Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/16355/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/16355/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Забіяка" (42623, Волинська область, Луцький район, село Забороль, вулиця Володимирська, будинок 9 В)

до Приватного підприємства "СВК ТРЕЙД" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 9 Б)

про стягнення 66 241,73 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Забіяка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "СВК ТРЕЙД" про стягнення 66 241,73 грн, з яких 48 800,40 грн основна сума заборгованості, 14 842,20 грн інфляційні витрати; 2599,13 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №НВ234-101221 від 10.12.2021 в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.10.2023 року була направлена на електронну адресу позивача, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа та 01.11.2023 документ доставлено до електронного кабінету позивача. Крім того, поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження від 26.10.2023, який надсилався на адресу відповідача, повернувся до суду з відміткою 15.12.2023 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного підприємства "СВК ТРЕЙД" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 9 Б).

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/16355/23 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Приватного підприємства "СВК ТРЕЙД" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 9 Б), зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.12.2021 між Приватним підприємством "СВК ТРЕЙД" (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Забіяка" (далі-покупець) укладено договір поставки № НВ234-101221 відповідно до п.1.1, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві, Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар. Конкретна кількість, асортимент та ціни Товару, а також строки поставки відповідної партії Товару визначаються Сторонами шляхом надання Покупцем та прийняття Постачальником відповідних Замовлень на Товар (далі - Замовлення) (п.1.3 Договору).

Покупець передає Замовлення Постачальнику шляхом надсилання електронного листа або у будь якій електронній формі не пізніше ніж за 2 дні до моменту відвантаження Товару. У Замовленні вказується дата постачання, місце та адреса вивантаження, номенклатура, кількість, ціна та сума (п. 2.2, 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, оплата за Товар здійснюється в національній валюті - гривні, у безготівковій формі. Якщо в наданій комерційній пропозиції на Товар ціна зазначається в іноземній валюті, то вона рахується по курсу НБУ, на день відвантаження Товару. Допускається зазначення гривневого еквіваленту щодо іноземної валюти в наданій комерційній пропозиції. В такому випадку при оплаті Товару застосовується встановлений Національним банком України курс гривні до іноземної валюти станом на день відвантаження Товару. Загальна сума Договору складається з сум за накладними по кожній партії Товару.

Поставка Товару здійснюється на умовах DDP склад Покупця відповідно до вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (в редакції 2010 року) за адресою вказаною у Замовленні на Товар (п. 4.1 Договору).

Згідно п.4.6 Договору, датою поставки товару вважається дата передачі Покупцю товару, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника з відтермінуванням платежу протягом 3-ох календарних днів (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п.8.3,8.4 Договору, сторона, яка допустила невиконання/порушення зобов`язання, сплачує на вимогу іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день невиконання/порушення умов договору. Сплата неустойки, штрафу, пені не звільняє її від обов`язку відшкодувати за вимогою іншої Сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та / або упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов`язку сплатити за вимогою іншої Сторони штрафні санкції у повному обсязі, а також не звільняє її від обов`язку виконати свої зобов`язання за цим Договором.

Сторона звільняється від визначеної цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому Договорі, за умови, що їх настання було письмово засвідчене відповідною Торгово промисловою палатою (п. 9.1 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін, набирає чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2022 року включно. Закінчення строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 11.1, 11.4 Договору).

Приватне підприємство "СВК ТРЕЙД" виставлено позивачеві рахунки на оплату №006678 від 10 грудня 2021 на загальну суму 48 800,40 грн.

На виконання умов договору поставки покупець перерахував грошові кошті на реквізити постачальника на суму 48 800,40 грн з призначенням платежу «за товари зг. рах. №006678 від 10.12.2021, у т.ч ПДВ 20 % 8133.40 грн», що підтверджується платіжною інструкцією № 5204 ві6 30 грудня 2021.

25.01.2022 представником відповідача надіслано на адресу позивача гарантійний лист про находження товару, в якому представник повідомив покупця про находження товару на склад, який знаходить за адресою: місто Харків, майдан Захисників України, 7/8. Також, відповідач вказав, що склад припиняє свою діяльність з 07.02.2022, у зв`язку із інфікуванням співробітника автотранспорту вірусом COVID-19.

05.05.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Забіяка" скеровано лист вих.№51/2-22 на адресу відповідача, відповідно до якого позивач просив постачальника повернути суму передоплати, оскільки умови договору поставки останнім не виконано. Відповідь на вищевказаний лист позивач не отримав.

10.07.2023 покупцем надіслана претензія, з якої вбачається вимога позивача про погашення заборгованості до 24.07.2023. Претензія залишена з боку відповідача без задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказав, що відповідачем у строки визначені умовами договору не виконано в частині своєчасної поставки товару на склад покупця, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Забіяка" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення 66 241,73 грн, з яких 48 800,40 грн основна сума заборгованості, 14 842,20 грн інфляційних витрат; 2599,13 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що за умовами Договору відповідач зобов`язаний був поставити товар після здійснення позивачем попередньої оплати.

Разом з тим, у зв`язку з не поставкою відповідачем на частину попередньої оплати, позивач в порядку ст. 615 та ст. 693 Цивільного кодексу України відмовився від поставки товару та просив повернути грошові кошти у сумі на яку не було здійснено поставку товару. Таким чином, обов`язок відповідача поставити товар після вимоги позивача повернути кошти виникло вже грошове зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991, Федоренко проти України від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого права власності.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування, що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії, Пономарьов проти України, Агрокомплекс проти України).

Зважаючи на наявні докази у матеріалах справи та відсутність будь-яких заперечень чи спростувань щодо заявлених позивачем вимог, позовна заява про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 48 800,40 грн. підлягає задоволенню.

Судом враховано, що станом на день ухвалення даного рішення матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу суми попередньої у розмірі 48 800,40 грн.

У зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за договором щодо поставки товару у строки, позивач просить суд стягнути з відповідача 14 842,20 грн інфляційні витрати; 2599,13 грн 3% річних .

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Також судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Суд перевіривши розрахунки 3 % річних та інфляційних витрат встановив, що останні є обґрунтованими, арифметично вірним та таким, що не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення грошових коштів.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "СВК ТРЕЙД" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 9 Б; код ЄДРПОУ 37515886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Забіяка" (42623, Волинська область, Луцький район, село Забороль, вулиця Володимирська, будинок 9 В; код ЄДРПОУ 37300216) основну суму заборгованості в розмірі 48 800 (сорок вісім тисяч вісімсот) грн. 40 коп., інфляційні витрати в розмірі 14 842 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 20 коп., суму % річних у розмірі 2599 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 13 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2023.

СуддяМ.Є. Літвінова