Рішення

від 21.11.2023 по справі 907/879/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"21" листопада 2023 р. м. Ужгород Справа №907/879/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідземінжбуд, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Об`єкт, м. Київ

про стягнення 5 080 185,72 грн,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Спецпідземінжбуд, м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Буд Об`єкт, м. Київ про стягнення 5 080 185,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2021 суддею Ушак І.Г. відкрито провадження у справі №907/879/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.01.2022. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено відповідачу строк для надання суду та позивачеві заперечення на відповідь на відзив (за наявності), протягом 5-ти днів із дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалами суду від 21.01.2022, 15.02.2022, 11.03.2022 та 10.05.2022 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду 12.07.2022 закрито підготовче провадження у справі №907/897/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 17.08.2022.

Ухвалами суду від 17.08.2022, 08.09.2022 та 24.01.2023 судові засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

У зв`язку із припиненням повноважень головуючої судді Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області №02-02/8/23 від 08.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи №907/879/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 08.03.2023 справу №907/879/21 розподілено судді Пригарі Л.І.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Пригара Л.І.) від 20.03.2023 прийнято справу №907/879/21 до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 12.04.2023. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України із одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 12.04.2023, 17.05.2023, 21.06.2023 та 12.09.2023 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/879/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 21.11.2023. Явка уповноважених представників учасників процесу в судове засідання судом визнана на власний розсуд.

Сторони, будучи своєчасно і належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи по суті, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Водночас суд констатує, що у процесі розгляду справи відповідачем було змінено адресу місцезнаходження із вул. Мукачівська, буд. 125, с. Клячаново, Мукачівський район, Закарпатська область, 89623 на вул. Львівська, будинок 23, м. Київ, 03115, про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг із ЄДРЮОФОПтаГФ щодо юридичної особи з кодом 40166975.

Ухвали суду від 24.11.2021, 21.01.2022, 15.02.2022, 11.03.2022, 10.05.2022, 08.09.2022, 24.01.2023, 20.03.2023, 12.04.2023 та 21.06.2023 були надіслані на офіційну юридичну адресу відповідача в с. Клячаново Мукачівського району Закарпатської області (вул. Мукачівська, буд. 125); повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду містяться в матеріалах справи.

Надіслана відповідачу за зміненим місцезнаходженням (вул. Львівська, будинок 23, м. Київ, 03115) поштова кореспонденція (ухвали суду від 17.05.2023, 21.06.2023, 12.09.2023 та 17.10.2023) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відмітками адресат відсутній за вказаною адресою, за закінченням терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, в матеріалах справи наявні довідки Господарського суду Закарпатської області, із яких вбачається, що ухвали суду від 20.03.2023, 12.04.2023, 17.05.2023, 21.06.2023, 12.09.2023 та 17.10.2023 були надіслані одержувачу ТОВ Буд-Об`єкт в його електронний кабінет у підсистемі Електронний суд та, відповідно, доставлені до його електронного кабінету 20.03.2023, 24.04.2023, 25.05.2023, 05.07.2023, 14.09.2023 та 23.10.2023.

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Ухвалою суду від 17.10.2023 явка учасників справи в судове засідання 21.11.2023 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників учасників спору за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови Договору оренди будівельної техніки №2106СБ від 21.06.2018 в частині взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості наданих йому послуг зі строкового користування технікою, внаслідок чого в останнього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 5 080 185,72 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційні юридичні адреси, зазначені у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, та до електронного кабінету в підсистемі Електронний суд), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

В надісланій на адресу суду заяві б/н від 06.06.2023 (вх. №02.3.1-02/4351/23 від 13.06.2023) представник позивача зазначає про те, що в позовній заяві міститься посилання лише на Договір оренди будівельної техніки №2106СБ від 21.05.2018, однак заборгованість відповідача фактично виникла у зв`язку із неналежним виконанням ще й Договорів про надання послуг №05-09-19О від 05.09.2019 та №10-10-19-О від 10.10.2019, за якими останнім не сплачено суму 67 346,09 грн. Відтак, за твердженням представника позивача, загальний розмір заборгованості відповідача перед ТОВ Спецпідземінжбуд становить суму 5 080 185,72 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецпідземінжбуд (орендодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Буд Об`єкт (орендарем, відповідачем у справі) було укладено Договір оренди будівельної техніки №2106СБ від 21.06.2018 (далі Договір), пунктом 1.1. якого встановлено, що на умовах даного Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування будівельну техніку, яка є об`єктом оренди за цим Договором та визначена п. 1.2. Договору та надалі іменується Техніка.

Техніка, що передається в оренду на умовах цього Договору: буровий агрегат Ваuеr ВG-36 Т 4125 КІ, заводський номер 781, рік випуску 2006 (п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 1.4. Договору, строк оренди становить до 31 грудня 2018 року та починається з моменту підписання Акту прийому передачі техніки в оренду. За домовленістю сторін строк оренди подовжується на наступний період, про що укладається додаткова угода.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору, техніка повинна бути передана орендодавцем та прийнята орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами цього Договору. Факт передачі техніки в оренду та її повернення з оренди підтверджується відповідними Актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Акти прийому-передачі техніки в оренду/повернення з оренди є невід`ємними частинами Договору.

За змістом п. 3.1. Договору, техніка передається орендарю у користування з метою її використання в господарській діяльності орендаря при здійсненні останнім відповідних будівельних робіт на об`єкті орендаря.

Пунктами 4.1. 4.3. Договору визначено, що нарахування та сплата орендної плати за користування технікою здійснюється в національній валюті України гривні. Вартість послуг орендодавця за цим Договором становить: 2 500 грн з ПДВ за 1 машино-годину роботи техніки. Орієнтовна ціна Договору становить: 3 500 000 грн разом з ПДВ. Остаточну ціну Договору становить сума всіх підписаних сторонами Актів здачі-приймання наданих орендних послуг згідно даного Договору. Акти наданих орендних послуг підписуються на підставі змінних рапортів роботи техніки, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Розрахунки за надані орендодавцем орендні послуги здійснюються орендарем на підставі Актів здачі-приймання наданих орендних послуг, підписаних уповноваженими представниками сторін. Орендні платежі здійснюються орендарем шляхом перерахування грошових коштів з поточного банківського рахунку орендаря на поточний банківський рахунок орендодавця (п. 4.5., 4.6. Договору).

Згідно із п. 8.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його затвердження сторонами та діє до закінчення строку оренди, а в частині розрахунків, відшкодування шкоди, сплати штрафних санкцій, невчасного повернення техніки оренди до повного виконання їх сторонами.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту прийому передачі від 21.06.2018, підписаного та скріпленого печатками сторін наявного спору, на умовах Договору оренди будівельної техніки №2106СБ від 21.06.2018 орендодавцем було передано, а орендарем, у свою чергу, прийнято в оренду (строкове платне користування) буровий агрегат Ваuеr ВG-36 Т 4125 КІ, заводський номер 781, рік випуску 2006.

Протягом строку дії Договору сторонами складено та підписано акти надання послуг №5 від 31.01.2020 на суму 2 609 814,10 грн та №37 від 30.04.2020 на суму 2 623 414,10 грн, котрі, були оплачені відповідачем лише частково.

Невиконання відповідачем умов Договору оренди будівельної техніки №2106СБ від 21.06.2018 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за користування технікою, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5 080 185,72 грн, стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача означеної суми заборгованості по сплаті орендної плати за користування будівельною технікою у примусовому порядку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Згідно із положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, у порушення умов Договору оренди будівельної техніки №2106СБ від 21.06.2018, неналежно виконувалися взяті на себе зобов`язання в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за користування будівельною технікою, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 5 080 185,72 грн.

Свідченням означених обставин є, зокрема, акти надання послуг №5 від 31.01.2020 та №37 від 30.04.2020, підписані відповідачем без-будь яких зауважень, що, у свою чергу, дозволяє дійти до висновку про визнання останнім факту користування орендованим майном (технікою) та свідчить про виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати орендних платежів за укладеним між сторонами Договором у повному обсязі.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати за користування будівельною технікою у розмірі 5 080 185,72 грн є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 76 202,79 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 191, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Об`єкт, вул. Львівська, будинок 23, м. Київ, 03115 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40166975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідземінжбуд, вул. Дмитрівська, будинок 92-94, м. Київ, 01135 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39286780) суму 5 080 185,72 грн (П`ять мільйонів вісімдесят тисяч сто вісімдесят п`ять гривень 72 коп), а також 76 202,79 грн (Сімдесят шість тисяч двісті дві гривні 79 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці з 27.11.2023 по 30.11.2023, та з 18.12.2023 по 21.12.2023, повне судове рішення складено та підписано 22.12.2023.

Суддя Пригара Л.І.