Рішення

від 19.12.2023 по справі 906/1502/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1502/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирліфт" Приватного спеціалізованого підприємства "Вертикаль"

до Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7

про стягнення 21570,59 грн

Дочірнє підприємство "Житомирліфт" Приватного спеціалізованого підприємства "Вертикаль" звернулося до суду з позовом про стягнення з Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 21570,59 грн заборгованості за надані послуги та виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів за грудень 2022 року.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2684,00 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1від 01.03.2022 на технічне обслуговування ліфтів.

Ухвалою від 20.11.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 19.12.2023.

05.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судове засіданні 19.12.2023 не прибув. 13.12.2023 надіслав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 92-93).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 48).

В судовому засіданні 19.12.2023 суд оглядав матеріали справи №906/91/23 за позовом Дочірнього підприємства "Житомирліфт" Приватного спеціалізованого підприємства "Вертикаль" до Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 про стягнення 254806,34 грн (з урахуванням заяви від 21.03.2023 про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а матеріали справи містять відзив на позовну заяву, суд вважає, що неявка останніх не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2022 Міським комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №7 (далі - замовник, відповідач) та Дочірнім підприємством "Житомирліфт" Приватного спеціалізованого підприємства "Вертикаль" (далі - підрядник, позивач) було укладено договір №1 на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів (далі - Договір (а.с. 7-8)).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконувати роботи з технічного обслуговування ліфтів на об`єктах замовника відповідно до додатку 1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

За п. 7.1. Договору, останній діє з 01.03.2022 по 31.12.2022.

У Додатку №1 до Договору №1 від 21.03.2021 сторони погодили перелік адрес, за якими здійснюється технічне обслуговування ліфтів житлових будинків та їх вартість (а.с. 9).

Позивач стверджує що впродовж строку дії Договору належним чином виконував його умови, про що сторонами були підписані акти виконаних робіт, при цьому, акт виконаних робіт за грудень 2022 року та акт звірки розрахунків відповідач безпідставно відмовився підписувати. Зсилаючись на приписи ст. 853, 882 ЦК України, позивач вважає, що непідписання відповідачем акта приймання наданих послуг за грудень 2022, при відсутності заперечень щодо виконаних робіт і наданих позивачем послуг, не свідчить по їх невиконання чи не надання, а отже такі роботи/послуги вважаються прийнятими.

Також позивач вказав, що рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/91/23 від 08.06.2023 стягнуто з Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 на користь Дочірнього підприємства "Житомирліфт" Приватного спеціалізованого підприємства "Вертикаль" 233235,75 грн основного боргу за договорами на техобслуговування ліфтів 24.03.2021, додатковою угодою від 31.12.2021 та за договором №1 від 01.03.2022 за період з березня по листопад 2022 року. Однак, у стягненні боргу в сумі 21570,59 грн за надані послуги за грудень 2022 року суд відмовив з підстав ненастання терміну сплати боргу на день звернення з позовом до суду.

Не проведення відповідачем розрахунків за надані послуги за грудень 2022 року стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 49-91) просив відмовити у задоволенні позову зсилаючись на те, що жодних послуг та робіт з обслуговування ліфтів у грудні 2022 року позивач не здійснював, що на думку відповідача підтверджується експертизою відомостей виявлених дефектів, пошкоджень і відмов експертних обстежень, результатами проведення електровимірів та експертного обстеження ліфтів.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на таке.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини сторін у сфері підряду виникли на підставі договору №1 від 01.03.2022 (строк дії до 31.12.2022).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п. 5.1. Договору, в кінці поточного місяця підрядник надає замовнику акти виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів з зазначенням їх вартості та обсягу.

Замовник у 5-ти денний термін повертає підписаний один екземпляр акту виконаних робіт підрядником (п. 5.2 Договору).

На підставі підписаного акту виконаних робіт замовник сплачує виконані роботи підряднику не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 5.3. Договору).

Дні простою ліфтів з вини підрядника відображаються в актах виконаних робіт і не сплачуються (п. 5.4. Договору).

Дні простою ліфтів з вини замовника сплачуються у повному обсязі. за виключенням планового простою (ремонту, тощо) погодженого з підрядником (п. 5.4. Договору ).

Суд встановив, що на підтвердження виконання робіт у грудні 2022 року позивач надав підписаний ним акт №1/12 приймання наданих послуг за грудень 2022 року на суму 21570,59 грн (а.с. 19).

Водночас суд встановив, що вказаний акт відповідач не підписав.

У судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, сталою є правова позиція, викладена в у пункті 6.3 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Таким чином, для встановлення наявності підстав для оплати робіт за договором підряду, які оформлені актом прийняття - передачі робіт, підписаним однією стороною договору (підрядником), необхідним є встановлення та оцінка таких істотних обставин для цього, як обґрунтованість відмови замовника від підписання актів виконаних робіт та реального/фактичного виконання робіт за договором підряду.".

Враховуючи положення статей 853, 882 ЦК України, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив і Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»).

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів надання відповідачем заперечень щодо виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів у грудні 2022 року. Надані відповідачем експертизи відомостей виявлених дефектів, пошкоджень і відмов експертних обстежень, результатами проведення електровимірів та експертного обстеження ліфтів суд не приймає до уваги, оскільки останні не містять дати їх складання та були подані під час розгляду справи в суді разом із відзивом на позовну заяву.

Водночас суд враховує, що про існування зазначеного акта за грудень 2022 року відповідачу було відомо, оскільки 10.01.2023 позивач звертався до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 364951,99 грн заборгованості за надані послуги та виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів за період з 31.12.2021 по 31.12.2022. До позовної заяви позивач додав, зокрема, акт приймання наданих послуг за грудень 2022 року.

Суд встановив, що вищевказану позовну заяву Господарський суд Житомирської області прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі 906/91/23 та 08.06.2023 прийняв рішення, яким стягнув з Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 на користь Дочірнього підприємства "Житомирліфт" Приватного спеціалізованого підприємства "Вертикаль" (13301, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Мостова, 20, код ЄДРПОУ 32164968) 233235,75 грн основного боргу, 3498,54 грн судового збору, 32037,08 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні 21570,59 грн основного боргу відмовив. Відмовляючи у стягненні 21570,59 грн за надані послуги по акту №1/12 приймання наданих послуг за грудень 2022 року суд вказав, що оскільки враховуючи умови п. 5.3. Договору №1 від 01.03.2022, строк розрахунків по вказаному акту - не пізніше 20 січня 2023 року, а позовну заяву до суду подано 10.01.2023 (а.с. 46), тобто, станом на час звернення до суду строк оплати по вказаному акту не настав.

В судовому засіданні 19.12.2023 суд оглядав матеріали справи №906/91/23 та встановив, що матеріали останньої також не містять заперечень відповідача щодо обсягів та вартості виконаних позивачем робіт з технічного обслуговування ліфтів за грудень 2022 року на суму 21570,59 грн.

З урахуванням положень статей 853, 882 ЦК України та враховуючи те, що відповідач не підписав акт №1/12 приймання наданих послуг за грудень 2022 року на суму 21570,59 грн, але не висловив обгрунтованих заперечень щодо виконаних робіт безпосередньо по цьому акту та не надав докази на спростування наведених у позові обставин, суд прийшов до висновку, що такі роботи є прийнятими, а строк виконання зобов`язання є таким, що настав. При цьому суд наголошує, що 31.12.2022 строк дії Договору закінчився і вказана обставина однозначно свідчить про виникнення у відповідача обов`язку провести розрахунки та про обізнанність останнього щодо існування такого обовязку на час звернення позивача до суду.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 21570,59 грн не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивач довів наявність у відповідача обов`язку по сплаті заборгованості у розмірі 21570,59, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн суд зазначає таке.

За ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 60ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Матеріали справи містять Ордер серії АМ №1069856 на надання правничої (правової) допомоги ДП "Житомирліфт СПП Вертикаль" адвокатом Ярошем Володимиром Васильовичем у Господарському суді Житомирської області, на підставі договору про надання правової допомоги №03/23 від 21.07.2023 (а.с. 31) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000723 від 25.07.2014, видане адвокату Ярошу В.В. (а.с. 32).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями п.3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

У матеріалах справи міститься Договір №03/23 про надання професійної правничої допомоги від 09.01.2023 (а.с. 41), укладений адвокатом Ярошем Володимиром Васильовичем (далі - адвокат) та ДП "Житомирліфт" ПСП "Вертикаль" (далі - клієнт), згідно п. 1.1. якого адвокат зобов`язується надати правничу допомогу, яка полягає у представництві і захисті прав та інтересів клієнта в судах усіх рівнів та інстанцій, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, в органах ДВС та перед приватними виконавцями у справі про стягнення заборгованості з Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 на користь клієнта за послуги з технічного обслуговування ліфтів, яка виникла з договору на технічне обслуговування ліфтів №1 від 01.03.2022 за грудень 2022 року і становить 21570,59 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору, гонорар адвоката за професійну правничу допомогу є фіксованим, не залежить від обсягу і становить 6000,00 грн., який підлягає включенню до витрат, пов`язаних із судовим захистом порушених прав клієнта та у разі вирішення спору судом заявляється до стягнення з МК ВРЖРЕП-7 на користь клієнта.

На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи надано платіжну інструкцію №190 від 14.11.2023, згідно якої позивачем сплачено адвокату Ярошу В.В. 6000,00 грн гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги від 21.07.2023 року №03/23 (а.с. 34).

Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, згідно положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, тобто виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Водночас, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ч.5ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд також може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 ГПК України.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши в сукупності все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, надані на підставі укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги №03/23 від 21.07.2023, порівняно з об`ємом фактично наданих послуг, які були реальними та необхідними, враховуючи предмет спору та складність справи, є неспіврозмірними та завищеними, тобто не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні із виконаною роботою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, а спір у справі не є нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору. При цьому суд враховує, що у позивача в наявності були всі документи, необхідні для звернення до суду з позовом. Крім того, із зазначеними документами адвокат був ознайомлений, оскільки представляв інтереси позивача і у справі №906/91/23, тому не потребував додаткового часу для вчинення дій щодо їх збирання (витребування) та опрацювання, а також не потребував значного обсягу часу і зусиль для підготовки відповідних документів до суду. Також судом взято до уваги, що у судовому засіданні представник позивача участі не приймав.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розумними, справедливими, а також пропорційними по відношенню до складності справи та об`єму фактично наданих послуг, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. У стягненні 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, резолютивна частина рішення не оголошувалась. При цьому, судом враховано постанови Верховного Суду від 05.09.2022 року у справі № 1519/2-5034/11 та №761/38266/14 від 30.09.2022.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 (13306, Житомирська область м. Бердичів, вул. Європейська, 91, код ЄДРПОУ 35006556) на користь Дочірнього підприємства "Житомирліфт" Приватного спеціалізованого підприємства "Вертикаль" (13301, Житомирська область, м. Бердичів, вул.Мостова, 20, код ЄДРПОУ 32164968):

- 21570,59 грн основного боргу;

- 2684,00 грн судового збору;

- 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.12.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2 - позивачу (через електронний кабінет;

3 - відповідачу (рек.).