Рішення

від 22.12.2023 по справі 910/16131/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2023Справа № 910/16131/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Науково-виробничого підприємства «Пласт» (04107, м. Київ, вул. Тропініна, буд. 1; ідентифікаційний код: 14347180)

до Фізичної особи-підприємця Поляченка Олексія Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

про стягнення 25515,66 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Науково-виробничого підприємства «Пласт» з вимогами до Фізичної особи-підприємця Поляченка Олексія Юрійовича про стягнення 25515,66 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 не у повному обсязі сплатив позивачу орендну плату та не відшкодував вартість спожитих комунальних послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16045,60 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 7289,12 грн, 3% річних у розмірі 468,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 1712,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 відкрито провадження у справі №910/16131/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/16131/23 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_1), що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку та поштовим конвертом, в якому ухвала суду надсилалась на адресу відповідача.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/16131/23.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2021 між Науково-виробничим підприємством «Пласт» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Поляченком Олексієм Юрійовичем (орендар) укладено Договір оренди №53-О нежилого приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає орендареві, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт оренди на період та на умовах, визначених цим договором.

У преамбулі Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 вказано, що об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 88,00 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, провулок Делегатський, буд. 12.

У п. 3.1.17 Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 зазначено, що компенсація вартості комунальних послуг, електроенергії здійснюється на підстав виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 календарних днів з дати виставлення такого рахунку.

Згідно з п. 4.3 Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату на авансовій основі не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Згідно з п. 5.1 Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 передача приміщення згідно з договором оренди підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується сторонами в простій письмовій формі.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 не у повному обсязі сплатив позивачу орендну плату та не відшкодував вартість спожитих комунальних послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16045,60 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 7289,12 грн, 3% річних у розмірі 468,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 1712,94 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі майна від 20.02.2021 позивач передав відповідачу об`єкт оренди - нежиле приміщення, загальною площею 88,00 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, провулок Делегатський, буд. 12.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 1.5 Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 строк договору оренди становить з 20.02.2021 до 31.12.2021.

Договір вважається продовженим на 1 рік, якщо сторони в термін 1 місяць до дати закінчення умов даного договору не заявили про намір припинити його дію (п. 1.6 Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021).

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріали справи не містять доказів висловлення будь-якою стороною в термін 1 місяць до дати закінчення договору наміру припинити його дію, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що Договір оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 у спірний період був чинним.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 загальна сума щомісячної орендної плати становить 1584,00 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що за січень 2022 року позивачем нараховано відповідачу орендну плату у розмірі 1540,00 грн без ПДВ, за серпень 2022 року - орендну плату у розмірі 1540,00 грн без ПДВ, за вересень 2022 року - орендну плату у розмірі 1540,00 грн без ПДВ, за листопад 2022 року - орендну плату у розмірі 1540,00 грн без ПДВ, за грудень 2022 року - орендну плату у розмірі 1540,00 грн без ПДВ, за січень 2023 року - орендну плату у розмірі 1540,00 грн без ПДВ, за лютий 2023 року - орендну плату у розмірі 1540,00 грн без ПДВ, що разом становить 10780,00 грн без ПДВ - 12936,00 грн разом з ПДВ.

Відповідно до п. 4.4 Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 зазначена у п. 4.2 орендна плата змінюється (індексується) орендодавцем впродовж терміну оренди відповідно до коефіцієнту інфляції, а також інших чинників, які впливають на ціну оренди нежилого приміщення в даному регіоні. Такі зміни не потребують підписання додаткової угоди, а приймаються (погоджуються) орендарем шляхом сплати відповідних рахунків орендодавця.

У позовній заяві позивач пояснив, що він з 01.12.2021 змінив вартість орендної плати до 1848,00 грн з ПДВ, що відображено в рахунку №2441 від 30.12.2021, який був оплачений відповідачем у повному обсязі (меморіальний ордер від 07.02.2022), що свідчить про внесення змін до договору в частині розміру орендної плати (відповідно до п. 4.4 Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, згідно з п. 4.3 Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату на авансовій основі не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 12936,00 грн (орендна плата за спірний період) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за січень 2022 року позивачем нараховано до відшкодуванню відповідачу комунальні послуги на суму 1397,89 грн без ПДВ, за серпень 2022 року - комунальні послуги на суму 95,08 грн без ПДВ, за вересень 2022 року - комунальні послуги на суму 59,44 грн без ПДВ, за листопад 2022 року - комунальні послуги на суму 33,33 грн без ПДВ, за грудень 2022 року - комунальні послуги на суму 474,54 грн без ПДВ, за січень 2023 року - комунальні послуги на суму 531,04 грн без ПДВ, що в сумі становить 2591,32 грн без ПДВ - 3109,60 грн разом з ПДВ.

Як встановлено судом, у п. 3.1.17 Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 зазначено, що компенсація вартості комунальних послуг, електроенергії здійснюється на підстав виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 календарних днів з дати виставлення такого рахунку.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 3109,60 грн (відшкодування вартості спожитих комунальних послуг) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця Поляченка Олексія Юрійовича за Договором оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 у сумі 16045,60 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Науково-виробничого підприємства «Пласт» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Поляченка Олексія Юрійовича суми основного боргу у розмірі 16045,60 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 7289,12 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3 Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 у випадку порушення строків сплати орендної плати згідно з умовами цього договору орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми.

Перевіривши розрахунки пені, викладені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо їх необгрунтованості, оскільки умовами Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 передбачено пеню лише за прострочення сплати орендної плати та не передбачено пеню за прострочення виконання обов`язку з відшкодування вартості комунальних послуг.

Крім того, згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами Договору оренди №53-О нежилого приміщення від 17.02.2021 не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначний у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України - протягом 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, судом враховано, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

При цьому, необхідно враховувати умови пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Враховуючи вище обставин, суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 4229,65 грн.

Таким чином, позовні вимоги Науково-виробничого підприємства «Пласт» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Поляченка Олексія Юрійовича пені у розмірі 7289,12 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 4229,65 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 468,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1712,94 грн. (нараховані по липень 2023 року).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Науково-виробничого підприємства «Пласт» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Поляченка Олексія Юрійовича 3% річних у розмірі 468,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 1712,94 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Поляченка Олексія Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Науково-виробничого підприємства «Пласт» (04107, м. Київ, вул. Тропініна, буд. 1; ідентифікаційний код: 14347180) суму основного боргу у розмірі 16045 (шістнадцять тисяч сорок п`ять) грн 60 коп., пеню у розмірі 4229 (чотири тисячі двісті двадцять дев`ять) грн 65 коп., 3% річних у розмірі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 2362 (дві тисячі триста шістдесят дві) грн 17 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак