Ухвала

від 19.12.2023 по справі 908/1898/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.12.2023 Справа № 908/1898/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області, у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщук Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника АТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО за вих. від 12.12.23 про забезпечення позову у справі № 908/1898/23

за позовною заявою: акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРМЕС, 71012, Запорізька область, Більмацький район, с. Новоукраїнка, вул. Снитка, буд. 66

до відповідача 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача 3: приватного підприємства Ушба, 71001, Запорізька область, Більмацький район, смт Більмак, вул. Суворова, буд. 12, кв. 17

про стягнення 2 863 362,27 грн

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Препелиця Ю.В., довіреність від 22.12.21 № 213

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від відповідача 3: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/1898/23 з вимогами акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (далі АТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО) до товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРМЕС (надалі ТОВ ГЕРМЕС, відповідач 1), до ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач 2) та до приватного підприємства Ушба (далі ПП Ушба, відповідач 3) про солідарне стягнення заборгованості по простроченим процентам по кредитному договору від 14.09.20 № 140920-КЛВ/1 в розмірі 2 863 362,27 грн.

Ухвалою від 22.11.23 судом оголошено перерву в судовому засіданні в розгляді справи по суті спору на 19.12.23 о 10 год. 30 хв.

12.12.23 до суду в системі Електронний суд надійшла надійшла заява за вих. від 12.12.23 (зареєстровано в канцелярії суду 13.12.23), в якій представник АТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову у справі № 908/1898/23 в межах ціни позову у розмірі 2 863 362,27 грн;

- накласти арешт на належне ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) нерухоме майно та заборонити його відчуження, а саме:

1) нежитлове приміщення, реєстраційний номер 1556856323227, загальною площею 1478 кв.м , розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

2) житловий будинок, реєстраційний номер 1499441423227, загальною площею 47,8 кв.м., розташований за адресою:

АДРЕСА_3 , номер об`єкта в РПВН 25611297;

3) земельну ділянку, реєстраційний номер НОМЕР_2 , кадастровий номер: 2322755100:04:012:0014, площею 0,0987 га для будівництва і обслуговування житлового

будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

4) трикімнатну квартиру, реєстраційний номер 1444837723227, загальною площею 99,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ;

5) гараж, Реєстраційний номер1092355723227, загальна площа (кв.м): 73.7, матеріали стін: газобетон, Опис: А-гараж, адреса: АДРЕСА_3 , Земельні ділянки місця розташування: Кадастровий номер: 2322755100:04:012:0030, Реєстраційний номер: НОМЕР_3 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0.0045 га;

6) квартира, реєстраційний номер : 36049455, адреса розташування: АДРЕСА_5 , Загальна площа (кв.м): 57,6;

- визначити, що під час виконання ухвали суду про забезпечення позову загальна вартість арештованого майна не може перевищувати ціни позову, що складає 2 863 362,27 грн;

- видати представнику позивача примірник ухвали, оформлений згідно вимог ст. 4 Закону України Про виконавче провадження.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що поручитель ОСОБА_1 вже зараз ухиляється від виконання свого обов`язку і не реагує на вимогу Банку, хоча інформація з реєстру нерухомого майна показує, що він має майнові можливості для погашення заборгованості. З цього можна зробити висновок, що поручитель ОСОБА_1 не зацікавлений у погашенні боргу і у разі задоволення позову так само буде ухилятися від його виконання. Слід зазначити, що поручитель ОСОБА_1 є керівником та засновником позичальника - ТОВ «Гермес» . Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником 20 об`єктів нерухомого майна. У зв`язку з тим, що станом на сьогодні, процедура відчуження нерухомого майна є досить швидкою, ОСОБА_1 , розуміючи невідворотність настання майнової відповідальності за рішенням суду, з метою уникнення відповідальності, може за дуже короткий проміжок часу здійснити відчуження належних йому об`єктів нерухомого майна, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості у зв`язку з відсутністю майна у боржника. Таким чином, існує реальна загроза, (а не припущення) невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.12.23 вказану вище заяву передана на розгляд судді Корсун В.Л.

Ухвалою від 15.12.23 заяву представника АТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО за вих. від 12.12.23 про забезпечення позову у справі № 908/1898/23 призначено до розгляду у судовому засіданні 19.12.23 о 10 год. 20 хв.

У судове засідання 19.12.23 представники відповідачів не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином відповідно до законодавства.

Представник позивача (заявника) у судовому засіданні 19.12.23 підтримав заяву про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі судом враховано наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується судом при розгляді справ (ч. 4 ст. 11 ГПК України), закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Іншими словами, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яки

Згідно зі ст. 137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 р. у справі Дорани проти Ірландії, поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 цієї ж статті кодексу передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, в обґрунтування поданої заяви, позивач вказує про те, що відповідачем довготривало не виконуються зобов`язання зі сплати заборгованості за кредитним договором №140920-КЛВ/1 від 14.09.20 (станом на 21.03.23 залишок простроченого кредиту становить 24 837 000,00 грн, залишок прострочених відсотків 2 863 362,27 грн).

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 136 ГПК України, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Наявність вказаних обставин має бути підтверджена доказами з урахуванням загальних вимог ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач не надав доказів на підтвердження існування обставин, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, зокрема, будь-які дії відповідача направлені на перешкоджання виконанню рішення.

Посилання позивача на наявність у відповідача значної суми заборгованості не є такою обставиною, оскільки вказана заборгованість на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в т.ч. доказів вчинення відповідачем на даний час певних реальних дій, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, у господарського суду на момент подання даної заяви відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу заявника позивача у справі на наступне.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року …, який не одноразово було продовжено і триває станом на час постановлення цієї ухвали суду.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.22 № 9, з урахуванням положень ст. 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність,недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:

- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який (стан) не одноразово був продовженим і діє станом на час постановлення цієї ухвали суду;

- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.22 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», до розділу ІІ. Тимчасово окуповані російською федерацією території України включено, зокрема, території Запорізької області Більмацьку селищну територіальну громаду (UA23100010000094236) з 03.03.22.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про те, що:

- об`єкти нерухомості, на які позивач просить накласти арешт, протягом тривалого періоду часу знаходяться на тимчасово окупованій території Запорізької області;

- представник позивача не повідомляє суд про те, чи є нерухоме майно (ймовірно станом на час початку тимчасової окупації військами рф частини Запорізької області за місцезнаходженням майна відповідача у справі № 908/1898/23), про яке він веде мову у своїй заяві до суду наявним (а не пошкодженим чи знищеним станом на час направлення до суду цієї заяви) враховуючи військову агресію з боку рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який (стан) не одноразово продовжувався і діє станом на час постановлення цієї ухвали суду,

- представник позивача самоусунувся і не вказує з посиланням на норми чинного законодавства, який уповноважений орган, що знаходиться на території Запорізької області, відповідно до встановлених чинним законодавством держави Україна законодавчих актів та в який спосіб (з урахуванням тимчасово окупованої території частини Запорізької області, де під час дії воєнного стану знаходиться майно відповідача) має технічну можливість та зобов`язаний накласти арешт на нерухоме майно;

- представником позивача не вказано про яке можливе відчуження він веде мову у своїй заяві, а саме: в контексті вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у т.ч., але не виключно, ч. 2 ст. 13 цього Закону, зокрема стосовно того, що правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним) чи про так зване можливе відчуження з боку представників окупаційної влади чи військовослужбовцями рф із застосуванням насильства і зброї по відношенню до законних власників майна;

- через не зазначення позивачем вартості майна, на яке він просить накласти арешт, суд, з поміж інших питань, позбавлений можливості врахувати принцип співмірності між заявленою до стягнення сумою та кількістю об`єктів рухомого та не рухомого майна, на яке заявник просить суд накласти арешт.

За викладених обставин, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовляється.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 13, 20, 24, 42, 46, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника АТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО за вих. від 12.12.23 про забезпечення позову у справі № 908/1898/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею 19.12.23 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строку визначеного ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.12.23.

Суддя В.Л. Корсун