Постанова

від 14.12.2023 по справі 280/3071/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 280/3071/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2023 (суддя першої інстанції Прасов О.О.) в адміністративній справі №280/3071/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ ПІВДЕНЬ" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМ ПІВДЕНЬ» (до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №356342 від 17.04.2023, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМ ПІВДЕНЬ».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача про порушення ним вимог законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажу є передчасними та необґрунтованими. Крім того, в даному випадку здійснювалось перевезення подільного (сипучого) вантажу, який є рухомим під час руху транспортного засобу, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості з достовірністю встановити чи здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2023 позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №356342 від 17.04.2023 до ТОВ «АГРОХІМ ПІВДЕНЬ» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 8500 грн. 00 коп.

У вказаній Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №356342 від 17.04.2023 зазначено: «… ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОХІМ ПІВДЕНЬ» 29.03.23р., 263 км.+200м. а/д М-18, Акт №353852 допущено порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» …».

Згідно з Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ТОВ «АГРОХІМ ПІВДЕНЬ» на праві власності належить транспортний засіб MAN TGX 18.480 реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Водночас, згідно з Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб спеціалізований напівпричіп спеціалізований н/пр-самоскид-Е марки BENALU модель OPTILINER реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Відповідно до умов Договору найму (оренди) транспортного засобу від 12.07.2021, посвідченого 12.07.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Редькою В.П., ОСОБА_1 передано ТОВ «АГРОХІМ ПІВДЕНЬ» у тимчасове платне користування транспортний засіб спеціалізований напівпричіп спеціалізований н/пр-самоскид-Е марки BENALU модель OPTILINER реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Судом першої інстанції досліджено: Акт №353852 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.03.2023; Довідку №0064182 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.03.2023; Акт №027351 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.03.2023; Запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 07.04.2023 за №22970/26/24-23; Товарно-транспортну накладну №757 від 29.03.2023; Талон зважування; фотознімки Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 06.09.2021 чинне до 06.09.2022; відеозапис проведення перевірки від 29.03.2023; інші документи, наявні у матеріалах даної справи.

Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі Закон № 2344-ІІІ) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 цього Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (даліавтомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з підпунктами 2 та 29 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби. Зокрема управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області реорганізовано шляхом злиття з управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області в Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Установлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.

На виконання цього розпорядження Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ №340 від 09.09.2020 року "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки", а наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 13.10.2020 року з 15 жовтня 2020 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь. Цим же наказом затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, яке визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.

Отже, територіальним органам Укратрансбезпеки надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі Порядок № 1567), згідно з пунктами 2, 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі); державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далітранспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Частинами чотирнадцятою та сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-IIIпередбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до частини першої статті 29Закону № 3353-ХІІ до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

За приписами частини другої статті 29Закону № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування»(далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі Правила дорожнього руху) передбачено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Як вказано вище, під час проведення габаритно-вагового контролю 17.04.2023 транспортного засобу, який використовується позивачем, виявлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад від 5% до 10% при перевезенні подільного вантажу.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 р. № 2862-IVрух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 22.5Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною22м (для маршрутних транспортних засобів25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь11 т (для автобусів, тролейбусів11,5 т), здвоєні осі16 т, строєні22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь11 т, здвоєні осі18 т, строєні24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, суд доходить до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено.

Вантажем, який перевозився водієм позивача, є пшениця, тобто вантаж є подільним, адже може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Згідно з абзацом 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ в редакції, чинній на час вчинення правопорушення, за яким на позивача накладений штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/14, зауважив, що чинним законодавством забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у виді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Тобто, в такому випадку плата за проїзд є компенсацією руйнування автомобільних доріг України.

Натомість, така плата не звільняє особу від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо дотримання вимог щодо граничних вагових параметрів транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.

В іншому випадку, така особа несе відповідальність за недотримання таких вимог.

При цьому, згідно до вимог чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР України при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Так, перевищення, зокрема, навантаження на вісь під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

З огляду на викладене, з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, є вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова відповідача є правомірною.

Доводи позивача про те, що чинним законодавством не передбачено оформлення дозволів на перевезення подільного вантажу, є безпідставними та не звільняють позивача від обов`язку отримати відповідний дозвіл та здійснити плату за проїзд великовагового транспортного засобу.

Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, як в даному випадку - перевищення навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

При цьому згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначення вантажу як подільного передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на строєні осі - 22 т.

Відповідно, доводи позивача щодо відсутності в діях товариства складу правопорушення, передбаченого абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є безпідставними, оскільки до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Стосовно доводів позивача щодо здійснення габаритно-вагового контролю відповідачем за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.

Дійсно на час проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу відповідна методика Мінекономрозвитку не була затверджена, проте визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджено відповідний Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який і був застосований відповідачем.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.08.2018 по справі 820/1420/17.

Твердження позивача щодо недостовірності показів вимірювальної техніки судова колегія вважає безпідставними, оскільки сумніви щодо точності вимірювання є лише припущеннями та не можуть слугувати доказом у справі.

Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 06.09.2021 підтверджено, що засіб вимірювальної техніки - ваги автомобільні для зважування у русі 20ВА-Д-2-WWS-0,9 № 2051, відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010, ДСТУ 7363:2013, чинне до 06.09.2022.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених (далі - Вимоги).

На підставі пунктів 1 - 3, 8 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом Ј 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м. Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Отже, законодавець обмежив використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Проте, водій транспортного засобу MAN TGX 18.480 реєстраційний номер НОМЕР_2 не був позбавлений можливості отримати інформацію щодо справного стану обладнання, на якому здійснено ваговий контроль та проведення повірки (метрологічна атестація) такого приладу для вимірювання, оскільки документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення.

При цьому Порядком №879 передбачено право водія транспортного засобу відмовитись від проходження габаритно вагового контролю.

На підставі пункту 25 Порядку №879 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням уповноваженого підрозділу Національної поліції.

Позивачем не надано доказів, що водій ОСОБА_2 не був обізнаний, якими приладом проведено зважування транспортного засобу, а також доказів відмови позивача від проведення зважування транспортного засобу через те, що обладнання на якому проведено зважування несправне та не пройшло перевірку, у зв`язку з чим був відсутній відповідний сертифікат.

Згідно положень Порядку № 879 можливо зробити висновок, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю.

Відтак, установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини у повному обсязі спростовують висновки суду першої інстанції та доводи позивача.

Розглянувши доводи Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Водночас положеннями статті 139 КАС України не регламентовано стягнення з позивача (у разі відмови у задоволенні позову) в порядку розподілу судових витрат сплаченого суб`єктом владних повноважень судового збору.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020, справа № 817/66/16 (11-185апп19).

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2023 в адміністративній справі №280/3071/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМ ПІВДЕНЬ" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили 14 грудня 2023 року, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2023 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров