Постанова

від 21.12.2023 по справі 640/2960/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 640/2960/20

адміністративне провадження № К/990/25976/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Політичної партії «За Україну!» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року (судді: Собків Я.М., Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «За Україну!» третя особа: Громадська організація «КОНТРОЛЬ ЗА ВИБОРАМИ» про анулювання реєстраційного свідоцтва,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

Міністерство юстиції України (далі - позивач) звернулось до суду з адміністратвиним позовом до Політичної партії «За Україну!» (далі - відповідач, ПП «За Україну!») про анулювання реєстраційного свідоцтва № 1417 від 04 травня 2000 року.

Позов обґрунтовано тим, що з метою перевірки дотримання відповідачем вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» Міністерством юстиції України 15 січня 2020 року направлено лист №435/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Партією кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

У відповідь Центральна виборча комісія листом від 31 січня 2020 року № 21-41-211 надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Водночас, інформація щодо висування кандидатів на вищевказаних виборах за останні 10 років від Політичної партії «За Україну!» відсутня, що на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

З наведених обставин позивач вбачає підстави для звернення до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії «За Україну!».

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» Міністерством юстиції України зареєстровано Політичну партію "За Україну!" (свідоцтво від 04 травня 2000 року №1417).

З метою перевірки дотримання відповідачем вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», Міністерством юстиції України 15 січня 2020 року направлено лист № 435/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Партією кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

У відповідь Центральна виборча комісія листом від 31 січня 2020 року №21-41-211 надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Водночас, інформація щодо висування кандидатів на вищевказаних виборах за останні 10 років від Політичної партії "За Україну!" відсутня.

Даний факт, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем вимог статті 24 Закону України "Про політичні партії в Україні", що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії "За Україну!".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року позов задоволено. Анульовано реєстрацію Політичної партії «За Україну!» від 04 травня 2000 року № 1417.

Суди попередніх інстанцій висказували, що з листа, наданої Центральною виборчою комісією, вбачається відсутність інформації щодо участі у виборчих процесах Політичної партії «За Україну!» протягом останніх 10 років, які передували зверненню позивача до Центральної виборчої комісії листом від 15 січня 2020 року №435/00019.4.1/6-20.

Також суди попередніх інстанцій звернули увагу, що прийняття 21 січня 2020 року на з`їзді Політичної партії "За Україну!" рішення про висування кандидата в народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі №179 відбулося поза межами десятирічного терміну і жодним чином не впливає на застосування статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» до спірних правовідносин.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про наявність підстав для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, політична партія звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник вказує, що при винесені рішення судом апеляційної інстанції не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 640/19748/19, від 15 грудня 2021 року у справі № 640/2897/20.

Також вказує, що судами попередніх інстанцій не досліджувались обставини висування кандидата від політичної партії на виборах у січні 2020 року, внаслідок чого, на переконання скаржника, несправедливо та незаконно анульовано реєстрацію діючої партії.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на правомірність прийнятих рішень та відсутність підстав для їх скасування.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою Політичної партії «За Україну!» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року призначено справу до розгляду.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник вказує, що при винесені рішення судом апеляційної інстанції не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 640/19748/19, від 15 грудня 2021 року у справі № 640/2897/20.

Верховний Суд зазначає, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії з підстав не висування кандидатів на виборах протягом 10 років відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» у частині підходу до аналізу процесу висування кандидатів, обчислення періоду десятирічного строку, установленого для висування політичною партією своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України.

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20 вирішувалось питання щодо відступу від сформованої Верховним Судом позиції стосовно застосування частини 1 статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» та правильності її розуміння.

Судова палата під час ухвалення постанови у справі № 640/2933/20 керувалася таким.

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша). Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах (частина друга).

Відповідно до статті 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

З 28 квітня 2001 року правові та організаційні засади реалізації права громадян на об`єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності визначає Закон України «Про політичні партії в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2365-III (далі - Закон №2365-ІІІ).

Згідно з пунктами 1-3 розділу VI «Заключні положення» Закону № 2365-III цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Прийняття цього Закону не тягне за собою перереєстрацію політичних партій.

Політичним партіям не пізніш як через один рік після проведення найближчих за часом після набуття чинності цим Законом виборів до Верховної Ради України здійснити необхідні заходи з метою забезпечення виконання вимог цього Закону, внести необхідні уточнення до статутних документів та подати їх до Міністерства юстиції України.

За частиною першою статті 1 Закону № 2365-III право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 Закону № 2365-ІІІ політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону № 2365-ІІІ політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 2365-ІІІ (у первинній редакції цієї статті) і частини тринадцятої [тієї самої] статті 10 Закону № 2365-ІІІ у редакції, яка викладена згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 835-VIII), яка діяла на дату звернення до суду з позовом) діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 2365-ІІІ (у редакції викладеній згідно із Законом № 835-VIII, яка діяла на час звернення з цим позовом до суду) з моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи. Аналогічні за змістом норми ця стаття містила й у первинній своїй редакції (за якими: «Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи»).

За текстом частини першої статті 12 Закону № 2365-ІІІ політичні партії мають право: 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; .

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 2365-ІІІ державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; .

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, є Міністерство юстиції України (підпункт 83-15 пункту 4 цього Положення).

Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 2365-ІІІ політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

За частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом № 835-VIII) у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Конституційний Суд України Рішенням від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) визнав конституційними положення, зокрема, статті 24 Закону № 2365-ІІІ.

У цьому зв`язку Конституційний Суд України зазначив, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону [№ 2365-ІІІ] щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

За змістом статті 2 Закону №2365-ІІІ метою утворення політичної партії як об`єднання прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку є сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян. З цієї позиції утворення політичної партії розглядається як спосіб участі в управлінні державою, або, іншими словами, для боротьби (змагання) за здійснення влади у державі.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ (стаття 5 Конституції України), який реалізує її як безпосередньо, так і через представницькі органи. Реалізацію влади через представницькі органи забезпечує механізм виборів як форма народного волевиявлення, за допомогою якої формується склад представницьких органів держави.

З огляду на визначення політичної партії як об`єднання громадян, прихильників певної загальнонаціональної ідеї та всеукраїнський статус політичної партії, основною метою її створення є участь політичної партії у загальнодержавних виборах шляхом партійного висування кандидатів. Звідси можна виснувати, що участь політичної партії у виборах Президента України та виборах народних депутатів України є своєрідним індикатором її активності у суспільно-політичному житті держави, який визначає (проявляє) «життєздатність» політичної партії та її реальну (дійсну) спроможність бути виразником інтересів певної частини суспільства під час формування представницьких органів влади.

Судова палата у справі № 640/2933/20 звернула увагу на те, що Закон №2365-ІІІ (стаття 23) розрізняє підстави припинення діяльності політичної партії шляхом заборони її діяльності та шляхом анулювання її [політичної партії] реєстрації. Обидві ці підстави (окрім реорганізації чи ліквідації (саморозпуску), що теж є однією з підстав припинення діяльності політичної партії) передбачають судовий порядок їх реалізації (застосування). Це має пояснення, адже свобода об`єднання у політичні партії гарантується Конституцією України, а припинення діяльності партії (окрім добровільного) вимагає встановлення обставин, з якими статті 21, 24 Закону № 2365-ІІІ пов`язують настання відповідних юридичних наслідків. Тож судовий контролю у цих правовідносинах призначений як для захисту конституційного права громадян на об`єднання у політичні партії, так і для превентивного контролю за діями державного органу, який реалізує свої повноваження у ввіреній йому сфері.

Якщо заборона діяльності політичної партії пов`язується головним чином з її діяльністю, яка суперечить легітимній меті її створення (стаття 21 Закону № 2365-ІІІ у редакції, яка діяла на дату звернення з цим позовом до суду), то анулювання реєстрації партії передбачає, по суті, юридичну констатацію (оформлення) фактичного припинення її діяльності. Щодо останнього, то не варто трактувати це так, наче судовий контроль тут має зводитися суто до формальної перевірки участі політичної партії у загальнодержавних виборах протягом певного періоду (десять років), адже припинення діяльності політичної партії з цієї підстави (частина перша статті 24 Закону № 2365-ІІІ), на думку судової палати, вимагає всебічного оцінювання усіх обставин (причин) такої «неучасті», як-от: чи відбувалися протягом окресленого законом періоду загальнодержавні вибори (Президента України та/або народних депутатів України), яка їх хронологічна послідовність; чи висувала політична партія у цей період у встановленому законом порядку свого кандидата на виборах Президента України та/або народних депутатів України, відтак чи зверталася до ЦВК у встановленому законом порядку про реєстрацію свого/своїх кандидата/кандидатів на ці вибори, якщо ні, то чому; чи зареєструвала ЦВК цього/цих кандидата/кандидатів від політичної партії для участі у виборах; якщо відмовила, то з яких причин.

Судова палата вважала слушними зауваження суду апеляційної інстанції з приводу того, що виборче законодавство розрізняє такі етапи виборчого процесу як висування кандидатів та їх реєстрацію (частина п`ята статті 11 Закону № 4061-VI, частина четверта статті 11 Закону № 474-ХІV, частина перша статті 79 Виборчого кодексу України).

Зокрема, кандидата/кандидатів (на виборах Президента України та/або на виборах народних депутатів (народного депутата) України) від політичної партії реєструє ЦВК і цей етап [реєстрації] може настати лише після того, як партія на своєму з`їзді (зборах, конференції) висунула цього/цих кандидата/кандидатів, відтак вони подали відповідні документи до ЦВК.

Зважаючи на це, в аспекті вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії з підстави, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, потрібно виходити з того, що «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов`язується з нею. Іншими словами, висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок політичної партії «задекларувати» своє рішення шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації; водночас відмова ЦВК у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» висунутих нею кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах - якщо оцінювати це рішення ЦВК безвідносно до попереднього етапу - не може буди достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу. Тому не менш важливо в цьому контексті оцінювати й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету.

Підсумовуючи, судова палата у справі № 640/2933/20 зазначила, що з`ясування всіх цих обставин у вимірі правовідносин, які розглядаються в цій справі, має за мету встановити (пересвідчитися), що політична партія справді більше не виконує (чи не може виконувати) свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому підлягає припиненню. У контексті обставин цієї справи варто зауважити також, що діяльність політичної партії загалом, та її участь у загальнодержавних виборах зокрема, передбачає, що політична партія як об`єднання громадян утворена і функціонує (власне як об`єднання) відповідно до закону. Це зауваження зумовлене обставинами цієї справи. А перед тим варто зупинитися на питанні про десятирічний строк, про який йде мова у частині першій статті 24 Закону № 2365-ІІІ.

Також у справі № 640/2933/20 судова палата наголошувала, що під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню МЮУ до суду з відповідним позовом. Іншими словами, в цій статті йдеться про останні десять років існування політичної партії, незалежно від того, якою була її участь у виборах Президента України та/або виборах народних депутатів України у минулі - поза десятирічним строком - роки її діяльності (за умови, що політична партія існує більше десяти років). Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться [принаймні] чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю вказати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні. З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь [минулий] період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), який подекуди може сягати й двадцяти років - тобто більше, як за останні десять років (за умови, що період існування партії перевищує ці десять років) - немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон № 2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об`єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає.

Саме такий зміст має вкладатися у положення частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ, коли вирішується питання про анулювання реєстрації політичної партії з мотивів невисування нею кандидатів на загальнодержавні вибори, причому навіть тієї політичної партії, яка колись брала у них участь, але з будь-яких інших причин протягом останніх десяти років перед зверненням до суду цього більше не робила.

Також судова палата у справі № 640/2933/20 зазначила, що правозастосовним органом у спірних правовідносинах є суд, який реалізує цю функцію лише за відповідним зверненням (позовом) контролюючого органу. Отже, зверненню з позовом до суду передує аналітична робота контролюючого органу, основана на інформації щодо участі політичної партії у загальнодержавних виборах.

Тому, предмет доказування у справі за позовом МЮУ про анулювання реєстрації політичної партії охоплюватиме питання про те, чи ґрунтуються вимоги позивача на законі, а це передбачає з`ясування всіх обставин (через призму окресленого вище кола питань), які тягнуть настання юридичних наслідків у вигляді анулювання реєстрації політичної партії, зокрема й діяльності політичної партії протягом останніх десяти років перед зверненням МЮУ до суду.

Зважаючи на наведене судова палата у справі № 640/2933/20 відступила від правової позиції, яка висловлена у постановах Верховного суду від 20 квітня 2021 року у справі №640/2968/20, від 30 червня 2021 року у справі №640/2895/20, від 17 листопада 2021 року у справі №640/2919/20, від 15 грудня 2021 року у справі №640/2897/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 640/2941/20, від 23 грудня 2021 року у справі №640/2887/20, від 23 грудня 2021 року у справі №640/2886/20, за якою обчислення десятирічного строку, встановленого частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, має починатися з дати реєстрації політичної партії (чи то реєстрації, яка проводилася до 28 квітня 2001 року, чи після цієї дати, коли набрав чинності Закон № 2365-ІІІ) і охоплювати весь період її існування (діяльності).

З тих самих мотивів судова палата у справі № 640/2933/20 відступила від правової позиції, за якою для вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії весь період її [політичної партії] діяльності (з дати реєстрації) має ділитися на десять років і кожне таке десятиріччя має розглядатися як самостійний (окремий) період, протягом якого політична партія має можливість взяти участь у загальнодержавних виборах, та, відповідно, із закінченням кожної такої декади відлік «активності» політичної партії у політичному житті суспільства (у формі участі у загальнодержавних виборах) - як умова для настання юридичних наслідків, передбачених у частині першій статті 24 Закону № 2365-ІІІ - має починатися заново.

Водночас, відступаючи від зазначених висновків, судова палата у справі № 640/2933/20 відступила від правової позиції, сформованих у них, а не від судових рішень, тому наведений вище перелік судових рішень, які містили указані позиції, не є вичерпний.

Відступивши від наведених висновків судова палата сформувала висновок, який необхідно застосувати у наступних справах у подібних правовідносинах. Визначений приписами статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

Ще одним аспектом припинення діяльності політичної партії, на який судова палата у справі № 640/2933/20 вважала за необхідне звернути увагу у контексті спірних правовідносин, є те, що анулювання реєстрації політичної партії як результат (підсумок) з`ясування усього спектру питань та обставин, які у значенні частини першої статі 24 Закону № 2365-ІІІ є умовою для настання відповідних юридичних наслідків, не має трансформуватися у спосіб ліквідації політичної партії.

На думку судової палати у справі № 640/2933/20, подібне застосування частини першої статі 24 Закону № 2365-ІІІ суперечитиме меті цього механізму, який призначений для констатації того, що політична партія фактично припинила свою діяльність, а не для (примусового) припинення її діяльності (в рамках процедури, яка для цього не передбачена).

У цій справі однією з доводів скаржника є факт висування у січні 2020 року (після того, як МУЮ звернулося з цим позовом до суду першої інстанції 07 лютого 2020 року) кандидата в народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі №179, яким суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки.

З цього приводу Суд зазначає, що сам факт висування політичною партією кандидата на загальнодержавних (але не місцевих) виборах після десяти років «неучасті» в них, є обставиною, яка зобов`язує суд щонайменше пересвідчитися у дійсності намірів політичної партії взяти участь у політичному житті держави. Для цього, як зазначалося, потрібно оцінити, з-поміж іншого, наскільки сам процес висування кандидата на вибори чи то народного депутата України (як-от в цій справі), чи то Президента України відповідав вимогам законодавства і чи було це висування проявом дійсних намірів (волі, бажання) і, головне, інституційної спроможності політичної партії взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, вдавшись до цього способу суто для формального, а не реального виконання вимог закону.

Оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясовували обставин висування відповідачем кандидата у народні депутати України у січні 2021 року (після подання позовної заяви в цій справі), а лише звернули увагу на прийняття 21 січня 2020 року на з`їзді Політичної партії «За Україну!» рішення про висування кандидата в народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі №179, Суд, зважаючи на наведені вище міркування та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові № 640/2933/20, не може погодитися з окресленим підходом судів попередніх інстанцій до встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висування політичною партією кандидата на загальнодержавних виборах, навіть за умови нездійснення такого висування протягом останніх десяти років, може за певних умов завадити анулюванню реєстрації цієї політичної партії, але за умови, що це висування, як йшла мова, було виявом дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах, а не їх імітування. З цією метою суди попередніх інстанцій мали би щонайменше з`ясувати мотиви рішення ЦВК за наслідками розгляду заяви політичної партії, поданої в січні 2020 року щодо реєстрації її кандидата в народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі №179, але не для цілей оцінювання його правомірності, зіставити їх з мотивами відповідача, якими він пояснив цей свій акт висування кандидата на вибори, а отже, оцінити дії відповідача у зіставленні з іншими обставинами цієї справи, на яких побудовані вимоги МЮУ.

Доводи касаційної скарги щодо не дослідження судами попередніх інстанцій участі партії в парламентських виборах в 2006 році Суд відхиляє, адже участь партії в означений період не впливає на обчислення строку, який сформований висновком у постанові Верховного Суду № 640/2933/20 та відповідно до якого визначений приписами статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

З`ясування цих обставин має значення для правильного вирішення справи.

З огляду на приписи статті 242 КАС України обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.

Переглянувши судові рішення в цій справі в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій допустили порушення щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а спірне судове рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Політичної партії «За Україну!» задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов