Рішення

від 12.12.2023 по справі 178/1633/22

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/1633/22

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2023 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.,

при секретарі Янченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Зігфрід-М" про стягнення 26000 грн. заборгованості по заробітній платі, нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки з 02 жовтня 2021 року по 01 липня 2022 року, нарахування та сплату 5720 грн. на відповідний рахунок Державної податкової служби внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму заробітної плати з 01 лютого 2022 року по дату звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 26000 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цим позовом і вказав, що в період часу з 02 жовтня 2021 року по 01 липня 2022 року він перебував у трудових відносинах х Приватним підприємством «Зігфрід-М» / ЄДРПОУ 31002275/. Так, 02 жовтня 2021 року, відповідно до наказу № 306-К від 01 жовтня 2021 року, його було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів.

Відповідно до наказу № 129-К, 01 липня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 зазначає, що після звільнення, а саме на початку вересня 2022 року він виявив, що роботодавцем не було сплачено йому внески, передбачені чинним законодавством, за період з березня 2022 року по червень 2022 року в розмірі 7500 грн., а також не було виплачено належну заробітну плату за вказаний період в сум і 26000 грн. Вказане підтверджується довідками (ОК-5 та ОК-7) про індивідуальні відомості щодо застрахованої особи, облік яких веде Пенсійний фонд України, з яких видно, що у період з березня 2022 року по липень 2022 року не відображено відомостей про нарахування заробітної плати та перерахунку єдиного соціального внеску, що необхідні для визначення розміру пенсії позивачу.

Позивач вказує, що дізнавшись про порушення своїх прав, 22 вересня 2022 року він звернувся з відповідним листом до ПП «Зігфрід-М» з вимогою провести всі передбачені законодавством дії щодо сплати заборгованості та надання інформації. Однак, відповідь ОСОБА_1 не було надано. ОСОБА_1 додатково зазначає суду, що в день його звільнення, 01 липня 2022 року, відповідач не повідомив його про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням законодавства, крім того, не надав копію наказу про звільнення. З часу укладання трудового договору і до фактичного припинення трудових відносин з 02 жовтня 2021 року по 01 липня 2022 року відпустка ОСОБА_1 не надавалась. Тому, з урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з Приватного підприємства «Зігфрід-М» на його користь 26000 грн. заборгованості по заробітній платі, зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити компенсацію за невикористану відпустку в період з 02 жовтня 2021 року по 01 липня 2022 року, зобов`язати ПП «Зігфрід-М» нарахувати та сплатити йому на відповідний рахунок Державної податкової служби внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму заробітної плати з 01 лютого 2022 року по дату звільнення в розмірі 5720 грн., а також стягнути з ПП «Зігфрід-М» 26000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Вважає вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Серед всього наведеного позивачем, не заперечував лише дійсний факт того, що ОСОБА_1 , дійсно в період з 02 жовтня 2021 року по 01 липня 2022 року працював на посаді водія у ПП «Зігфрід-М», з вказаного підприємства останній звільнився за власним бажанням. Також зазначив, що єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02 жовтня 2021 року по дату звільнення ОСОБА_1 було нараховано та виплачено у повному обсязі за відпрацьований ним час. З початку військової агресії підприємство призупинило свою діяльність, про що було повідомлено позивача і позивач з того часу по день звільнення трудові обов`язки не виконував, тому позивачу не нараховувалась заробітна плата і не сплачувались внески по соціальному страхуванню. При звільненні позивачу були виплачені всі належні платежі, в тому числі і оплата за невикористану відпустку. Тому представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно дост.9Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції Україникожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідност. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Заслухавши покази сторін, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши наявні докази у справі суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволеними бути не можуть з огляду на наступне.

Відповідно до наказу № 306-К від 01 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 було прийнято на роботу до відповідача на посаду водія автотранспортних засобів з 02 жовтня 2021 року.

Згідно з ч. 1ст. 21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 3, 6ст, 43 Конституції Україникожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до наказу № 129-К, 01 липня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

В ході судового розгляду встановлено, що в наказі № 129 від 01 липня 2022 року та у розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні ОСОБА_1 зроблено власноруч підписи, тобто позивачу завчасно було відомо про його звільнення та розрахунок виплати йому грошової компенсації за невикористану відпустку. Також встановлено, що в період часу з 01 березня 2022 року по 01 липня 2022 року керівництвом відповідача ПП «Зігфрід-М» жодних виробничих завдань ОСОБА_1 не ставилось та жодної роботи ним не виконувалось, відповідно до чого останньому й не проводилось нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час. Відповідно до наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу, встановлено погодинну тарифну ставку оплати праці. Тобто, заробітна плата нараховувалась виходячи з кількості відпрацьованих годин. Так, протягом терміну з 01 березня 2022 року по 01 липня 2022 року ОСОБА_1 фактично відпрацював на ПП «Зігфрід-М» 0 (нуль) годин і відповідно за фактично відпрацьований час отримав 0 грн. заробітної плати і страхові внески за цей період на відповідний рахунок Державної податкової служби внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з цієї причини не перераховувались. Судом встановлено й сторонами в судовому засіданні не спростовувалось, що 01 липня 2022 року ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням та при звільненні отри мав виплату за невикористану відпустку. Тому на час звільнення позивача, відповідач не мав фінансових зобов`язань перед позивачем ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволеними бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 263, 268 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до приватного підприємства "Зігфрід-М" про стягнення 26000 грн. заборгованості по заробітній платі, нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки з 02 жовтня 2021 року по 01 липня 2022 року, нарахування та сплату 5720 грн. на відповідний рахунок Державної податкової служби внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму заробітної плати з 01 лютого 2022 року по дату звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 26000 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2023 року.

Суддя: Б. М. Цаберябий

р