Ухвала

від 22.12.2023 по справі 308/18579/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/18579/23

1-кс/308/6031/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Закарпатській області, погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023070000000323 від 27.10.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України

в с т а н о в и в:

на розгляд слідчого судді надійшло вищевказане клопотання про накладення арешту на майно.

Внесене клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні СУ ГУНП в Закарпатській області перебуває вищезгадане кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 286 КК України, який працював водієм ТОВ «Геосан». При цьому в межах названого кримінального провадження потерпілою заявлено цивільний позов до ТОВ «Геосан», відтак для забезпечення поданого позову виникла необхідність у застосуванні відповідного заходу забезпечення кримінального провадження щодо майна ТОВ «Геосан».

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подали, від слідчого надійшла заява про розгляд питання про накладення арешту за його відсутності.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, зважаючи на таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

За правилами ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Витягом із ЄРДР №12023070000000323 від 27.10.2023 підтверджується, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Із наведеного витягу слідує, що внесення відомостей до ЄРДР обумовлене тим, що 27.10.2023 біля 15 години на автотрасі сполученням «Чоп-Київ» неподалік села Нижні Ворота Мукачівського району Закарпатської області сталося зіткнення вантажного автомобіля з автобусом сполученням Авеню Італія-Тернопіль. Внаслідок ДТП водій автобуса та пасажир автобуса загинули. Також попередньо 6 осіб доставили до медичних закладів.

27.10.2023 у вказаному кримінальному провадженні було затримано громадянина ОСОБА_4

27.10.2023 громадянину ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили загибель кількох осіб.

21.12.2023 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_4 до 27.01.2024.

Як стверджується у клопотанні та не заперечується учасниками процесу, підозрюваний ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП працював водієм ТОВ «Геосан» та керував транспортним засобом, що належав ТОВ «Геосан».

У зв`язку з викладеним ОСОБА_5 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні №12023070000000323 від 27.10.2023, пред`явила позов до ТОВ «Геосан» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Ціна згаданого позову становить 4000000 грн.

Також слідчий суддя з`ясував, що власником транспортних засобів, про накладення арешту на які просить слідчий, значиться ТОВ «Геосан».

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

За обставин цього клопотання слідчий суддя констатує про обґрунтованість підозри, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами. Слідчий суддя бере до уваги те, що обґрунтованість підозри у цьому кримінальному провадженні вже була предметом перевірки під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 . Понад це, слідчий суддя бере до уваги те, що учасниками процесу будь-яких заперечень з приводу обґрунтованості підозри не висловлювалося.

Слідчий суддя зауважує, що подання у кримінальному провадженні №12023070000000323 від 27.10.2023 цивільного позову створює передумови для застування заходу кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Як стверджується у клопотанні, підозрюваний керував на момент ДТП керував транспортним засобом, що належить ТОВ «Геосан».

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Наведене дає підстави для висновку про те, що ТОВ «Геосан» є цивільним відповідачем у цьому кримінальному провадженні, а тому на майно відповідного товариства може бути накладено арешт. Власником майна, про арешт якого просить сторони обвинувачення є «Геосан».

Слідчий суддя зауважує, що накладення арештує необхіднимдля забезпеченняцивільного позову,відтак задоволенняклопотання призведедо досягненнямети арешту.Крім того, при задоволенні цього клопотання може бути досягнуте завдання арешту майна.

Не застосування відповідного заходу забезпечення уможливить відчуження відповідного майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Із урахуванням викладеного слідчий суддя доходить до висновку про те, що арешт із забороною права користування транспортними засобами, перерахованими у клопотанні, є надмірним втручанням та призведе до негативних наслідків функціонування господарського товариства. Відтак у цій частині клопотання слід залишити без задоволення.

Крім того, з метою врахування вимоги щодо співмірності арешт необхідно накласти в межах ціни позову.

Керуючись статтями 22, 170-174 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчого СВ розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Закарпатській області, погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на рухоме майно, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «ГЕОСАН» (код ЄДРПОУ 39459258, місцезнаходження: 79012, Львівська обл., м. Львів, вул. Академіка Сахарова, 42/513) у межах суми заявленого цивільного позову в розмірі 4000000 (чотирьох мільйонів) грн., а саме на:

-SCHMITZ SKO24/L-13/4, 2013 року випуску, р.н. НОМЕР_1 ;

-SCHMITZ SCB S3B, 2012 року випуску, р.н. НОМЕР_2 ;

-SCHMITZ SKO 24, 2009 року випуску, р.н. НОМЕР_3 ;

-SCHMITZ SKO 24, 2009 року випуску, р.н. НОМЕР_4 ;

-SCHMITZ SKO 24, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_5 ;

-SCHMITZ SKO 24, 2009 року випуску, р.н. НОМЕР_6 ;

-SCHMITZ SKO 24, 2010 року випуску, р.н. НОМЕР_7 ;

-MAN TGX 18.480, 2011 року випуку, р.н. НОМЕР_8 ;

-MAN TGX 18.480, 2012 року випуску, р.н. НОМЕР_9 ;

-MAN TGX 18.480, 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_10 ;

-MAN TGX 18.480, 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_11 ;

-VOLKSWAGEN Touareg, 2012 року випуску, р.н. НОМЕР_12 ;

-SCHMITZ SKO 24, 2010 року випуску, р.н. НОМЕР_13 ;

-MAN TGX 18.480, 2010 року випуску, р.н. НОМЕР_14 ;

-MAN TGX 18.480, 2010 року випуску, р.н. НОМЕР_15 ;

-VOLKSWAGEN Passat, 2016 року випуску, р.н. НОМЕР_16 ;

-MAN TGX 18.480, 2012 року випуску, р.н. НОМЕР_17 ;

-MAN TGX 18.480, 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_18 ;

-MAN TGX 18.480, 2012 року випуску, р.н. НОМЕР_19 ;

-GENERAL TRAILERS SYY-3WB, 2003 року випуску, р.н. НОМЕР_20 .

У задоволенні решти клопотання відмовити повністю.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1