Постанова

від 22.12.2023 по справі 908/1689/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1689/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Чередко А.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича

на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2023р.

(суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст складено 01.09.2023р.) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Продакшн"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Монастирного Андрія Петровича

про стягнення 23156,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Простір Продакшн" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича, про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, в розмірі 23156,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 11, 180, 202, 203, 626, 638, 909, 1212 ЦК України та зазначає, що у жовтні 2022р. між позивачем та відповідачем проводились перемовини щодо укладення договору на перевезення вантажу. 19.10.2022р. відповідачем виставлено позивачу рахунок № 385 на оплату транспортних послуг по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАN АР83007ЕА/ КОЕGОЕL НОМЕР_1 на суму 23 156,00 грн., який останнім сплачено згідно платіжного доручення № 2144 від 19.10.2022р.. Враховуючи, що сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору перевезення, договір між сторонами укладений в подальшому не був, перевезення вантажу не відбулось. Отже, з 19.10.2022р. і до теперішнього часу відповідач утримує та користується грошовими коштами ТОВ Простір Констракшн в сумі 23156,00 грн. без жодної правової підстави. В зв`язку з цим грошові кошти підлягають поверненню згідно ст. 1212 ЦК України.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.08.2023р. позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Продакшн" 23156 грн. 00 коп. безпідставно збережених грошових коштів та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Фізична особа-підприємець Монастирний Андрій Петрович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що досліджуючи докази по справі, Суд припустився їх вибіркового застосування та тлумачення без їх взаємозв`язку.

За твердженням скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги, що матеріали справи містять докази того, що Відповідач здійснив у жовтні 2022р. перевезення вантажу Позивача. Після цього склав акт наданих послуг від 21.10.2022 та направив його у на адресу Позивача для підписання, Скаржник вважає, що акт, підписаний з його боку, є первинним документом, який підтверджує операцію з перевезення вантажу.

Скаржник вказує на те, що зі змісту рахунку на оплату № 385 від 19 жовтня 2022 року вбачається, що оплата проведена за «Транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Київ (Київська обл.) - м. Запоріжжя (Запорізька обл.) автомобілем IVECO НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ». За виконання цих самих послуг на адресу позивача було надано Акт наданих послуг.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги , рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1689/23 від 25.08.2023 р. залишити без змін.

В обгрунтування своїх заперечень, Позивач зазначає, що Відповідачем не спростовано висновків Господарського суду Запорізької області, покладених в основу оскаржуваного рішення, а також не доведено неправильного застосування норм матеріального або процесуального права як необхідної передумови для скасування судового рішення.

Позивач посилається на те, що саме отримання у лютому 2023р. від Відповідача акту наданих послуг з перевезення зумовило його розпочати процес примусового стягнення безпідставно збережених ФОП Монастирний А.П. грошових коштів.

Позивач вказує, що надісланий Відповідачем акт з боку Позивача підписаний не був, оскільки обов`язковою передумовою складання акту наданих послуг має бути сам факт надання цих послуг.

Позивач на виконання п. 8 ст. 165 ГПК України, повідомляє, що сума судових витрат, в зв`язку із розглядом апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2023р. складає 11 000,00 грн. як витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим просить, за результами розгляду справи, покласти понесені ним витрати на правничу допомогу , в розмірі 11 000 грн. на Відповідача.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Чередко А.Є..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2023р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1689/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Монастирного Андрія Петровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2023р. у справі №908/1689/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

12.10.2023р. матеріали справи №908/1689/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2023р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2023р. у справі № 908/1689/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

19.10.2022р. Фізична особа підприємець Монастирний Андрій Петрович виписав Товариству з обмеженою відповідальністю Простір Констракшн рахунок № 385 на оплату транспортних послуг по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАN АР83007ЕА/ КОЕGОЕL НОМЕР_1 на суму 23 156,00 грн., з ПДВ.

19.10.2022р. ТОВ Простір Констракшн здійснено оплату за транспортні послуги, згідно рахунку № 385 від 19.10.2022р., на суму 23 156,00 грн., про що свідчить платіжна інструкції № 2144 від 19.10.2022р..

10.02.2023р., Фізична особа підприємець Монастирний Андрій Петрович надійслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Простір Констракшн Акт наданих послуг № 385 від 19.10.2022р., на суму 23 156,00 грн., з ПДВ, який Позивач не підписав. Факт отримання Акту визнається Позивачем.

В березні та квітні 2023р., Позивач звертався до Відповідача з пропозиціями про повернення 23 156,00 грн..

У відповіді на пропозиції Відповідач заперечив проти повернення коштів, пославшись на надані послуги та направлення на адресу Позивача, для підписання, акту про надання послуг та його не повернення.

Відсутність дій відповідача щодо повернення коштів стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності підстав для стягнення з відповідача коштів, які Позивач вважає безпідставно набутими Відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із наявності у спірних правовідносинах усіх необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факту набуття відповідачем майна (грошових коштів, в розмірі 23 156,00 грн.), факту набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача коштів згідно з платіжною інструкцією, яка міститься в матеріалах справи), відсутність між сторонами господарських правовідносин, що свідчить про відсутність правових підстав для перерахування (оплати) позивачем грошових коштів на користь відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 23 156,00 грн. безпідставно набутих коштів є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

Проте, з таким висновком колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі № 910/1238/17).

Тобто, у разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018р. у справі № 910/9072/17).

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018р. у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021р. у справі № 539/3403/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.01.2021р. у справі № 910/16334/19, від 04.03.2021р. у справі N 910/15621/19, від 07.12.2021р. у справі № 910/13182/20).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020р. у справі № 910/3395/19, від 24.11.2021р. у справі № 552/5874/19.

Щодо досліджуваної справи, то як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2022р. Фізична особа підприємець Монастирний Андрій Петрович виписав Товариству з обмеженою відповідальністю Простір Констракшн рахунок № 385 на оплату транспортних послуг по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАN АР83007ЕА/ КОЕGОЕL НОМЕР_1 на суму 23 156,00 грн., з ПДВ.

19.10.2022р. ТОВ Простір Констракшн здійснено оплату за транспортні послуги, згідно рахунку № 385 від 19.10.2022р., на суму 23 156,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 2144 від 19.10.2022р., з призначенням платежу: «оплата за надані послуги, згідно рах. № 385 від 19 жовтня 2020 р., у т.ч. ПДВ 20% - 3859,33 грн.».

Оскільки Відповідач виставив рахунки, а Позивач їх оплатив, зазначивши призначення платежу, яке визначене в рахунку та з посиланням на цей рахунок, колегія суддів вважає, що сторони уклали договір послуг у спрощений спосіб.

19.10.2022р. Відповідачем зареєстровано податкову накладну. що свідчить про реальність факту господарського операції (надання послуг).

Щодо реєстрації податкової накладної, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.06.2021р. у справі №910/23097/17.

Так Верховний Суд зазначив наступне:

"Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків".

Посилаючись на наявність між сторонами господарських правовідносин та в підтвердження факту вчинення самим ФОП Монастирним А.П. дій з виконання відповідної господарської операції, зокрема, надання послуг на суму, яка є предметом спору, Відповідач, надав до матеріалів справи підписаний ним Акт надання послуг №385 від 19.10.2022р., в якому зазначено, що Виконавцем були виконані наступні роботи( послуги): «Транспортні послуги по по маршруту м. Київ - м. Запоріжжя, автомобілем МАN АР83007ЕА/ КОЕGОЕL НОМЕР_1 на суму 23 156,00 грн., з ПДВ.

Вказаний Акт наданих послуг з перевезення було направлено Відповідачем за допомогою оператора поштового зв`язку - ТОВ Нова пошта на адресу Позивача у лютому 2023 року, про що свідчить поштовий реєстр.

Водночас, як свідчать установлені обставини справи та позиції сторін щодо спору у цій справі, позивач не заперечує наявності обставин фактичного отримання ним Акту надання послуг №385 від 19.10.2022р..

Товариство з обмеженою відповідальністю "Простір Продакшн" зазначений акт наданих послуг не підписало і мотивованої відмови від підписання не надало.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять повідомлень про відмову від виконання своїх зобов`язань, про відмову від підписання отриманого акту надання послуг з обов`язковим наданням вмотивованої відмови від його підписання.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Вказана правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 28.11.2023р. у справі № 906/1081/22.

Окрім того, необхідно враховувати позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 01.06.2020р. у справі №906/355/19, згідно якої проведення виконання сторонами договору виключає кваліфікацію договору як неукладеного.

Зважаючи на неповернення Товариством отриманого акту наданих послуг та відсутність мотивованої відмови від його підписання, колегія суддів дійшла висновку, що кошти Відповідачем отримано на підставі договірних правовідносин, що виключає, в даному випадку, можливість задоволення заявлених позивачем на підставі положень ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обставини стосовно наявності певної правової підстави для перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Простір Продакшн" спірних коштів ФОП Монастирному А.П., Скаржником доведені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про безпідставність набуття ФОП Монастирним А.П. коштів, у сумі 23 156,00 грн., перерахованих згідно платіжної інструкції № 2144 від 19.10.2022р. та про наявність правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича слід задовольнити, а рішення - скасувати.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України).

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу знайшли своє підтвердження.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасовано, з прийняттям нового рішення про відмову у задоводенні позову.

10. Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Монастирного Андрія Петровича задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.08.2023р. у справі №908/1689/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Простір Констракшн на користь Фізичної особи - підприємця Монастирного Андрія Петровича 4026, 00 грн. витрат на сплату судового збору, за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарськом суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя А.Є. Чередко