Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/15203/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/15203/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібокомбінат № 1" (04070, місто Київ, вулиця Ігорівська, будинок 11, літера Б)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт" (03151, місто Київ, провулок Шевченка, будинок 1А)

про стягнення 136 110,00 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібокомбінат №1" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт" про стягнення 196 110,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 позовну заяву залишено без руху.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №05012023-1 від 05.01.2023 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

09.10.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

17.10.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач повідомив суд про часткове погашення основної суму заборгованості в розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку Товариства з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібокомбінат № 1"

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана у відповідності до вимог встановлених господарським процесуальним законодавством, а відтак суд дійшов висновку про прийняття такої заяви та розгляд справи в межах позовних вимог про стягнення 136 110,00 грн.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.10.2023 року була направлена на електронну адресу представника позивача, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа, отримана 17.10.2023. Крім того, ухвала суду була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується рекомендованим повідомленням 03.11.2023 вручена уповноваженій особі.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт" (03151, місто Київ, провулок Шевченка, будинок 1А).

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/12559/23 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.01.2023 між Товариством з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібокомбінат № 1" (далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт" (далі-покупець) укладено договір поставки №05012023-1, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити хлібобулочні та/або кондитерські вироби, та/або борошно фасоване (далі-товар), а покупець прийняти та сплатити їх вартість (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.8 Договору передача Товару здійснюється на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних, узгоджених та підписаних Сторонами або їх уповноваженими представниками, які діють на підставі довіреності або іншого аналогічного документу. Право власності на Товар (як і ризики випадкового знищення, пошкодження, псування) переходить до Покупця з моменту підписання сторонами видаткової (товарно-транспортної) накладної. Постачальник може передати продукцію особі, яка діє без довіреності, виключно у випадку якщо Покупець надав Постачальнику письмову інформацію про перелік осіб, уповноважених приймати продукцію від його імені, зразки їх підписів та зразки печатки/штампу, якими зазначені матеріально-відповідальні особи завіряють свій підпис на документах(видаткових/товарно-транспортних накладних) про одержання Товару та за умови, що між Сторонами пописано відповідний Додаток цього Договору із зразками підписів матеріально-відповідальних осіб та зразками печатки/штампу. У випадку зміни/доповнення наданої інформації Покупець зобов`язаний повідомити про це Постачальника до поставки наступної товару в порядку та з додержанням форми, передбаченій у даному пункті Договору, в іншому випадку особи, зазначені у відповідному додатку до цього Договору уповноваженими особами Покупця.

Ціна та кількість Товару, зазначається в видатковій накладній та ТТН по кожній партії Товару. Загальна сума Договору визначається шляхом складання сум всіх накладних на Товар, що поставлений на умовах та в період дії цього Договору. Покупець здійснює розрахунок з Постачальником за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника по факту здійснення поставки (передачі) товару Покупцю, безпосередньо у день поставки до моменту виїзду транспорту Покупця з території Постачальника. За згодою сторін допускаються інші види взаєморозрахунків, що не суперечать чинному законодавству України (п. 3.1, 3.2 Договору).

Згідно п.3.3 Договору сторони погодили, що до повного виконання своїх зобов`язань, всі грошові кошти, що поступають на розрахунковий рахунок постачальника, направляються, незалежно від призначення платежу, на погашення заборгованості покупця по раніше відвантаженому товару.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, у випадку порушення Покупцем п.3.2, останній сплачує Постачальнику пеню в 0,5% від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення платежу. У разі порушення Покупцем строків оплати поставленого Товару більш ніж на 1 календарний день, Покупець зобов`язаний додатково сплатити Постачальникові штраф у розмір 10% від суми простроченої заборгованості. У разі порушення Покупцем строків оплати поставленого Товару, більш ніж на 5 календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальникові штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості. При цьому, у разі систематичного, два та більше разів прострочення строків оплати поставленого Товару, Постачальник в праві не приймати заявки Покупця то не відвантажувати Товар до моменту погашення наявної заборгованості ва раніше поставленим Товаром та перевести Покупця на 100% передоплату.

Строк дії договору настає з моменту підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Закінчення строку дії цього Договору або його розірвання не звільняє сторону від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору та від обов`язку сплатити заборгованість (п. 9.1, 9.2 Договору).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір поставки №05012023-1 від 05.01.2023 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №05012023-1 від 05.01.2023 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 567 103.20 грн., що підтверджується видатковою накладною №ХК1А0002616 від 20.07.2023р на суму 145 537,20 грн, видатковою накладною №ХК1А0002653 від 24.07.2023р. на суму 145 537,20 грн, видатковою накладною №ХК1А0002704 від 27.07.2023р.на суму 140 114,40 грн, видатковою накладною №ХК1А0002787 від 02.08.2023р. на суму 135 914,40 грн.

Як вбачається з виписки по рахунку постачальника, відповідач належним чином не виконав договірні зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 417 103,20 грн.

06.09.2023 Товариство з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібокомбінат №1" надіслало на адресу покупця грошову вимогу на загальну суму 417 103,20 грн.

Разом з тим, 22.09.2023 відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято товар на загальну суму 220 993,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібокомбінат № 1" зазначило, що відповідач не виконав належним чином договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 136 110,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 567 103.20 грн.

22.09.2023 відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято товар на загальну суму 220 993,20 грн.

Також, судом прийнято до розгляду заява представника позивача про зменшення розміру, відтак розгляд справи здійснювався в межах позовних вимог про стягнення 136 110,00 грн.

Відповідно до виписки по рахунку постачальника, відповідач належним чином не виконав договірні зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення суми основної заборгованості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем доказів на підтвердження обставин відсутності заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму суду не надано.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі позову .

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт" (03151, місто Київ, провулок Шевченка, будинок 1А; код ЄДРПОУ 39234010) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібокомбінат № 1" (04070, місто Київ, вулиця Ігорівська, будинок 11, літера Б; код ЄДРПОУ 05486763) суму заборгованості в розмірі 136 110 (сто тридцять шість тисяч сто десять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового 2041 (дві тисячі сорок одну) грн. 65 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 21.12.2023.

Суддя М.Є.Літвінова