Рішення

від 22.12.2023 по справі 910/14636/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2023Справа № 910/14636/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до приватного акціонерного товариства "Індастріал Медіа Нетворк"

про стягнення 929 418,80 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до приватного акціонерного товариства "Індастріал Медіа Нетворк" про стягнення 929 418,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №11-С/307 про встановлення сервітуту від 01.11.2012 в частині своєчасної оплати передбачених цим правочином платежів.

У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 929 418,80 грн. за період з 01.05.2020 по 31.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 28.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №06 000 476 948 57.

02.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про об`єднання справ та відзив на позовну заяву.

06.10.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

19.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Згідно з ст. 7-8 ГПК України про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Справи, що перебувають у провадженні господарського суду, в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.

В поданому клопотанні відповідач просить суд об`єднати справу №910/14636/23 в одне провадження зі справами №910/11779/23 та №910/11780/23.

Судом встановлено, що ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/11780/23 (суддя Борисенко І. І.) та від 21.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/11779/23 (суддя Селівон А.М.).

Враховуючи наведене, питання об`єднання вищезазначених справ в одне провадження вирішується суддею, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

01.11.2012 між комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство) та приватним акціонерним товариством "Індастріал Медіа Нетворк" (сервітуарій) укладено Договір №11-С/307 (далі Договір) про встановлення сервітуту.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2013 і діє до 31.03.2013.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення сторонами додаткових письмових угод, які підписуються сторонами та є невід`ємною частиною договору.

01.09.2013 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору №11-С/307 про встановлення сервітуту від 01.11.2012, якою, зокрема, змінено п. 8.1 Договору, виклавши його в редакції: "Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2014 року.".

01.10.2014 сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору №11-С/307 про встановлення сервітуту від 01.11.2012, якою, зокрема, змінено п. 8.1 Договору, виклавши його в редакції: "Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2015 року.".

01.02.2015 сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Договору №11-С/307 про встановлення сервітуту від 01.11.2012, якою викладено Договір в новій редакції під назвою: "Договір про встановлення сервітуту № ТМ-11-С/307".

Предметом вказаного договору є обмежене право користування сервітуарієм житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами зазначеними в додатку №1 до цього договору.

Об`єкти розміщення використовуються виключно для розміщення комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, крім радіотехнічних, між кінцевим обладнанням у визначеному сторонами місці.

01.04.2015 сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307.

01.07.2015 сторонами укладено Додаткову угоду №5 до Договору про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307.

01.09.2015 сторонами укладено Додаткову угоду №6 до Договору про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307.

01.08.2016 сторонами укладено Додаткову угоду №6 до Договору про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307.

01.08.2016 сторонами укладено Додаткову угоду №7 до Договору про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307.

01.12.2016 сторонами укладено Додаткову угоду №8 до Договору про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307.

01.08.2018 сторонами укладено Додаткову угоду №9 до Договору про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307, якою, зокрема, викладено п. 3.3 Договору в наступній редакції: "Щомісячний розмір Плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Сервітуріарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця.

Рахунок надається Підприємством Сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів Сервітуарія вказаних в даному Договорі.

На момент підписання даного Договору щомісячна Плата становить 35 768,40 грн. (Тридцять п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), в тому числі ПДВ 20% 5 961,40 грн. (П`ять тисяч дев`ятсот шістдесят одна гривня 40 копійок).

Загальний розмір Плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних Плат.".

Позивачем на виконання п.3.3 Договору з травня 2020 по грудень 2022 року виставлялися рахунки на оплату, а саме: №2220 від 01.05.2020 на суму 35 768,40 грн., №2971 від 01.09.2020 на суму 35 768,40 грн., №3369 від 01.10.2020 на суму 35 768,40 грн., №3730 від 01.11.2020 на суму 35 768,40 грн., №4101 від 01.12.2020 на суму 35 768,40 грн., №29 від 01.01.2021 на суму 35 768,40 грн., №394 від 01.02.2021 на суму 35 768,40 грн., №788 від 01.03.2021 на суму 35 768,40 грн., №1143 від 01.04.2021 на суму 35 768,40 грн., №2220 від 01.05.2021 на суму 35 768,40 грн., №1502 від 01.05.2021 на суму 35 768,40 грн., №1860 від 01.06.2021 на суму 35 768,40 грн., №2205 від 01.07.2021 на суму 35 768,40 грн., №2560 від 01.08.2021 на суму 35 768,40 грн., №2906 від 01.09.2021 на суму 35 768,40 грн., №3238 від 01.10.2021 на суму 35 768,40 грн., №3549 від 01.11.2021 на суму 35 768,40 грн., №3897 від 01.12.2021 на суму 35 768,40 грн., №23 від 01.01.2022 на суму 35 768,40 грн., №353 від 01.02.2022 на суму 35 768,40 грн., №714 від 01.03.2022 на суму 35 768,40 грн., №1128 від 01.04.2022 на суму 35 768,40 грн., №1440 від 01.05.2022 на суму 35 768,40 грн., №1767 від 01.06.2022 на суму 35 768,40 грн., №2095 від 01.07.2022 на суму 35 768,40 грн., №2424 від 01.08.2022 на суму 35 768,40 грн., №2843 від 01.09.2022 на суму 35 768,40 грн., №2985 від 01.10.2022 на суму 35 768,40 грн., №3311 від 01.11.2022 на суму 35 768,40 грн., №3650 від 01.12.2022 на суму 35 768,40 грн.

Позивач повідомив суд, що вищевказані рахунки направлялися на адресу відповідача, у свою чергу відповідач не спростовував вказану обставину. Також позивачем надано відповідні докази користування засобами поштового зв`язку (списки згрупованих відправлень листів рекомендованих, фіскальні чеки, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень).

Заперечуючи щодо позову відповідач зазначає, що 12.03.2020 Київською міською Радою прийнято рішення №236/8406 "Про встановлення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності територіальної громади міста Києва" (далі рішення №236/8406). У зв`язку з прийняттям вказаного рішення відповідач вважає, що позивач втратив статус належного надавача послуг, а тому відсутні будь-які правові підстави для здійснення оплати за Договором.

Рішення №236/8406 містить, зокрема, припис щодо прав та обов`язків балансоутримувачів об`єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності територіальної громади міста Києва, а саме: забезпечувати на договірній основі безперешкодний та недискримінаційний доступ операторів та провайдерів телекомунікацій, уповноважених ними осіб до об`єктів, які закріплені на праві господарського відання оперативного управління, в тому числі, перебувають на балансі.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що рішенням №236/8406 не врегульовано питання припинення договорів з доступу до елементів інфраструктури об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладених до набрання ним чинності. Однак позивач звертає увагу на те, що п. 2 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж" встановлено: чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами.

Отже, враховуючи предмет Договору, суд для встановлення правомірності позовних вимог позивача повинен встановити чинність Договору на момент набрання чинності вищевказаного закону.

Позивач повідомляє суд про те, що Договір укладено до моменту набрання чинності спеціалізованого закону (04.06.2017), а тому припинення Договору має здійснюватися в порядку передбаченому цим Договором та відповідно до норм чинного законодавства. Однак, сторони не вчиняли жодних дій, спрямованих на припинення Договору.

Відповідач, надаючи заперечення на відповідь на відзив, зазначає, що він у серпні 2020 року звернувся з листом до позивача з висловленням наміру припинити дію Договору.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах.

Припинення користування об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється Актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (п. 9.3 Договору).

Всі Документи (акти, додатки тощо), які будуть складені та підписані в порядку, встановленому цим договором, є невід`ємною частиною договору. Усі документи за договором вважаються наданими іншій стороні належним чином, у разі, якщо вони надіслані рекомендованим листом та/або кур`єром під розписку (п. 10.2 Договору).

Відповідач повідомив суд, що ним було втрачено лист про намір припинити дію Договору від серпня 2020 року. Однак, надані докази на підтвердження вказаної обставини, а саме: Наказ №24/02/2022 від 24.02.2022 "Щодо вивезення документів підприємства з питань діяльності в безпечне місце", Наказ №17/05/2022 від 17.05.2022 "Про створення комісії з розслідування", Акт про втрату документів підприємства від 27.05.2022, не дають можливість встановити зміст втрачених документів, а тому вони не можуть бути доказом підтвердження обставини направлення листа про намір припинити дію Договору від серпня 2020 року.

Також відповідач надав відповіді на претензії позивача, які містять відмови щодо виконання виставлених вимог з посиланням на припинення Договору в минулому. Однак, вказані докази не підтверджують обставину направлення позивачу належного повідомлення про припинення Договору, а також не надано доказів направлення або отримання позивачем вказаних відповідей відповідно до п. 10.2 Договору.

Отже, відповідач, обґрунтовуючи автоматичне припинення дії Договору, здійснює посилання на рішення №236/8406 Київської міської Ради, однак ним не було вчинено інших належних дій, спрямованих на розірвання Договору у встановленому порядку або шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

Матеріали справи містять акти розміщення обладнання на умовах сервітуту, однак в матеріалах справи відсутній акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (відповідно до п. 9.3 Договору), а тому відсутні підстави вважати, що відповідач припинив користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності, передбаченими Договором.

Також, відповідачем не надано доказів укладання інших договорів з балансоутримувачами житлових та нежитлових будівель комунальної власності, а тому єдиною правовою підставою розміщення свого обладнання на вказаних об`єктах є укладений між позивачем та відповідачем Договір.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що Договір про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307 є чинним та не розірваним у встановленому Договором та законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 401 ЦК України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд встановив наявність зобов`язання у відповідача про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307 в частині здійснення оплати за надання права користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності (відповідно до умов Договору) та настання строку виконання такого зобов`язання, а тому позовна вимога про стягнення боргу у розмірі 929 418,80 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Індастріал Медіа Нетворк" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 27; ідентифікаційний код 33056474) на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код 03366500) заборгованість у розмірі 929 418 (дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 13 941 (тринадцять тисяч дев`ятсот сорок один) грн. 28 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