Постанова

від 22.12.2023 по справі 909/726/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2023 р. Справа №909/726/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддяЖелік М.Б.

суддіГалушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» б/н та дати (вх. №01-05/3280/23 від 23.10.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2023 (суддя Малєєва О.В., повний текст складено 06.10.2023)

у справі №909/726/23

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Національний заповідник «Давній Галич»

про стягнення 64 299, 46 грн, з яких 43 154, 16 грн - заборгованість за спожитий природний газ, 13 982, 90 грн - інфляційні втрати, 1 936, 61 грн - 3% річних, 5 225, 79 грн - пеня,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2023 у справі №909/726/23 позов задоволено частково; стягнуто з Національного заповідника «Давній Галич» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 59 073, 67 грн., з яких 43 154, 16 грн - заборгованість за спожитий природний газ, 13 982, 90 грн - інфляційні втрати, 1 936, 61 грн - 3% річних, а також 2 465, 86 грн. судових витрат; в частині стягнення пені в розмірі 5 225, 79 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2023 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5 225,79 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені в розмірі 5 225,79 грн. задоволити, а судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 27.11.2023.

Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача 31.10.2023, однак у встановлений судом строк відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Національного заповідника «Давній Галич» про стягнення 64 299,46 грн, з яких 43 154,16 грн - заборгованість за спожитий природний газ за період з 01.11.2021 до 27.11.2021, 13 982,90 грн - інфляційні втрати, 1 936,61 грн - 3% річних, 5 225,79 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору позивач як постачальник «останньої надії» поставив відповідачу природний газ, проте відповідач не оплатив вартість спожитого газу. За прострочення виконання зобов`язання на підставі п.4.5 типового договору постачання позивач нарахував пеню, а відповідно до ст.625 ЦК України - інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції відзиву на позов не надав.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов наступних висновків:

- позивач поставив відповідачу у листопаді 2021 року газ в обсязі 2 568,70 куб.м на суму 43 154,16 грн, і відповідно до п.4.4. договору відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за цей газ до 31.12.2021, проте оплату за поставлений газ не здійснив;

- оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання, то позивач правомірно нарахував інфляційні втрати в розмірі 13 982,90 грн та 3% річних в сумі 1 936,61 грн., розрахунок зроблено арифметично і методологічно правильно;

- позивач нарахував пеню за період з 01.01.2022 до 30.06.2022 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, враховуючи умови п.4.5. договору, водночас, відповідно до пп. 4 п.3 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», положення якого поширюються на взаємовідносини сторін, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги; в період, за який нарахована пеня, діяв карантин, за таких обставин нарахування та стягнення пені не допускається.

- позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 59 073, 67 грн, з яких заборгованість за спожитий природній газ - 43 154, 16 грн, інфляційні втрати - 13 982, 90 грн, 3% річних - 1 936, 61 грн., у стягненні пені у розмірі 5 225, 79 грн належить відмовити.

Узагальнені доводи апелянта (позивача).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме п.п.4 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-ІХ, з порушенням норм процесуального права, а саме ст.236 та ст.238 ГПК України, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими.

Скаржник вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» надає житлово-комунальні послуги, що передбачає застосування до спірних правовідносин заборони нарахування та стягнення неустойки відповідно до п.п.4 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-ІХ, та безпідставно відмовив задоволенні позову щодо стягнення стягнення пені у розмірі 5 225,79 грн за період з 01.01.2022 до 30.06.2022.

На підтвердження зазначеного апеляційна скарга містить такі доводи:

- відносини між сторонами регулюються умовами Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії»;

- як вбачається із Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно з нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу», Правил постачання, Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем;

- відповідно до преамбули Закону України «Про житлово-комунальні послуги» цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг;

- згідно із ч.3 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік, натомість Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» містить зовсім інші умови щодо строку дії договору, а саме відповідно до п.3.3. договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесяти діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору;

- відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу надаються виключно на підставі індивідуальних договорів; при укладанні договору про надання житлово-комунальних послуг відбувається укладання договору постачання та одночасно з розподілу природного газу;

- ТзОВ «ГК «Нафтогаз» не надавало, а Національний заповідник «Давній Галич» не отримувало житлово-комунальні послуги за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», який регулює постачання природного газу споживачеві у необхідних йому обсягах, з огляду на що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та, відповідно, пп.4 п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-ІХ.

Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції.

ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України та було визначене постачальником «останньої надії» на ринку природного газу за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Згідно з п.1.1. договору, цей Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» (далі - постачальник).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України (п.1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору визначено, що цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п.1.4. договору, терміни, що використовуються в цьому договорі, мають такі значення:

- ЕІС-код - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу, присвоєний йому в установленому порядку оператором ГРМ/Оператором ГТС (для прямих споживачів), до газових мереж якого підключений об`єкт споживача;

- оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи, до газових мереж якого підключений об`єкт споживача;

- особистий кабінет - особиста веб-сторінка споживача на веб-сайті постачальника, що містить персоніфіковані дані споживача, статистичні дані про ціни та нарахування і сплату за договором та іншу інформацію, що пов`язана з виконанням договору;

- персоніфіковані дані - персоніфіковані дані щодо споживача (прізвище, власне ім`я та по батькові, назва (для споживача, що не є побутовим), ЕІС-код, поштова адреса об`єкта споживача, ЄДРПОУ (для споживача, що не є побутовим));

- постачальник «останньої надії» (далі - постачальник) - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»;

- сайт постачальника (сайт) - веб-сайт постачальника в мережі Інтернет, який містить чинну редакцію договору та Правил постачання, а також загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником та споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником та іншу необхідну інформацію;

- споживач - фізична особа, або юридична особа, або фізична особа - підприємець, щодо якої виконані передбачені законодавством умови для постачання природного газу.

Інші терміни, що не визначені в цьому договорі, мають значення, передбачені Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493 та Правилами постачання. Надалі за текстом цього договору постачальник та споживач, коли вживаються окремо, іменуються - сторона, коли спільно - сторони.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів) (п. 2.2. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору, постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання (п. 3.2. договору).

Згідно із пунктом 3.3. договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п.4.1. договору).

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. договору).

Згідно із п. 4.4. договору, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.5. договору).

Згідно із підпунктом 1 пункту 5.1. та підпунктом 1 пункту 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.

У пункті 8.2. договору сторони передбачили, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

У пункті 11.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператор газотранспортної системи, за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 відповідача автоматично включив до портфеля постачальника «останньої надії» - ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується наданими позивачем доказами (лист оператора ГТС від 04.10.2022 №ТОВВИХ-22-10675, інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма №10); відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XТ0000КFC6B00N (принтскрін з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС)).

ТзОВ «Оператор газорозподільної системи України» листом від 04.10.2022 №ТОВИХ-22-10675 повідомив, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XТ0000КFC6B00N (відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780B) у період з 01.11.2021 до 27.11.2021.

З огляду на викладену інформацію, обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XТ0000КFC6B00N у зазначений період та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780B), становить 2 568, 70 куб.м.

20.12.2021 позивач направив відповідачу рекомендованим поштовим відправленням рахунок на оплату природного газу №34280, де вказав, що борг станом на 10.12.2021 становить 43 154,16 грн.

Також позивач надіслав відповідачу вимогу від 12.07.2023 №119/4.3-8944-2022 про сплату заборгованості за природний газ у розмірі 43 154, 16 грн до 25.07.2023.

Відповідач доказів оплати газу, отриманого в листопаді 2021 року на суму 43 154, 16 грн, не надав.

За прострочення оплати за поставлений газ за період з 01.01.2022 до 30.06.2023 позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 3 982,90 грн, 3% річних в розмірі 1 936,61 грн.

Також за період з 01.01.2022 до 30.06.2022 позивач нарахував пеню у розмірі 5 225,79 грн. на підставі пункту 4.5. договору.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини є договірними відносинами постачання природного газу.

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за порушення споживачем строків оплати за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно із ч.6 ст.230 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.1 та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.5. типового договору, постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, постачальник нарахував споживачу пеню за період з 01.01.2022 до 30.06.2022 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, враховуючи умови п. 4.5. договору.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нарахування та стягнення пені у спірному випадку не допускається, оскільки на правовідносини сторін поширюється положення пп. 4 п.3 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

При цьому суді дійшов такого висновку, покликавшись на п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу.

Проте, суд не врахував положень ч.1 ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Отже, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» дійсно відносить послуги з постачання та розподілу природного газу до комунальних послуг, але лише у тому разі, якщо постачання природного газу здійснюється споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

При цьому, в розумінні п.6, п.9 ч.1 ст.1 вказаного Закону споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (індивідуальний споживач) або юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (колективний споживач).

У цьому ж випадку споживачем є Національний заповідник «Давній Галич», що не є побутовим споживачем, відповідно, спірні правовідносини регулюються умовами типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу».

Відповідно до умов цього договору споживачем є фізична або юридична особа, або фізична особа-підприємець, щодо якої виконано передбачені законодавством умови постачання природного газу.

Відповідно до п.37 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і, відповідно, заборони нарахування та стягнення пені у спірний період, передбаченої пп. 4 п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення пп. 4 п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» слід задоволити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2023 у справі №909/726/23 скасувати в частині відмови у стягненні пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 5225,79 грн. задоволити.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2684,00 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 4026,00 грн., на загальну суму 6 710, 00 грн, слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2023 у справі №909/726/23 скасувати в частині відмови у стягненні пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з Національного заповідника «ДАВНІЙ ГАЛИЧ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» пені в розмірі 5 225,79 грн. задоволити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задоволити повністю.

Стягнути з Національного заповідника «ДАВНІЙ ГАЛИЧ», (вул. Івана Франка, буд.3, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська обл., 77101, ідентифікаційний код 20552227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) 64 299,46 грн (шістдесят чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять гривень сорок шість копійок), з яких 43 154,16 грн - заборгованість за спожитий природний газ, 13 982,90 грн - інфляційні втрати, 1 936,61 грн - 3% річних, 5 225,79 грн. пеня, а також 6 710,00 грн (шість тисяч сімсот десять гривень нуль копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги»

3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.