Постанова

від 20.12.2023 по справі 480/1815/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа №480/1815/22

адміністративне провадження № К/990/27410/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Стеценка С.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАНСАЛ"

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАНСАЛ"

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Жигилія С.П., суддів: Русанової В.Б., Перцової Т.С.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «БАНСАЛ» (далі - позивач, ТОВ «БАНСАЛ») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Сумській області (далі - відповідач, Держпраці), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 600000 грн

2. В обґрунтування вимог адміністративного позову вказує, що висновки відповідача про порушення позивачем частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є необґрунтованими, оскільки перелічені у акті перевірки особи виконували конкретно визначену роботу відповідно до укладених цивільно-правових угод, не підпорядковуючись правилам внутрішнього трудового розпорядку і отримуючи обумовлену договорами винагороду на підставі актів виконаних робіт. Тобто, ТОВ «БАНСАЛ» не вчиняло фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудових договорів (контрактів), що свідчить про відсутність підстав для притягнення до відповідальності, встановленої статтею 265 КЗпП України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року в задоволенні позовної заяви ТОВ «БАНСАЛ» до Головного управління Держпраці в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості доводів відповідача щодо порушення ТОВ "БАНСАЛ" вимог частини четвертої статті 24 КЗпП України у зв`язку з допуском 10 працівників до роботи без укладення трудового договору та відповідності оскаржуваної постанови критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "БАНСАЛ" задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі № 480/1815/22 скасовано. Прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ТОВ "БАНСАЛ" відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спірних угод є власне праця працівників щодо здійснення та забезпечення трудової функції в діяльності підприємства, тобто, сам процес праці, а не її кінцевий результат, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру має бути виконання його стороною на власний ризик певного визначеного обсягу робіт, які виконавець повинен передати замовнику. Крім того, колегія суддів зауважила, що вказані договори не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій. Також, аналізуючи надані представником позивача до суду апеляційної інстанції копії договорів на виконання робіт та актів приймання-передачі виконаних робіт, колегія суддів вказала, що останні не свідчать про цивільно-правові (договірні) відносини між позивачем та зазначеними у цих договорах особами.

7. Крім того, в обґрунтування наявності підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на необхідності дотримання принципу офіційного з`ясування обставин у справі і зазначив про те, що судом першої інстанції не вжито заходів щодо витребування доказів, необхідних для з`ясування наявності підстав для забезпечення ефективного способу захисту прав особи, що звернулась до суду з адміністративним позовом, що свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ТОВ "БАНСАЛ", звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 6, 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), статей 3, 21,24 КЗпП України, статей 1, 6, 628, 837, 901, 928 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

10. Так, позивач вказує на неврахування правової позиції, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18, у якій Суд вказав, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи; дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог законодавства, має можливість забезпечити захист свої прав та інтересів.

11. Крім того, позивач вказує, що судом, у порушення вимог частини третьої статті 351 КАС України, не застосовано частину другу статті 6 Закону №877-V, якою встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

12. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №804/1113/16, від 24 травня 2019 року у справі №826/16221/15, від 03 жовтня 2019 року у справі №820/850/16, від 16 жовтня 2019 року у справі №820/11291/15, від 22 листопада 2019 року у справі №815/4392/15, від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18.

13. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 09 червня 2021 року у справі №420/2174/19, трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза цього межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи, не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

14. Касаційна скарга надійшла до Суду 07 серпня 2023 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №480/1815/22, витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 грудня 2023 року.

17. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

18. 24 жовтня 2023 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «БАНСАЛ», в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Крім того, Порядок №295, на який посилається позивач у касаційній скарзі і який нібито був порушений відповідачем під час проведення заходу державного контролю, не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки його визнано нечинним за рішенням суду. Інші твердження позивача про порушення Держпраці процесу проведення перевірки також за твердженням відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

19. 24 жовтня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив Управління. Вказана відповідь мотивована відсутністю, на думку позивача, жодних переконливих аргументів та доказів у наданому Управлінням відзиві.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

20. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Управлінням Держпраці у Сумській області 23 липня 2021 року прийнято наказ № 707 про проведення інспекційного відвідування ТОВ «БАНСАЛ» з питань додержання законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

21. На виконання вказаного наказу, посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування, за результатами якого 05 серпня 2021 року складено акт № СМ 2583/1478/АВ. Згідно з указаним актом, Управління Держпраці дійшло висновку про порушення ТОВ «БАНСАЛ», зокрема, частини четвертої статті 24 КЗпП України, внаслідок фактичного допуску працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

22 На підставі висновків про порушення законодавства про працю, 29 вересня 2021 року Управлінням Держпраці прийнята постанова № СМ2583/1478/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ТОВ «БАНСАЛ» штрафу в розмірі 600 000 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

26. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

27. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року відповідає, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на таке.

29. Предметом спору у цій справі є постанова відповідача від 29 вересня 2021 року № СМ2583/1478/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ТОВ «БАНСАЛ» штрафу в розмірі 600 000 грн. за порушення трудового законодавства в частині допуску до роботи 10 осіб без укладення трудового договору.

30. Відмовляючи в задоволенні позову про скасування спірної постанови відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договори, укладені позивачем з відповідними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

31. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

32. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року №877-V.

33. Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

34. Відповідно до статті 2 Закону №877-V його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

35. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

36. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

37. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

38. Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

39. Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

40. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

41. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Сумській області.

42. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV (далі - Конвенція №81) та Законом № 877-V, на час виникнення спірних правовідносин, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок №823).

43. Відповідно до пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

44. Згідно із пунктом 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація:

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) доручення Прем`єр-міністра України;

9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) запит народного депутата України;

11) невиконання вимог припису інспектора праці.

45. Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

46. Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 28 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку їх проведення.

47. Перед реєстрацією інспекційного відвідування роботодавця, щодо якого протягом попередніх шести календарних місяців здійснювалися інспекційні відвідування, керівник органу контролю (інша уповноважена ним посадова особа) вивчає питання про доцільність його проведення.

48. Відповідно до пункту 6 Порядку № 823 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

49. Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.

50. Згідно з пунктом 8 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

51. Пунктом 9 Порядку № 823 передбачено, що тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

52. Згідно з пунктом 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

53. Пунктом 11 Порядку № 823 встановлено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

54. Згідно із пунктом 16 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

55. Відповідно до пункту 17 Порядку № 823 акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

56. Згідно з пунктом 18 Порядку № 823 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

57. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

58. За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку №823).

59. Згідно з пунктом 27 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

60. Пунктом 29 Порядку №823 визначено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

61. За змістом статті 265 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

62. Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

63. Процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509; тут і далі у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).

64. Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

65. Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

66. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Головне управління Держпраці у Сумській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.

Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 4 вересня 2020 року у справі № 824/601/18, 30 березня 2021 року у справі № 380/1563/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 560/3317/19, від 2 червня 2022 року у справі №580/534/20, від 5 липня 2022 року у справі №522/3740/20, від 26 липня 2022 року у справі №200/9683/20-а, від 1 листопада 2022 року у справі №640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі №500/26/22.

67. З приводу доводів касаційної скарги про те, що відповідачем не наведено жодної із закріплених у статті 6 Закону №877-V підстав для проведення позапланового заходу, то колегія суддів зазначає наступне.

68. Частиною четвертою статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

69. Згідно зі статтею 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

70. У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №200/11885/18-а міститься правовий висновок про те, що Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

71. Варто зауважити й те, що питання стосовно підстав для здійснення позапланових заходів не охоплюється тільки положеннями статті 4 Закону №877-V, яка визначає загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю).

72. Як було зазначено вище, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Колегія суддів зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин таким є Порядок №823.

73. Вказане дає підстави для висновку, що усі, окрім передбачених у частині четвертій статті 4 Закону №877-V, питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, у тому числі й нормами міжнародної конвенції, яка ратифікована Україною у встановленому законом порядку, так й іншими актами законодавства.

74. Водночас, такими повноваженнями інспектор наділений виключно в межах здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, за наявності підстав визначених законодавством. У свою чергу, пункт 5 Порядку № 823 визначає перелік підстав для здійснення інспекційних відвідувань, який є вичерпним.

75. Так, згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

76. Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду стосовно підстав для проведення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у формі інспекційного відвідування, висловленій у постанові від 24 червня 2021 року справа №200/5877/19-а, від 2 червня 2022 року у справі №580/534/20 та від 18 жовтня 2022 року у справі № 200/2006/20-а.

77. Як встановлено судами попередніх інстанцій, інспекційне відвідування призначене на підставі наказу Управління Держпраці у Сумській області від 23 липня 2021 року № 707 про проведення інспекційного відвідування ТОВ «БАНСАЛ» на предмет можливого допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.

78. Крім того, згідно направлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 23 липня 2021 року № 643, вказане інспекційне відвідування проведено на підставі, зокрема, підпункту 3 пункту 5 Порядку №823.

79. Таким чином, відповідачем правомірно призначено інспекційне відвідування позивача на підставі норм підпункту 3 пункту 5 Порядку №823, а тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не наведено законних підстав для проведення позапланового заходу. Крім того, судами не встановлено, а позивачем не зазначено, що вказані Направлення № 643 та Наказ № 707 ним оскаржувались.

80. З огляду на це, відповідні доводи скаржника про неправильне застосування частини другої статті 6 Закону №877-V, якою встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону, а також на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі №804/1113/16, від 24 травня 2019 року у справі №826/16221/15, від 03 жовтня 2019 року у справі №820/850/16, від 16 жовтня 2019 року у справі №820/11291/15, від 22 листопада 2019 року у справі №815/4392/15, від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 свого підтвердження не знайшли.

81. Щодо інших доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 10 Закону №877-V, статей 3, 21,24 КЗпП України, статей 1, 6, 628, 837, 901, 928 ЦК України, Порядку №295, внаслідок чого суд апеляційної інстанції дійшов висновків про застосування ТОВ «БАНСАЛ» праці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 без належного оформлення трудових відносин, колегія суддів зазначає наступне.

82. У касаційній скарзі ТОВ «БАНСАЛ», з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 09 червня 2021 року у справі №420/2174/19, вказує, що з вказаними особами оформлено цивільно-правові договори, метою яких є отримання певного результату.

83. З огляду на це, визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між ТОВ «БАНСАЛ» та відповідними працівниками, а саме за правилами КЗпП України або ЦК України.

84. Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем 29 вересня 2021 року винесена постанова № СМ2583/1478/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на позивача у розмірі 600 000 грн. Штраф накладений на позивача за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору в порушення частини третьої статті 24 КЗпП України.

85. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

86. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

87. Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

88. Законодавство України про працю встановлює високий рівень гарантій дотримання умов праці та охорони трудових прав працівників.

89. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

90. Згідно зі статтею 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

91. Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи) держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

92. Судом апеляційної інстанції, аналізуючи зміст відеозапису, наданого відповідачем, яким встановлено, що ОСОБА_11 разом з іншими працівниками здійснював виготовлення та переміщення піддонів, а ОСОБА_12 перебувала в офісному приміщенні поруч із бухгалтером ТОВ «БАНСАЛ» - ОСОБА_13 , і зазначала, що знаходиться на своєму робочому місці, а також зміст наданих відповідачем копій договорів № 01 від 01 липня 2021 року, № 02 від 01 липня 2021 року, № 3 від 08 липня 2021 року, № 4 від 12 липня 2021 року, № 1 від 02 серпня 2021 року, № 2 від 01 серпня 2021 року, № 3 від 01 серпня 2021 року та № 4 від 01 серпня 2021 року, встановлено систематичність виконання переліченими особами однієї і тієї ж роботи протягом тривалого часу, що є метою трудового договору.

93. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється зобов`язання виконувати певну роботу. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що предметом вказаних правовідносин є фактично процес праці, а не її кінцевий результат, оскільки у самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначається перелік завдань роботи, її обсяг, видів тощо, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату.

94. На цій підставі, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що предметом спірних угод є власне праця працівників щодо здійснення та забезпечення трудової функції в діяльності підприємства, тобто, сам процес праці, а не її кінцевий результат, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру має бути виконання його стороною на власний ризик певного визначеного обсягу робіт, які виконавець повинен передати замовнику.

95. Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про доведеність факту порушення позивачем вимог частини четвертої статті 24 КЗпП України, а саме допущення до роботи 10 працівників без укладення у встановленому законом порядку трудового договору.

96. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції в цій частині, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

97. Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

98. За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

99. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

100. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

101. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

102. Також, відповідно до Постанови КМУ від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу» (далі - Постанова КМУ № 413) повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

103. За відсутності технічної можливості подання повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту засобами електронного зв`язку в електронній формі таке повідомлення подається у формі документа на папері згідно з додатком разом з копією в електронній формі.

104. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

105. Отже, вказаним нормативним актом встановлено обов`язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з Додатком до Постанови КМУ № 413.

106. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

107. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

108. За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

109. Такий вид угоди застосовується для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

110. Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

111. Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

112. За положеннями частини першої статті 903 ЦК України винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі.

113. Водночас Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09 липня 2020 року у справі №821/851/17 та від 02 лютого 2021 року у справі №0540/5987/18-а звернув увагу, що характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі також Класифікатор професій)

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

114. В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 КЗпП України.

115. Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

116. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а та від 22 листопада 2023 року у справі № 360/4152/20.

117. При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

118. Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

119. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

120. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі №1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а та від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 18 серпня 2020 року у справі №808/3054/16, від 23 серпня 2023 року у справі № 260/1452/22, від 21 вересня 2023 року у справі № 160/1434/19, від 25 жовтня 2023 року у справі № 0440/6464/18 та від 22 листопада 2023 року у справі № 360/4152/20.

121. Враховуючи зазначене вище правове регулювання трудових та цивільно правових відносин, а також встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, який правильно визначив сутність спірних правовідносин, які виникли між ТОВ «БАНСАЛ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а саме, що такі правовідносини мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.

122. Крім того, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що відповідачем та судом апеляційної інстанції не враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, якою був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, в частині незастосування судом апеляційної інстанції положень Порядку № 295, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 Порядок № 295 був визнаний протиправним та нечинним. Разом з тим, спірні правовідносини, а саме проведення інспекційного відвідування ТОВ «БАНСАЛ» з питань додержання законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками виникли 05 серпня 2021 року.

123. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

124. Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26 квітня 2017 року №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто з 14 травня 2019 року.

125. Тому, положення постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26 квітня 2017 року №295 підлягають застосуванню до тих спірних правовідносин, які виникли до моменту втрати нею чинності.

126. З приводу посилань скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 09 червня 2021 року у справі №420/2174/19, і які стосуються аналізу відмінностей цивільно-правових договорів від трудових договорів, то колегія суддів зазначає, що застосування певних норм правового регулювання до конкретних відносин залежить від змісту цих відносин. Якщо між сторонами виникли відносини, які мають ознаки цивільно-правових, то відповідно на ці відносини поширюються норми цивільного законодавства, зокрема Цивільного кодексу України, водночас, якщо між особами виникли відносини, які мають ознаки трудових, то регулювання таких відносин повинно відбуватися за нормами трудового законодавства, зокрема - КЗпП України, та оформлятися шляхом укладення трудового договору. Застосування суб`єктами господарювання найманої оплачуваної праці можливе тільки у межах трудового законодавства шляхом укладення трудового договору і обов`язок щодо належного оформлення трудових правовідносин покладається на особу, яка бажає залучити найманих працівників. Залучення найманих працівників до постійної оплачуваної праці у межах певної професії на підставі цивільно-правових договорів має ознаки приховування існування реальних трудових правовідносин, що відповідно до статті 265 КЗпП України є підставою для притягнення винної особи до відповідальності.

127. Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 3 березня 2020 року у справі №1540/3913/18; від 16 червня 2020 року у справі №815/5427/17; від 4 вересня 2020 року у справі № 1840/3557/18; від 17 вересня 2020 року у справі № 560/975/19; від 24 вересня 2020 року у справі № 200/929/19-а; від 5 жовтня 2020 року у справі № 560/407/19; від 30 березня 2021 року у справі № 380/1563/20; від 28 липня 2021 року у справі № 380/1479/20; від 17 вересня 2021 року у справі № 160/5790/19 та від 11 листопада 2021 року у справі № 560/3317/19.

128. Разом з тим, Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про необхідність врахування при вирішенні спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 09 червня 2021 року у справі №420/2174/19, оскільки обставини, встановлені судами у цих справах, не є аналогічними тим, які встановлені судами у дані справі. Так, обставини у справі №802/2066/16-а стосуються виконання одноразових сільськогосподарських робіт (збирання яблук), у справі № 820/1432/17- послуг щодо зварювання металевих конструкцій, у справі №815/954/18 - надання послуг маляра, у справі №420/2174/19 - виконання роботи з пакування овочевої продукції.

129. Крім того, Суд також не бере до уваги посилання скаржника на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18, оскільки останні стосувалися аналізу положень статті 5 Цивільного процесуального кодексу України в контексті визначення судом ефективного способу захисту прав іпотекодержателя у зобов`язальних правовідносинах.

130. Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про те, що позивачем в порушення вимог частини четвертої статті 24 КЗпП України допущено до роботи десять працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття останніх на роботу.

131. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці, про що було зазначено вище.

132. І якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень, зокрема, частини четвертої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

133. Положення частини четвертої статті 24 КЗпП України повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю, незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні.

134. Суд звертає увагу на те, що відповідальність за неналежне оформлення працівника, відповідно до статті 265 КЗпП України, покладається саме на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю.

135. Суд також зазначає, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.

136. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, водночас в касаційні скарзі скаржник не зазначає, які саме висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права.

137. Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідач під час винесення постанови про накладення штрафу від 29 вересня 2021 року № № СМ2583/1478/АВ/П/ТД-ФС, на підставі акта інспекційного відвідування від 05 серпня 2021 року № СМ2583/1478/АВ діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

138. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

139. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

140. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

141. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАНСАЛ" залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: О.П. Стародуб

С.Г. Стеценко