Ухвала

від 18.12.2023 по справі 361/5189/22

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5189/22

провадження № 1-кс/361/2002/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023 м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської областi ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021116380000269 від 03.03.2021,

ВСТАНОВИВ:

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2023 у справі №361/5189/22 у кримінальному провадженні № 12021116380000269 від 03.03.2021 на нерухоме майно квартиру, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_6 , із скасуванням заборон користуватися, розпоряджатися та відчужувати вказане майном.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні Броварського РУП ГУ НП в Київській області знаходиться кримінальне провадження №12021116380000269 від 03.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 2016-2018 роки ТОВ «БІК ДОБРІ СПРАВИ» ЄДРПОУ: 40224869 (далі - ТОВ «БДС») в особі директора ОСОБА_7 було укладено із потерпілими інвесторами ряд попередніх договорів та договорів купівлі продажу частини багатоквартирного житлового будинку (квартир) розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером: 322248001:01:023:5019 за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема квартири АДРЕСА_3 загальною площею 47,5 кв.м.В подальшомуінвесторами будинкубуло здійсненорозрахунок забажані квартириз ТОВ«БДС».

В ході досудового розслідування прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про арешт вказаної квартири, 04.10.2023 слідчим суддею винесена ухвала у справі №361/5189/22 на підставі якої накладено арешт на житлову квартиру АДРЕСА_4 , власником якої являвся ОСОБА_6 (в клопотанні про арешт вказано попереднього власника ОСОБА_8 ), представник якого вважає, що арешт накладено необґрунтовано та в арешті на вказану квартиру відпала потреба, а застосовані судом обмеження являються нерозумними та неспіврозмірними, так як ОСОБА_6 є добросовісним власником квартири з 02.10.2023, у матеріалах справи відсутні будь-які дані про причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що вказує на необґрунтованість арешту, нерозумність та неспіврозмірність подальшого арешту майна. Вважає що належним способом захисту прав особи, права на житло якої порушено, є звернення до суду за захистом своїх цивільних прав в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання посилаючись на викладені в клопотанні обставини та вказав, що арешт на квартиру накладено слідчим суддею необґрунтовано, досудове розслідування проводиться тривалий час, при цьому ОСОБА_6 являється добросовісним набувачем цієї квартири, він не має будь-якого процесуального статусу в цьому кримінальному провадженні. Слідчим суддею 01.09.2023 вже скасовувався арешт на квартиру, однак прокурор повторно звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту, при цьому не надав жодного нового доказу в обґрунтування клопотання. Всі спори щодо вказаної квартири мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства, а не в кримінальному провадженні.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту квартири посилаючись на те, що на даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні по факту скоєння шахрайських дій, так як попередні договори були укладені з потерпілими на ці квартири із зазначенням однієї адреси АДРЕСА_5 , а в подальшому шляхом підроблення довідки змінили адресу об'єкта нерухомості на іншу адресу - АДРЕСА_5 , після чого здійснили продаж цих квартир іншим особам. Станом на теперішній час проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії з метою встановлення наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Реєстрація вказаної нерухомості була здійснена незаконно, тому наразі проводиться камеральна перевірка Міністерством юстиції України. Звертає увагу на те, що дійсно, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.09.2023 задоволено клопотання про скасування арешту вказаних квартир, однак розгляд клопотання слідчим суддею було проведено без виклику сторони обвинувачення, тому прокурор повторно звернувся з клопотанням про накладення арешту на ці квартири з метою недопущення відчуження, пошкодження чи перетворення вказаних квартир, однак попередній власник скориставшись скасуванням арешту відчужив квартиру ОСОБА_6 , що стало підставою для повторного звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт квартири. Також зазначив, що враховуючи реєстрацію права власності на ці квартири на підставі підробленої довідки, їх власник не може бути визнаний законним власником, він може мати статус потерпілого в даному кримінальному провадженні, однак він не бажає отримувати такий статус, а саме для того, щоб розібратися хто є потерпілим і добросовісним набувачем вказаних квартир та чи має місце скоєння шахрайських дій під час реєстрації нерухомого майна і проводиться досудове розслідування даного кримінального провадження і підстави для скасування арешту квартири не відпали.

Заслухавши доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна виходячи з наступного.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Із доданих до клопотання матеріалів вбачається, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №358439612 від 14.12.2023 право власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 02.10.2023. Згідно актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень 10.10.2023 на підставі ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області №361/5189/22 від 09.10.2023 накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_6 .

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2023 було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на нерухоме майна шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном, а саме: об`єкт нерухомого майна, площею 47.5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_6 , так як під час виконання ухвали слідчого судді від 04.10.2023 було встановлено, що по об`єкту нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_6 , невстановлені досудовим розслідування особи з метою уникнення накладення законного арешту на вказане нерухоме майно змінили власника квартири.

Звертаючись до суду із клопотанням про накладення арешту на майно, прокурором була зазначена підстава, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме необхідність збереження доказів, для запобіганняможливості їхвідчуження,розпорядження та/абокористування пошкодження,псування,зникнення,приховування,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі,відчуження з посиланням на те, що згідно зібраної досудовим розслідуванням інформації ОСОБА_9 23.09.2017підписав попереднійдоговір №4/1з ТОВ«БІК ДОБРІСПРАВИ» (ЄДРПОУ:40224869)в особідиректора ОСОБА_7 щодо придбанняквартири АДРЕСА_7 ,в договорібуло зазначено,що будівельнаадреса тимчасова,присвоєна наперіод будівництважитлового будинкудо моментуприсвоєння поштовоїадреси.В договорібуло зазначено,що будинокповинен здатисяв експлуатацію31.05.2018.За дануквартиру вінрозрахувався всумі 430445грн.,платіж здійснювавсякожного днята булоповністю розрахованоз ТОВ«БІК ДОБРІСПРАВИ»,грошові коштиособисто отримувала ОСОБА_7 ,яка всвою чергупередавала квитанціїдо прибутковогокасового ордеру.Приблизно всерпні 2021їм сталовідомо,що наїхню квартиру АДРЕСА_7 ужеє новийвласник - ОСОБА_8 .

Зважаючи на те, що ТОВ «БІК ДОБРІ СПРАВИ» достовірно знаючи про те, що вони уклали попередні договори з потерпілими інвесторами, які в свою чергу розрахувалися за нерухоме майно (квартири та сховища), всупереч укладених умов договору, 23.02.2021 звернулись до державного реєстратора виконавчого комітету Броварської міської ради ОСОБА_10 та здійснили реєстрацію права власності на квартири інвесторів по АДРЕСА_8 на ТОВ «БІК ДОБРІ СПРАВИ» (ЄДРПОУ: 40224869).

Перевіркою було встановлено, що під час проведення державної реєстрації права власності державним реєстратором ОСОБА_10 порушено вимоги статей З, 10, 18, 23 Закону, статті 263 Закону, пунктів 12, 40, 78 Порядку № 1127, пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003, пункту 71 Типової інструкції, оскільки проведено державну реєстрацію прав за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси та на підставі копії Довідки, оформленої з порушенням вимог законодавства.

Накладаючи арешт на майно слідчий суддя виходив з того, що в даному кримінальному провадженні наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також те, що зазначене нерухоме майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою недопущення втрати речових доказів, а також всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, виникла необхідність застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на нерухоме майно.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що нерухоме майно на яке накладено арешт в повному обсязі відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а тому доводи заявника про відсутність ознак, визначених ст. 98 КПК України, є безпідставними.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч. 3ст. 170 КПКУкраїни, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Зв`язок даного нерухомого майна (квартири АДРЕСА_6 ) із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

Доводи клопотання про скасування арешту зводяться до незгоди із прийнятим рішенням про визнання квартири речовим доказом та мотивами накладення арешту на зазначене майно.

Враховуючи необхідність збереження вказаних речових доказів та для запобігання можливості їх відчуження, пошкодження, псування, знищення, використання, перетворення, відчуження, слідчим суддею встановлено, що на даний час не відпала потреба в застосуванні такого запобіжного заходу як арешт майна із забороною відчуження, розпорядження та користування означеною у клопотанні квартирою.

Доводи заявника щодо створення несприятливих обставин для власника, пов`язаних із обмеженням їх права власності на квартиру, не приймаються до уваги, оскільки обмеження права його власності в даному випадку є пропорційними завданням та меті кримінального провадження.

Враховуючи зазначені вище обставини у їх сукупності слідчий суддя приходить до висновку про те, що заявником не було доведено, що в подальшому застосуванні арешту на майно відпала потреба чи арешт накладено необґрунтовано, досудове розслідування триває, тому у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересахвласника майна ОСОБА_6 проскасування арештумайна укримінальному провадженні№ 12021116380000269від 03.03.2021 - залишити без задоволення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1