Рішення

від 12.12.2023 по справі 910/13081/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2023Справа № 910/13081/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справ

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМЕРЦ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕНІКС»

про стягнення 125 482, 45 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМЕРЦ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕНІКС» (далі - відповідач) про стягнення 125 482, 45 грн., у тому числі: 89 912, 68 грн. заборгованість за договором поставки №02/2021 від 07.04.2021, 31 268, 31 грн. пені та 11 301, 46 грн. заборгованості за надані транспортні послуги за актом надання послуг №АН000000324 від 30.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за договором поставки №02/2021 від 07.04.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару та наданих послуг згідно акту надання послуг №АН000000324 від 30.07.2021, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13081/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 02.12.2022 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Клінічна, 23-25, місто Київ, 03110.

Вказана ухвала була вручена відповідачу, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення №0105492884126.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМЕРЦ» (далі - (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕНІКС» (далі відповідач, покупець) було укладено договір поставки №02/2021, за умовами пункту 1.1 якого постачальник на підставі замовлень покупця зобов`язується передати у власність покупця сипучі будівельні матеріали асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках-фактурах, що надаються постачальником та являють собою невід`ємну частину даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 договору постачальник здійснює поставки товарів партіями на підставі замовлень покупця.

Датою поставки товару вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній. Передача товару і його прийняття оформлюється видатковими накладними та або актами приймання-передачі (п.п.2.9-2.10 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника, наданих в період дії даного договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків, які виникли в період дії договору.

Позивач у період з травня 2021 року по липень 2021 року поставив, а відповідач прийняв будівельні матеріали загальною вартістю 260 614,14 грн., що підтверджується видатковими накладними № РЗ000000229 від 31.05.2021 на суму 41 208,80 грн., №РЗ000000233 від 31.05.2021 на суму 71 291, 20 грн., №РЗ000000473 від 30.07.2021 на суму 65 201,46 грн., №РЗ000000511 від 18.08.2021 на суму 82 912,68 грн. та товарно-транспортними накладними №РЗ000000381 від 05.05.2021, №РЗ000000552 від 22.07.2021, №РЗ000000554 від 22.07.2021, №РЗ000000557 від 23.07.2021, №РЗ000000558 від 23.07.2021, №РЗ000000559 від 23.07.2021, №РЗ000000565 від 28.07.2021, №РЗ000000566 від 28.07.2021, №РЗ000000535 від 05.05.2021, №РЗ000000537 від 06.05.2021, №РЗ000000538 від 10.05.2021, №РЗ000000539 від 10.05.2021, №РЗ000000540 від 10.05.2021, №РЗ000000541 від 10.05.2021, №РЗ000000542 від 10.05.2021, №РЗ000000543 від 11.05.2021, №РЗ000000544 від 11.05.2021, №РЗ000000546 від 12.05.2021, №РЗ000000547 від 13.05.2021, №РЗ000000548 від 14.05.2021, №РЗ000000549 від 15.05.2021, №РЗ000000550 від 15.05.2021, №РЗ000000379 від 30.04.2021, №РЗ000000377 від 28.04.2021, №РЗ000000374 від 16.04.2021, №РЗ000000373 від 16.04.2021, №РЗ000000372 від 15.04.2021, №РЗ000000369 від 14.04.2021, №РЗ000000368 від 14.04.2021, №РЗ000000398 від 16.07.2021, №РЗ000000399 від 19.07.2021, №РЗ000000400 від 19.07.2021, №РЗ000000401 від 19.07.2021, №РЗ000000402 від 19.07.2021, №РЗ000000403 від 20.07.2021, №РЗ000000404 від 20.07.2021, №РЗ000000405 від 20.07.2021, №РЗ000000406 від 20.07.2021, №РЗ000000409 від 21.07.2021, №РЗ000000415 від 21.07.2021, №РЗ000000416 від 21.07.2021, №РЗ000000417 від 21.07.2021, №РЗ000000418 від 21.07.2021, №РЗ000000406 від 02.08.2021, №РЗ000000407 від 02.08.2021, №РЗ000000408 від 02.08.2021, №РЗ000000410 від 03.08.2021, №РЗ000000410 від 03.08.2021, №РЗ000000411 від 03.08.2021, №РЗ000000417 від 04.08.2021, №РЗ000000513 від 03.08.2021, №РЗ000000514 від 03.08.2021, №РЗ000000515 від 04.08.2021, №РЗ000000516 від 04.08.2021, №РЗ000000517 від 04.08.2021, №РЗ000000518 від 05.08.2021, №РЗ000000519 від 05.08.2021, №РЗ000000520 від 05.08.2021, №РЗ000000521 від 05.08.2021, №РЗ000000522 від 07.08.2021, №РЗ000000523 від 09.08.2021, №РЗ000000524 від 09.08.2021, №РЗ000000525 від 18.08.2021, №РЗ000000387 від 18.05.2021, №РЗ000000386 від 17.05.2021, №РЗ000000385 від 14.05.2021, №РЗ000000384 від 14.05.2021, №РЗ000000383 від 12.05.2021, №РЗ000000382 від 06.05.2021, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За умовами п. 3.6 договору покупець проводить передоплату за товар, зазначену в рахунку-фактурі шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідач, в порушення умов договору поставки №02/2021 у повному обсязі не оплатив вартість товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 82 912, 68 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку зі здійснення оплати отриманого товару.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 82 912, 68 грн.

Відповідно до п. 4.4 договору за порушення оплати замовленої партії товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату нарахування пені, від суми заборгованості, за кожний день прострочення, враховуючи день оплати.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати товару, на підставі пункту 4.4 договору позивачем нараховано пеню у розмірі 31 268, 31 грн. (період з 19.08.2021 по 18.11.2022).

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

У даному випадку, іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі не визначено, а умова за кожен день прострочення, не може розцінюватися як установлення іншого строку, відтак правомірним є нарахування пені за порушення строків сплати товару протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, виходячи з наведеного, у відповідності до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, обґрунтованим є розмір пені в сумі 7 393,99 грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення пені належить відмовити.

Крім того, як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМЕРЦ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕНІКС» була досягнута згода про надання транспортних послуг з вивозу сміття.

На виконання досягнутих між сторонами домовленостей позивач надав відповідачу транспортні послуги по вивозу сміття на загальну суму 50 100,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів надання послуг №АН000000196 від 31.05.2021 на суму 8 791,20 грн., №АН000000197 від 31.05.2021 на суму 15 208,80 грн., №АН000000324 від 30.07.2021 на суму 26 100,00 грн., які містить підписи від імені представників вищенаведених контрагентів та скріплені відбитками печаток сторін.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з надання транспортних послуг свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем своїх зобов`язань.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 статті 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За умовами статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не в повному обсязі розрахувався за транспортні послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11 301, 46 грн. за актом надання послуг №АН000000324 від 30.07.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) вказано, що оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

Оскільки сторони не погоджували питання стосовно строку оплати наданих транспортних послуг, вимога позивача про стягнення 11 301, 46 грн. за актом надання послуг №АН000000324 від 30.07.2021 у вигляді даного позову відповідає ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Враховуючи, що станом на день ухвалення рішення матеріали справи не містять доказів оплати вартості транспортних послуг, позовна вимога про стягнення 11 301, 46 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку зі здійснення оплати отриманого товару та наданих послуг.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання адвокатом правової допомоги від 14.11.2023, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМЕРЦ» та адвокатом Ульяновим С.М., ордер від 18.11.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №297/н від 24.03.2008.

Згідно пункту 1.1 договору від 14.11.2022 замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати замовнику правову допомогу стосовно підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕНІКС» та представництва інтересів замовника в Господарському суді міста Києва, на умовах передбачених цим договором.

Згідно пункту 2.1 договору, сторони домовились, що вартість послуг адвоката складається з фіксованої суми та становить 7 000, 00 грн. Оплата вартості послуг адвоката здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок адвоката протягом трьох днів з дня отримання рахунку.

Згідно умов договору про надання адвокатом правової допомоги платіжною інструкцією №649 від 17.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМЕРЦ» перерахувало на користь адвоката Ульянова С.М. 7000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 126 ГПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи часткове задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6 058,65 грн.

Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕНІКС» (03110, м. Київ, вул. Клінічна 23-25, код 40000975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМЕРЦ» (18001, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик, будинок 189, квартира 4, код ЄДРПОУ 37930534) 89 912 (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 68 коп. заборгованості за договором поставки, 7 393 (сім тисяч триста дев`яносто три) грн. 99 коп. пені, 11 301 (одинадцять тисяч триста одна) грн. 46 коп. заборгованості за надані транспортні послуги, 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 37 коп. - витрат по сплаті судового збору, 6 058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) грн. 65 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2023

СуддяНаталія ЯГІЧЕВА