Рішення

від 19.12.2023 по справі 451/1111/23

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

19 грудня 2023 рокуСправа №451/1111/23 Провадження № 2/451/308/23

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Наконечної О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у судовому засіданні у місті Радехові в залі суду цивільну справу №451/1111/23 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів (зайво отриманої пенсії),

у с т а н о в и в:

9 серпня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в інтересах якого діє представник Вандзьо Олександра Богданівна, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів (зайво отриманої пенсії).

У позовній заяві зазначили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував пенсію як особа з інвалідністю з 24.03.2020 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 - IV (надалі - Закон 1058). Для уникнення можливої переплати особі з інвалідністю пенсії за межами строку, на яку встановлено інвалідність, керуючись нормою п. 14-6 Розділу закону № 1058 та на виконання листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.05.2021 за № 1300-5307-8/39681 було надіслано лист до міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК № 1 з метою визначення чи являлася особа на повторний огляд. Міжрайонною кардіологічною МСЕК № 1 було надіслано на адресу Головного управління повідомлення від 01.07.2021 за № 53 про те, що відповідач на повторний огляд не з`являвся. З метою визначення подальшого проходження групи інвалідності відповідачу було надіслано повідомлення - запрошення від 26.04.2022 за № 1300 - 5219 - 8/33383. 11.08.2022 ОСОБА_2 написана заява щодо припинення виплати пенсії у зв`язку з не проходженням комісії та вказане зобов`язання добровільно погашати зайво виплачені кошти. На підставі написаної заяви, Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області було припинено виплату пенсії Відповідачу та була приведена пенсійна справа у відповідність. Внаслідок проведеного перерахунку виникла переплата пенсії у розмірі 32 979,00 грн. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.1999 № 1596 «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банку» Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області скеровано лист в Ощадбанк від 15.08.2022 № 1300-5307-8/72037 щодо повернення вищевказаної заборгованості в сумі 32 979,00 грн. Банком повернуто 2 242,97 грн. З метою досудового врегулювання спору, на адресу Відповідача, відділом обслуговування громадян № 16 (сервісний центр) було надіслано виклик від 26.04.2022 для вирішення питання щодо погашення заборгованості по переплаті пенсії. Однак, заборгованість по переплаті пенсії в добровільному порядку не повернуто. З наведених підстав, просили стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управління Пенсійного фонду у Львівської області суми зайво отриманої пенсії в розмірі 30 736,03 грн (тридцять тисяч сімсот тридцять шість гривень три копійки) (а.с.1-4).

9 серпня 2023 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.16).

Ухвалою судді від 7 вересня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1-2).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не зявився, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с.50).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів (зайво отриманої пенсії), виходячи з таких міркувань.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд установив, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримував пенсію по інвалідності третьої групи (загальне захворювання) з 24 березня 2020 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (а.с.41).

Міжрайонною кардіологічною МСЕК № 1 було надіслано на адресу Головного управління повідомлення від 01.07.2021 за № 53 про те, що відповідач на повторний огляд не з`являвся (а.с.42). Отже, права на отримання пенсії по інвалідності з 24 березня 2021 року він не мав.

Проте, на вимогу Розпорядження КМУ від 25 березня 2020 року № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» (зі змінами), Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), дія карантину на території України постійно подовжувалась, відповідно і на підставі пункту 14-6 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплату пенсії ОСОБА_2 також подовжували.

Разом з тим, 11.08.2022 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області із заявою про припинення виплати пенсії у зв`язку з тим, що він не проходив перекомісію групи по інвалідності з квітня 2021 року. У заяві також вказав про зобов`язання добровільно погашати переплату пенсії (а.с.12).

З Витягів підсистеми ППВП ПФУ від 04.08.2023 та протоколу за період з 01.03.2021 до 31.08.2022 видно, що ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії та установлено переплату у розмірі 32 979,00 грн (а.с.5-9).

Як видно з листа АТ «Державний ощадний банк України» від 13.09.2022 №46-09/2311/28398/2022-00/Вих, у відповідь на лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.08.2022, кошти в розмірі 2 242,97 грн повернуто позивачу в межах залишку рахунку ОСОБА_2 (а.с.10-11).

Отже, відповідачу нараховано залишок переплати пенсії у розмірі 30 736,03 грн.

В добровільному порядку вказана сума пенсії відповідачем не повернута.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Так, у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Такий правовий висновок щодо застосування статті 1215 ЦК України викладений в постановах Верховного Суду України, зокрема, в: Постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13; Постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-91цс14; Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17; Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року у справі № 174/404/16-ц, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 753/15556/15-ц.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини «Стреч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України» та інших наголошено на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має право розумно очікувати, що якщо орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Така позиція полягає в тому, що особа суб`єкт - приватного права, не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при вчиненні юридично значимих дій припустилися помилки.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону

Статтею 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

За змістом ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Статтею 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені строки виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності, зокрема, у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За приписами ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії, внаслідок відновлення здоров`я, тощо, до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку (ч. 4 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»)

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів зловживань з боку відповідача, які б доводили його недобросовісність під час нарахування розміру пенсії та безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 30 736,03 грн, адже нарахування пенсії здійснювалось відповідно до установленого порядку.

За таких обставин, позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є необґрунтованими та документально не підтвердженими, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 481,00 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 81, 82, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України; на підставі ст. 387, 1212, 1215 ЦК України, ст. 9, 30, 31, 34, 35, 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд,

у х в а л и в:

у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів (зайво отриманої пенсії), відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 грудня 2023 року.