саме: наявність підстав для прийняття рішення визначених вказанимзакономта строки прийняття рішення.

Також, згідно до ст. 15Закону №481/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії:

- вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному вебсайті;

- направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленомустаттею 42 Податкового кодексу України.

Розпорядження про анулювання ліцензії, прийняті органом ліцензування, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч.53 ст.15Закону №481/95-ВРліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства, можна зробити висновок, що підставою для анулювання ліцензії є встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Отже, при вирішенні даного спору одним з визначальних є факт відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням, який і слугував підставою для винесення спірного рішення.

Пунктом 80.2 ст.80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Статтею 80 ПК Українипередбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно із п.81.2 ст.81 ПК України визначено, що у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу.

Так, зі змісту акту №1633/04-36-09-02/43998119 від 19.07.2023р. про неможливість проведення фактичної перевірки позивача, при виході на перевірку вбачається, що посадовими особами відповідача встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «НАФТОПРАЙД» за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, будинок 6 (а.с.13,60).

Також до вказаного акту додано фототаблиця чотириповерхового будинку (дата зробленого фото відсутня), номер будинку та назва вулиці на будинку на фото не зафіксовані (а.с.32, 59).

При цьому, будь-які інші докази, які б підтверджували факт відсутності ТОВ «НАФТОПРАЙД» за вказаною адресою (наприклад: свідчення мешканців будівлі, охоронців та ін.) до акту не додано, і суду відповідачем не надано.

У той же час, єдиною підставою для прийняття спірного розпорядження, яким анульовано ліцензію позивачана право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі був акт №1633/04-36-09-02/43998119 від 19.07.2023р. про неможливість проведення фактичної перевірки позивача.

Наказом ДПС України від 04.09.2020р.№470 (зі змінами, внесеними наказом ДПС від 06.10.2022р. №733) Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі - Методичні рекомендації) розроблено відповідно до вимогПодаткового кодексу України(далі - Кодекс) та рекомендовано для застосування посадовими особами органів ДПС (з урахуванням визначенихстаттею 19-1 Кодексуфункцій) при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок платників податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а також фактичних перевірок щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 1.4.5 згаданих Методичних рекомендацій визначеноорганізацію роботи у разі неможливості проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням.

У разі коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням) посадовими (службовими) особами територіального органу ДПС, невідкладно складається у двох примірниках у довільній формі та підписується акт про неможливість проведення перевірки, що засвідчує цей факт.

У такому акті рекомендується зазначати інформацію про дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, у зв`язку з отриманням інформації оператора поштового зв`язку щодо неможливості вручення платнику податків або повернення без вручення письмового запиту територіальному органу ДПС про надання пояснень та їх документальних підтверджень, надісланого такому платнику податків з метою організації перевірки тощо), адресу місцезнаходження платника податків, за якою встановлено відсутність платника, інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо - зазначаються у випадку, якщо факт неможливості проведення перевірки встановлено після їх оформлення) та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені у такому акті.

Зазначений акт не пізніше наступного робочого дня після його складання реєструється у електронному Спеціальному журналі реєстрації актів.

У такому ж порядку реєструються інші передбачені Методичними рекомендаціями акти (крім актів (довідок) перевірок).

Датою акта є дата реєстрації акта в електронному Спеціальному журналі реєстрації актів у територіальному органі ДПС структурним підрозділом, який склав такий акт (довідку).

При складанні акта йому присвоюється номер, який містить, зокрема, але не виключно, порядковий номер з єдиного електронного Спеціального журналу реєстрації актів у межах територіального органу ДПС, який склав акт, та комплексний індекс підрозділу, який склав акт (довідку).

Другий примірник акта про неможливість проведення перевірки разом з копіями матеріалів надсилається територіальним органом ДПС платнику податку у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу.

При цьому підрозділ територіального органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника або уповноважену особу) територіального органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

До запиту додаються копія акта про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.

Згідно роз`яснень ДПС України на офіційному сайтіза посиланням https://rv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-412427.html,підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, протягом двох робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника або уповноважену особу) органу ДПС та передає запит на встановлення місцезнаходження платника податків до оперативного підрозділу відповідного територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків.

Оперативний підрозділ територіального органу ДПС не пізніше 10 календарних днів з дня отримання запиту в обов`язковому порядку письмово повідомляє ініціатора запиту про проведену роботу з наданням копій отриманих у ході його виконання матеріалів.

При необхідності вказаний термін може бути продовжений за рішенням керівника зазначеного оперативного підрозділу, але не більше ніж до 30 календарних днів з дня отримання запиту, про що цей підрозділ також письмово повідомляє ініціатора до закінчення 10-денного терміну.

При встановленні місцезнаходження платника податків оперативний підрозділ органу ДПС не пізніше наступного робочого дня письмово направляє ініціатору запиту інформацію про встановлене місцезнаходження. При необхідності працівниками оперативного підрозділу складається відповідна довідка.

Якщо внаслідок заходів, вжитих працівниками оперативного підрозділу, не встановлено місцезнаходження платника податків, такий підрозділ повідомляє про це структурний підрозділ органу ДПС, який ініціював проведення заходів на встановлення місцезнаходження платника податків, та передає керівнику (його заступнику або уповноваженій особі) відповідного органу ДПС службову записку та матеріали про проведену роботу.

