Рішення

від 05.12.2023 по справі 907/358/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"05" грудня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/358/23

За позовом Приватного акціонерного товариства Цумань, смт. Цумань Луцького району Волинської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпромізоляція, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 4 308 173,38 грн, в тому числі 3 000 000 грн заборгованості за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) №05/2020 від 01.07.2020, 1 112 885,71 грн інфляційних нарахувань та 195 287,67 грн трьох процентів річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство Цумань, смт. Цумань Луцького району Волинської області звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпромізоляція, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 4 279 329,65 грн, в тому числі 3 000 000 грн заборгованості за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) №05/2020 від 01.07.2020, 1 116 096,77 грн інфляційних нарахувань та 163 232,88 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2023 відкрито провадження у справі №907/358/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.06.2023. Явка уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнана судом на власний розсуд. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 21.06.2023, 30.08.2023 та 21.09.2023 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2023 прийнято до розгляду та задоволено заяву представника позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог №14 від 01.09.2023 (вх. №02.3.1-02/6246/23 від 11.09.2023), якою останній просить стягнути з відповідача 4 308 173,38 грн, у тому числі 3 000 000 грн заборгованості за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) №05/2020 від 01.07.2020, 1 112 885,71 грн інфляційних нарахувань та 195 287,67 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/358/23 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 05.12.2023. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився.

Ухвала суду від 11.05.2023 про відкриття провадження у справі №907/358/23 була надіслані на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ; повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду містяться в матеріалах справи.

Надіслана на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвали суду від 21.06.2023, 30.08.2023, 21.09.2023) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відмітками за закінченням терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, в матеріалах справи наявні довідки Господарського суду Закарпатської області, із яких вбачається, що ухвала суду від 11.05.2023 про відкриття провадження у справі №907/358/23, ухвали суду від 21.06.2023, 30.08.2023, 21.09.2023 та ухвала від 31.10.2023 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті були надіслані одержувачу ТОВ Укрпромізоляція в його електронний кабінет у підсистемі Електронний суд та, відповідно, доставлені до його електронного кабінету 11.05.2023, 22.06.2023, 08.09.2023, 27.09.2023 та 03.11.2023.

Суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Ухвалою суду від 31.10.2023 явка учасників справи в судове засідання 05.12.2023 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови Договору позики (поворотної фінансової допомоги) №05/2020 від 01.07.2020 в частині взятих на себе договірних зобов`язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з чим у нього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 3 000 000 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 1 112 885,71 грн інфляційних нарахувань та 195 287,67 грн трьох процентів річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційні юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ та до електронного кабінету відповідача), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Приватним акціонерним товариством Цумань (позикодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпромізоляція (позичальником, відповідачем у справі) було укладено Договір позики (поворотної фінансової допомоги) №05/2020 від 01.07.2020 (далі Договір), за умовами якого позикодавець надає позичальнику грошову позику (поворотну фінансову допомогу), а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк (п. 1 Договору).

Пунктом 2 Договору сторони визначили, що позика (поворотна фінансова допомога), що надається у користування позичальнику за цим договором, не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування грошовими коштами та є обов`язковою до повернення.

Згідно із п. 3 Договору, сума позики становить 3 000 000 грн.

Відповідно до п. 4 Договору, позикодавець надає позику після підписання такого договору.

Позика надається шляхом безготівкового переказу грошових коштів на рахунок позичальника (п. 5 Договору).

За змістом п. 6 Договору, строк повернення позики до 01.07.2021 року.

Умовами п. 7 Договору визначено, що позика повертається шляхом безготівкового переказу на рахунок позикодавця.

Пунктом 8 Договору сторони передбачили, що позичальник має право повернути позику частинами.

Відповідно до п. 9 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту перерахування суми позики позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання.

На виконання умов Договору, Приватне акціонерне товариством Цумань перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпромізоляція поворотну фінансову допомогу в розмірі 3 000 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №2124 від 01.07.2020 на суму 500 000 грн, №2129 від 01.07.2020 на суму 500 000 грн, №2132 від 02.07.2020 на суму 500 000 грн, №2144 від 02.07.2020 на суму 500 000 грн, №2147 від 02.07.2020 на суму 500 000 грн, №2148 від 03.07.2020 на суму 500 000 грн, а також банківськими виписками.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині своєчасного повернення наданої фінансової допомоги стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 3 000 000 грн заборгованості за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) №05/2020 від 01.07.2020 в примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 1 112 885,71 грн інфляційних нарахувань та 195 287,67 грн трьох процентів річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У постанові від 02.02.2020 у справі №381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.

За визначенням, наведеним в абзаці 8 підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій в вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Таким чином, виходячи з правового характеру, договір поворотної фінансової допомоги є договором позики, а відтак, до даних правовідносин застосовуються норми права, що регулюють питання позики (параграф 1 глави 71 Цивільного кодексу України) та виконання зобов`язань.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним (ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем доведено факт виконання останнім умов Договору позики (поворотної фінансової допомоги) №05/2020 від 01.07.2020, а саме, перерахуванням відповідачу грошових коштів у розмірі 3 000 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями та банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем отримані кошти у встановлений договором строк повернуті не були. Доказів оплати зазначеної заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3 000 000 грн заборгованості за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) №05/2020 від 01.07.2020 є законними, документально доведеними та обґрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню.

Із покликанням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивач також просить стягнути з відповідача суму 1 112 885,71 грн інфляційних нарахувань та 195 287,67 грн трьох процентів річних.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, судом встановлено, що суми 1 112 885,71 грн інфляційних нарахувань та 195 287,67 грн трьох процентів річних обраховані вірно та підлягають стягненню з відповідача повністю.

Враховуючи вищевказані обставини, та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 3 000 000 грн заборгованості за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) №05/2020 від 01.07.2020, 1 112 885,71 грн інфляційних нарахувань та 195 287,67 грн трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 64 622,60 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпромізоляція, вул. Богомольця, будинок 21, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 37428909) на користь Приватного акціонерного товариства Цумань, вул. Грушевського, будинок 7, смт. Цумань, Луцький район, Волинська область, 45233 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 05496276) суму 4 308 173,38 грн (Чотири мільйони триста вісім тисяч сто сімдесят три гривні 38 коп), у тому числі 3 000 000 грн (Три мільйони гривень) заборгованості за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) №05/2020 від 01.07.2020, 1 112 885,71 грн (Один мільйон сто дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять гривень 71 коп) інфляційних нарахувань та 195 287,67 грн (Сто дев`яносто п`ять тисяч двісті вісімдесят сім гривень 67 коп) трьох процентів річних, а також 64 622,60 грн (Шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять дві гривні 60 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці з 18.12.2023 по 21.12.2023, повне судове рішення складено та підписано 22.12.2023.

Суддя Пригара Л.І.