Рішення

від 15.11.2023 по справі 907/583/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"15" листопада 2023 р. м. Ужгород Справа №907/583/23

За позовом Публічного акціонерного товариства Берегово Тиса, м. Берегове Закарпатської області

до відповідача Державного підприємства Агропромислова фірма Леанка, смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 267 661,89 грн заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-20-11 від 24.03.2011,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача без виклику

Відповідача без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача Державного підприємства Агропромислова фірма Леанка, смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 267 661,89 грн заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-20-11 від 24.03.2011.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 відкрито провадження у справі №907/583/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечення на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 07.08.2023.

Ухвалою суду від 10.10.2023 замінено позивача у справі Акціонерне товариство Комерційний інвестиційний банк на його правонаступника Публічне акціонерне товариство Берегово Тиса, м. Берегове Закарпатської області.

Ухвалою суду від 10.10.2023 судове засідання у справі відкладалось із підстав, наведених в ухвалі суду.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задоволити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.10.2018 у справі №907/464/18 позов АТ Комерційний інвестиційний банк задоволено повністю; присуджено до стягнення з Державного підприємства Агропромислова фірма Леанка на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк суму 838 553,37 грн, в тому числі 451 790 грн заборгованості за лімітом овердрафту згідно Договору кредиту за овердрафтом №02-1/30-20-11 від 24.03.2011, 208 597 грн заборгованості по нарахованих відсотках за користування овердрафтом, 59 512,50 грн пені, 72 738,19 грн інфляційних нарахувань, 19 829,25 грн трьох процентів річних та 26 086,43 грн заборгованості по комісії, а також суму 12 578,30 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За твердженням позивача, станом на 10.05.2023 вищевказане рішення суду не скасоване, і по ньому не відбувалося жодне погашення; водночас у зв`язку із тим, що відповідачем не сплачено заборгованість за Кредитним договором, то в період, починаючи із пред`явлення позивачем до суду позовної заяви у справі №907/464/18 (20.07.2018), до 22.06.2023 відбулося нарахування відсотків за користування кредитними коштами згідно Договору кредиту за овердрафтом №02-1/3о-20-11 від 24.03.2011, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом становлять суму 267 661,89 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву №147 від 20.07.2023 (вх. №02.3.1-02/5194/23 від 20.07.2023), в якому, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, зазначає про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

За твердженням відповідача, вказана вимога була пред`явлена позивачем до ДП Агропромислова фірма Леанка та, відповідно, задоволена, про що свідчить рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.10.2018 у справі №907/464/18.

Відповідач звертає увагу, що за логікою Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (3% річних), оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною. У зв`язку з наведеним, відповідач наголошує, що в такому разі виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 Цивільного кодексу України, а відтак, у задоволенні позову належить відмовити.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Представник позивача на електронну адресу суду надіслав відповідь на відзив №02-93/6-123 від 25.07.2023 (вх. №02.3.1-02/5254/23 від 25.07.2023), у якій зазначає про те, що сторонами в п. 10.2. Договору кредиту за овердрафтом №02-1/30-20-11 від 24.03.2011 погоджено, що цей Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту, сплаті відсотків, комісій, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків, заподіяних кредиторові, у зв`язку з чим позивач має всі законні підстави для нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/30-20-11 від 24.03.2011.

За твердженням представника позивача, в даній справі неможливо застосувати посилання на практику Верховного Суду, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, оскільки застосуванню підлягає позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 щодо можливості нарахування відсотків за користування кредитними коштами до виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/30-20-11 від 24.03.2011.

До того ж, як наголошує представник позивача, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.10.2018 у справі №907/464/18 встановлено право кредитора на нарахування відсотків за кредитним договором після спливу строку кредитування, що має преюдиційне значення при вирішенні спірних правовідносин у справі №907/583/23.

Представник позивача зауважує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, які містяться в постанові від 13.12.2018 у справі №913/11/18, узгоджена сторонами у кредитному договорі домовленість допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Крім того, за твердженням представника позивача, застосування до Договору кредиту за овердрафтом №02-1/30-20-11 від 24.03.2011 положень ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України є неможливим; водночас АТ Комерційний інвестиційний банк не пред`являло жодної вимоги до відповідача в розумінні означеної норми закону, а звернення до суду з позовом у справі №907/464/18 не дорівнює пред`явленню вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

24.03.2011 між Публічним акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Берегово Тиса, (кредитором) та Державним підприємством Агропромислова фірма Леанка (позичальником, відповідачем у справі) було укладено Договір кредиту за овердрафтом №02-1/3о-20-11 (далі Договір), на підставі п. 1.1. якого кредитор надає позичальникові овердрафт для здійснення операцій з поточного рахунку понад залишок коштів, на поточному рахунку позичальника № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КомІнвестБанк (далі поточний рахунок) зі сплатою відсотків, комісій і інших платежів відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що ліміт кредитування, у межах якого позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 80 000 гривень, якщо інший ліміт не встановлено кредитором, згідно до умов п. 1.3. цього Договору.

У випадку призупинення операцій по поточному рахунку, пред`явлення до рахунку платіжних документів для примусового списання коштів, усіх коштів на рахунку або частини коштів на рахунку позичальника, а так само при введенні інших обмежень, передбачених законодавством, подальша видача кредитів у формі овердрафту припиняється без узгодження з позичальником і кредитор отримує право на визнання терміну повернення кредитів у формі овердрафту таким, що настав у порядку розділу 9 цього Договору. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим Договором 23 вересня 2011 року (п. 1.3., 1.4. Договору).

Згідно із п. 2.1. Договору, кредитор надає позичальнику можливість одержання овердрафту, у межах ліміту кредитування, виходячи з принципів терміновості, платності, зворотності і забезпеченості (в разі необхідності). Датою видачі кредиту у формі овердрафту вважається день, у який заборгованість по овердрафту після закінчення операційного дня перевищує заборгованість по овердрафту на початок операційного дня за рахунком, зазначеним в п. 4.1.2. Договору. Датою погашення (часткового погашення) кредиту у формі овердрафту вважається день зарахування коштів на поточний рахунок (або інші рахунки, на яких згідно з нормами чинного законодавства може враховуватись заборгованість за овердрафтом), унаслідок якого заборгованість по овердрафту на кінець операційного дня стала меншою за заборгованість по овердрафту на початок операційного дня. При цьому, погашення (часткове погашення) кредитів у формі овердрафту, що видані відповідно до Договору, здійснюється в тій же послідовності, в якій здійснювалася їх видача, тобто в першу чергу погашаються кредити у формі овердрафту, дата видачі яких передує даті видачі інших кредитів у формі овердрафту.

Погашення кредиту здійснюється протягом операційного дня шляхом перерахувань сум на поточний рахунок позичальника (або інші рахунки, на яких згідно з нормами чинного законодавства може враховуватись заборгованість за овердрафтом), унаслідок здійснення яких на кінець операційного дня заборгованість по овердрафту стає менше заборгованості по овердрафту на початок операційного дня. Кожен окремий виданий кредит на умовах овердрафту повинен бути погашений позичальником не пізніше 21 го календарного дня з дня видачі овердрафта, але в будь якому випадку не пізніше терміну, зазначеного в п. 1.4. Договору. У випадку непогашення заборгованості у встановлений цим Договором термін, подальша видача кредитів припиняється, а кредитор отримує право на визнання терміну кредиту таким, що настав у порядку розділу 9 цього Договору (п. 2.2. Договору).

На підставі п. 2.3. Договору, за користування овердрафтом позичальник сплачує кредитору винагороду за його використання в розмірі 23% річних від фактичної заборгованості за рахунком.

Відсотки нараховуються щомісячно, методом факт/365(366), тобто з розрахунку фактичної кількості днів у місяці. При цьому відсотки нараховуються на суму зобов`язань позичальника (під сумою зобов`язань розуміється сума залишку на рахунку заборгованості по овердрафту наприкінці кожного дня) пропорційно кількості днів, протягом яких це зобов`язання враховувалося кредитором на рахунку заборгованості позичальника по овердрафту (підп. 2.3.1. п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 10.2. Договору, цей Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту, сплаті відсотків, комісій, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків, заподіяних кредиторові.

Додатковою угодою №1 від 23.09.2011 сторони домовились викласти п. 1.4. та 2.7. Договору в наступній редакції: 1.4. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом 23 березня 2012 року; 2.7. Плата за зміну умов Договору, на прохання клієнта становить 1% від суми ліміту по овердрафту, вказаному в даному Договорі і сплачується на рахунок № НОМЕР_2 в АТ КомІнвестБанк.

На підставі Додаткової угоди №2 від 03.10.2011 п. 2.3. Договору викладено сторонами в наступній редакції: 2.3. За користування овердрафтом позичальник сплачує кредитору винагороду за його використання у розмірі 20% річних, починаючи з 03.10.2011 від фактичної заборгованості за рахунком.

Додатковою угодою №3 від 23.03.2012 внесено зміни до пунктів 1.4. та 2.7. Договору шляхом їх викладення в такій редакції: 1.4. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим Договором 23 вересня 2012 року; 2.7. Плата за зміну умов Договору, на прохання клієнта становить 1% від суми ліміту по овердрафту, вказаному в даному Договорі і сплачується на рахунок № НОМЕР_2 в АТ КомІнвестБанк.

Відповідно до Додаткової угоди №4 від 21.09.2012 сторонами викладено пункти 1.2., 1.4. та 2.7. Договору в наступній редакції: 1.2. Ліміт кредитування, у межах якого позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 80 000 гривень, якщо інший ліміт не встановлено кредитором, згідно до умов п. 1.3. цього Договору; 1.4. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим Договором 23 березня 2013 року; 2.7. Плата за зміну умов Договору, на прохання клієнта становить 1% від суми ліміту по овердрафту, вказаному в даному Договорі і сплачується на рахунок № НОМЕР_2 в АТ КомІнвестБанк.

Додатковою угодою №5 від 19.10.2012 сторони дійшли згоди викласти пункти 1.2., 1.4. та 2.8. Договору в наступній редакції: 1.2. Ліміт кредитування, у межах якого позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 91 000 гривень, якщо інший ліміт не встановлено кредитором, згідно до умов п. 1.3. цього Договору; 1.4. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим Договором 23 березня 2013 року; 2.8. У випадку збільшення ліміту кредитування, згідно Договору, позичальник сплачує кредитору додаткову плату у розмірі 1% від суми збільшення ліміту кредитування на рахунок № НОМЕР_2 в АТ КомІнвестБанк. Плата сплачується в день укладення додаткового правочину про збільшення ліміту кредитування або в останній робочий день поточного місяця.

За змістом Додаткової угоди №6 від 20.11.2012, пункти 1.2., 1.4. та 2.8. Договору викладено сторонами в наступній редакції: 1.2. Ліміт кредитування, у межах якого позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 102 000 гривень, якщо інший ліміт не встановлено кредитором, згідно до умов п. 1.3. цього Договору; 1.4. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим Договором 23 березня 2013 року; 2.8. У випадку збільшення ліміту кредитування, згідно Договору, позичальник сплачує кредитору додаткову плату у розмірі 1% від суми збільшення ліміту кредитування на рахунок № НОМЕР_2 в АТ КомІнвестБанк. Плата сплачується в день укладення додаткового правочину про збільшення ліміту кредитування або в останній робочий день поточного місяця.

Згідно з Додатковою угодою №7 від 22.03.2012, сторони дійшли згоди викласти пункти 1.2., 1.4. та 2.8. Договору в наступній редакції: 1.2. Ліміт кредитування, у межах якого позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 102 000 гривень, якщо інший ліміт не встановлено кредитором, згідно до умов п. 1.3. цього Договору; 1.4. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим Договором 23 вересня 2013 року; 2.7. Плата за зміну умов Договору, на прохання клієнта становить 2% від суми ліміту по овердрафту, вказаному в даному Договорі і сплачується на рахунок № НОМЕР_2 в АТ КомІнвестБанк.

Додатковою угодою №8 від 04.04.2013 пункти 1.2., 1.4. та 2.7. Договору змінені шляхом їх викладення в наступній редакції: 1.2. Ліміт кредитування, у межах якого позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 122 000 гривень, якщо інший ліміт не встановлено кредитором, згідно до умов п. 1.3. цього Договору; 1.4. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим Договором 23 вересня 2013 року.; 2.8. У випадку збільшення ліміту кредитування, згідно Договору, позичальник сплачує кредитору додаткову плату у розмірі 1% від суми збільшення ліміту кредитування на рахунок № НОМЕР_2 в АТ КомІнвестБанк. Плата сплачується в день укладення додаткового правочину про збільшення ліміту кредитування або в останній робочий день поточного місяця.

На підставі Додаткової угоди №9 від 23.09.2013 пункти 1.2., 1.4. та 2.7. Договору викладено в наступній редакції: 1.2. Ліміт кредитування, у межах якого позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 122 000 гривень, якщо інший ліміт не встановлено кредитором, згідно до умов п. 1.3. цього Договору; 1.4. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим Договором 22 вересня 2014 року; 2.7. Плата за зміну умов Договору, на прохання клієнта становить 2% від суми ліміту по овердрафту, вказаному в даному Договорі і сплачується на рахунок № НОМЕР_2 в АТ КомІнвестБанк.

Згідно із Додатковою угодою №10 від 22.09.2014, сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів 1.2., 1.4. та 2.7. Договору шляхом їх викладення в наступній редакції: 1.2. Ліміт кредитування, у межах якого позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 122 000 гривень, якщо інший ліміт не встановлено кредитором, згідно до умов п. 1.3. цього Договору; 1.4. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим Договором 21 вересня 2015 року; 2.7. Плата за зміну умов Договору, на прохання клієнта становить 2% від суми ліміту по овердрафту, вказаному в даному Договорі і сплачується на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КОМІНВЕСТБАНК.

Додатковою угодою №11 від 01.04.2015 сторонами погоджено викласти пункт 2.3. Договору в наступній редакції: 2.3. За користування овердрафтом позичальник сплачує кредитору винагороду за його використання у розмірі 25% річних від фактичної заборгованості за рахунком, а також доповнити розділ 4 Договору Права та обов`язки кредитора пунктом 4.2.6., а саме, 4.2.6. Якщо місячні обороти позичальника по розрахунковому рахунку, відкритому в банку-кредиторі менші ніж сума кредиту, передбаченого п. 1.2., кредитор має право в односторонньому порядку збільшити відсоткову ставку по кредиту до 30% (тридцяти) відсотків річних.

На підставі Додаткової угоди №12 від 18.09.2015 сторонами викладено пункти 1.4. та 2.7. Договору в наступній редакції: 1.4. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим Договором 16 вересня 2016 року; 2.7. Плата за зміну умов Договору, на прохання клієнта, становить 2% від суми ліміту по овердрафту, вказаному в даному Договорі і сплачується на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КОМІНВЕСТБАНК.

Додатковою угодою №13 від 24.05.2016 сторони погодили пункти 1.2., 2.3., 2.7. та 2.8. Договору викласти в наступній редакції: 1.2. Ліміт кредитування, у межах якого позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 422 000 грн, якщо інший ліміт не встановлено кредитором, згідно до умов п. 1.3. цього Договору; 2.3. За користування овердрафтом позичальник сплачує кредитору винагороду за його використання у розмірі 21% річних від фактичної заборгованості за рахунком; 2.7. Плата за зміну умов Договору, на прохання клієнта, становить 0% від суми ліміту по овердрафту, вказаному в даному Договорі і сплачується на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ КОМІНВЕСТБАНК; 2.8. У випадку збільшення ліміту кредитування, згідно Договору, позичальник сплачує кредитору додаткову плату у розмірі 0,5% від суми збільшення ліміту кредитування на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ КОМІНВЕСТБАНК. Плата сплачується в день укладення додаткового правочину про збільшення ліміту кредитування або в останній робочий день поточного місяця.

За змістом Додаткової угоди №14 від 02.06.2016, пункти 1.2. та 2.8. Договору викладено в наступній редакції: 1.2. Ліміт кредитування, у межах якого позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 452 000 грн, якщо інший ліміт не встановлено кредитором, згідно до умов п. 1.3. цього Договору; 2.8. У випадку збільшення ліміту кредитування, згідно Договору, позичальник сплачує кредитору додаткову плату у розмірі 0,00% від суми збільшення ліміту кредитування на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ КОМІНВЕСТБАНК. Плата сплачується в день укладення додаткового правочину про збільшення ліміту кредитування або в останній робочий день поточного місяця.

На підставі Додаткової угоди №15 від 16.09.2016 сторонами викладено пункти 1.4. та 2.7. Договору в наступній редакції: 1.4. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим Договором 31 січня 2017 року; 2.7. Плата за зміну умов Договору, на прохання клієнта становить 0,00% від суми ліміту по овердрафту вказаному у договорі і сплачується на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КОМІНВЕСТБАНК.

В подальшому, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.10.2018 у справі №907/464/18 позов Публічного акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк, м. Ужгород до відповідача Державного підприємства Агропромислова фірма Леанка, смт. Середнє Ужгородського району про стягнення 838 553,37 грн, в тому числі 451 790 грн заборгованості за лімітом овердрафту згідно Договору кредиту за овердрафтом №02-1/3о-20-11 від 24.03.2011, 208 597 грн заборгованості по нарахованих відсотках за користування овердрафтом, 59 512,50 грн пені, 72 738,19 грн інфляційних нарахувань, 19 829,25 грн трьох процентів річних та 26 086,43 грн заборгованості по комісії (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державного підприємства Агропромислова фірма Леанка, Ужгородський район, смт. Середнє, вул. Шевченка, будинок 6 (код ЄДРПОУ 00413819) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк, м. Ужгород, вул. Гойди, 10 (код ЄДРПОУ 19355562) суму 838 553 (Вісімсот тридцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривні) грн. 37 коп., в тому числі 451 790 (Чотириста п`ятдесят одну тисячу сімсот дев`яносто гривень) грн. заборгованості за лімітом овердрафту згідно Договору кредиту за овердрафтом №02-1/3о-20-11 від 24.03.2011 року, 208 597 (Двісті вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень) грн. заборгованості по нарахованих відсотках за користування овердрафтом, 59 512 (П`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот дванадцять гривень) грн. 50 коп. пені, 72 738 (Сімдесят дві тисячі сімсот тридцять вісім гривень) грн. 19 коп. інфляційних нарахувань, 19 829 (Дев`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень) грн. 25 коп. трьох процентів річних та 26 086 (Двадцять шість тисяч вісімдесят шість гривень) грн. 43 коп. заборгованості по комісії, а також суму 12 578 (Дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень) грн. 30 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Покликаючись на невиконання відповідачем вищевказаного судового рішення в частині погашення заборгованості за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-20-11 від 24.03.2011, позивачем на підставі ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з останнього суму 267 661,89 грн відсотків за користування кредитом за період із липня 2018 року по червень 2021 року включно.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України регламентовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається із долученого позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунку заборгованості відповідача за відсотками за користування кредитом згідно з Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-20-11 від 24.03.2011, останні нараховані позивачем із липня 2018 року по червень 2021 року включно відповідно до приписів ст. 1048 Цивільного кодексу України, у той час, як строк кінцевого погашення кредиту на підставі Додаткової угоди №15 від 16.09.2016 до Договору визначений сторонами до 31.01.2017.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість, кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому, кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Зазначених вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому, кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України; натомість, настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за користування кредитом могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

При цьому, компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за користування кредитом (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за користування кредитом, до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 акцентувала увагу на тому, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин 2 та 3 статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема, ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Вказані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.

У частині 3 статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 Цивільного кодексу України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема, в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Тобто твердження позивача про те, що проценти за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши фактичні обставини спірних правовідносин через призму вищенаведених приписів чинного законодавства та практики їх правозастосування, суд дійшов висновку про необґрунтованість і безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача суми 267 661,89 грн заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, що нараховані після спливу строку кредитування, визначеного Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-20-11 від 24.03.2011 (зі змінами до нього), а відтак, у задоволенні позову належить відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним обставин суду не надав, а аргументи, викладені ним у позові, не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці з 27.11.2023 по 30.11.2023, та з 18.12.2023 по 21.12.2023, повне судове рішення складено та підписано 22.12.2023.

Суддя Пригара Л.І.