Постанова

від 19.12.2023 по справі 460/13038/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/13038/23 пров. № А/857/15577/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВН Транс» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанціїБорискін С.А.,

час ухвалення судового рішення 10 год 26 хв,

місце ухвалення судового рішенням. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 28 липня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВН Транс» (далі ТОВ «ВН Транс») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС) від 18 травня 2023 року:

№420017000703 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ), задекларовану на рахунок платника у банку, в розмірі 79299 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19824,75 грн;

№420117000703 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 162539 грн по декларації за січень 2023 року;

№420217000703 про застосування штрафу у розмірі 3400 грн за нескладення та нереєстрацію податкових накладних (далі ПН) у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН);

№420317000703 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 110009 грн за основним платежем та 27502,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 460/13038/23 позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, суб`єктивних припущень та висновків щодо дій суб`єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку. З урахуванням досліджених судом фактичних даних оспорювані ППР не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідачем у акті перевірки не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання позивачем товарів цілям та завданням його діяльності, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про те, що придбання товарів не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У поданій апеляційній скарзі ГУ ДПС просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ТОВ «ВН Транс» у повному обсязі.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що у ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВН ТРАНС» встановлено здійснення автопослуг, де перевізником значиться позивач лише по двох маршрутах, при здійсненні яких у господарській діяльності використано 673,3 л. дизельного пального. У інших первинних документах перевізником зазначений не ТОВ "ВН ТРАНС", а TOB «АВТОВІК».

Враховуючи викладене, під час перевірки не було документально підтверджено використання ТОВ «ВН Транс» у господарській діяльності придбаних та віднесених до податкового кредиту ТМЦ на загальну суму 2 614 085,25 грн, ПДВ - 351 847,32 грн.

Відтак, судом не взято до уваги, що в порушення вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК ТОВ «ВН ТРАНС» занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 351 847 грн, що призвело до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 162 539 грн, завищення суми бюджетного відшкодування на суму 79299 грн та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 110 009 грн.

Окрім того, позивачем було допущено порушення вимог абзацу першого пункту 201.1 та абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК) внаслідок нескладання та нереєстрації за цими операціями ПН у ЄРПН.

Паливно-мастильні матеріали (далі ПММ), витрачені понад норми, вважаються використаними в негосподарській діяльності. Відображений податковий кредит за такими ПММ підлягає компенсації шляхом нарахування податкових зобов`язань згідно з пунктом 198.5 статті 195 ПК. База обкладення ПДВ ціна придбання наднормативно витрачених ПММ (пункт 189.1 статті 189 ПК).

Отже, перевіркою встановлено, що в порушення пунктів 201.1, 201.10 статті 210 ПК ТОВ «ВН ТРАНС» не складено та не зареєстровано ПН в ЄРПН на загальну суму ПДВ 351847,32 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «ВН ТРАНС» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що зважаючи на наявність CMR та товарно-транспортних накладних, відповідач не заперечує реальність господарських операцій по наданню позивачем послуг з міжнародних та внутрішніх автомобільних перевезень вантажів, однак повністю заперечує використання в господарській діяльності пального та інших ТМЦ, що є саме по собі взаємовиключними обставинами.

Використання пального в господарській діяльності підтверджується наявністю у TOB «ВН ТРАНС» всіх необхідних первинних документів, що складені в момент здійснення таких операцій.

Розрахунок використаного пального проводився ТОВ «ВН ТРАНС» в подорожніх листах вантажних автомобілів та в подальшому проводилося його списання відповідно до актів списання пального.

TOB «ВН ТРАНС» не заперечує того факту, що в CMR міститься печатка ТОВ «АВТОВІК», однак це пояснюється тим, що ТОВ «АВТОВІК» не є перевізником у міжнародних перевезеннях, а виступало власником автомобілів, які TOB «ВН Транс» використовує у власній господарській діяльності згідно з представленими договорами оренди. Оскільки ТОВ «АВТОВІК» виступало власником транспортних засобів, які перетинали державний кордон, у CMR ставилась печатка ТОВ «АВТОВІК», як власника транспортного засобу, однак у графі 17 CMR також міститься печатка ТОВ «ВН ТРАНС». Всі CMR у графах 16-18 (в яких зазначається інформація про перевізника) містять печатку ТОВ «ВН Транс», як перевізника.

Окрім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що контролюючим органом жодним чином не обґрунтовано висновків акта перевірки в частині невикористання в господарській діяльності всіх придбаних ТМЦ та послуг на суму 2 645 642,82 грн., у т.ч. ПДВ 354 056,62 грн.

Представник ГУ ДПС у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримав подану апеляційні скарги доводами, аналогічними до тих, що зазначені у їх тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову TOB «ВН ТРАНС» відмовити.

Представник TOB «ВН ТРАНС» у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржників, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ТОВ «ВН Транс» є вантажний автомобільний транспорт, код виду економічної діяльності 49.41.

01 червня 2017 року ТОВ «ВН Транс» отримано ліцензію №541 на здійснення міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів).

Таким чином, позивач здійснює у своїй господарській діяльності міжнародні та внутрішні вантажні перевезення.

Для здійснення виробничої діяльності ТОВ «ВН Транс» має власні та залучені на правах оренди транспортні засоби, а саме: RENAULT, ДНЗ НОМЕР_1 , VOLVO FN13, ДНЗ НОМЕР_2 , VOLVO FN13, ДНЗ НОМЕР_3 , напівпричіп KOGEL ДНЗ НОМЕР_4 , KOGEL ДНЗ НОМЕР_5 , SCHWARZMULLER ДНЗ НОМЕР_6 , легкові автомобілі TOYOTA ДНЗ НОМЕР_7 , BMWX5 ДНЗ НОМЕР_8 .

Автомобілі VOLVOFN13, ДНЗ НОМЕР_3 та напівпричіп KOGEL ДНЗ НОМЕР_5 ТОВ «ВН Транс» орендує у ТОВ "АВТОВІК" згідно з договором оренди транспортного засобу №01/08/17 від 09 серпня 2017 року. Строк оренди до 31 грудня 2024 року.

Автомобілі VOLVOFN13 ДНЗ НОМЕР_2 ТОВ «ВН Транс» орендує у ТОВ "АВТОВІК" згідно з договором оренди транспортного засобу №1.07.17/1 від 01 липня 2017 року.

Автомобілі RENAULT ДНЗ НОМЕР_1 та напівпричіп KOGEL ДНЗ НОМЕР_4 ТОВ «ВН Транс» також орендує у ТОВ "АВТОВІК" згідно з договором оренди транспортного засобу №01/09/19 від 01 вересня 2019 року.

Напівпричіп SCHWARZ MULLER ДНЗ НОМЕР_6 ТОВ «ВН Транс» орендує у ФОП ОСОБА_1 згідно з договором оренди транспортного засобу №10.01./19 від 10 січня 2019 року.

16 лютого 2023 року позивач подав контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2023 року разом із додатком 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4)", у якому заявив до відшкодування на рахунок у банку суму бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 79299 грн у зв`язку із наявністю від`ємного значення з ПДВ, що виникло протягом 2021 та 2022 років.

ГУ ДПС у період з 27 березня 2023 року по 31 березня 2023 року провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВН Транс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, за наслідками якої було складено акт від 11 квітня 2023 року №3304/Ж5/17-00-07-03/41133647.

У вказаному акті контролюючий орган констатував встановлення порушення «ВН Транс» вимог:

пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК, в результаті чого було занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 351 847 грн, що призвело до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 162 539 грн, завищення суми бюджетного відшкодування на суму 79299 грн та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 110 009 грн;

пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК, оскільки позивачем не було складено та зареєстровано ПН у ЄРПН на загальну суму ПДВ 351 847 грн.

З огляду на вказані висновки ГУ ДПС 18 травня 2023 року було прийнято ППР №420017000703, №420117000703, №420217000703, №420317000703, з якими ТОВ «ВН Транс» не погодилося та звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Відповідно до пункт 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Як вказано у пункті 198.1 статті 198 ПК, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 200.4 статті 200 ПК при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами пункту 200.7 статті 200 ПК встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із приписами статті 1, частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи та наданих суду поясненнях, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку контролюючого про використання позивачем не у господарській діяльності послуг та придбаних ТМЦ (запчастин, дизпалива в розрізі контрагентів, які відображені у додатку №2 до акту перевірки) з огляду на те, що у представлених до перевірки CMR ТОВ "ВН Транс" значиться перевізником тільки у двох CMR А№741 (маршрут м. Бар (Україна) - м. Рава Мазовецька (Польща), автомобіль НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_4 ) та А№742 (маршрут м. Бар (Україна) - м. Рава Мазовецька (Польща), автомобіль НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_5 ), а у у інших CMR в графі 23 перевізником значиться ТОВ "АВТОВІК", отже ТОВ "ВН Транс" не здійснювало міжнародних перевезень і не підтвердило факт використання у господарській діяльності придбаних ТМЦ і послуг на суму 2 614 085,25 грн, у т.ч. ПДВ 351847 грн.

При цьому апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що ТОВ "АВТОВІК" у міжнародних перевезеннях виступало лише власником автомобілів, які ТОВ "ВН Транс" використовувало у своїй господарській діяльності згідно із договорами оренди №01/08/17 від 09 серпня 2017 року, №1.07.17/1 від 01 липня 2017 року, №01/09/19 від 01 вересня 2019 року і не було перевізником у обревізованих господарських операціях.

Суд першої інстанції слушно врахував при вирішенні спору те, що у всіх наданих до перевірки CMR у графах 16-18 (в яких зазначається інформація про перевізника) містять печатку ТОВ "ВН Транс" як перевізника, а договори перевезення та надання транспортно-експедиційних послуг згідно із цими CMR були укладені саме із позивачем, а не із ТОВ "АВТОВІК", про що свідчать наявні акти надання послуг з перевезень та банківські виписки про оплату за надані послуги з перевезення.

Водночас контролюючим органом не було надано суду належних допустимих доказів того, що перевізником у спірних господарських операціях виступало саме ТОВ "АВТОВІК".

Окрім того, суд першої інстанції доречно зауважив те, що контролюючий орган належним чином не обґрунтував своїх висновків щодо того, що всіх придбані позивачем ТМЦ та послуг на суму 2645642,82 грн (у т.ч. ПДВ 354 056,62 грн) не були використані ТОВ "ВН Транс" при здійсненні перевезень, у тому числу і в межах внутрішнього сполучення України, які відповідач визнає, вказавши лише загальне формулювання щодо порушення товариством норм податкового законодавства у частині віднесення до податкового кредиту невикористаних у господарській діяльності придбаних ТМЦ та послуг на вказану суму.

Згідно із приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, на переконання апеляційного суду, у суду першої інстанції були належні правові та фактичні підстави для висновку про те, що оспорювані ТОВ "ВН Транс" ППР ГУ ДПС від 18 травня 2023 року №420017000703, №420117000703, №420217000703, №420317000703 є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 460/13038/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 20 грудня 2023 року.