ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року м. Чернівці Справа № 600/3726/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області щодо не нарахування і невиплати йому додаткової винагороди: у період часу з 24.02.2022 по 18.07.2022 - 30000 гривень щомісячно; у період з 19.07.2022 по 20.01.2023 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;
зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Чернівецькій області нарахувати і виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану: з 24.02.2022 по 18.07.2022 - 30000 грн щомісячно; з 19.07.2022 по 20.01.2023 - у розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунок на місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що територіальне управління Служби судової охорони у Чернівецькій області (далі - відповідач) допустило протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі до 30000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.
Оскільки відповідач з 24.02.2022 не виплачував щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі до 30000 грн, позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною.
Ухвалою суду від 26.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Територіальне управління Служби судової охорони у Чернівецькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказувало, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони та територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області відповідних коштів на її виплату за фондом оплати праці співробітникам. Натомість, у відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 168 після її прийняття, Службою судової охорони не затверджувались. У затвердженому Державній судовій адміністрації України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату.
Відповідач вважає вимогу про визнання протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області щодо не нарахування і невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки винесення наказу про її нарахування та виплату є неможливим в межах наявного фінансування та наданих повноважень.
Враховуючи наведене, відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 22.05.2023 у задоволенні клопотання територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області про залучення співвідповідачів відмовлено.
Ухвалою суду від 22.05.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі по справі третьої особи, відмовлено.
Ухвалою суду від 06.07.2023 зупинено провадження у адміністративній справі № 600/3726/23-а до набрання чинності рішенням у зразковій справі № 260/3564/22 (провадження № Пз/990/4/22).
Ухвалою суду від 20.12.2023 поновлено провадження у справі № 600/3726/23-а.
З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
Наказом територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області від 30.12.2020 № 551 о/с позивача прийнято на службу до Служби судової охорони на посаду контролера І категорії ІІІ відділення ІІІ взводу 4 взводу охорони 2 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області з 01.01.2021.
Відповідно до довідки територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області (тут і далі по тексту - ТУ ССО у Чернівецькій області) від 02.05.2023 № 194, з 01.01.2021 по час видання довідки позивач проходив службу у ТУ ССО у Чернівецькій області на посаді контролера І категорії ІІІ відділення 4 взводу охорони 2 підрозділу охорони ТУ ССО у Чернівецькій області.
Згідно з довідкою про доходи від 02.05.2023 № 491 за період з лютого 2022 року по січень 2023 року, виданою територіальним управління Служби судової охорони у Чернівецькій області (тут і далі по тексту - ТУ ССО у Чернівецькій області), в період з лютого 2022 року позивачу виплачувалося грошове забезпечення без додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.
17.04.2023 позивач звернувся до ТУ ССО у Чернівецькій області зі рапортом, в якому просив виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168.
Листом від 02.05.2023 вих. № 56.06-171 ТУ ССО у Чернівецькій області повідомило позивача, що в затвердженому ДСА України кошторисі на 2022 2023 роки, та відповідно, кошторисі ТУ ССО у Чернівецькій області, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, тому відповідно накази про виплату допомоги не видавалися.
У листі відповідачем також зазначено, що після надходження відповідних бюджетних асигнувань накази про виплату додаткової винагороди будуть видані в установленому порядку.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди з 24.02.2022 протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 160 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №1402-VIII, в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Відповідно до ст. 161 Закону N 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Згідно із ч. 1 ст. 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною другою цієї статті Закону № 1402-VIII передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом ДСА України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок № 384).
За змістом пунктів 4-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Відповідно до п. 8 і 10 Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в п. 11 Порядку N 384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 17 Порядку N 384).
Відповідно до п. 15 І Порядку N 384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Пунктом 16 Порядку N 384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні на території України введено воєнний стан, який діє і на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №1 68 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова № 168, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 внесено, зокрема, такі зміни до Постанови № 168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення;
- доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
У подальшому, наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).
Вказаний порядок розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 зі змінами.
Пунктами 3-4 Порядку № 396 визначено, що додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком. Виплата додаткової винагороди за рішенням Голови Служби судової охорони (далі Служба) або особи, яка виконує його обов`язки, начальників територіальних управлінь Служби судової охорони або осіб, які виконують їх обов`язки, зберігається в разі звільнення від виконання службових обов`язків на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність співробітника через хворобу, травму, поранення.
Виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Пунктом 7 Порядку № 396 визначено, що додаткова винагорода виплачується в таких в розмірах: 30 000 гривень співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №3 96 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.
Таким чином, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Разом з цим, суд наголошує, що п. 7 Порядку №396 не підлягає застосуванню, оскільки за імперативною нормою ч. 2 ст. 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінет Міністрів України.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст.7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової винагороди необхідно застосовувати норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку № 396, який прийнятий на виконання відповідних постанов, проте суперечить їм у відповідній частині.
Системний аналіз пункту 2-1 постанови Кабінет Міністрів України № 168 (у редакції постанови Кабінет Міністрів України № 793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.
Таким чином, п. 7 Порядку №396 в частині визначення розмірів додаткової винагороди не підлягає застосуванню у даному випадку.
Суд також наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (набрала чинності 21.01.2023) з пункту 1 постанови №168 слова співробітникам Служби судової охорони виключено (набрала чинності 21.01.2023).
Стосовно розміру в якому має виплачуватись додаткова винагорода, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.
Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України № 168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Водночас, з урахуванням змін до постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 № 793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№ 168 і № 793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.07.2022.
Разом із цим, суд враховує висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду, про те, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України № 793 змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30 000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Вказане підтверджується:
- пунктом 11 розділу І Порядку № 384, згідно з яким грошове забезпечення не виплачується: 1) за час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; 2) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; 3) за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я понад встановлені чинним законодавством строки;
- пунктом 14 розділу І указаного Порядку, на підставі якого при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата;
- пунктом 8 Порядку № 396, відповідно до якого додаткова винагорода не встановлюється співробітникам за період: обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту; перебування у відпустці відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (грошового забезпечення), в тому числі у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавствах випадках - шести років; відсторонення від виконання службових обов`язків (посади); після закінчення терміну службового відрядження відповідно до наказів, якщо співробітник не повернувся до постійного місця несення служби; перебування в службових відрядженнях за кордоном; відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я понад чотири місяці, крім випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні; навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров`ю - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю, а у разі лікування - за весь час відсутності на службі у зв`язку з лікуванням (що підтверджується документами закладу охорони здоров`я, матеріалами службового розслідування, кримінального провадження); призупинення (припинення) виплати грошового забезпечення відповідно до законодавства; особам, які добровільно здалися в полон - з дня потрапляння в полон, що підтверджується матеріалами органу досудового розслідування.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Стосовно доводів відповідача про відсутність бюджетних асигнувань як підставу для відмови у виплаті спірної додаткової винагороди, суд зазначає наступне.
Так, статтею 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Пунктом 3 ст. 116 Конституції України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
На підставі ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із ч. 2 цієї статті Кодексу суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-VI Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою Кабінету Міністрів України № 168, підпадає під сферу дії ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі Кечко проти України (рішення від 08.11.2005) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022-2023 роки та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Аналогічних висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі № 260/3564/22.
Відмова ж Територіального управління у виплаті позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, яка викладена в листі Територіального управління, порушує гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення постанови Кабінету Міністрів України № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі Кечко проти України).
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.
Суд наголошує, що встановлені обставини у справі підтверджують відповідність справи ознакам типової справи, що встановлені в рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 під час розгляду зразкової справи № 260/3564/22, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 залишено без змін.
Отже, дану справу необхідно визнати типовою та у силу приписів ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеному рішенні та постанові.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи по суті відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо не нарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди з 24.02.2022, передбаченої Постановою № 168.
З метою ефективного захисту порушеного права, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд у цій справі вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду з 24.02.2022, відповідно до Постанови № 168 в розмірі 30000,00 грн на місяць.
Стосовно клопотання позивача щодо зобов`язання відповідача подати у місячний термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1 - 3 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Оцінивши в сукупності обставини справи, суд вважає за необхідне застосувати до відповідача зобов`язання, у вигляді подання (надіслання) до суду у місячний строк після набрання цим рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, що сприятиме ефективному захисту порушеного права зі сторони суб`єкта владних повноважень.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у 1073,60 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи зазначене, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 77, 90, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.
3. Зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Чернівецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з 24.02.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в розмірі 30000,00 грн на місяць.
4. Зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Чернівецькій області подати до Чернівецького окружного адміністративного суду в місячний строк після набрання цим рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач територіальне управління Служби судової охорони у Чернівецькій області (вул. Хотинська, 41, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 43261238).
Суддя В.К. Левицький
Суд | Чернівецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.12.2023 |
Оприлюднено | 25.12.2023 |
Номер документу | 115832237 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них |
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Левицький Василь Костянтинович
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Левицький Василь Костянтинович
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Левицький Василь Костянтинович
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Левицький Василь Костянтинович
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Левицький Василь Костянтинович
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Левицький Василь Костянтинович
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Левицький Василь Костянтинович
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Левицький Василь Костянтинович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні