Рішення

від 11.12.2023 по справі 906/1033/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1033/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Іваненко М.В. - ордер серія АА № 1333029 від 28.07.2023 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Кривой І.В., дов. №8269/43/25/01-2023 від 06.12.2023;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД Технології безпеки"

до Управління поліції охорони в Житомирській області

про зобов`язання вчинити певні дії

В судовому засіданні 07.12.2023 оголошувалась перерва до 11.12.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТД Технології безпеки" звернулося до суду з позовом про зобов`язання Управління поліції охорони в Житомирській області скасувати рішення про розірвання договору про закупівлю №173 від 07.07.2023, оформлене листом №5108/43/25/01-2023 від 18.07.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на безпідставність рішення Управління поліції охорони в Житомирській області щодо розірвання договору про закупівлю №173 від 07.07.2023, укладеного між сторонами.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.509, 525, 526, 530, 610, 625, 639, 640, 712 Цивільного кодексу України, ст.179, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 07.11.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/1033/23 до судового розгляду по суті на 07.12.2023 о 12:30.

11.12.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (вх. №01-44/4108/23 від 11.12.2023).

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2023 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2023 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

На підставі Закону України "Про публічні закупівлі" протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою №59 від 27.06.2023 вирішено, зокрема, укласти договір із Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД Технології безпеки" (а.с. 78).

07.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД Технології безпеки" (постачальник/продавець, позивач) та Управлінням поліції охорони в Житомирській області (покупець/замовник, відповідач) укладено договір про закупівлю №173 (далі - Договір) (а.с. 79-84).

Згідно п.1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити у власність ДК 021:2015:31620000-8 Прилади звукової та візуальної сигналізації (Пристрої охоронної та пожежної сигналізації (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах цього договору.

Найменування товару (асортимент та ціна) наведені у Додатку №1 до цього договору (Технічна специфікація), який є невід`ємною частиною договору (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.6.1-6.5 Договору поставка товару постачальником здійснюється на підставі письмової заявки покупця, в якій зазначається необхідна кількість та асортимент товару, надісланої покупцем на адресу постачальника факсимільним зв`язком, не пізніше одного дня з моменту її отримання постачальником. Поставка товару здійснюється постачальником за власний рахунок за адресою покупця. Право власності покупця на поставлений товар виникає з моменту його прийому покупцем. Факт прийому засвідчується відміткою покупця на відповідній накладній або шляхом складання постачальником акту приймання-передачі, що надаються покупцю у момент передачі товару. Ризик випадкової загибелі товару несе постачальник до моменту прийняття товару покупцем на умовах п.6.3 договору. Якість і комплектність товару повинні відповідати сертифікатам якості та іншим технічним вимогам, які встановлені чинними державними стандартами України.

Згідно п.7.2.1-7.2.3 Договору покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, повідомивши про це його у десятиденний строк; достроково розірвати цей договір за згодою сторін, в тому числі при повному виконанні зобов`язань; контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

За змістом п.7.3.1-7.3.2 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом II цього договору.

Відповідно до п.8.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

У разі, якщо прострочення строку поставки товару перевищить 10 (десять) календарних днів, покупець має право розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє постачальника (п.8.4 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.11.1 Договору).

У матеріалах справи міститься Додаток №1 до Договору - Специфікація на закупівлю товару (Прилади охоронної та пожежної сигналізації ДК 021:2015-31620000-8) (а.с. 85-87).

Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано копії заявок на замовлення від 07.07.2023, 18.07.2023, від 24.07.2023, від 25.07.2023 та докази їх надіслання позивачу засобами електронного зв`язку (а.с. 88-90, 93-98).

Також, відповідачем у матеріали справи подано копії видаткових накладних №ТОВ-000598 від 11.07.2023, №ТОВ-000599 від 12.07.2023, №ТОВ-000600 від 12.07.2023, №ТОВ-000601 від 11.07.2023, №ТОВ-000602 від 11.07.2023, №ТОВ-000603 від 11.07.2023, №ТОВ-000634 від 19.07.2023, №ТОВ-000655 від 25.07.2023, №ТОВ-000656 від 25.07.2023, №ТОВ-000658 від 26.07.2023 (а.с. 99-108).

Управлінням поліції охорони в Житомирській області на адресу позивача надіслано лист №5108/43/25/01-2023 від 18.07.2023 про невиконання останнім умов Договору щодо поставки товару за заявкою відповідача, що, на його думку, є порушенням умов Договору та було повідомлено про розірвання даного Договору з 31.07.2023 (а.с. 47).

На зазначений лист позивачем надіслано письмову відповідь №10/6 від 19.07.2023, в якій вказано, що відсутні будь-які порушення щодо виконання умов Договору позивачем, а також викладено прохання скасувати своє рішення про розірвання Договору з 31.07.2023 року (а.с. 48).

27.07.2023 позивачем надіслано на електронну адресу відповідача та поштовим відправленням лист №14\г та запропоновано останньому в добровільному порядку скасувати своє рішення про розірвання договору про закупівлю №173 від 07.07.2023 в термін до 31.07.2023 (а.с. 49-54).

Посилаючись на безпідставне повідомлення відповідача про розірвання договору, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про скасування рішення про розірвання договору про закупівлю №173 від 07.07.2023, оформлене листом №5108/43/25/01-2023 від 18.07.2023.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд дійшов висновку, що договір №536/B33-2022 від 19.09.2022 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як судом зазначалося вище, пунктом 8.4 Договору сторони передбачили, що у разі, якщо прострочення строку поставки товару перевищить 10 (десять) календарних днів, покупець має право розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє постачальника.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що поставка товару постачальником здійснюється на підставі письмової заявки покупця, в якій зазначається необхідна кількість та асортимент товару, надісланої покупцем на адресу постачальника факсимільним зв`язком, не пізніше одного дня з моменту її отримання постачальником.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано копії заявок на замовлення від 07.07.2023, 18.07.2023, від 24.07.2023, від 25.07.2023 та докази їх надіслання позивачу засобами електронного зв`язку (а.с. 88-90, 93-98).

Зокрема, заявка на замовлення від 07.07.2023 направлена позивачеві на електронну адресу 07.07.2023. Дана заявка містила 87 одиниць товару, водночас, відповідач просив позивача поставити 21 позицію товару згідно договору про закупівлю №173 від 07.07.2023 та Специфікації до нього.

Таким чином, згідно умов п.6.3 Договору позивач повинен був поставити відповідачу товар, вказаний у заявці на замовлення від 07.07.2023, не пізніше 08.07.2023.

Водночас, відповідачем у матеріали справи подано копії видаткових накладних №ТОВ-000598 від 11.07.2023, №ТОВ-000599 від 12.07.2023, №ТОВ-000600 від 12.07.2023, №ТОВ-000601 від 11.07.2023, №ТОВ-000602 від 11.07.2023, №ТОВ-000603 від 11.07.2023, №ТОВ-000634 від 19.07.2023, №ТОВ-000655 від 25.07.2023, №ТОВ-000656 від 25.07.2023, №ТОВ-000658 від 26.07.2023 (а.с. 99-108).

При цьому, із зазначених видаткових накладних вбачається, що товар поставлений позивачем не в повному обсязі та не у встановлений час.

Разом з тим, лист позивача №5108/43/25/01-2023 з повідомленням про розірвання договору про закупівлю №173 від 07.07.2023 датований 18.07.2023 (а.с. 12).

Таким чином, з врахуванням факту поставки товару не в повному обсязі, відповідач скористався своїм передбаченим п.8.4. Договору правом на розірвання договору в односторонньому порядку.

Крім того, необхідно зазначити, що в аспекті питання належності обраного прокурором способу захисту суд зауважує, що згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є е ф е к т и в н и м, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинене ним цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що чинне законодавство забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання, державних та суспільних інтересів. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.

Отже, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, е ф е к т и в н и м для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути д і є в и м (е ф е к т и в н и м), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Тож, визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто, вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбаченими даною ж правовою нормою способами. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, позивачем заявлено позовну вимогу про скасування рішення про розірвання договору про закупівлю №173 від 07.07.2023, оформлене листом №5108/43/25/01-2023 від 18.07.2023.

Разом з тим, обраний позивачем у даній справі спосіб захисту його прав не буде "ефективним" у контексті ст.13 Конвенції через відсутність механізму відновлення, поновлення порушеного, на думку позивача, права, оскільки заявлена ним вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування рішення про розірвання договору про закупівлю №173 від 07.07.2023, оформлене листом №5108/43/25/01-2023 від 18.07.2023, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що за змістом п.11.1 Договору строк його дії закінчується 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача (п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України)

З огляду на відмову в задоволенні позову, суд дійшов висновку про покладення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на позивача.

Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.12.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу на електронну пошту: tb@security.com.ua; advocate.ivanenko@gmail.com

3 - відповідачу на електронну пошту (через електронний кабінет)