Рішення

від 03.10.2023 по справі 235/985/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 235/985/22

Провадження № 2/204/2072/23 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Броварська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 про надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2022 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила надати дозвіл на переміщення ОСОБА_3 , 2011 року народження, через лінію зіткнення та/або за кордон без згоди батька, ОСОБА_2 . В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що вона з 30.04.2011 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , 1989 року народження. Від шлюбу в них народився син, ОСОБА_3 , 2011 року народження. Позивачка зареєстрована як внутрішньо переміщена особа. 30.07.2019 року чоловіка позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримали співробітники «Міністерства державної безпеки ДНР» за місцем його роботи у н. п. Седове Донецької області (пансіонат, база відпочинку) в напрямку до Маріуполя. Як їй стало відомо пізніше, представники терористичної організації «Донецька народна республіка» звинуватили її чоловіка у шпигунстві і утримують в заручниках в СІЗО при Західній виправній колонії в Донецьку. З 30.07.2019 по 14.08.2019 бойовики НЗФ «ДНР» утримували в полоні у м. Донецьк також і її ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою тиску на її чоловіка та отримання від нього зізнавальних свідчень. У зв`язку з цими подіями Маріупольським РП ГУ НГІ в Донецькій області відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 146-1 Кримінального кодексу України. У зв`язку з цим, позивачка змушена часто виїздити в Донецьку область для проведення слідчих дій, допитів, надання пояснень і т.п. Також, Броварським РУ ГУ НП в Київській області відкрито кримінальне провадження за частиною другою статті 146 КК України. Коли її чоловік буде звільнений і чи буде звільнений взагалі, вона не знаю. Через скрутні обставини, в яких опинилась їх сім`я, їх син не може перетинати лінію розмежування, оскільки відповідач не може надати дозвіл на перетин кордону та нотаріально посвідчити його. А також не може супроводжувати сина під час поїздок. А також, у зв`язку з напруженою ситуацією в країні, вона хочу, щоб в їх сина була можливість, за необхідності, вільно пересуватись з нею за межі лінії розмежування, щоб вона могла його захистити і бути поряд. Син навчається у 4 класі Броварської спеціалізованої школи І-ІII ступенів.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, раніше надала заяву відповідно до якої просила розглянути справу без її участі. Вказала, що наразі тимчасово проживає за кордоном, у зв`язку з війною на території України, що є причиною чому вона не може особисто з`явитися. Позовну заяву підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в порядку частини 11 статі 128 ЦПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлено.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити, по наступним підставам.

Судом встановлено, що 30 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, актовий запис 135 (а.с. 11).

В шлюбі у них народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 12).

Згідно до наявної у справі довідки, вбачається що ОСОБА_2 засуджений 07 грудня 2021 року апеляційної палатою верховного суду ДНР до тринадцяти років позбавлення волі.

Позивачкою у своїх заявах вказано, що вона разом з дитиною виїхала до Німеччини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

В силу положень статті 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила).

Вказані Правила передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий із батьків відсутній у пункті пропуску.

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.

Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати якнайкращим інтересам дитини і такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального і соціального розвитку.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною третьою статті 313 ЦК України визначено, фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 звертала увагу на основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 359/1506/21 вважав обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про надання дозволу на виїзд дитини з України без згоди батька, у зв`язку із тим, що дитина, як на момент звернення до суду із позовом, так і на час розгляду судами справи фактично постійно перебуває за кордоном, а саме в Словацькій Республіці, де проживає разом із матір`ю. При цьому Верховний Суд вказав, що оскільки дитина перебуває за межами України, то вирішувати питання щодо надання дозволу на її виїзд можливо лише після її повернення до України, тобто, з визначенням конкретної дати виїзду та повернення до України.

Крім того, у постанові від 26 жовтня 2020 року у справі № 131/926/14-ц Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про надання дозволу на виїзд дитини з України без згоди батька, вважав, що суди правильно виходили з того, що дитина, як на момент звернення до суду із позовом, так і на час розгляду судами справи фактично постійно перебуває за кордоном, а саме в Португальській Республіці, де проживає разом із матір`ю, а отже відсутня необхідність у наданні дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, у випадку коли дитина уже проживає за кордоном у визначеній країні.

Судом встановлено, що на момент відкриття провадження у справі ОСОБА_1 з дитиною вже виїхали з України, на даний час вони знаходяться в Німеччині, що підтверджує позивачка.

Відомості про те, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 повернулися до України відсутні.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказані висновки, узгоджуються із вищенаведеними висновками Верховного Суду у справах № 131/926/14-ц та № 359/1506/21.

Крім того, суд звертає увагу, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжена і дотепер.

Згідно із чинним правовим регулюванням, а саме положеннями абзацу тринадцятого пункту 23 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (зі змінами та доповненнями) виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.

При цьому в подальшому, у разі зміни правового регулювання та виникнення спору, позивачка не позбавлена права на звернення до суду із відповідним позовом щодо надання ОСОБА_3 дозволу на виїзд з України без згоди та супроводу другого з батьків.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19, 141, 150-153, 157-159 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Броварська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 про надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Броварська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22208853, місце знаходження: 07400, м. Бровари, вул. Гагаріна, 23А.

Суддя В.В. Самсонова