Рішення про припинення заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків приймає керівник органу ДПС, працівники якого вживали такі заходи, на підставі службової записки начальника оперативного підрозділу за погодженням з підрозділом (або органом ДПС), що є ініціатором запиту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не здійснено будь-яких дій, направлених на складеннята надсилання запиту на встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ «НАФТОПРАЙД» дооперативного підрозділу органу ДПС, таких доказів відповідачем суду не надано.

Також не можуть бути визнано судом як належний та допустимий доказ копія фототаблиці, додана відповідачем до акту №1633/04-36-09-02/43998119 від 19.07.2023р. про неможливість проведення фактичної перевірки позивача, оскільки досліджений її зміст не містить дати і часу, коли здійснювалася фотофіксація, не містить відображення номеру будинку та назви вулиці, що не може свідчити про те, що цей будинок розташований саме за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, будинок 6, наведене фото такої інформації не містить, а отже, не є належним доказом у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначення у вищенаведеному акті від 19.07.2023р. про неможливість проведення фактичної перевірки лише інформації про відсутність платника податків за місцезнаходженням та не вжиття в подальшому відповідачем заходів, встановлених вищенаведеними Методичними рекомендаціями, не є належним доказом відсутності ТОВ «НАФТОПРАЙД» за місцезнаходженням: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 6, яке зазначено у ліцензії від 20.05.2021р. №990614202100237 та жодним чином не може слугувати підставою для анулювання ліцензії на підставі ст.15 Закону №481/95-ВР.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту відсутності позивача за місцезнаходженням, а тому у відповідача були відсутні підстави для анулювання ліцензії саме на цій підставі.

Окрім того, суд вважає за необхідне окрему увагу приділити дотриманню відповідачем встановленого порядку та строку прийняття рішення про анулювання ліцензії у разі встановленняфакту відсутності платника податківза місцезнаходженням.

Статтею 3Закону №481/95-ВР визначено, щоліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання на підставі акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (до якого долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису), яке приймається на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії.

Так, як встановлено судом копія акту №1633/04-36-09-02/43998119 від 19.07.2023р. про неможливість проведення фактичної перевірки позивача, у якому відповідачем встановлено відсутність позивача за місцезнаходженням, що і стало підставою для прийняття оспорюваного розпорядження, була отримана позивачем засобами поштового зв`язку 27.07.2023р., що підтверджується відомостями про відстеження відправлення за №0600034120088 (а.с.14).

В той же час, зі змісту оскаржуваного розпорядження видно, що його прийнято у день складання вищенаведеного акту 19.07.2023р., тобто, без дотримання вищенаведеного строку його прийняття, встановленого ст.3 Закону №481/95-ВР (а.с.15, 62).

Таким чином, із аналізу наведених встановлених вище обставин та норм чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень було допущено порушення процедури та строку прийняття оспорюваного розпорядження, що є безумовними підставами для визнання такого акта індивідуальної дії (спірного розпорядження) протиправним та скасування у судовому порядку.

У контексті наведеного, судом враховується і висновки, викладені у пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України» від 20.10.2011р., яке набуло статусу остаточного 20.01.2012р. з приводу того, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2ст. 77 КАС Українивизначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем у ході судового розгляду справи не було доведено жодниминалежними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняттярозпорядження №181-рл від 19.07.2023р. з урахуванняманалізу обставин, встановлених судом та норм вище зазначеного законодавства у відповідності до вимогст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і доводи відповідача у відзиві з приводу того, що статтею 15 Закону №481/95-ВР не встановлено строку для винесення розпорядження про анулювання ліцензії, оскільки такі строки визначені саме у статті 3 Закону №481/95-ВР та вказана норма не містить застережень щодо її не застосування при прийнятті відповідних розпоряджень про анулювання ліцензії, а відтак, рішення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, повинно бути прийнято саме у строк, визначений у наведеній нормі.

Відповідно дост.19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно до ч.2ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарженнярішень,дійчибездіяльностісуб`єктіввладнихповноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняттявідповідачем як суб`єктом владних повноважень розпорядження від 19.07.2023р. №181-рл, суд приходить до висновку, щовстановлені судом обставини, які слугували підставами дляприйняттяспірного розпорядження, є протиправними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а томуоспорюване рішення є таким, що прийнятене у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті розпорядження від 19.07.2023р. №181-рл були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасуваннятакого розпорядження.

Також, оскільки судом встановлено протиправність оспорюваного розпорядження, позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202100237 від 20.05.2021 року терміном дії з 20.05.2021р. по 20.05.2026 року та відновити дію даної ліцензії, підлягають задоволенню, як похідні позовні вимоги, та з урахуванням того, що відновлення порушеного права позивача у наведений спосіб є ефективним способом захисту порушеного права згідно до вимог ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачаслід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноваженьГоловного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача понесені ним згідноплатіжної інструкції №5 від 11.08.2023р. судові витрати по сплаті судового збору у розмірі2684 грн. 00 коп.(а.с.9) з урахуванням того, що розміру судового збору за позовними вимогами немайнового характеру, встановленого ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОПРАЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №181-рл від 19.07.2023р., зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №181-рл від 19.07.2023р. про анулювання ТОВ «НАФТОПРАЙД» на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202100237 від 20.05.2021 року терміном дії з 20.05.2021 до 20.05.2026 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська,17-а, код ЄДРПОУ 44118658) видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «НАФТОПРАЙД (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 6, код ЄДРПОУ 43998119) ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202100237 від 20.05.2021 року терміном дії з 20.05.2021 до 20.05.2026 року та відновити дію даної ліцензії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області(49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська,17-а, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОПРАЙД (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 6, код ЄДРПОУ 43998119) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн.00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва