Рішення

від 18.12.2023 по справі 454/3765/23

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/3765/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М. ,

розглянувши у вікритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області Медведюк Зоя Степанівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування,,

в с т а н о в и в:

23.08.2023 року позивач звернувся з даною позовною до відповідачів, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області Медведюк Зоя Степанівна про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_4 та після смерті матері ніхто не звертався із заявою про прийняття спадщини із числа спадкоємців, яким є відповідачі по справі. 27.10.2022 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області Медведюк Зої Степанівни та подала заяву про прийняття спадщини і надала акт про постійне проживання із спадкодавцем на час смерті. Однак, державний нотаріус Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області Медведюк Зоя Степанівна постановою від 27.10.2022 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину посилаючись на те, що відповідно до довідки органу місцевого самоврядування, а саме виконавчого комітету Червоноградської міської ради, а саме виконавчим комітетом Червоноградської міської ради Червоноградського району Львівської області від 09.05.2023 вих.СО/591-2-23, спадкоємець на день смерті спадкодавця не була зареєстрована разом з спадкодавцем ОСОБА_4 . На підтвердження факту постійно проживання із спадкодавцем надано суду акт від 10.01.2023 року виконавчого комітету Червоноградської міської ради Червоноградського району Львівської області, відповідно до якого позивачка проживала із своєю матір`ю ОСОБА_4 до дня її смерті та здійснювала за нею догляд. Оскільки ОСОБА_1 постійно проживала із спадкодавцем на час сметі, таким чином прийняла спадщину, як спадкоємець першої черги, а тому просить суд визнати право власності на ? права власності на квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вимушений звернутись до суду із позовною заявою про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, оскільки відмова нотаріуса перешкоджає позивачу вирішити питання, щодо оформлення спадкових прав.

Ухвалою суду від 31.08.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 01.11.2023.

Ухвалою постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 01.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник подали суду заяви про слухання справи у їх відсутності, в яких вказують, що позовні вимоги підтримують та просять суд позов задоволити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, надали суду заяви, в яких зазначають, що проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Державний нотаріус Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області Медведюк Зоя Степанівна, в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилась спадщина на все належне йому майно.

Згідно витягу про реєстрацію права власності а нерухоме майно №20604463 від 16.10.2008 року та відповіді БТІ, вбачається, що квартира в рівних частках належить: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_4 ніхто не звернувся із заявою про прийняття спадщини із числа потенційних спадкоємців, що є відповідачами по справі, тобто відповідачі у встановлений 6 ти місячний терміни не звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

27.10.2022 ОСОБА_1 звернулась до державний нотаріус Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області Медведюк Зої Степанівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, враховуючи той факт, що остання як до дня смерті так і на час смерті проживала із померлою матір`ю та здійснювала за нею догляд.

Державний нотаріус Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області Медведюк Зоя Степанівна постановою від 27.10.2022 року відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до акту від 10.01.2023 ОСОБА_1 фактично проживала із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 по день смерті із померлою ОСОБА_4 .

Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 8 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає реєстрації (крім земельної ділянки), може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів та довідки зазначеного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики будівлі, на яку видається свідоцтво.

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. У відповідності до ст.ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно ч.1ст. 1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

ОСОБА_1 прийняла спадщину, оскільки відповідно до акту від 10.01.2023 ОСОБА_1 фактично проживала із матір`ю ОСОБА_4 із квітня 2016 року по день смерті та здійснювала за нею догляд.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірна частка квартира входить до складу спадщини, а позивачка єдина спадкоємиця, яка прийняла спадщину, а відтак суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та визнає за ОСОБА_1 право власності на 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 235, 263, 264, 352, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст.316, 321,328, 384, 392, 1216, 1218, 1261, 1296, 1297,1298 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса місця прописки: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: невідомий, паспорт НОМЕР_2 , адреса місця прописки: АДРЕСА_3 .

2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер: невідомий, паспорт НОМЕР_3 , адреса місця прописки: АДРЕСА_3 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області Медведюк Зоя Степанівна, Код ЄДРПОУ 35621769, адреса: 80193, Львівська область, Червоноградський район, м.Соснівка, вул.Кривоноса, 8-а, тел. НОМЕР_4 , електронна пошта info_ss@chg.lv.notary.gov.ua

Головуючий: Л. Ю. Фарина