Рішення

від 04.10.2022 по справі 758/1320/18

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/1320/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Наливайко В.В., представника позивача Андросович Г.С., представника відповідача Ляхова І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

До Подільського районного суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі за текстом - ПАТ «Укрсоцбанк») з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 23 вересня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем було укладено Договір кредиту № 2008/13-1-08/465 (надалі за текстом - Договір кредиту), відповідно до якого ПАТ «Укрсоцбанк» надало відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 348 000 доларів США, зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості до 22 вересня 2033 року. 22 грудня 2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору кредиту, якою було встановлено новий розмір заборгованості в сумі 318 999,73 доларів США та нову процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 14,66 % річних.

Зобов`язання за Договором кредиту ПАТ «Укрсоцбанк» виконано належним чином в повному обсязі, відповідачу відкрито позичковий рахунок в АКБ «Укрсоцбанк» та надано суму кредиту. Разом з тим, відповідач порушив умови погашення заборгованості за кредитом, не здійснив погашення кредиту із нарахованими відсотками за фактичний час його використання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 15.11.2017 року складає 274 137, 28 доларів США що за курсом НБУ на 15.11.2017 року еквівалентно 7 263 643,35 гривень.

У зв`язку з цим, ПАТ «Укрсоцбанк» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 274 137,28 доларів США, що еквівалентно 7 263 643 гривні 35 копійок та судові витрати в розмірі 108 954 гривні 65 копійок.

13.02.2018 представником ПАТ «Укрсоцбанк» було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Ухвалою суду від 14 лютого 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 лютого 2018 року задоволено заяву представника ПАТ «Укрсоцбанк» про забезпечення позову, накладено арешт на нерухоме майно, належне на праві власності відповідача, а саме, будівлю № 58 пансіонату сімейного відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 345,0 кв.м., домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

21.03.2018 року представником відповідача було подано до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05 квітня 2018 року у задоволенні заяви представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову було відмовлено.

В судовому засіданні 24.04.2018 року представником відповідача подано клопотання про витребування ПАТ «Укрсоцбанк» оригіналів документів та клопотання про прийняття до спільного розгляду зустрічного позову відповідача до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець Вікторія В`ячеславівна, про визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою суду від 24 квітня 2018 року клопотання представника відповідача задоволено частково, витребувано у ПАТ «Укрсоцбанк» оригінал первинного документу, який підтверджує отримання відповідачем грошових коштів за Договором кредиту та оригінал первинного документу, який підтверджує перерахування коштів Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» з позичкового рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальність «Альянс-Трейд» № НОМЕР_2 в ООД «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою суду від 24 квітня 2018 року у прийнятті зустрічного позову відповідача до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець Вікторія В`ячеславівна, про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено.

Ухвалою суду від 24 квітня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

25 квітня 2018 року до суду повторно надійшла заява представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 14 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 26 квітня 2018 року заяву представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову задоволено частково. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року, шляхом скасування арешту, накладеного на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 , в решті вимог заяви, відмовлено.

08.06.2018 року представником відповідача подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, 06.12.2018 року - уточнену заяву про застосування строків позовної давності. В обґрунтування заяв представник відповідача зазначив, що відповідно до пункту 1.1.1. Договору кредиту, погашення кредиту та процентів здійснюється кожного 10 числа місяця. Останній свій черговий платіж відповідач здійснив 11 жовтня 2010 року, тому, наступний платіж повинен бути здійснений не пізніше 10 листопада 2010 року. Таким чином, відповідно до п. 4.5. Договору кредиту, право вимоги про дострокове повернення кредиту у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло 09.02.2011 року, і банку було відомо про його порушене право. Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Отже, ПАТ «Укрсоцбанк» було пропущено строк звернення до суду з вимогою до відповідача про сплату заборгованості за Договором кредиту, який закінчився 09 лютого 2014 року, в зв`язку зі спливом трирічного строку. Строк позовної давності до вимог з неустойки (штрафу, пені) закінчився 09 лютого 2012 року, у зв`язку зі спливом річного строку.

Крім того, представник відповідача звернув увагу на те, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. У зв`язку з наведеним, просив суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності у справі, що є підставою для відмови у задоволені позову в повному об`ємі.

В судовому засіданні 06.12.2018 року представником ПАТ «Укрсоцбанк» подано клопотання про витребування відомостей щодо надходження коштів на рахунок у ТОВ «Альянс-Трейд».

Ухвалою суду від 06.12.2018 року клопотання представника ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, витребувано від ТОВ «Альянс-Трейд» інформацію про те, чи надходили та коли саме від ТОВ «Альянс-Трейд» на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ООД «Райффайзен Банк Аваль», грошові кошти у розмірі 1 704 768,00 грн., перераховані Одеською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк» 23.09.2008.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2019 року, справу передано на розгляд судді Гребенюку В.В.

Ухвалою від 05 вересня 2019 року справу прийнято суддею до провадження, призначено підготовче судове засідання.

11.03.2020 року до суду подано клопотання про залучення до участі в якості процесуального правонаступника сторони позивача акціонерного товариства «Альфа-Банк».

Протокольною ухвалою суду від 11 березня 2020 року клопотання задоволено, залучено у якості правонаступника позивача акціонерне товариство «Альфа-Банк» (надалі за текстом - позивач).

17.08.2020 року представник позивача подав до суду заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності. В обґрунтування заяви зазначив, що 22.12.2010 між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору кредиту, відповідно до якої сторони підтвердили, що залишок за кредитом станом на дату укладення цієї додаткової угоди складає 318 999,73 доларів США, залишок заборгованості за нарахованими процентами 7 572,34 доларів США. Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 від 22.12.2010 про внесення змін до Договору кредиту, сторони встановили, що погашення залишку кредитної заборгованості, починаючи з дати укладення договору, здійснюється до 10 числа (включно) кожного місяця, відповідно до графіку, наведеного у цій додатковій угоді. Зокрема, згідно з графіком погашення кредитної заборгованості, зазначеному у п. 2.2 Додаткової угоди № 1 від 22.12.2010 відповідач у період часу з листопада 2010 року по травень 2012 року (включно) звільнявся від обов`язку погашення кредитних коштів на рахунок банку. Тобто, враховуючи підписання сторонами додаткової угоди № 1, доводи про неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань за Договором у зазначений період не заслуговують уваги. 05 серпня 2013 року відповідач звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з листом, в якому просив дозволити добровільну реалізацію заставного майна, а саме: котеджу № 58, розміщеного за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 101А з направленням коштів, отриманих від реалізації, на погашення тіла заборгованості за Договором кредиту, а також реструктурувати залишок заборгованості по тілу кредиту. 28.11.2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» листом № 19.1-08/96-15140 повідомило відповідача про надання дозволу на добровільну реалізацію предмету іпотеки за ціною не менш ніж 207 000 доларів США та реструктуризацію боргу за Договором кредиту. 04.03.2014 року відповідач звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з листом, в якому просив дозволити йому погашати суму продажу предмету іпотеки у розмірі 207 000 доларів США з квітня місяця рівними частинами упродовж шести місяців, повідомив про згоду з початку березня місяця розпочати погашення по реструктуризації згідно графіка. 20 червня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем. укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору кредиту. Пунктом 2 Договору про внесення змін № 1 визначено, що сторони домовились про погашення частини заборгованості за кредитом в сумі 15 000 доларів США відповідачем не пізніше 23 червня 2014 року. 23 червня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк»» та відповідачем укладено Договір про внесення змін № 2 до Договору кредиту відповідно до якого станом на дату укладення цього Договору про внесенні змін заборгованість за Договором кредиту складає заборгованість за кредитом в сумі 303 999,73 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 146 244,09 доларів США. Додатком № 1 до Договору про внесення змін № 2 до Договору кредиту № 2008/13- 1-08/465 від 23.09.2008 визначено графік погашення кредиту за період з січня 2014 року червень 2019 року, відповідно до якого відповідач у період часу з січня 2014 року по червень 2014 року (включно) звільнявся від обов`язку погашення кредитних коштів на рахунок банку. У подальшому, у період часу з 23.06.2014 по 30.01.2015 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за договором кредиту на загальну суму 44 844,38 доларів США. Останнє часткове погашення заборгованості за Договором кредиту відповідач здійснив 30.01.2015, у зв`язку з чим, обов`язок сплатити наступний черговий платіж виник 10.02.2015. Зважаючи на невиконання вимог відповідачем щодо сплати коштів за кредитним договором більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив 10.05.2015.

Наведене свідчить, що заява відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог є безпідставною, оскільки у період з 11.10.2010 по 30.01.2015 відповідачем вчинялись дії, які свідчать про визнання останнім боргу за Договором кредиту та підтверджують переривання строку позовної давності у межах строків позовної давності.

На підставі викладеного представник позивача просив відмовити у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

31.08.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що відповідно до пункту 2.1. Договору кредиту, надання кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів в гривні з позичкового рахунку відповідача № НОМЕР_1 в Одеській Обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» на поточний рахунок ТОВ «Альянс-Трейд» № НОМЕР_2 в ООД «Райффайзен Банк Аваль». На підтвердження виконання Договору кредиту стороною позивача до матеріалів справи додано заяву про видачу готівки № 1/20 від 23 вересня 2008 року. У зв`язку із сумнівами, що дана заява про видачу готівки є документом, за яким відбувалась видача кредиту, стороною відповідача було подано клопотання про витребування доказів, яке було частково задоволено На виконання вимог ухвали про витребування доказів було надано Заяву про видачу готівки, але не ту, яка була додана до матеріалів справи як додаток до позовної заяви. В той же час, оригіналу первинного документу, який підтверджує перерахування коштів Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» з позичкового рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальність «Альянс-Трейд» № НОМЕР_2 в ООД «Райффайзен Банк Аваль» надано не було.

З огляду на те, що відповідач кредит на руки не отримував, а лише довірив ПАТ «Укрсоцбанк» перерахування коштів, встановити дійсній розмір кредитування та перерахування коштів в інтересах відповідача із поданих стороною позивача документів не можливо, що свідчить про безпідставність позову. Також, в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження виконання стороною позивача Договору кредиту в частині відкриття позичкового рахунку.

Щодо заперечення на заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності представник відповідача зазначив, що відповідь ПАТ «Укрсоцбанк» від 28.11.2013р. за № 19.1-08/96-15140 складено представником ПАТ «Укрсоцбанк» І.Т. Ткаченко без зазначення його посади. Тобто, із вказаного листа не випливає повноважень Ткаченко І.Т. виступати в інтересах ПАТ «Укрсоцбанк».

Крім того, Договір про внесення змін № 1 від 20 червня 2014 року та Договір про внесення змін № 2 від 23 червня 2014 року відповідачем не підписувались, та примірників таких документів у нього немає. Тому, Договори про внесення змін № 1 та № 2 підлягають огляду в судовому засіданні з метою їх дослідження на оригінальність.

Також, лист від 05.08.2013р. не перериває строку позовної давності, оскільки реалізація заставного майна не відбувалась, а самі Договори про внесення змін № 1 та № 2 було укладено поза межами строку позовної давності, при цьому, підписані не відповідачем, а третьою особою.

Також зазначив, що відповідно до пункту 7 Додаткової угоди № 1 від 22 грудня 2010 року, інші умови Договору кредиту залишаються незмінними і діють в частині, що не суперечить даній Додатковій угоді, при цьому, сторони підтверджують за ними свої зобов`язання. Отже, строк позовної давності розраховується від першого прострочення яке відбулось 10 січня 2011 року, а строк порушення умов договору - від 11 січня 2011 року. Оскільки припинення кредитних правовідносин відбулось 12 квітня 2011 року, то строк позовної давності до повернення кредиту в повному об`ємі закінчився 11 квітня 2014 року. Наступний платіж відбувся 14 липня 2014 року, тобто, після спливу трьохрічного строку.

З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

18.09.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що на його думку, доводи, наведені у відзиві, не спростовують доводів, які викладені в позовній заяві. Зокрема, щодо факту видачі грошових коштів відповідачу представник позивача пояснив, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів. Відповідно до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (надалі за текстом - Інструкція № 337), передбачено, що до касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належать, серед іншого, і видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їх рахунків чи відповідного рахунку банку через його касу або банкомат. До касових документів, які оформлюються згідно із цією Інструкцією, належать заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі. Пунктом 4 глави 3 розділу III Інструкції № 337 передбачено, що видача готівки іноземної валюти здійснюється за заявою на видачу готівки - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами, фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо, за видатковим касовим ордером - працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями, за документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, - фізичним особам.

Таким чином, відповідно до правил, що регулювали питання приймання/видачі готівки на момент видачі відповідачу суми кредиту, належним документом, що підтверджував отримання з каси банку, була саме заява на видачу готівки. Отже, єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти позичальником та факту виконання умов договору є касовий документ - заява про видачу готівки.

Заява на видачу готівки № 1/20 від 23.09.2008, яку долучено до позовної заяви на підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів за Договором кредиту, містить всі обов`язкові реквізити, передбачені Інструкцією № 337, в тому числі і підпис відповідача.

Щодо можливості застосування наслідків пропуску строку позовної давності зазначив, що обставини, на які посилається відповідач, не відповідають дійсності, оскільки відповідач у період з 22.12.2010 по 30.01.2015 неодноразово вчиняв дії, які свідчать про визнання ним боргу за Договором кредиту. Зокрема, 22.12.2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк»» та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 в якій сторони підтвердили розмір залишку за кредитом так встановили, порядок погашення залишку кредитної заборгованості. Зокрема, у період часу з листопада 2010 року по травень 2012 року відповідач звільнявся від обов`язку погашення кредитних коштів, а отже, у зазначений період не існувало можливості неналежного виконання останнім кредитних зобов`язань.

05 серпня 2013 року відповідач звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з листом, в якому просив дозволити добровільну реалізацію заставного майна з направленням коштів, отриманих від реалізації, на погашення тіла заборгованості за Договором кредиту, а також реструктурувати залишок заборгованості по тілу кредиту. 04.03.2014 року відповідач звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з листом, в якому просив дозволити йому погашати суму продажу предмету іпотеки з квітня місяця рівними частинами упродовж шести місяців, повідомив про згоду з початку березня місяця розпочати погашення по реструктуризації згідно графіка.

20 червня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено Договір про внесення змін № 1, відповідно до якого сторони домовились про погашення частини заборгованості за кредитом відповідачем не пізніше 23 червня 2014 року. 23 червня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк»» та відповідачем укладено Договір про внесення змін № 2, відповідно до якого сторони підтвердили розмір заборгованості за Договором кредиту станом на дату укладення Договору про внесення змін № 2. Крім того, сторони визначили графік погашення кредиту, відповідно до якого відповідач у період з січня 2014 року по червень 2014 року звільнявся від обов`язку погашення кредитних коштів на рахунок банку.

Договори про внесення змін № 1 від 20.06.2014 та № 2 від 23.06.2014 підписані ОСОБА_2 від імені відповідача на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 12.12.2013, зареєстрованій в реєстрі за № 1784.

У подальшому, у період часу з 23.06.2014 по 30.01.2015 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за договором кредиту на загальну суму 44 844,38 доларів США. Останнє часткове погашення заборгованості за Договором кредиту відповідач здійснив 30.01.2015, у зв`язку з чим, обов`язок сплатити наступний черговий платіж виник 10.02.2015.

З урахуванням того, що у період з 11.10.2010 по 30.01.2015 року відповідачем вчинялись дії, які свідчать про визнання останнім боргу за Договором кредиту, та як наслідок, є обставинами, що переривають строк позовної давності, вимога про застосування строків позовної давності по даній справі є безпідставною.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

23.09.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем було укладено Договір кредиту № 2008/13-1-08/465, відповідно до якого ПАТ «Укрсоцбанк» надало відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 348 000 доларів США, зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості до 22 вересня 2033 року (т. 1, а.с. 14-20).

Відповідно до пункту 2.1. Договору кредиту, надання кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів в гривні з позичкового рахунку відповідача № НОМЕР_1 в Одеській Обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» на поточний рахунок ТОВ «Альянс-Трейд» № НОМЕР_2 в ООД «Райффайзен Банк Аваль» (т. 1, а.с. 15).

На підтвердження виконання Договору кредиту стороною позивача долучено до матеріалів справи копію заяви про видачу готівки № 1/20 від 23 вересня 2008 року. оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні (т. 1, а.с. 24).

22.12.2010 між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору кредиту, відповідно до якої сторони підтвердили, що залишок за кредитом станом на дату укладення цієї додаткової угоди складає 318 999,73 доларів США, залишок заборгованості за нарахованими процентами 7 572,34 доларів США. Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 від 22.12.2010 про внесення змін до Договору кредиту, погашення залишку кредитної заборгованості здійснюється за наведеним у цій додатковій угоді графіком, згідно з яким відповідач у період часу з листопада 2010 року по травень 2012 року (включно) звільнявся від обов`язку погашення кредитних коштів на рахунок банку (т. 1, а.с. 21-23).

05 серпня 2013 року відповідач звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з листом, в якому просив дозволити добровільну реалізацію заставного майна, а саме: котеджу № 58, розміщеного за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 101А з направленням коштів, отриманих від реалізації, на погашення тіла заборгованості за Договором кредиту, а реструктурувати залишок заборгованості по тілу кредиту (т. 2, а.с. 77-78).

28.11.2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» листом № 19.1-08/96-15140 повідомило відповідача про надання дозволу на добровільну реалізацію предмету іпотеки за ціною не менш ніж 207 000 доларів США та реструктуризацію боргу за Договором кредиту (т. 2, а.с. 79).

04.03.2014 року відповідач звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з листом, в якому просив дозволити йому погашати суму продажу предмету іпотеки у розмірі 207 000 доларів США з квітня місяця рівними частинами упродовж шести місяців, повідомив про згоду з початку березня місяця розпочати погашення по реструктуризації згідно графіку (т. 2, а.с. 80).

20 червня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору кредиту. Пунктом 2 Договору про внесення змін № 1 визначено, що сторони домовились про погашення частини заборгованості за кредитом в сумі 15 000 доларів США відповідачем не пізніше 23 червня 2014 року (т. 2, а.с. 67-68).

23 червня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено Договір про внесення змін № 2 до Договору кредиту, відповідно до якого, станом на дату укладення цього Договору, заборгованість за Договором кредиту складається із заборгованості за кредитом в сумі 303 999,73 доларів США та заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 146 244,09 доларів США (т. 2, а.с. 69-70).

Додатком № 1 до Договору про внесення змін № 2 до Договору кредиту визначено графік погашення кредиту за період з січня 2014 року по червень 2019 року, згідно якого відповідач у період з січня 2014 року по червень 2014 року (включно) звільнявся від обов`язку погашення кредитних коштів на рахунок банку (т. 2, а.с. 71-75) .

Відповідно до розрахунку вимог банку у зв`язку із неповерненням кредитної заборгованості, який долучено до позовної заяви, станом на 15.11.2017 року відповідач має заборгованість за Договором кредиту у розмірі 274 137, 28 доларів США що за курсом НБУ на 15.11.2017 року еквівалентно 7 263 643 гривні 35 копійок (т. 1, а.с. 6-12).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а згідно до ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Виконання зобов`язання в належний термін - це один з елементів належного виконання зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, що передбачений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ПАТ «Укрсоцбанк»», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено Договір кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 348 000 доларів США, зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості до 22 вересня 2033 року.

На підтвердження виконання умов договору щодо надання відповідачу грошових коштів відповідно до умов Договору кредиту стороною позивача надано копію заяви про видачу готівки № 1/20 від 23 вересня 2008 року.

Викладені у відзиві на позовну заяву посилання сторони відповідача на те, що надані стороною позивача докази не дають можливості підтвердити дійсний розмір кредитування та перерахування коштів в інтересах відповідача суд не бере до уваги з наступних підстав.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що моментом надання кредиту вважається день списання з позичкового рахунку відповідача коштів в сумі кредиту згідно даного Договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунків грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документу, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та п. п. 2.1.1 п. 21 ст. 2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Національного банку України від 30.12.98 року за № 56/3349 підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 3 розділу І Інструкції № 337 передбачено, що до касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належать, серед іншого, і видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їх рахунків чи відповідного рахунку банку через його касу або банкомат.

Пунктом 4 глави 3 розділу III Інструкції № 337 передбачено, що видача готівки іноземної валюти юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо, здійснюється за заявою на видачу готівки.

Отже, відповідно до зазначених правил, що регулювали питання приймання/видачі готівки на момент видачі відповідачу суми кредиту, належним документом, що підтверджував отримання готівки іноземної валюти з каси банку, була саме заява на видачу готівки. При цьому, відповідачем не було обґрунтовано та доведено обов`язковість надання будь-яких інших касових документів на підтвердження проведення зазначеної касової операції.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк» виконало свої зобов`язання за Договором кредиту належним чином і в повному обсязі, відкривши відповідачу позичковий рахунок та надавши в користування грошові кошти.

В той же час, як вбачається з розрахунку вимог банку у зв`язку із неповерненням кредитної заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача, які були надані стороною позивача, відповідач порушив умови погашення заборгованості за кредитом, встановлені п.п. 1.1. Договору кредиту, не здійснив погашення кредиту із нарахованими відсотками за фактичний час його використання, внаслідок чого станом на 15.11.2017 року заборгованість останнього за Договором кредиту складає 274 137,28 доларів США що еквівалентно, 7 263 643 гривні 35 копійок.

Порушення відповідачем умов погашення заборгованості останнім не оспорювалось, альтернативний розрахунок заборгованості суду не надавався.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність належними та достатніми доказами порушення відповідачем умов Договору кредиту, обґрунтованості розрахунку заборгованості, а відтак, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Стороною відповідача було подано до суду заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності у даній справі.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідно до розрахунку вимог банку, 11.10.2010 року відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості, після чого черговий платіж 10.11.2010 року в наступні платежі не було здійснено. На підставі п. 4.5. Договору кредиту, внаслідок невиконання відповідачем обов`язку зі сплати грошових коштів протягом більше ніж 90 днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив 09.02.2011 року, а відповідач зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. На підставі зазначеного сторона відповідача вважає, що перебіг строку позовної давності за вимогою про сплату тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами розпочався 09.02.2011 і закінчився 09.02.2014 року.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 1 ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 19.02,2020 № 490/14627/17-ц виклав наступний висновок.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Згідно з п. 1.1.1. Договору кредиту, погашення кредиту повинно здійснюватися до 10 числа (включно) кожного місяця, починаючи з червня 2008 року та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 22 вересня 2033 року (включно).

Пунктом 4.5. Договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п. п. 3.3.7., 3.3.8. цього Договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив та відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 11.10.2010 по 30.01.2015 відповідачем неодноразово вчинялись дії, які свідчать про визнання останнім боргу за договором кредиту, зокрема, підписання Додаткової угоди від 22.12.2010, подання заяви від 05.08.2013 про реалізацію заставного майна та реструктуризацію боргу, подання заяви від 04.03.2014, підписання договорів про внесення змін до Договору кредиту від 20.06.2014, сплата простроченої заборгованості з 23.06.2014 по 30.01.2015.

Відповідно до 264 ЦК України, вчинення таких дій перериває строк позовної давності. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням того, що відповідач порушив умови погашення заборгованості за кредитом, не здійснив погашення кредиту із нарахованими відсотками за фактичний час його використання, суд доходить висновку про що позовні вимоги підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором кредиту № 2008/13-1-08/465 від 23.09.2008 року в розмірі 274 137,28 доларів США, що станом на 15.11.2017 року еквівалентно 7 263 643,35 гривень.

У порядку статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 108 954 ,65 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за договором кредиту № 2008/13-1-08/465 від 23.09.2008 року в розмірі 274 137 (двісті сімдесят чотири тисячі сто тридцять сім) доларів США 28 центів, що станом на 15.11.2017 року еквівалентно 7 263 643 (сім мільйонів двісті шістдесят три тисячі шістсот сорок три ) гривні 35 копійок;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 108 954 (сто вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 65 копійок;

Повне найменування сторін:

позивач - акціонерне товариство «Альфа-Банк» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714);

відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК