Постанова

від 21.12.2023 по справі 380/490/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/490/23 пров. № А/857/14517/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву адвоката Романчака Ярослава Михайловича, який діє від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕТ» про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у справі № 380/490/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕТ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕРПЕТ (на далі також ТЗОВ «ІНТЕРПЕТ», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (на далі також ГУДПС, відповідач 1), Державної податкової служби України ( на далі також ДПС, відповідач 2) в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ( далі ЄРПН), прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУДПС від 21 листопада 2022 року № 7678960/30492103;

-зобов`язати ДПС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 07 жовтня 2022 року № 4 датою її подання на реєстрацію 31 жовтня 2022 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУДПС від 21 листопада 2022 року № 7680262/30492103;

-зобов`язати ДПС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 20 жовтня 2022 року № 7 датою її подання на реєстрацію 09 листопада 2022 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУДПС від 21 листопада 2022 року № 7678959/30492103;

-зобов`язати ДПС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 31 жовтня 2022 року № 11 датою її подання на реєстрацію 02 листопада 2022 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУДПС від 18 листопада 2022 року № 7672243/30492103;

-зобов`язати ДПС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 03 жовтня 2022 року № 1 датою її подання на реєстрацію 20 жовтня 2022 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУДПС від 03 січня 2023 року № 8014121/30492103;

-зобов`язати ДПС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 10 листопада 2022 року № 6 датою її подання на реєстрацію 29 листопада 2022 року;

-стягнути з ГУДПС та ДПС за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору на користь ТЗОВ «ІНТЕРПЕТ».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львіській області оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі № 380/490/23 - без змін.

04 грудня 2023 року представник позивача подав апеляційному суду заяву та просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 8000,00 гривень витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

На обґрунтування поданої заяви вказує, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив попередній розрахунок витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. Зокрема просить суд врахувати, що у договорі від 22.02.2023 року та додатковій угоді від 19.10.2023 року сторони визначили фіксований розмір гонорару. Виконавцем в інтересах Клієнта, згідно Договору, у повному обсязі виконано зобов`язання у справі № 380/490/23 на стадії апеляційного розгляду справи, про що складено Акт виконаних робіт від 08.11.2023 року. Позивач сплатив витрати на правову допомогу згідно з платіжною інструкцією від 15.11.2023 на суму 8000 грн. Всі витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, пов`язані із розглядом цієї справи, оскільки правова допомога за договором надавалась саме в цій справі. Виконавцем було підготовлено: відзив на апеляційну скаргу, заяву про стягнення судових витрат. Відзив на апеляційну скаргу підписаний позивачем, що з урахуванням правових позицій Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 28.12.2019 року у справі № 924/122/19 не спростовує обставин надання правничої допомоги адвокатом щодо підготовки цих документів. Вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета позову, не перевищує розміру, заявленого в попередньому розрахунку судових витрат. Розмір гонорару у справі не залежить від витраченого часу, оскільки він є фіксованим та не змінюється від обсягу виконаної роботи. Відтак, судові витрати позивача становлять витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 8000,00 гривень.

Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі № 380/490/23 було розглянуто в порядку письмового провадження, суд вважав за можливе розглядати подану заяву в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 КАС України.

Відтак, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року розгляд заяви адвоката Романчака Ярослава Михайловича, який діє від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕТ» про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у справі № 380/490/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Копію ухвали та поданої заяви було скеровано учасникам справи.

Вирішуючи по суті вимоги заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту в) частини четвертої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Питання розподілу судових витрат постановою суду апеляційної інстанції не вирішувалось.

Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, не вирішені основним рішенням.

Водночас, додаткове судове рішення за юридичною природою є засобом доповнення вже ухваленого судового рішення, не може змінювати суті основного судового рішення та перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним.

Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.5 цієї статті у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру.

Разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, вимоги якої зводяться до розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу, представником позивача подано докази їх понесення у розмірі 8000, 00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

На виконання вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційному суду було надано Договір про надання правової допомоги від 22 лютого 2023 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери», додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 19 жовтня 2023 року, акт виконаних робіт від 08 листопада 2023 року, Рахунок від 08 листопада 2023 року за надання правової допомоги згідно Додаткової угоди від 19.10.2023 та Договору від 22.02.2023, платіжна інструкція від 15.11.2023 року на суму 8000 грн..

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, апеляційний суд вважає за доречне врахувати правову позицію, викладену Європейським судом з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (рішення від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, п. 269), де оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, Суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01) Європейський суд з прав людини вказував, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Окрім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Колегія суддів враховує, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в тому числі і «гонорару адвоката» є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутації сторони. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Також при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката та інші обставини. Відшкодування судових витрат, повинен бути співрозмірним з ціною позову та її значення для позивача та правовими наслідками.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.7ст. 134 КАС Україниобов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Також колегія суддів враховує, що відповідач не привів суду жодних доказів, які б вказували на не співмірність присуджених на користь позивача витрат на професійну правову допомогу.

Однак, щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції за подання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 8000 грн, слід зазначити наступне.

Здійснивши аналіз матеріалів справи та обґрунтувань позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката (яка була надана до суду апеляційної інстанції) з урахуванням поданих доказів, колегія суддів встановила, що зміст відзиву на апеляційну скаргу за своїми доводами та міркуваннями та за своєю суттю збігається з доводами та позицією позивача, висловленою у суді першої інстанції та відображеною рішенні суду першої інстанції.

Водночас колегія суддів зазначає, що відзив на апеляційну скаргу не містить нових обґрунтувань з покликанням на положення законодавства, судову практику, докази які не були предметом обговорення та дослідження у суді першої інстанції.

У наданих до суду апеляційної інстанції документах, які стосуються надання позивачу послуг на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, адвокатом також не відображено, які нові положення законодавства та / або судової практики та/ або нові докази ним вивчались з метою складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що складання та подання відзиву на апеляційної скаргу на рішення суду першої інстанції не супроводжувалось повторним та додатковим:

-вивченням та правовим аналізом законодавства та судової практики для належного захисту прав та охоронюваних закон інтересів замовника при розгляді Восьмим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги відповідача;

- аналізом матеріалів справи та додатковою оцінкою обставин і наявних доказів;

- збору, вивченням та здійсненням юридичного аналізу документів необхідних для належного захисту прав та охоронюваних закон інтересів замовника при подані відзиву на апеляційну скаргу відповідача та формуванням нової правової позиції позивача, позаяк відповідачем у доводах апеляційної скарги не було приведено нових аргументів, доводів чи аналізу норм матеріального чи процесуального права, правової позиції та судової практики відмінної від тієї про яку повідомлявся позивач та суд першої інстанції під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Як наслідок, зібраними у справі доказами не підтверджено факт надання послуг на правничу допомогу адвоката щодо необхідності повторного правового аналізу матеріалів справи та оцінки обставин і наявних доказів; правового аналізу законодавства та судової практики; формування нової правової позиції.

Також колегією суддів ураховано, що надання вказаного виду послуг уже охоплено таким поняттям, як складання відзиву на апеляційну скаргу, за одними і тими ж аргументами, які висловлені в судах обох інстанцій учасниками справи.

Стосовно ж наданої послуги по підготовці відзиву на апеляційну скаргу, то колегія суддів зазначає, що підготовка такого відзиву не потребувала додаткового аналізу чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль адвоката, а кількість затраченого адвокатом часу на представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції була незначною за обсягом. Отож, заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правову допомогу адвоката є необґрунтованою ні з часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, ні з самою складністю справи, ні фактичним змістом наданих послуг.

Відтак, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам складу та розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19,20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, та урахувавши те, що справа вирішувалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи, оскільки основні доводи у даній категорії справ, викладені в численних судових рішеннях в аналогічних спорах і саме такі доводи були і відображені адвокатом при підготовці відзиву на апеляційну скаргу. З урахування приведених критеріїв пропорційності, колегія суддів вважає підставним присудження на користь позивача за рахунок фінансування відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 4000,00 грн. У решті вимог представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 250, 252, 311, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву адвоката Романчака Ярослава Михайловича, який діє від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕТ» задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (Код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕТ» (Код ЄДРПОУ 30492103) судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник